Рішення

від 01.06.2016 по справі 904/2508/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.06.16р. Справа № 904/2508/16

За позовом Державного підприємства "Виробничо-будівельне об'єднання", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нікополь

про стягнення заборгованості та пені у розмірі 92 157,07 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: Зубовнік С.О., в.о. директора на підставі наказу № 358-к від 11.08.2015;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Виробничо-будівельне об'єднання" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 91 222,59 грн. та пені в розмірі 934,48 грн.

Позовні вимоги, мотивовані порушенням з боку Відповідача господарського зобов'язання встановленого умовами договору розстрочення грошового зобов'язання від 16.10.2015 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016 в порядку ст. 74-1 ГПК України задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначено судове засідання в режимі відеоконференції.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання та на надав витребувані судом докази. Про слухання справи Відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 101).

Згідно ст. 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.06.2016року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, 18.06.2013 між Регіональним відділенням ФДМ України у Дніпропетровській області (Орендодавцем) та Відповідачем (Орендарем) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5280-ОД (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - вбудоване не житлове приміщення (реєстраційний №140723300.1ВЕМФДИ003) площею 212,5 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2 на першому поверсі п'ятиквартирного будинку, що перебуває на балансі ДП "Виробничо-будівельне об'єднання", вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 28.02.13 і становить за незалежною оцінкою 689 300,00грн. Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів. (п. 1.2. Договору).

Факт передачі нерухомого майна підтверджується актом приймання-передачі від 18.06.2016 (а.с.20).

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувача у співвідношенні: 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 7 230,41 грн.; 30% балансоутримувачу у розмірі 3 098,75 грн., щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

На виконання п. 5.11 договору Оренди, між Балансоутримувачем (Позивача) та Орендарем (Відповідачем) укладено договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.08.2013 року.

Відповідно до п. 1.1 договору, балансоутримувач - Державне підприємство "Виробничо-будівельне об'єднання" забезпечує обслуговування будівлі, що знаходиться за адресою 53213, АДРЕСА_2, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі.

Як убачається зі змісту позовної заяви, в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5280-ОД від 18.06.2013 та договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.08.2013, у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем в загальному розмірі 91 222,59 грн., а саме:

- з орендної плати у розмірі 68 926,91 грн. (30 % на користь балансоутримувача);

- з відшкодування комунальних послуг (використана електроенергія) у розмірі 15 795,68 грн.;

- з експлуатаційних витрат у розмірі 6 500,00 грн.

16.10.15 між Відповідачем та Позивачем було укладено договір про розстрочення грошового зобов'язання (боргу).

Відповідно до п. 1.1 договору, сторони узгодили, що станом на 16.10.2015 року боржник має грошове зобов'язання (борг) перед кредитором на загальну суму 91 222,59 грн.

Кредитор надає боржнику розстрочення сплати грошового зобов'язання (боргу) на загальну суму 91 222,59 грн., строком з 16.12.2015 до 01.12.2017 (пункт 1.2 договору).

Згідно п. 1.3 договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору суму грошового зобов'язання (боргу) зазначену в п.п. 1.2 цього договору шляхом сплати грошових коштів на розрахунковий рахунок рівними частинами не пізніше 25 числа кожного місяця починаючи з жовтня 2015 року.

Пунктом 2.3.1 договору, сторони передбачили право кредитора на достроково пред'явлення до сплати суму грошового зобов'язання (боргу) в повному обсязі, якщо боржник, в тому числі, не сплачує розстрочені суми боргу у розмірах чи у строки, які визначені пунктом 1.3 цього договору.

Таким чином, з укладенням договору про розстрочення грошового зобов'язання (боргу), сторони замінили первісне зобов'язання, що виникло за договором оренди та договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, новим зобов'язанням, тобто, відбулася новація (ч. 2 ст. 604 ЦК України).

В зв'язку з простроченням оплати чергового платежу грудня 2015 року, Позивач звернувся до Відповідача з вимогою щодо дострокового погашення заборгованості за договором в повному обсязі.

На час звернення Позивача з даним позовом до суду, Відповідач прострочив платежі за грудень 2015 - березень 2016, на суму 15 200,00 грн.

Доказів сплати Відповідачем суми боргу, в цілому або частково, суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вище встановлено судом, Відповідач допустив порушення умов договору про розстрочення грошового зобов'язання (боргу), що з огляду на положення п. 2.3.1. цього Договору, дає Позивачеві права вимагати дострокового погашення боргу в повному обсязі.

Крім стягнення суми основного боргу, Позивач вимагає стягнення пені у розмірі 934,48 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом щодо спірного виду правовідносин розміру пені не встановлено, застосуванню підлягає розмір відповідної санкції, встановлений договором.

Відповідно до п. 2.3.2 договору про розстрочення грошового зобов'язання (боргу), сторони передбачили, що на розстрочені суми грошового зобов'язання (боргу), що залишились несплачені у строки передбачені п. 1.3 цього договору нараховується пеня та штраф у розмірах, передбачених законодавством України. Тобто, розмір пені, сторонами в договорі також не встановлений.

Таким чином, зважаючи на відсутність встановленого законодавством та договором конкретного розміру пені за порушення спірного зобов'язання, нарахування Позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є неправомірним, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 91 222,59 грн.

Витрати по сплаті судового збору, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 604 ЦК України, ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (53219, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Виробничо-будівельне об'єднання" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, б.10, код ЄДРПОУ 14072300) заборгованості у розмірі 91 222,59 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 368,33 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.06.2016

Суддя О.В. Ліпинський