Постанова

від 31.05.2016 по справі 813/8669/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року справа № 813/8669/14

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив :

Львівським окружним адміністративним судом отримано позовну заяву, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- №0003602320 від 16.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 23955350,00 грн., у тому числі за основним платежем - 194228,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45325,50 грн.

- №0003612320 від 16.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 200026,00 грн., у тому числі за основним платежем - 164165,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35861,00 грн.

Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки №2939/23-2/32483792 від 01.12.2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Торговий дім Безпека Інтеграція Комфорт» (код ЄДРПОУ 32483792) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 01.10.2011 року та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 01.10.2011 року на виконання постанови СУ ГУМВС України у Львівській області від 27.09.2011 року». Вважає хибними висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №2939/23-2/32483792 від 01.12.2011 року, про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вартості товарів та послуг, придбаних підприємством у ПП «Версант», ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ТОВ «П'ятий фактор», ТОВ «Будтехнолюкс» та ТОВ «Пазкар маркетинг Україна», а також про нікчемність та безтоварність господарських операцій ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» з вказаними контрагентами, оскільки такі зроблені відповідачем лише на підставі постанови СУ ГУМВС України у Львівській області від 27.09.2011 року. Дійсність господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зазначає, що невиконання контрагентами-продавцями вимог податкового законодавства при фактичному здійсненні господарської операції не є підставою для притягнення до відповідальності позивача. Оскільки підприємство не порушувало вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважає, що податкові повідомлення-рішення №0003602320 та №0003612320 від 16.12.2011 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, суть яких зводиться до наступного. Проведеною ДПІ у Франківському районі м. Львова документальною плановою виїзною перевіркою дотримання ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 01.10.2011 року на виконання постанови СУ ГУМВС України у Львівській області від 27.09.2011 року, результати якої оформлені актом №2939/23-2/32483792 від 01.12.2011 року, встановлено неправомірне відображення підприємством у податковому обліку господарських операцій по придбанню у ПП «Версант», ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ТОВ «П'ятий фактор», ТОВ «Будтехнолюкс» та ТОВ «Пазкар маркетинг Україна» товарів та послуг. Такі висновки зроблені у зв'язку із тим, що вказані суб'єкти господарювання фактично не займалися господарською діяльністю, а були створені лише для імітації господарської діяльності з метою надання можливості реально діючим підприємствам мінімізувати сплату податків. Крім того, зазначив про те, що позивачем не надано документів, які б свідчили про транспортування (перевезення) товарів, а відтак підтверджували факт виконання цивільно-правових зобов'язань. Під час перевірки контролюючим органом були використані бази даних ДПА України, АІС ОР «Податки», АІС «Бес Звіт», АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, матеріали кримінальних справ та акти перевірок податкових органів контрагентів позивача. Викладена у цих документах інформація дає підстави для висновку про нездійснення згаданими вище суб'єктами господарювання господарської діяльності. У зв'язку із цим, вважає, що у ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» відсутні правові підстави для формування складу податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з контрагентами ПП «Версант», ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ТОВ «П'ятий фактор», ТОВ «Будтехнолюкс» та ТОВ «Пазкар маркетинг Україна». Відтак, податкові повідомлення-рішення №0003602320 та №0003612320 від 16.12.2011 року, на його думку, є правомірними, а позовні вимоги позивача - необґрунтованими та безпідставними.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року у даній справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року, позов ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» задоволено, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі міста Львова №0003602320 та №0003612320 від 16.12.2011 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.10.2014 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі виданих ДПІ у Франківському районі м. Львова направлень №№23-2/854, 23-2/855 від 01.12.2011 року та наказу ДПІ у Франківському районі м. Львова №784 від 01.11.2011 року, прийнятого на виконання постанови СУ ГУМВС України у Львівській області, відповідачем згідно із пп.78.1.11, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» (код ЄДРПОУ 32483792) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 01.10.2011 року та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 01.10.2011 року, за результатами якої складено акт №2939/23-2/32483792 від 01.12.2011 року (далі - акт перевірки від 01.12.2011 року).

У висновках цього акта перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем:

1) п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №282/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 194228,00 грн., в т.ч. за: 2 кв. 2010 року на суму 105140,00 грн.; 3 кв. 2010 року на суму 66396,00 грн.; 4 кв. 2010 року на суму 9762,00 грн.; за 1 кв. 2011 року на суму 4215,00 грн. та за 2 кв. 2011 року на суму 8715,00 грн.;

2) ч.2 ст.228. ст.216 Цивільного кодексу України, ст.3, ст.4, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 п.198.4 ст.198, п.198.2 ст.198, 201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 164165 грн., в т.ч. за: квітень 2010 року на суму 200,00 грн., травень 2010 року на суму 6667,00 грн., червень 2010 року на суму 75647,00 грн., вересень 2010 року на суму 53117,00 грн., листопад 2010 року на суму 309,00 грн., грудень 2010 року на суму 7500,00 грн., лютий 2011 року на суму 3200,00 грн., квітень 2011 року на суму 12692,00 грн. (11025,00 грн. та 1667,00 грн.), травень 2011 року на суму 4833,00 грн.

