Рішення

від 31.05.2016 по справі 910/5472/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016Справа №910/5472/16

За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до Приватного підприємства «Юридична фірма «Віртус»

про стягнення 14 498 грн. 60 коп.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Бриль П.О. (довіреність №02-Д від 04.01.2016);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

25.03.2016 Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Юридична фірма «Віртус» про стягнення заборгованості за комунальні послуги за договором №14 за період з 24.09.2010 по 01.06.2013 у сумі 4551,58 грн., яка складається з основного боргу - 4 170,02 грн., інфляційних втрат - 59,39 грн. та 3% річних - 322,08 грн., а також за договором №ДЕ-124 за період з 27.06.2013 по 01.07.2014 в сумі 9 947,11 грн., яка складається з основного боргу - 9 052,51 грн., інфляційних втрат - 806,22 грн. та 3% річних - 88,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати комунальних послуг відповідно до договору № 14 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за споживчі комунальні послуги на користь їх виробників від 02.04.2007, та договору №ДЕ-124 про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води і водовідведення від 06.06.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2016 порушено провадження по справі №910/5472/16, розгляд справи призначено на 19.04.2016.

07.04.2016 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а також додаткові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2016 у зв'язку із перебуванням судді Демидова В.О. у відрядженні, розгляд справи призначено на 05.05.2016.

Судове засідання 05.05.2016 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Демидова В.О. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2016 у зв'язку із виходом судді Демидова В.О. з лікарняного, розгляд справи №910/5472/16 призначено на 31.05.2016.

В судове засідання 31.05.2016 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання 31.05.2016 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 31.05.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001.

Відповідно до п. 2.1. Статуту позивача підприємство створено з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

02.04.2007 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради в особі директора Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська» Шевченківської районної у м. Києві ради (далі - сторона-1) та Приватним підприємством «Юридична фірма «Віртус» (далі - сторона -2) було укладено договір №14 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за споживчі комунальні послуги на користь їх виробників (далі - договор-1), відповідно до п. 1.1 якого сторона-1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною-2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в додатку-1 до договору.

Відповідно до п. 1.2 договору-1 сторона-2 користується приміщенням загальною площею 67,5 кв.м. за адресою: вул. Лагерна, 46/48 на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно із п. 2.1.2 договору-1 сторона-1 зобов'язана у 3-х денний термін з моменту надходження від виробників послуг розрахунків надати власнику або орендарю платіжне доручення (квитанцію) про суму сплати спожитих ним комунальних послуг.

За умовами п. 3.1.1. договору-1 сторона-2 зобов'язується в 3-х денний термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 сила місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це сторону-1 в зазначений термін.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.4 договору-1 він діє з моменту укладання по 01.04.2008. У разі закінчення дії договору і відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за комунальні послуги за період з 24.09.2010 по 01.06.2013 за договором-1 заборгованість відповідача за фактичне споживання цих послуг складає: 4170,02 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами), рахунками на оплату за спірний період, розшифровками рахунків абонента.

06.06.2013 було вчинено заходи по переукладенню договору, а саме між Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району (далі - виконавець) та Приватним підприємством «Юридична фірма «Віртус» (далі - споживач) було укладено договір №ДЕ-124 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення (далі - договор-2), відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2 договору-2 споживач є власником нежитлових приміщень з №1 по №6 (групи приміщень №87) за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 48, загальною площею 67,5 кв. м. на підставі договору купівлі-продажу №4676 від 18.12.2006.

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку справляється за їх показниками згідно з п.п. 10-14 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 №630, а у разі його відсутності або несправності за нормативами (нормами) споживання. Нарахування за спожиті послуги проводиться згідно табуляграм ПАТ «АК «Київводоканал» і ПАТ «Київенерго» за тарифами, які є чинними у період споживання послуг (п.п. 2.1, 2.2. договору-2).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору-2) розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п.п.4.2.1, 4.4.1 договору-2 виконавець зобов'язаний своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах та належної якості, а споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Цей договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його ухвалення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. 9.1 договору-2).

