Рішення

від 30.05.2016 по справі 906/301/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" травня 2016 р. Справа № 906/301/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Павліченко Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № б/н від 02.06.2014р.

від відповідачів: 1: не прибув,

від відповідача-2: ОСОБА_2 - дов. від 21.12.2015р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" (м. Київ)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер - Продукт" ( м. Житомир)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Лідер-Продукт" (м. Житомир)

про стягнення солідарно 1343537,94 грн.

ТОВ "Дистрибуція-Центр" простить стягнути солідарно з ТОВ "Торгова компанія "Лідер - Продукт" та ТОВ "Продовольча компанія "Лідер-Продукт" борг в сумі 1343537,94грн.

Ухвалою від 12.04.16р. розгляд справи відкладено. В судовому засіданні 17.05.2016 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі. Зокрема, доводить, що за умовою п. 3.2 Договору б/н про заміну боржника від 22.12.15р. в редакції протоколу розбіжностей, відповідач - 2 в строк до 29.02.2016р. мав сплатити борг на користь позивача. Оскільки відповідач-1 борг не сплатив, на підставі п. 4.1 договору відповідачі несуть солідарну відповідальність за неналежне виконання зобов'язання.

У відзиві відповідача-1 на позов, останній доводить, що всі обов'язки по сплаті боргу перед позивачем перейшли до відповідача -2 ( п.1.4.1) , а відповідач-1 передав останньому необхідні для його виконання документи. Дійсно, п.4.1 договору передбачає , що боржники несуть солідарну відповідальність перед кредитором по виконанню ними своїх зобов'язань. Відповідач-1 своє зобов'язання виконав та передав відповідачу -2 всі документи за актом приймання-передачі № 55 від 22.12.15р. Тому в силу ст.ст. 509 та 614 ЦК України не відповідає за невиконання відповідачем -2 зобов'язання з оплати боргу позивачу.

Представник позивача у письмових запереченнях на відзив відповідача-1 вказує на те, що акт приймання-передачі № 55 від 22.12.15р. не підписувався позивачем, як стороною договору, відповідач-1 не повідомив про зміну директора , що є порушенням умов договору, борг відповідачем-1 не погашено, тому на підставі п. 4.1 договору солідарна відповідальність відповідачів зберігається.

Представник відповідача-2 позовні вимоги визнав частково. Зокрема, повідомив, що у відповідача-2 існує борг перед позивачем лише в сумі 315000,00грн., що підтверджується актом звірки між сторонами від 22.01.2016р.

Представник відповідача -2 вважає, що акт звірки між сторонами від 22.01.16р. є по суті правочином, тому не потребує встановлення обставин щодо його підписання сторонами.

На що заперечив представник позивача, оскільки не вважає цей документ первинним; окрім того, останній не містить всіх істотних умов , необхідних для укладення господарського договору як правочину, особи, що його підписали, не ідентифіковані, а відтиски печаток юридичних осіб не мають жодного юридичного значення .

На виконання вимог ухвали суду від 17.05.16р. сторони спору надали письмові пояснення та додаткові докази по суті спору.

Представник позивача просить позов задовольнити . Представник відповідача -2 позов визнає лише на суму 315000,00грн. Відповідач -1 просить у позові відмовити , оскільки не вважає себе солідарним боржником з відповідачем -2.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2015року ТОВ "Дистрибуція - Центр" ( надалі - кредитор) та ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" ( надалі - первісний боржник) і ТОВ "Продовольча компанія "Лідер-продукт" ( надалі - новий боржник ) на підставі ст.ст. 520-523 , інших статей ЦК України та ст. 194 та інших статей ГК України уклали Договір про заміну боржника у зобов'язанні на таких основних умовах :

- згідно Дистриб'юторського договору № 6 від 14 березня 2014р. первісний боржник повинен сплатити кредитору 1 343 537,94 грн., що підтверджується первинними документами та актами звірок між підприємствами ( п.п. 1.1);

- всі обов'язки боржника за Дистриб'юторським договором № 6 від 14 березня 2014р. після набрання чинності цим Договором переходять до нового боржника ( п.п. 1.2, 1.3 та п.1.4.1);

- новий боржник , підписуючи цей Договір підтверджує, що йому була передана вся інформація ( документація), пов'язана із Договором ( п.2.1);

- однак первісний боржник зобов'язаний передати новому боржнику документи, що підтверджують право вимоги до нього, протягом трьох робочих днів з дня набрання чинності цього Договору ; передача документів засвідчується актом прийому-передачі, який підписується представниками сторін ( 3.1);

- новий боржник зобов'язаний провести оплати суми заборгованості у розмірі 1343537,94 грн. кредитору в строк до 29.02.2016року ( пункт 3.2 в редакції нового боржника, вказаній у протоколі розбіжностей , який є невід'ємною частиною цього Договору);

- первісний та новий боржники зазначені у цьому Договорі несуть солідарну відповідальність перед кредитором по виконанню ними своїх зобов'язань.