Зазначених вище висновків податковий орган дійшов, зокрема, на підставі того, що в ході перевірки встановлено проведення господарських операцій між ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» та ПП «Версант», ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ТОВ «П'ятий фактор», ТОВ «Будтехнолюкс» та ТОВ «Пазкар маркетинг Україна», які не мали реального товарного характеру та виконання підрядних робіт і послуг без мети настання реальних наслідків. Відповідач вважає, що укладені між цими підприємствами договори відповідно до ч.ч.1, 2, 5, ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено відомості бази даних ДПА України, АІС ОР «Податки», АІС «Бес Звіт», АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, матеріали кримінальних справ та перевірок, в тому числі акт ДПІ у Франківському районі м. Львова по ПП «Версант» (код ЄДРПОУ 36828580) від 21.09.2010 року №4336/23-4/36828580, акт ДПІ у Залізничному районі м. Львова по ТОВ «Екопласт Львів» (код ЄДРПОУ 33196220) від 30.12.2010 року №3315/23-2/33196220, акт ДПІ у Франківському районі м. Львова по ПП «Спецпостачсервіс» (код ЄДРПОУ 32327359) від 06.07.2010 року №1062/23-2/32327359, акти ДПІ у м. Дніпродзержинську по ТОВ «П'ятий фактор» (код ЄДРПОУ 36738932) від 24.05.2010 року №2963/149/23-206/36738932 та по ТОВ «Будтехнолюкс» (код ЄДРПОУ 34496887) від 02.08.2010 року №3468/242/23-4/3449688.

У вищевказаних актах перевірки було зазначено про те, що контрагенти ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» мають ознаки фіктивності, здійснювали діяльність, спрямовану на укладання операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди від постачальника по всьому колу придбання та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам-набувачам, збільшуючи як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту з метою прикриття власної незаконної діяльності. В той же час, контролюючий орган вказав, що в процесі розслідування кримінальних справ по обвинуваченню посадових осіб ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ТОВ «Будтехнолюкс» та інших суб'єктів підприємницької діяльності у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.205, 209, 212, 358 Кримінального кодексу України, встановлено, що ці суб'єкти фактичною господарською діяльністю не займалися, а були створені громадянкою ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з метою конвертації коштів та створення іншим суб'єктам господарювання умов для мінімізації податкових платежів.

Крім того, зазначено, що в ході розслідування кримінальної справи керівник ПП «Спецпостачсервіс» ОСОБА_7 дав пояснення про те, що господарською діяльністю не займався, а лише за вказівками громадянки ОСОБА_4 знімав готівку через касу банку та частково підписував документи. По факту фіктивного підприємництва ПП «Спецпостачсервіс» порушено кримінальну справу за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Також в акті перевірки від 01.12.2011 року наголошено на відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами (документів, які б свідчили про транспортування (перевезення) товарів, доказів наявності відповідних виробничих потужностей у контрагентів позивача, матеріально-технічних ресурсів, які необхідні для здійснення господарської діяльності).

Враховуючи зазначені обставини, ДПІ у Франківському районі м. Львова дійшла висновку, що господарські операції між ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» та ПП «Версант», ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ТОВ «П'ятий фактор», ТОВ «Будтехнолюкс» та ТОВ «Пазкар маркетинг Україна» є безтоварними, а правочини між ними, спрямовані на заниження сплати податків на прибуток та на додану вартість.

На підставі акта перевірки від 01.12.2011 року ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.12.2011 року:

- №0003602320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 23955350,00 грн., у тому числі за основним платежем - 194228,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45325,50 грн.;

- №0003612320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 200026,00 грн., у тому числі за основним платежем - 164165,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35861,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач в адміністративному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття ДПІ у Франківському районі м. Львова податкових повідомлень-рішень №0003602320 та №0003612320 від 16.12.2011 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагентів.

Судом встановлено, що ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» в охоплений перевіркою період з 01.01.2010 року по 01.10.2011 року мало правовідносини по придбанню товарів і послуг у ПП «Версант», ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ТОВ «П'ятий фактор», ТОВ «Будтехнолюкс» та ТОВ «Пазкар маркетинг Україна».

На спростування тверджень відповідача позивачем надано суду первинні документи, які були оформлені за наслідками фінансово-господарських відносин з його контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2010 року по 01.10.2011 року. Зокрема, на підтвердження здійснення господарської операції з ПП «Версант» позивач представив суду наступні документи:

- договір №93/10 від 21 червня 2010 року з додатком №1 (кошторисна ціна), згідно якого ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» (замовник) доручає, а ПП «Версант» (виконавець) приймає на себе зобов'язання в межах договірної ціни виконати поставку обладнання. Замовник зобов'язується прийняти обладнання та роботи і оплатити їх;

- рахунок №2406 від 24.06.2010 року, видаткову накладну РН-0000014 від 27.09.2010 року, податкові накладні від 23.06.2010 року №6230000008, виписані ПП «Версант» банківські виписки від 24.06.2010 року.

