Ухвала

від 19.05.2016 по справі 804/7547/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2016 рокусправа № 804/7547/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.,

представників сторін:

позивача : - ОСОБА_2

відповідача: - ОСОБА_3, дов. від 22.07.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фармалюкс-2010"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 р. у справі № 804/7547/15

за позовом Приватного підприємства "Фармалюкс-2010"

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2015 Приватне підприємство "Фармалюкс 2010" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2015 № НОМЕР_1, винесене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 491 027,33 грн., з яких 372 351,55 грн. за основним платежем та 163 675,78 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу щодо порушення ПП "Фармалюкс 2010" вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції з ТОВ «Ланто Союз» та ТОВ «Лаконта Груп» підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку Підприємства. Первинні документи на підтвердження господарських операцій позивача з вказаними контрагентами були надані перевіряючим під час перевірки, інші документи відповідачем не запитувались.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2015р. у справі № 804/7547/15 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що спірну суму податкового кредиту позивачем сформовано по взаємовідносинам з ТОВ «Ланто Союз» та ТОВ «Лаконта Груп» з приводу виконання угод постачання фармацевтичної продукції . На підставі дослідження первинних документів , наданих позивачем, суд дійшов висновку , що надані документи не підтверджують реальний характер здійснюваної господарської діяльності з даними контрагентами , оскільки видаткові накладні не містять необхідних реквізитів , відсутні ТТН, сертифікати якості на товари, а також не надано доказів використання придбаних препаратів в подальшій господарській діяльності . За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість виявлених порушень, і відповідно правомірність прийнятого податкового повідомлення -рішення.

Постанову суду мотивовано тим, що надані первинні документи не підтверджують в належному обсягу реальність здійснюваної господарської діяльності та правомірність відображення її результатів в податковому обліку, зокрема щодо формування податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду, ПП "Фармалюкс 2010"подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2015р. у справі № 804/7547/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про задоволення позову. Скаржник наполягає на тому, що суд першої інстанції не в повному обсягу встановив та дослідив обставини по справі, що призвело до невірного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. Скаржник вказує на те, що надані документи в достатньому обсягу підтверджують фактичне отримання придбаного товару та його подальше використання у господарський діяльності позивача, зазначає про те, що товарно-транспортні накладні, сертифікати якості не є документами, що підтверджують право на формування податкового кредиту.

Представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримані правові позиції сторін, визначені щодо предмету спору, представником позивача з посиланням на доводи, зазначені в апеляційній скарзі наголошено на наявності підстав для скасування постанови суду, представником відповідача зазначено про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і тому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Крім того, позивач клопотанням від 18.05.2016 року просив долучити до справи додаткові докази, які не надавались суду першої інстанції, оскільки по поясненням представника позивача, це достатньо великий обсяг документів на підготовку якого потрібен був час. Судова колегія відмовила в задоволенні клопотання, позивачу додатки до клопотання повернуті , з огляду на те, що відповідно до ч.2 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може досліджувати докази, які не досліджувались у суді першої інстанції , якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом.

З огляду на наявні матеріали справи , суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Фармалюкс 2010» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення операцій із ТОВ «Ланто Союз» (код ЄДРПОУ 39332590) і ТОВ «ОСОБА_4 Торг» (код ЄДРПОУ 39331712) за жовтень 2014 р., із ТОВ «Лаконта Груп» (код ЄДРПОУ 39411504) за листопад і грудень 2014 р., ТОВ «Екосвіт Ойл» (код ЄДРПОУ) за листопад і грудень 2014 р., ТОВ «ТД «Еліт Фарм» (код ЄДРПОУ 39307145) за грудень 2014 р. (акт №390/04-66-22-01/37274773 від 18.05.2015, т.1, а. с.19-32), встановлені під час цієї перевірки порушення, зміст цих порушень, зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення (т.1, а. с.33) та результати процедури адміністративного оскарження відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2015 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірними в даній справі є питання правомірності формування ПП "Фармалюкс 2010" податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого у вартості товарів, придбаних у ТОВ «Ланто Союз» та ТОВ «Лаконта Груп».