Предметом розгляду даної справи є вимога кредитора про солідарне стягнення з з первісного та нового боржників заборгованості, яка виникла у зв'язку з порушенням ними умов Договору про заміну боржника на підставі умови , викладеної у п. 4.1 цього Договору.

Однак первісний боржник , з посиланням на статті 509 та 520 ЦК України доводив, що не є солідарним боржником у зобов'язанні зі сплати боргу перед кредитором в сумі 1 343 537,94грн. за умовою п. 4.1 Договору про заміну боржника , оскільки виконав належним чином свої зобов'язання перед кредитором, викладені в умовах п.п. 2.1 та 3.1 цього Договору, що підтверджується актом приймання -передачі № 55 від 22.12.15р. ( а.с. 26-28).

Новий боржник не заперечив факт набуття 22.12.15р. обов'язку сплатити кредитору 1 343 537,94 грн. боргу за первісного боржника , однак доводив, що підписаним актом звірки розрахунків з кредитором від 22.01.2016р., залишок боргу становить 315000,00грн., який є обґрунтованим. В решті суми - 1 028537,94 грн. зобов'язання припинилося виконанням.

Дослідивши наявні у справі докази у сукупності із доводами та запереченнями сторін по суті спору на підставі ст. 43 ГПК України, суд дійшов висновку позов задовольнити з наступних підстав.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Принцип свободи договору обмежується лише абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України , які передбачають, що при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, укладення договору про заміну боржника у зобов'язанні допускається, як правило, лише за згодою кредитора , оскільки інше може бути передбачено законом.

Відповідно до статті 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

З положень ч.1 ст. 513 та 521 ЦК України випливає, що договір (правочин) щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і договір (правочин), на підставі якого виникло зобов'язання. Відповідно, і згода кредитора на укладення договору щодо заміни боржника у зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки Цивільний кодекс України не встановлює вимог щодо письмової форми згоди кредитора, сторони вправі самостійно її визначити за правилами ст. 205 та 207 цього Кодексу.

Договір про заміну боржника вчинено сторонами у простій письмовій формі. Жодних заперечень щодо невідповідності форми цього договору формі Дистриб'юторського договору № 6 від 14 березня 2014р. сторони не висловили.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Укладаючи Договір про заміну боржника на підставі статті 520 ЦК України сторони на власний розсуд визначили, що участь кредитора як сторони цього Договору, є доказом його згоди на заміну боржника у зобов'язанні.

Окрім того, участь кредитора як сторони Договору про заміну боржника є виправданою в силу приписів статті 522 ЦК України, оскільки новий боржник у зобов'язанні набуває право висунути проти його вимог всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Погодивши умови, викладені у п.п. 1.1 та 3.1 Договору про заміну боржника, сторони закріпили обов'язок первісного боржника передати новому боржнику документи, що підтверджують право вимоги до нього за актом прийому-передачі протягом трьох днів з дня набрання чинності цим Договором , одночасно обумовивши у п.2.2 про те, що жодна із сторін не вправі змінювати умови п.1.1 Договору без письмової згоди кожної сторони.

Таким чином, первісний боржник зобов'язаний був передати новому боржнику не тільки оригінал Дистриб'юторського договору № 6 від 14 березня 2014р. з додатками, але й первинні документи та акти звірки між підприємствами, що підтверджували його борг перед кредитором на суму 1 343 537,94 грн.

Погодивши у п. 3.1 Договору про заміну боржника строк виконання первісним боржником обов'язку передати новому боржнику документи, що підтверджують право вимоги до нього, у п. 2.1 цього Договору сторони одночасно погодили, що новий боржник, підписуючи цей Договір підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із Договором.

Однак виконання умови п.2.1 Договору неможливе без виконання умови п.3.1 Договору в частині оформлення факту передачі первісним боржником новому боржнику документів, що підтверджують право вимоги до нього актом прийому - передачі, підписаним сторонами Договору : кредитором, первісним боржником та новим боржником.

За умовою п.3.1 Договору про заміну боржника передача документів мала відбутися протягом трьох робочих днів з дня набрання чинності цим Договором. Оскільки за правилом ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, перебіг строку за умовою п. 3.1 Договору про заміну боржника розпочався 23 грудня 2015р., а не 22 грудня 2015року.

Суд вважає, що сторони Договору про заміну боржнику могли відступити від умови п.3.1 Договору та виконати її до настання строку виконання, а саме 22 грудня 2015року, що узгоджувалось би з умовою п.2.1 цього Договору.

Однак суд відхиляє як безпідставні доводи первісного та нового боржників про виконання ними умов п.2.1 , 2.1 та 3.1 Договору про заміну боржника саме 22 грудня 2015 року за відсутності доказів письмової участі кредитора як третьої сторони цього договору в акті прийому - передачі документів № 55 від 22.12.2015р., про існування якого останньому не було відомо до звернення позивача з цим позовом до суду.

Оскільки первісний боржник не довів, що передав новому боржнику за актом прийому - передачі документів № 55 від 22.12.2015р. оригінал Дистриб'юторського договору № 6 від 14 березня 2014р. з додатками, первинні документи та акти звірки між ним та кредитором, а новий боржник не довів, що станом на дату прийняття рішення суду у цій справі має зазначені документи в оригіналі , суд не встановив факт належного виконання первісним боржником своїх зобов'язань перед кредитором, визначених у п. п. 1.1, 2.1 та 3.1 Договору про заміну боржника. За таких обставин, умова п.4.1 цього Договору поширюється на первісного боржника у повному обсязі.

У статті 598 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особі.

У зв'язку з цим, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, за загальним правилом, не допускається, крім випадків, передбачених законом або самим договором (ст.193 ГК України, ст. 525 ЦК України).

У статті 532 ЦК України встановлено, що якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання.

Господарський суд також враховує, що при безготівкових розрахунках обов'язок перераховувати грошові кошти за боржника покладено на банк, що несе перед ним відповідне зобов'язання, тому місцем виконання грошового зобов'язання є банк боржника, а момент його виконання є дата списання відповідної суми з кореспондуючого рахунку банку, що обслуговує боржника (ст. 198, 341 ГК і ст. 528, 623, 1088 ЦК України, Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", оскільки інше в договорі не визначено.

За умовою пункту 3.2 Договору про заміну боржника новий боржник зобов'язаний був провести оплату суми заборгованості у розмірі 1343537,94 грн. кредитору в строк до 29.02.2016року.

Враховуючи вищевикладене , новий боржник мав виконати грошове зобов'язання перед кредитором способом, встановленим як Договором про заміну боржника, так і законом, у встановлений строк та в певному місці.

Оскільки у Договорі про заміну боржника відсутні умови про те, що грошове зобов'язання у розмірі 1343537,94 грн. новий боржник вправі виконати повністю або частково в інший спосіб , ніж шляхом сплати грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора, доводи нового боржника про часткове припинення грошового зобов'язання у розмірі 1028537,94 грн. безпідставні та не заслуговують на увагу. Акт звірки від 22.01.16р. не має значення як доказ навіть в частині визнання новим боржником боргу в сумі 315000,00 грн. За наведених обставин, новий боржник залишається стороною зобов'язання у розмірі 1343537,94 грн. , і не інакше.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога за приписами статті 541 ЦК України виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Положеннями статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 543 ЦК України встановлено, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про доведеність позивачем вимог до відповідачів за правилами ст. 33 ГПК України.

Відповідно до статті 84 ГПК України, якщо у справі беруть участь кілька відповідачів, у рішенні вказується, що їх обов'язок є солідарним.

Як роз'яснено в абз. 3 п.1 Постанови ВГСУ від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" , якщо кілька відповідачів, до яких було пред’явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов’язанням, господарським судом на кожного з боржників видається окремий наказ, який має містити застереження про те, що стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Як роз'яснено в абзаці 3 п.п.4.1 Постанови ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" , у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

На підставі ст. 49 ГПК України суд розподіляє сплачений позивачем судовий збір в розмірі 20 153,07 грн. між відповідачами порівну у розмірі 10 076,53 грн. , за винятком 1 копійки.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія Лідер-Продукт" (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, буд. 188, код ЄДРПОУ 33644213) солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія" Лідер-Продукт" (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, буд. 188, код ЄДРПОУ 39934028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" (03680, м. Київ, пр-т Палладіна, буд.44, корпус 8, код ЄДРПОУ 36263797):

- 1 343 537, 94 грн. основного боргу;

- 20153, 07 грн. судового збору.

Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Лідер-Продукт" (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, буд. 188, код ЄДРПОУ 39934028) солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія Лідер-Продукт" (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, буд. 188, код ЄДРПОУ 33644213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" (03680, м. Київ, пр-т Палладіна, буд.44, корпус 8, код ЄДРПОУ 36263797):

- 1 343 537, 94 грн. основного боргу;

- 20153, 07 грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06 червня 2016року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1- в справу , 2,3- позивачу та відповідачу -2 (простою) , 4 - відповідачу -1 (рек. з пов.)