Відповідно до розрахунку заборгованості за комунальні послуги за договором-2 за період з 27.06.2013 по 01.07.2014 заборгованість відповідача за фактичне споживання цих послуг складає: 9052,51 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами), рахунками на оплату за спірний період, розшифровками рахунків абонента.

Як стверджує позивач у позовній заяві, протягом всього спірного періоду позивачем направлялись відповідачу рахунки за комунальні послуги, однак оплату направлених рахунків відповідачем не здійснено.

З метою досудового врегулювання спору, 16.07.2015 позивачем направлено відповідачу претензію із зазначенням загальної заборгованості за договорами 1, 2 у розмірі 13 222,53 грн. та вимогою сплати, а також долучено до претензії рахунки на оплату комунальних послуг за весь період заборгованості та акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не оплатив, що і зумовило звернення позивача із даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача його зобов'язання з оплати спожитих комунальних послуг за договором-1 у період з 24.09.2010 по 01.06.2013, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаний період в розмірі 4 551,49 грн., яка складається з основного боргу - 4 170,02 грн., інфляційних втрат - 59,39 грн. та 3% річних - 322,08 грн., а також за договором-2 у період з 27.06.2013 по 01.07.2014, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 9 947,11 грн., яка складається з основного боргу - 9 052,51 грн., інфляційних втрат - 806,22 грн. та 3% річних - 88,38 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладені між сторонами договори 1,2 є договорами про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 споживачем є як фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Таким чином, юридична чи фізична особа, що отримує житлово-комунальні послуги зобов'язана оплачувати їх.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.

Таким чином, несплата комунальних послуг свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов'язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані комунальні послуги.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поясненнями позивача, поданими позивачем розрахунками, проведеними відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору №14 від 02.04.2007 та договору №ДЕ-124 від 06.06.2013, на підставі облікових карток (табуляграм), рахунків на оплату за спірний період, розшифровок рахунків абонента стверджується факт надання позивачем відповідачу за період з 24.09.2010 по 01.06.2013 за договором №14 від 02.04.2007 комунальних послуг вартістю 4 170,02 грн., а також факт користування відповідачем цими послугами та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за отримані послуги у сумі 4 170,02 грн., а також факт надання позивачем відповідачу за період з 27.06.2013 по 01.07.2014 за договором №ДЕ-124 від 06.06.2013 комунальних послуг вартістю 9 052,51 грн., а також факт користування відповідачем цими послугами та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за отримані послуги у сумі 9 052,51 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договорами 1, 2 про надання послуг, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих послуг та має перед позивачем заборгованість за договором №14 від 02.04.2007 за отримані послуги у сумі 4 170,02 грн., а за договором №ДЕ-124 від 06.06.2013 - у сумі 9 052,51 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №14 від 02.04.2007 за отримані послуги у сумі 4 170,02 грн., а за договором №ДЕ-124 від 06.06.2013 - у сумі 9 052,51 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення за договором-1 інфляційних втрат у розмірі 59,39 грн. та 3% річних у розмірі 322,08 грн., а також за договором-2 інфляційних втрат у розмірі 806,22 грн. та 3% річних у розмірі 88,38 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Разом з тим, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір у сумі 449,00 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 1 378, 00 грн., однак сплатив - 1 827, 00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

З врахуванням вищевикладеного, та враховуючи клопотання позивача про повернення судового збору у розмірі 449,00 грн., керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 449,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Юридична фірма «Віртус» (04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 12/16, код 31815425) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. М. Кирпоноса, 10/8, код 31731838) заборгованість за договором № 14 від 02.04.2007 за комунальні послуги у розмірі 4 170 (чотири тисячі сто сімдесят) грн. 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 322 (триста двадцять дві) грн. 08 коп., а також за договором №ДЕ-124 від 06.06.2013 заборгованість за комунальні послуги у розмірі 9 052 (дев'ять тисяч п'ятдесят дві) грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 806 (вісімсот шість) грн. 22 коп., 3% річних у розмірі 88 (вісімдесят вісім) грн. 38 коп. та судовий збір в сумі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. М. Кирпоноса, 10/8, код 31731838) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане - 06.06.2016.

Суддя В.О. Демидов