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПП "Фармалюкс-2010" не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаного акту перевірки від 18.05.2015 Підприємством порушено п.п.44.1.36 п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, по операціях з ТОВ «Ланто Союз» (код ЄДРПОУ 39332590) за жовтень 2014 р. та з ТОВ «Лаконта Груп» (код ЄДРПОУ 39411504) за листопад і грудень 2014 р. на загальну суму ПДВ 327 351,55 грн., у т. ч.: за жовтень 2014 р. в сумі 70 809,35 грн., за листопад 2014 р. в сумі 184 417,36 грн., за грудень 2014 р. в сумі 72 124,84 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані неможливістю підтвердити реальність здійснення господарських операцій позивача по придбанню товарів у контрагентів-постачальників ТОВ «Ланто Союз» та ТОВ «Лаконта Груп».

З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне: господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За визначенням, наведеним п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, одним з видів діяльності ПП «Фармалюкс 2010» є оптова торгівля фармацевтичними товарами.

Так, ПП «Фармалюкс 2010» в якості покупця у періоді, що перевірявся, мало господарські відносини з придбання товарів:

- у ТОВ «Ланто Союз» (постачальник) за договором поставки № 1/10/1 від 01.10.2014 (т.1, а. с.35, 36);

- у ТОВ «Лаконта Груп» (постачальник) за договором поставки № 1/11/1 від 01.11.2014 (т.1, а. с.56, 57) (далі - Договори).

За ідентичними умовами цих договорів постачальник продає, а покупець купує і сплачує на умовах цього договору продукцію у кількості, асортименті та за цінами, вказаними в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2 вищевказаних Договорів сторонами визначені умови поставки товару, згідно яких:

- товар постачається окремими партіями у відповідності з накладними на основі заявок покупця. Замовлення на партію товару Покупець направляє Постачальнику факсимільним або електронним зв'язком з послідуючим узгодженням сторонами умов доставки.

- покупець не заперечує прийняти товар, відправлений постачальником залізницею, поштово-вантажними відправленнями або кур'єрськими службами . Поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника.

- при прийомі товару від перевізника, поштово-вантажних або кур'єрських служб, покупець зобов'язаний перевірити товар по кількості місць та вазі у відповідності з супровідними товарно-транспортними документами;

- перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання. Доказом передачі партії товару у власність покупця є накладна, оформлена належним чином , яку покупець повинен направити в триденний термін постачальнику з дня отримання товару,

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також за приписами п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Отже, для надання юридичної сили і доказовості первинним документам, останні повинні мати певні обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посада, прізвище і підпис особи, відповідальної за здійснення господарської операції.

У підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання за Договорами у ТОВ «Ланто Союз» і у ТОВ «Лаконта Груп» товарів (біологічно-активних домішок - БАДів, кремів косметичних тощо) позивачем надано такі первинні документи як договори, податкові та видаткові накладні (т.1, а. с.37-55, 58-130), платіжні доручення (т.2, а. с.21-26, 61-64), договір про відступлення права вимоги, угода про оплату заборгованості (т.2 а. с.65-67, 70,71 95-98), висновки державної санітарно-епідеміологічної служби, паспорти на товар, посвідчення якості (т.1, а. с.139-167, 216-236).

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, встановити факт отримання позивачем вищевказаних товарів від контрагентів-постачальників не уявляється можливим, оскільки видаткові накладні (які, у контексті даних господарських правовідносин та за умовами Договорів, є первинними документами, що підтверджують факт передачі товару), посаду, прізвище особи, яка отримувала товар, а також дату та номер довіреності, виданої такій особі для отримання товару.

Форма видаткових накладних законодавчо не затверджена, проте це не позбавляє платника податків обов'язку щодо зазначення у видатковій накладній, як у первинному документів, обов'язкових реквізитів, серед яких, зокрема, посада, прізвище і підпис особи, відповідальної за здійснення господарської операції, як це вимагається ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення № 88.

Так, надані позивачем видаткові накладні не дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій щодо поставки фармацевтичних товарів за Договорами.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як зазначено вище, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Також колегія суддів, як і суд першої інстанції, бере до уваги ненадання позивачем доказів транспортування (перевезення) придбаних позивачем товарів.

Постановою КМУ від 25.02.2009 № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - Перелік).

Так, з даного Переліку вбачається, що:

- для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах необхідними є, зокрема,: копія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна.

- для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, зокрема: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З наведених норм вбачається, що транспортування товару особистим транспортом юридичної особи або найманим (орендованим) транспортом підтверджується певними документами.

Водночас, відсутні докази того, що транспортування товару здійснювалось транспортними засобами контрагентів позивача або з залученням стороннього суб'єкту господарювання, який надає транспортні послуги.