У відповідності до виданого ДПІ у Франківському районі м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100277038 від 08.11.2009 року ПП «Версант» на час виписки податкових накладних було платником ПДВ.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Екопласт Львів» позивач представив суду наступні документи:

- договір №1 від 05 травня 2010 року, згідно якого ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» (замовник) замовляє, а ТОВ «Екопласт Львів» (виконавець) виконує наступні роботи: по настройці відеорегістратора та інструктажу по його експлуатації, тестуванню відеокамер, тестуванню та перенастройці СКД;

- накладні №0309 від 28.05.2010 року, №0188 від 05.04.2010 року, №1082 від 11.06.2010 року та податкові накладні №0242 від 05.04.2010 року, №0380 від 28.05.2010 року, №0453 від 31.05.2010 року, №0946 від 11.06.2010 року, виписані ТОВ «Екопласт Львів», акт здачі-приймання виконаних робіт №0154 від 28.05.2010 року, а також банківські виписки від 01.06.2010 року, від 20.05.2010 року, від 31.05.2010 року та 11.06.2010 року.

На підтвердження здійснення господарської операції з ПП «Спецпостачсервіс» позивач представив суду наступні документи:

- договори №98/10 від 01.09.2010 року та №99/10 від 02.09.2010 року з додатками №1 (кошторисна ціна), згідно яких ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» (замовник) доручає, а ПП «Спецпостачсервіс» (виконавець) приймає на себе зобов'язання в межах договірної ціни виконати поставку обладнання. Замовник зобов'язується прийняти обладнання та роботи і оплатити їх;

- рахунок-фактуру №0209 від 02.09.2010 року, №0609 від 06.09.2010 року та накладні на відвантаження №МЦВВ-487 від 06.10.2010 року, №МЦВВ-00353 від 13.09.2010 року, податкові накладні №00356 від 02.09.2010 року, №00357 від 03.09.2010 року, №00258 від 08.09.2010 року, №00670 від 06.10.2010 року, виписані ПП «Спецпостачсервіс»;

- банківські виписки від 02.09.2010 року, від 03.09.2010 року, від 08.09.2010 року, від 30.09.2010 року.

Згідно довідки АА №295212 з ЄДРПОУ, видами діяльності за КВЕД ПП «Спецпостачсервіс» є, зокрема, оптова торгівля електронними компонентами а устаткуванням та інші види оптової торгівлі.

У відповідності до виданого ДПІ у Франківському районі м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100276587 від 26.03.2010 року ПП «Спецпостачсервіс» на час виписки податкових накладних було платником ПДВ.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «П'ятий фактор» позивач представив суду рахунок-фактуру б/н від 18.02.2011 року, видаткову накладну №ПФ-0000012 від 01.04.2011 року, податкові накладні №47 від 22.02.2011 року та №48 від 25.02.2011 року, виписані ПП «П'ятий фактор», а також банківські виписки від 21.02.2011 року та від 24.02.2011 року.

Згідно довідки АБ №015428 з ЄДРПОУ, видами діяльності за КВЕД ТОВ «П'ятий фактор» є, зокрема, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням та надання інших комерційних послуг.

У відповідності до виданого ДПІ у м. Дніпродзержинську Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100288178 від 14.06.2010 року ТОВ «П'ятий фактор» на час виписки податкових накладних було платником ПДВ.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Будтехнолюкс» позивач представив суду наступні документи:

- договір №010111 від 20.01.2011 року з додатком №1 (кошторисний розрахунок договірної ціни), згідно якого ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» (замовник) доручає, а ТОВ «Будтехнолюкс» (виконавець) приймає на себе зобов'язання в межах договірної ціни виконати роботи по створенню конфігурацій ФБ (логіка) та створенню форм візуалізації, а замовник зобов'язується прийняти роботи і оплатити їх;

- договір №2212 від 01.12.2010 року з додатком №1 (кошторисний розрахунок договірної ціни), згідно якого ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» (замовник) доручає, а ТОВ «Будтехнолюкс» (виконавець) приймає на себе зобов'язання в межах договірної ціни виконати роботи по створенню конфігурацій та перевірці з'єднань, а замовник зобов'язується прийняти роботи і оплатити їх;

- рахунок-фактуру №БТ-000694 від 20.12.2010 року, №БТ-000039 від 02.02.2011 року та податкові накладні №872 від 21.12.2010 року, №0370 від 28.05.2010 року та №50 від 03.02.2011 року, виписані ТОВ «Будтехнолюкс», акти здачі-прийняття робіт (послуг) №БТ-0000523 від 29.12.2010 року та №БТ-0000023 від 03.02.2011 року, а також банківські виписки від 21.12.2010 року, від 31.05.2010 року, від 03.02.2011 року.

Згідно довідки АА №246412 з ЄДРПОУ, видами діяльності за КВЕД ТОВ «Будтехнолюкс» є, зокрема, водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, а на зайняття господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, товариству Інспекцією ДАБК у Дніпропетровській області видана відповідна Ліцензія (серія АВ №512513) з додатком, строком дії з 11.01.2010 року по 04.04.2012 року.

У відповідності до виданого ДПІ у м. Дніпродзержинську Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100266763 від 07.02.2010 року ТОВ «Будтехнолюкс» на час виписки податкових накладних було платником ПДВ.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Пазкар маркетинг Україна» позивач представив суду рахунок-фактуру №П-04464 від 04.04.2011 року, видаткову накладну №п-04464 від 04.04.2011 року та податкову накладну №04464 від 04.04.2011 року, виписані ТОВ «Пазкар маркетинг Україна», а також банківську виписку від 04.04.2011 року.

Згідно довідки АА №304680 з ЄДРПОУ, видами діяльності за КВЕД ТОВ «Пазкар маркетинг Україна» є, зокрема, інші види оптової торгівлі, а на здійснення будівельної діяльності, товариству Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України видана відповідна Ліцензія (серія АВ №314752) з додатком, строком дії з 23.03.2007 року по 23.03.2012 року.

У відповідності до виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №23234820 від 11.08.2006 року ТОВ «Пазкар маркетинг Україна» на час виписки податкових накладних було платником ПДВ.

Позивач представив суду відомості руху товару по постачальникам:

- ПП «Спецпостачсервіс» - за 06.10.2010-08.06.2011 року та за 13.09.2010-17.09.2010 року;

- ТОВ «Екопласт Львів» - за 05.04.2010-22.04.2010 року, за 01.07.2010-17.09.2010 року, за 27.05.2010-27.05.2010 року та за 28.05.2010-23.06.2010 року;

- ТОВ «Пазкар маркетинг Україна» - за 04.04.2011-08.06.2011 року;

- ПП «П'ятий фактор» - за 01.04.2011-30.05.2011 року.

З представлених позивачем первинних документів вбачається, що ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» придбавало такі товари: блоки живлення, датчики контролю затоплення, зчитувачі карток, контролери, релейні модулі, температурні датчики, терморегулятори, дріт, кабель, щити автоматики, сервери, плати, GSM-модеми, зовнішні пристрої автоматики, відеорегістратори тощо.

Аналіз придбаного ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» товару свідчить, що він за своїми технічними характеристиками відповідає тому виду діяльності, яку здійснює позивач відповідно до вказаних у його реєстраційних документах видах діяльності.

Згідно представленого позивачем договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №100/2009 від 01.12.2009 року, ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» орендує з метою розміщення офісу та складу частину вбудованих приміщень загальною площею 15 кв.м, що розташовані на п'ятому поверсі адміністративного корпусу Інституту проектування міст «Містопроект» за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 71.

В подальшому, всю придбану продукцію, роботи та послуги ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» реалізувало ТОВ «Комфорт-Сервіс», ПП «Кук», ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування», ПП «Протермс», ВАТ «Львівобленерго» за цінами, вищими від тих, за які така продукція була придбана, одержавши при цьому вигоду.

Крім цього, позивачем представлено копії журналів реєстрації товару ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» за 2010 рік та за 2011 рік, а також документи на підтвердження роботи на підприємстві інженера-електроніка (наказ №4/2005 від 01.04.2005 року про прийняття на роботу ОСОБА_8, копію трудової книжки та диплому ОСОБА_8С.).

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

До набрання чинності Податковим кодексом України правове регулювання відносин щодо справляння окремих видів податків, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток, регулювались нормами спеціальних законів, а саме: Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України №334/94-ВР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок нарахування, декларування та сплати податку на прибуток до квітня 2011 року був регламентований Законом України №334/94-ВР, відповідно до п.3.1 ст.3 якого - об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, а також суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.4.1 цього ж Закону, валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат згідно з пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР забороняє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Відповідно до п.11.2.1 ст.11 Закону України №334/94-ВР датою збільшення валового валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України були встановлені Законом України №168/97-ВР, відповідно до вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 якого, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені статтею 7 Закону №168/97-ВР.

Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість (п.7.1 ст.7). Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну (пп.7.2.1 п.7.2 ст.7).

Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні за змістом положення містяться у Податковому кодексі України, що свідчить про однаковий підхід законодавця до порядку формування та віднесення витрат до складу валових витрат та підстав формування платником податків податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ має містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Визначальною ж ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності факту придбання робіт (послуг), відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів. Реальність, в свою чергу, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи (послуги) отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

А тому, з метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Скасовуючи рішення судів у даній справі, Вищий адміністративний суд України в ухвалі К/800/34514/14 від 22.10.2014 року вказав, що «як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції не були встановлені обставини, які б достовірно підтверджували реальність господарських операцій позивача з ПП «Версант», ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ТОВ «П'ятий фактор», ТОВ «Будтехнолюкс» та ТОВ «Пазкар маркетинг Україна», не з'ясовано результати розгляду кримінальних справ (№179-0467, №140-0011, №70119018/9, №70119018/11), безпідставно залишено поза увагою посилання відповідача на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року, якою звільнено осіб у зв'язку з амністією від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.205 Кримінального кодексу України, пояснення керівника ПП «Спецпостачсервіс» ОСОБА_7, надані ним в ході розслідування кримінальної справи, доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача відповідних виробничих потужностей, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, тобто наявність у контрагентів ознак фіктивності».

Із урахуванням вказаних висновків, позивач, даючи пояснення, вказав, що реальність господарських операцій, вчинених між ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» та ПП «Версант», ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ТОВ «П'ятий фактор», ТОВ «Будтехнолюкс», ТОВ «Пазкар маркетинг Україна» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які стали підставою для формування показників сум податкового кредиту. Доводи податкового органу з посиланням на відомості бази даних ДПА України, АІС ОР «Податки», АІС «Бес Звіт», АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів та акти перевірок контролюючих органів, в т.ч. акт ДПІ у Франківському районі м. Львова по ПП «Версант» від 21.09.2010 року №4336/23-4/36828580, акт ДПІ у Залізничному районі м. Львова по ТОВ «Екопласт Львів» від 30.12.2010 року №3315/23-2/33196220, акт ДПІ у Франківському районі м. Львова по ПП «Спецпостачсервіс» від 06.07.2010 року №1062/23-2/32327359 та акти ДПІ у м. Дніпродзержинську по ТОВ «П'ятий фактор» від 24.05.2010 року №2963/149/23-206/36738932 та по ТОВ «Будтехнолюкс» від 02.08.2010 року №3468/242/23-4/3449688, про нікчемність правочинів між позивачем та вищезгаданими контрагентами спростовуються фактичними обставинами справи. Матеріали кримінальних справ, зокрема, постанова Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у кримінальній справі №1-104/11, обвинувальний висновок по кримінальній справі №179-0467 від 30.11.2011 року та вирок Сихівського районного суду м. Львова по кримінальній справі №464/9969/13к від 26.11.2014 року - не можуть бути належними та допустимими доказами щодо прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 16.12.2011 року №0003602320 та №0003612320, оскільки прийняті після дати їх складання, а на час їх прийняття (оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) - у відповідача були відсутні на це законні підстави.

Крім того, додатково пояснив, що господарська діяльність позивача формувалась частково у «зворотному» напрямку. Тобто, спочатку отримувалось замовлення на виконання робіт, і, в подальшому, під конкретного споживача, враховуючи його особливості, здійснювалось придбання товару від контрагентів для його наступної реалізації. На підтвердження вказаних обставин долучив наступні документи:

- договір №109/03 від 09.08.2005 року з ТОВ «Дністер-Стиль»; акт виконаних робіт до Угоди №109/03 від 03.07.2005 року; договір №103/03 від 31.03.2005 року на проведення проектних робіт ТОВ «Дністер-Стиль»; додаток №2 до договору №103/03 від 31.03.2005 року; акт здавання-прийняття проектних робіт за договором №103/03 від 31.03.2015 року;

- договір №102/2008 від 10.02.2008 року з ВАТ «Львівобленерго»; додаток №3 розрахунку договірної ціни на 2010 рік до договору №102/2008 від 10.02.2008 року; акти №ОУ-0000005, №ОУ-0000006 від 19.05.2010 року та №ОУ-0000007 від 31.05.2010 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) «Львівобленерго»;

- договір №102/10 від 27.05.2010 року з ТОВ «Комфорт-Сервіс Р»; видаткову накладну №РН-0000002 від 30.05.2011 року ТОВ « Комфорт-Сервіс Р»;

- договір (субпідряду) №250501 від 25.05.2011 року із ТОВ «Акцент»; додаток №1 до договору №250501 від 25.05.2011 року із ТОВ «Акцент»; договір № 130501 (купівлі-продажу обладнання) від 13.05.2011 року із ТОВ «Акцент»; додаток №1 до договору №130501 від 13.05.2011 року із ТОВ «Акцент»; акт №ОУ-0000006 від 19.08.2011 року із ТОВ «Акцент»; акт №ОУ-0000007 від 28.09.2011 року із ТОВ «Акцент»; акт № ОУ-0000009 від 28.10.2011 року із ТОВ «Акцент»; акт №ОУ-0000011 від 09.12.2011 року із ТОВ «Акцент»; видаткові накладні №РН-0000003 від 24.06.2011 року, №РН-0000004 від 01.08.2011 та №РН-0000005 від 01.09.2011 року, виписані ТОВ «Акцент»;

