Рішення

від 02.06.2016 по справі 910/6744/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2016Справа №910/6744/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС ЕНЕРГІЯ" до Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" про стягнення 34 263,09 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Слюсаренко Д.А. (дов. б/н від 07.12.2015 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02 червня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АС ЕНЕРГІЯ" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 54 263,09 грн., в тому числі 47 044,08 грн. основного боргу, 112,13 грн. 3 % річних, 2 026,12 грн. пені, 5 080,76 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № КЕВРЗ/ВЗК-1422/Ю від 21.01.2014 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року порушено провадження у справі № 910/6744/16 та призначено справу до розгляду на 12.05.2016 року.

26.04.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 12.05.2016 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.05.2016 року надав докази часткової оплати заборгованості. А саме на доказ часткової оплати заборгованості відповідачем надано платіжне доручення № 1814 від 10.05.2016 року на суму 20 000,00 грн.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.05.2016 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.06.2016 року.

26.05.2016 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

26.05.2016 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про зменшення заявлених позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просив стягнути з відповідача 27 044,08 грн. основного боргу, 112,13 грн. 3 % річних, 2 026,12 грн. пені, 5 080,76 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

01.06.2016 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на те, що представник відповідача перебуває на лікарняному.

Згідно пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на необґрунтованість доводів відповідача, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 02.06.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове 02.06.2016 року не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року", яке в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство "Київський електровагоноремонтний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АС ЕНЕРГІЯ" (постачальник) укладено Договір поставки № КЕВРЗ/ВЗК-1422/Ю (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) в обумовлені строки (строк) замовнику продукцію відповідно до специфікації (-ій), що оформляються додатками до Договору, а замовник зобов'язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму. Асортимент, кількість та ціна продукції зазначаються в специфікації.

Згідно пункту 3.1. Договору ціна на продукцію вказана у специфікації і приймається сторонами в національній валюті України - гривні.

Сума даного Договору складає 83 187,50 грн., крім того, ПДВ 20 %, що дорівнює 16 637,50 грн., а разом становить 99 825,00 грн. Протягом дії Договору сума Договору може змінюватися, про що укладається додатковий договір, що підписується сторонами (пункти 3.4., 3.5. Договору).

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що датою передачі у власність (поставки) вважається дата отримання замовником продукції з належними товаросупровідними документами.

Відповідно до пункту 5.1. Договору оплата за продукцію проводиться замовником протягом 60 календарних днів з дати повної поставки кожної окремої партії продукції.

Згідно з пунктом 6.2. Договору продукція вважається переданою у власність (поставленою) замовнику з дати отримання ним належним чином оформлених товаросупровідних документів: рахунку-фактури постачальника; технічної документації, яка встановлює вимоги до якості продукції; видаткової накладної, податкової накладної на відвантажену продукцію; товарно-транспортних накладних.

Додатковою угодою № 1 до Договору сторонами внесено зміни до пункту 3.4. Договору, відповідно до якого загальна сума поставки складає 245 241,72 грн., в тому числі ПДВ 20% - 40 873,62 грн.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку товару на суму 281 004,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 42 від 18.03.2014 року на суму 59 580,00 грн., видатковою накладною № 150 від 16.07.2014 року на суму 24 363,00 грн., видатковою накладною № 177 від 07.08.2014 року на суму 56 370,00 грн., видатковою накладною № 201 від 03.09.2014 року на суму 19 578,00 грн., видатковою накладною № 230 від 25.09.2014 року на суму 22 650,00 грн., видатковою накладною № 373 від 09.12.2014 року на суму 45 447,00 грн., видатковою накладною № 406 від 24.12.2014 року на суму 53 016,00 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості в розмірі 253 959,92 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 27 044,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № КЕВРЗ/ВЗК-1422/Ю від 21.01.2014 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором та його прийняття відповідачем.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.1. Договору оплата за продукцію проводиться замовником протягом 60 календарних днів з дати повної поставки кожної окремої партії продукції.

Проте, відповідач у встановлені строки за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 27 044,08 грн. основного боргу.

Отже, факт наявності боргу у відповідача за Договором в сумі 27 044,08 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині основного боргу.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 112,13 грн. 3 % річних, 2 026,12 грн. пені, 5 080,76 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку зі сплати грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пунктів 9.4., 9.8. Договору у випадку порушення замовником строків розрахунків за Договором останній сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 1 місяць з дати, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення 2 026,12 грн. пені підлягають задоволенню.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком інфляційних втрат та 3 % річних, що наданий позивачем, отже вимоги про стягнення 112,13 грн. 3 % річних та 5 080,76 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 27 044,08 грн. основного боргу, 112,13 грн. 3 % річних, 2 026,12 грн. пені, 5 080,76 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АС ЕНЕРГІЯ" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" (03049, м. Київ, вулиця Ползунова, будинок 2, ідентифікаційний код 00480247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС ЕНЕРГІЯ" (01014, м. Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, ідентифікаційний код 38651822) 27 044 (двадцять сім тисяч сорок чотири) грн. 08 коп. основного боргу, 112 (сто дванадцять) грн. 13 коп. 3 % річних, 2 026 (дві тисячі двадцять шість) грн. 12 коп. пені, 5 080 (п'ять тисяч вісімдесят) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2016

Суддя С.В. Стасюк