Рішення

від 02.06.2016 по справі 909/327/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 р. Справа № 909/327/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод", вул. Ушинського, 2, м. Івано-Франківськ, 76003

до відповідача: приватного підприємства "ЕКО ЛІС", вул. Василіянок, буд. 22, оф.513, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 24000,00 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №б/н від 09.11.15),

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод" звернулось в суд із позовом до приватного підприємства "ЕКО ЛІС" про стягнення 24000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань по договору поставки №09/09/15 від 09.09.15 щодо поставки товару, у зв"язку з чим просив повернути 24000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з врахуванням клопотання (вх.№6957/16 від 19.05.16) про повернення передоплати. Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі від 12.04.16., ухвали про відкладення розгляду справи від 12.05.16 та Список №146 від 13.05.16 згрупованих поштових відправлень.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду від 12.04.16 та 12.05.16 надіслані відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та Витязі з ЄДРЮОФОП та громадських формувань: м.Івано-Франківськ, вул.Василіянок, буд.22, оф.513 і відділенням поштового зв"язку суду не повернуто.

Станом на 02.06.16 клопотань про відкладення розгляду спору від відповідача не надходило.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод" до приватного підприємства "ЕКО ЛІС" про стягнення 24000,00 грн. попередньої оплати.

09.09.15 між сторонами даного спору по справі укладено договір поставки №09/09/15. Відповідно до п.1.1 даного договору постачальник поставляє (продає) у власність покупцеві, а покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього договору цукор-пісок, та інші товари (надалі - продукція ) різної розфасовки.

Згідно п.2.1. договору, оплата вартості поставленої продукції проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника шляхом 100% попередньої оплати згідно рахунку-фактури висланого постачальником на адресу покупця.

Відповідно до п.3.1 договору, продукція постачається на умовах франко-склад покупця м.Івано-Франківськ, якщо інше не передбачено в додатку до договору.

Пунктом 3.2 договору, постачальник здійснює поставку продукції окремими партіями на власному автотранспорті, узгоджену заявками не пізніше 3(трьох) днів з моменту отримання коштів на свій банківський рахунок.

Датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами накладних про поставку продукції належної якості, які становлять невід"ємну частину цього договору. Накладна підписана покупцем і відправлена постачальнику факсимільним зв"язком має силу оригіналу (п.3.3. договору).

Згідно п.3.4 даного договору, право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту поставки продукції останньому.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві, відповідно до ст.664 ЦК України вважається виконаним у момент:1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Приписами 665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 54000,00 грн., згідно платіжного доручення №2630 від 10 вересня 2015 року, як плату за цукор буряковий на підставі виставленого останнім рахунка №2912/1 від 10.09.15, копії яких долучено до матеріалів справи.

В порушення умов договору відповідач товар не поставив, проте частково повернув грошові кошти в сумі 30000,00 грн., які перераховані позивачем в якості передоплати, що підтверджується копією банківської виписки з призначенням платежу "повернення коштів за непоставлений товар (цукор буряковий)", долученої до матеріалів справи.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 09.12.15 на адресу відповідача направлено претензію №01/9- 323 з вимогою повернути кошти. Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, неповернутою відповідачем залишається попередня оплата в сумі 24000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

На час прийняття рішення, передоплата за цукор буряковий в розмірі 24000,00 грн. позивачу не повернута. Будь-яких інших доказів, які б свідчили про повернення передоплати чи поставку товару на зазначену суму суду не подано.

За наведених обставин, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару та неповернення суми передоплати, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 24000,00 грн. боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 610, 612, 614, 629, 655, 663, 664, 665 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод" до приватного підприємства "ЕКО ЛІС" про стягнення 24000,00 грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "ЕКО ЛІС", вул. Василіянок, буд. 22, оф.513, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 37598098) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод", вул. Ушинського, 2, м. Івано-Франківськ, 76003 (код 00445676) - 24000,00 (двадцять чотири тисячі гривень) - попередньої оплати, а також 1378,00 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.16

Суддя Максимів Т. В.