- договір №111/11 від 30.08.2011 року із ТОВ «ВЕНТ-РЕСУРС»; договір №112/11 (постачання матеріалів) від 30.08.2011 року із ТОВ «ВЕНТ-РЕСУРС»; акт № ОУ-0000010 від 17.11.2011 року із ТОВ «ВЕНТ-РЕСУРС»; видаткові накладні №РН-0000006 та №РН-0000007 від 17.11.2011 року, виписані ТОВ «ВЕНТ-РЕСУРС»;

- договір №101/10 (замовлення робіт) від 25.05.2010 року із ПП «Кук»; додаток №2 (платежі) до договору №101/10 від 25.05.2010 року із ПП «Кук»; договір №114/10 (постачання обладнання, виконання робіт) від 12.09.2010 року із ПП «Кук»; акт №ОУ-0000001 від 01.11.2012 року за жовтень ПП « КУК»; акт №ОУ-0000002 від 01.11.2012 року за листопад ПП « КУК».

Жодних інших доказів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» з суб'єктами господарської діяльності: ПП «Версант», ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ТОВ «П'ятий фактор», ТОВ «Будтехнолюкс» та ТОВ «Пазкар маркетинг Україна», позивачем не представлено.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. Разом з тим, відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з принципом змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Спецпостачсервіс» та ТОВ «Будтехнолюкс», суд враховує наступне.

На виконання вимог Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі №К/800/34514/14 від 22.10.2014 року, судом встановлено, що у провадженні СВ ПМ ДПА у Львівській області перебували кримінальні справи №179-0467 - про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, ОСОБА_10 - у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 ч.3 ст.212, ч.2 ст.27, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, ОСОБА_11 - у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_12 - у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, №139-0071 - про обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.2 ст.27, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, №139-0100 - про обвинувачення ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Досудове слідство у них завершено, а справи направлено в Сихівський районний суд м. Львова для розгляду по суті. Зазначеним розслідуванням встановлено, що вказані вище особи упродовж 2009-2010 років організували реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, а саме: ТОВ «ОСОБА_7 Ко», ТОВ «Екопласт Львів», ТОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ПП «Західпрестижтрейд», ПП БФ «Віалекс», ПП «МААБ», ТОВ «Маюн», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2», ТОВ «Миколаїв Авто». Від імені цих підприємств документально оформлювали неіснуючі операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого дані документи передавались замовникам цих послуг - реально діючим підприємствам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також здійснення операцій щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з рахунків цих підприємств на рахунки фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності для зняття готівкою.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у справі №1-104/11, яка 05.01.2012 року набрала законної сили, усіх вищевказаних осіб, крім ОСОБА_12, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статей 1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» за злочин, передбачений ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, а ОСОБА_12 - за злочин, передбачений ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України із закриттям кримінальної справи у вказаних частинах.

Суд констатує, що закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаних осіб в організації реєстрації, придбанні та перереєстрації суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, а саме ТОВ «ОСОБА_7 Ко», ТОВ «Екопласт Львів» та ТОВ «Іртас», тобто у фіктивному підприємництві.

Окрім того, слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_15 в процесі розслідування кримінальних справ №13900207 та №140-0011 по обвинуваченню посадових осіб ПП «Спецпостачсервіс» та інших суб'єктів господарювання у скоєнні злочинів, передбачених статтями 205, 212, 358 Кримінального кодексу України було встановлено, що ПП «Спецпостачсервіс» фактично господарською діяльністю не займалось, а було створене ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_16 з метою конвертації коштів та створення іншим суб'єктам господарювання умов для мінімізації податкових платежів. В процесі розслідування кримінальних справ слідчим були відібрані пояснення у керівника ПП «Спецпостачсервіс» ОСОБА_16, який підтвердив, що господарською діяльністю не займався, а лише за вказівками ОСОБА_4 знімав готівку через касу банку та частково підписував документи. Викладена інформація підтверджується долученими до матеріалів справи листами слідчого Трофімчука Р.Л. №9735/081 від 11.11.2011 року та №10853/081 від 27.12.2011 року, а також поясненнями керівника ПП «Спецпостачсервіс» ОСОБА_16, наданими ним в ході розслідування кримінальної справи.

По факту фіктивного підприємництва, серед інших, ПП «Спецпостачсервіс» слідчим порушено кримінальну справу за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, яка була передана на розгляд Сихівського районного суду м. Львова для вирішення по суті (кримінальне провадження №464/9969/13-к).

Враховуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судом було зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили вироком Сихівського районного суду м. Львова від 26.11.2014 року по кримінальному провадженню №464/9969/13-к. 16.07.2015 року Апеляційним судом Львівської області вищезгаданий вирок в частині призначення покарання ОСОБА_16 скасовано та прийнято новий вирок, згідно якого останнього визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України.

До всього, в матеріалах справи наявний вирок Заводського районного суду м. Дніпродзерджинська від 27.12.2011 у справі №1-873/11 (за наслідками кримінальних справ №70119018/9 та 70119018/11, порушених слідчим з ОВС СВ управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_17Н.), яким встановлено, що ТОВ «Будтехноллюкс» створено з метою прикриття незаконної діяльності з надання фінансових послуг по переведенню безготівкових коштів у готівку, без мети реального настання правових наслідків, в результаті чого настали тяжкі наслідки у вигляді збитків дохідної частини державного бюджету України, у вигляді ненадходження податку на додану вартість в загальній сумі 2245637,27 грн. Вказаним вироком ОСОБА_18 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.200, ч.1 ст.205, ч.2 ст.364 1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Аналізуючи зміст наведеної норми, суд бере до уваги те, що злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності. Вказаним спростовуються озвучені в судовому засіданні доводи позивача про те, що формування ним податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни його контрагентами.

Щодо аргументів позивача стосовно того, що оскільки судові рішення за результатами кримінальних справ №179-0467, №140-0011, №70119018/9 та №70119018/11 датовані поза межами дати складання акта перевірки №2939/23-2/32483792 від 01.12.2011 року та дати прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.12.2011 року, відтак у відповідача були відсутні законні підстави для їх прийняття, то такі судом не враховуються з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) однією з підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що відсутність відповідного рішення суду в кримінальній справі не дає підстав органу податкової служби для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання платнику податків за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи.

Водночас, як зазначалось вище, на момент розгляду даної справи в суді судовими рішеннями, зокрема, постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у справі №1-104/11, вироком Апеляційного суду Львівської області 16.07.2015 року по кримінальному провадженню №464/9969/13-к та вироком Заводського районного суду м. Дніпродзерджинська від 27.12.2011 у справі №1-873/11, встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Спецпостачсервіс» та ТОВ «Будтехнолюкс». І ця обставина не може бути не врахованою судом, так як статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Зазначена правова позиція узгоджується із позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року (справа №2а/3264/11/1070), від 1 грудня 2015 року справа (справа №21-3788а15), від 19 квітня 2016 року (справа №816/11081/14), які у відповідності до статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для судів.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішеннями суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що подані ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій. До того ж, встановлені судом обставини в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності вищезгаданих контрагентів, а саме ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Спецпостачсервіс» та ТОВ «Будтехнолюкс», свідчать про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Щодо взаємовідносин позивача з суб'єктом господарської діяльності ПП «Версант», суд враховує наступне.

Як видно з матеріалів справи, між позивачем та названим контрагентом був укладений договір №93/10 від 21.06.2010 року, згідно якого ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» (замовник) доручає, а ПП «Версант» (виконавець) приймає на себе зобов'язання в межах договірної ціни виконати поставку обладнання. Замовник зобов'язується прийняти обладнання та роботи і оплатити їх, на підтвердження чого долучено рахунок №2406 від 24.06.2010 року, видаткову накладну РН-0000014 від 27.09.2010 року, податкові накладні від 23.06.2010 року №6230000008 та виписані ПП «Версант» банківські виписки від 24.06.2010 року.

Однак, судом, досліджуючи подану позивачем первинну документацію, виявлено невідповідність щодо складу продукції та її кількості, яка у відповідності до цих документів була придбана у ПП «Версант». Так, згідно податкової накладної від 23.06.2010 року №6230000008 позивачем було придбано контролер об'єктовий в кількості 60 шт., блок живлення акумулятор 2А/г в кількості 60 шт., зчитувач карток Proximity в кількості 39 шт. Датою відвантаження цієї продукції є 23.06.2010 року. Проте, із додатку до договору, видаткової накладної, яка датована 27.09.2010 року та рахунку №2406 від 24.06.2010 року, випливає, що ПП «Версант» було продано зчитувач карток Proximity в кількості 1 шт., контролер об'єктовий в кількості 40 шт., блок живлення акумулятор 2А/г в кількості 40 шт. та інша продукція, яка була оплачена позивачем 24.06.2010 року.

Аналіз таких документів дає підстави вважати, що позивачем були перераховані ПП «Версант» кошти за придбання продукції, перелік якої наведений у рахунку від 24.06.2010 року №2406, так як саме цей документ визначений у банківській виписці як підстава для перерахування коштів. З наведеного випливає, що продукція, перелік якої наведений у податковій накладній від 23.06.2010 року №6230000008, позивачем оплачена не була, що в силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» виключає можливість використання цієї податкової накладної при формуванні податкового кредиту за звітний період.

Вказані обставини не знайшли свого спростування і в судовому засіданні.