Разом з тим, вищенаведені умови Договорів не визначають конкретного способу поставки фармацевтичних товарів, яка здійснюється силами та за рахунок постачальника, передбачаючи можливість такої поставки і залізницею, і поштово-вантажними відправленнями, і кур'єрськими службами, та складання супровідною товарно-транспортними документами, за якою приймаються товари позивачем.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Проте, позивачем, всупереч ч.1 ст.71 КАС України, не надано суду жодної товаросупроводжувальної документації, яка б свідчила про транспортування (перевезення) товарів, що, враховуючи віддаленість контрагентів один від одного (місцезнаходження постачальників - згідно даних ЄДРПОУ - м.Київ, а у позивача - м.Дніпропетровськ) та значні партії товарів, враховуючи вартість товару, що слугує однією з визначальних підстав для висновку про недоведеність позивачем факту поставки та отримання товарів ТОВ «Ланто Союз» і у ТОВ «Лаконта Груп» за Договорами поставки № 1/10/1 від 01.10.2014 та № 1/11/1 від 01.11.2014.

Також позивачем не спростовується, що ані під час перевірки, ані до винесення податкового повідомлення-рішення Підприємством не надано податківцям документів, які підтверджують якість фармацевтичних товарів отриманих від своїх контрагентів.

Надані ж паспорти якості та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи видані виробникам фармацевтичних товарів ТОВ «Еліт Фарм», ПП «Євро плюс», ТОВ «Екосвіт-Сінтез» і лише на деякі види товару (т.1, а. с.139-167, 216-236), а у деяких висновків СЕС на момент господарських операцій з поставки фармацевтичних товарів у 2014 році закінчився строк дійсності (т.1, а. с.228-231), що скаржником не спростовано.

Посилання скаржника на те, що відсутність документів щодо походження та якості товару не може слугувати підставою для висновку про безтоварність господарської операції, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відсутність таких документів не є визначальною при здійсненні висновку про нереальність господарських операцій, але може розглядатись як додаткова підстава для подібного висновку.

Такою додатковою підставою, на думку колегії суддів, у контексті спірних правовідносин, слугують і дані з наданих відповідачем витягів з Аналітичної системи відносно ТОВ «Лаконта Груп», згідно яких кількість працюючих складає 1 особу, яка, з огляду на загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів, фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи.

Крім того, податкова звітність контрагентів позивача - ТОВ «Ланто Союз» та ТОВ «Лаконта Груп», підтверджує що вказані підприємства з моменту початку подання звітності і до моменту продажу товару ПП «Фармалюкс 2010», а саме з вересня по грудень 2014 року не мали взаємовідносин з вищезазначеними виробниками товару - ТОВ «Еліт Фарм», ПП «Євро плюс».

Стосовно використання ПП "Фармалюкс-2010" придбаних у ТОВ «Лаконта груп» та ТОВ «Ланто Союз» фармацевтичних товарів у власній господарській діяльності Підприємства, останнє зазначає, що таке використання мало місце шляхом наступної реалізації даного товару таким третім особам як ТОВ «ТК «Еталон», ТОВ «Директ-М Трейд», ТОВ «Український поштовий дім», у підтвердження чого позивачем надавались видаткові накладні та банківські виписки.

Разом з тим, дослідити, що надані видаткові накладні, складені на реалізацію, стосуються саме товарів, отриманих від ТОВ «Ланто Союз» та ТОВ «Лаконта Груп», не має можливості, з урахуванням того , що відсутні докази у позивача , зокрема , отримання та перевезення зазначеного товару. Тому реалізація підприємством фармацевтичних товарів як доказ використання у власній господарській діяльності , не свідчить однозначно про те, що реалізований товар, це товар, що придбавався у ТОВ «Лаконта груп» та ТОВ «Ланто Союз».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вищенаведені обставини у сукупності (відсутність належних доказів отримання та перевезення товару, відсутність належних доказів використання товарів у господарській діяльності підприємства) не можуть свідчити про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Ланто Союз» та ТОВ «Лаконта Груп» за Договорами поставки № 1/10/1 від 01.10.2014 та № 1/11/1 від 01.11.2014.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська №0001352201 від 02.06.2015, яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 491027,33 грн., з яких: 327 351,55 грн. - за основним платежем, 163 675,78 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1, а. с.33).

Отже, наведене свідчить про обґрунтованість відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ПП "Фармалюкс-2010" щодо визнання протиправними та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування спірної постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фармалюкс-2010" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 р. у справі № 804/7547/15 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 р. у справі № 804/7547/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко