Рішення

від 02.06.2016 по справі 905/1136/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.2016р. Справа № 905/1136/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Колесо-Центр Слов'янськ",

ЄДРПОУ 34009273, м.Слов'янськ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гран-Фармація", ЄДРПОУ 31054847,

м.Слов'янськ

про стягнення заборгованості в сумі 19929,45 грн.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Мельниченко Ю.С.

Суддя Кротінова О.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Колесо-Центр Слов'янськ", м.Слов'янськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гран-Фармація", м.Слов'янськ, про стягнення заборгованості в сумі 19929,45 грн., у тому числі основний борг в сумі 10500,00 грн., інфляція в сумі 8668,59 грн. та три проценти річних в сумі 760,86 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №77 від 18.02.2013р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої продукції.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гран-Фармація" зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам та учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст.42, 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

18.02.2013р. між сторонами був підписаний договір поставки №77, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (покупцю) автошини вантажні, легкові, сільськогосподарського призначення, диски автомобільні та ін. (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити його на умовах договору.

Згідно п.4.2 договору поставка здійснюється на підставі заявок, які подаються покупцем. У заявці зазначаються найменування, асортимент, кількість товару, інші дані, які сторони вважають за доцільне передбачити.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW - згідно ІНКОТЕРМС 2000 (при цьому постачальник звільняється від обов'язку митного оформлення товару) (п.4.4 договору).

Відповідно до п.4.5 договору товар, що поставляється супроводжується наступними документами: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура.

Як вказує позивач у позовній заяві, згідно з видатковими накладними №РН-0002271 від 26.09.2013р., №РН-0002318 від 01.10.2013р., №РН-0002385 від 10.10.2013р. ним було поставлено відповідачу товар на суму 14903,76 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.5.2 договору №77 від 18.02.2013р. оплата за товар здійснюється у формі 100% передоплати вартості протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

За змістом наданих до матеріалів справи банківських виписок від 20.11.2013р., 21.02.2014р., 26.02.2014р. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти на суму 4403,76 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 10500,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивач має довести такі вимоги певними доказами.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем має бути доведено факт постачання товару відповідачу та, відповідно, виникнення у останнього обов'язку зі сплати його вартості.

Як встановлено, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України видаткових накладних №РН-0002318 від 01.10.2013р., №РН-0002385 від 10.10.2013р. до матеріалів справи не надано.

За відсутністю належних доказів постачання товару відповідачу на суму 8581,16 грн., недоведеною є й наявність у відповідача обов'язку зі сплати вартості товару позивача на вказану суму та, як наслідок, порушення цього обов'язку.

За таких обставин, враховуючи викладене, приймаючи до уваги здійснені відповідачем оплати, суд дійшов висновку про наявність у відповідача зобов'язання зі сплати позивачу вартості отриманого товару за договором №77 від 18.02.2013р. згідно видаткової накладної №РН-0002271 від 26.09.2013р. в сумі 1918,84 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 8668,59 за період з жовтня 2013р. по лютий 2016р. та три процента річних в сумі 760,86 грн. за період з 27.09.2013р. по 03.03.2016р.

Проте, враховуючи висновки суду щодо недоведеності позивачем факту порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості товару на суму 8581,16 грн., неправомірним є й нарахування інфляції та трьох процентів річних на вказану суму.

Крім цього, щодо вимог про стягнення інфляції суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленума Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням вищевикладеного, за результатами проведеного судом перерахунку, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 1256,15 грн. за період з листопада 2013р. по лютий 2016р. та три проценти річних в сумі 167,06 грн. за період з 01.10.2013р. по 03.03.2016р., а решта вимог є неправомірною.

Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 8581,16 грн., інфляції в сумі 7412,44 грн., трьох процентів річних в сумі 593,80 грн. є неправомірним, виходячи з того, що відповідач заперечень проти позову не надав, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 3342,05 грн., у тому числі основний борг в сумі 1918,84 грн., три проценти річних в сумі 167,06 грн. та інфляція в сумі 1256,15 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Колесо-Центр Слов'янськ", м.Слов'янськ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гран-Фармація", м.Слов'янськ про стягнення заборгованості в сумі 19929 грн. 45 коп., у тому числі основний борг в сумі 10500 грн. 00 коп., інфляція в сумі 8668 грн. 59 коп. та три проценти річних в сумі 760 грн. 86 коп., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гран-Фармація" (84100 Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Свободи, буд.13, п/р 26008000104552 в ПАТ В«УкрсоцбанкВ» , МФО 300023, ЄДРПОУ 31054847) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Колесо-Центр Слов'янськ" (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 34009273) основний борг в сумі 1918 грн. 14 коп., три проценти річних в сумі 167 грн. 06 коп. та інфляцію в сумі 1256 грн. 15 коп., всього заборгованість в сумі 3342 грн. 05 коп., судовий збір в сумі 230 грн. 95 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 02.06.2016р. оголошено повний текст рішення.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя Ю.С. Мельниченко

Суддя О.В. Кротінова