Окрім того, контролюючим органом при проведенні перевірки ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» було використано акт ДПІ у Франківському районі м. Львова №4336/23-4/36828580 від 21.09.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Версант» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.11.2009 року по 31.07.2010 року», який у сукупності з іншими доказами у справі підлягає оцінці судом. Адже результати заходів податкового контролю, які стосуються одних і тих самих обставин та мають істотне значення для справи, повинні враховуватись незалежно від того, яким податковим органом вони встановлені.

Даним актом встановлено, зокрема, факт неотримання ПП «Версант» товарів (робіт, послуг), а лише формування платниками податків податкового кредиту по отриманих документах, з метою одержання податкової вигоди. Відповідно відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) покупцями.

Зазначене свідчить про те, що документи (в т.ч. договір) між позивачем та ПП «Версант» були підписані без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорі, а лише з метою документального оформлення поставки товару, виконаної іншими особами. Суд констатує, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. В той же час, наявність у позивача лише документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 17.11.2015 року (справа №826/6391/13-а), потрібно щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій.

Суд вважає, що складені позивачем з ПП «Версант» документи в сукупності та кожен зокрема - не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

На спростування тверджень позивача, суд звертає також увагу, що відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» та ПП «Версант» сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, встановлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ПП «Версант», є обґрунтованим.

Щодо взаємовідносин позивача з суб'єктами господарської діяльності ТОВ «П'ятий фактор» та ТОВ «Пазкар маркетинг Україна», суд враховує наступне.

Як слідує зі змісту акта перевірки ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» та й не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні, до висновку про нереальність господарський операцій позивача з ТОВ «П'ятий фактор» контролюючий орган дійшов на підставі наступної інформації: не встановлено місця знаходження підприємства та його посадових осіб, не надано документів до проведення перевірки, відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці.

Однак, такі висновки відповідача суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Між тим, відсутність у спірного контрагента необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності, технічного, робітничого персоналу, власних складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, транспортних засобів самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цих постачальників; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність, адже платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку із цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, оскільки таке прямо не встановлено законом.

Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо). В той же час, для того, щоб здійснити поставку товару (комплекту деталей) контрагентам не потрібно великого штату працівників, транспортних засобів та спеціальні складські приміщення.

А покликання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договором поставки, який був укладений позивачем з його контрагентом ТОВ «П'ятий фактор».

Щодо господарських операцій, проведених між ПП «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» та ТОВ «Пазкар маркетинг Україна», то суд, оцінюючи надані документи, дійшов до переконання про безпідставність тверджень відповідача про те, що такі операції є нереальними.

Так, як видно з акта перевірки позивача, відповідач до таких висновків дійшов у зв'язку із тим, що 07.04.2011 року ТОВ «Пазкар маркетинг Україна» ліквідовано свідоцтво платника ПДВ, останній звіт подавався ним 19.04.2010 року, а у квітні 2011 року - товариство не декларувало жодних зобов'язань.

Такі висновки контролюючого органу спростовуються наступним.

Згідно з витягом з ЄДРПОУ, ТОВ «Пазкар Маркетинг Україна» (код ЄДРПОУ 34507385) зареєстроване, як юридична особа, 13.07.2006 року виконавчим комітетом Одеської міської ради. На здійснення будівельної діяльності, товариству Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України видана відповідна Ліцензія (серія АВ №314752) з додатком, строком дії якої - з 23 березня 2007 року по 23 березня 2012 року. Крім того, у відповідності до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 11.08.2006 року №23234820, ТОВ «Пазкар маркетинг Україна» на час виписки податкових накладних було платником ПДВ.

Тобто, на момент здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Пазкар маркетинг Україна» було зареєстроване у встановленому законом порядку, не виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником ПДВ.

При цьому, суд звертає увагу, що невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

До того ж, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». На думку суду, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «П'ятий фактор» та ТОВ «Пазкар маркетинг Україна», факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч.1 ст.71 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд зазначає, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0003602320 від 16.12.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 230622,50 грн. (в тому числі: 185298,00 грн. - основний платіж, 45324,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та №0003612320 від 16.12.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 182500,00 грн. (в тому числі: 146640,00 грн. - основний платіж, 35860,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Тому позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають. В частині ж збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8931,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 8930,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.) та грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17526,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 17525,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.) податкові повідомлення-рішення №0003602320 від 16.12.2011 року та №0003612320 від 16.12.2011 року відповідно - не відповідають критеріям, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у цій частині прийнято необґрунтовано та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Виходячи з положень п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №0003602320 від 16.12.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 8931,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 8930,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №0003612320 від 16.12.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 17526,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 17525,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Безпека Інтеграція Комфорт» судовий збір в сумі 244 (двісті сорок чотири) гривні 55 копійок.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту постанови складено в одному примірнику 03.06.2016 року.