Рішення

від 02.06.2016 по справі 911/1011/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2016 р. Справа № 911/1011/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Енергоінвест»

про стягнення 65 431,55 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №14-73 від 21.04.2016);

від відповідача не з'явились.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Енергоінвест» (далі - відповідач) про стягнення 65 431,55 грн заборгованості, з яких: 19 075,22 грн пені, 41 897,55 грн інфляційних втрат та 4 459,03 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №1250/14-БО-17 від 09.12.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2016 порушено провадження у справі № 911/1011/16, розгляд справи призначено на 28.04.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2016 продовжено строк вирішення спору у справі №911/1011/16 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 02.06.2016.

16.05.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов супровідний лист №70-юр від 10.05.2016 (вх. №10287/16) з долученими до нього документами та клопотанням проводити розгляд справи без участі представника ТОВ «Компанія Енергоінвест».

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засіданні 02.06.2016 представник позивач підтримав позов повністю.

Представник відповідача у судове засідання 02.06.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, судом враховано подане відповідачем клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Енергоінвест» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1250/14-БО-17, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Згідно п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.5. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 3 459,00грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 17%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн, крім того ПДВ - 17% - 50,25 грн, а всього з ПДВ - 345,85 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 823,78 грн, крім того ПДВ-17% - 650,04 грн, всього з ПДВ - 4 473,82 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно п. 11 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

31.01.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Енергоінвест» (Покупець) укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу №1250/14-БО-17 від 09.12.2013, згідно якої сторони виклали в новій редакції п.п 1.2 та 5.2 договору.

Згідно п. 2 угоди з 01.01.2014 викласти пункти 5.2 статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції: « 5.2. Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 2 448,00грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 57,40 грн, всього з ПДВ - 344,40 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 783,96 грн, крім того ПДВ-20% - 556,79 грн, всього з ПДВ - 3 340,75 грн».

30.04.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Енергоінвест» (Покупець) укладено додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу №1250/14-БО-17 від 09.12.2013, згідно якої сторони виклали в новій редакції п.п 5.2 договору.

Згідно п. 1 додаткової угоди №2 з 01.04.2014 викласти пункти 5.2 статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції: « 5.2. Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 4 020,00грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 57,40 грн, всього з ПДВ - 344,40 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 4 387,40 грн, крім того ПДВ-20% - 877,48 грн, всього з ПДВ - 5 264,88 грн».

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу природного газу №1250/14-БО-17 від 09.12.2013 та додаткових угод до нього, протягом січня-квітня 2014 року передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 193 816,57 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014 та від 30.04.2014.

Відповідач, за отриманий за зазначений період природний газ, в порушення п. 6.1. договору, розрахувався з порушенням строків оплати, визначених договором, що підтверджується випискою по операціях підприємства та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи за переданий протягом січня-квітня 2014 року природний газ відсутній.

Однак, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу природного газу №1250/14-БО-17 від 09.12.2013, позивач просить суд стягнути 19 075,22 грн пені розрахованої за періодами зазначеними в наданому розрахунку штрафних санкцій, 3% та інфляційних втрат, зокрема: 7 119,84 грн пені за зобов'язаннями січня 2014 року; 6 977,10 грн пені за зобов'язаннями лютого 2014 року; 3 767,10 грн пені за зобов'язаннями березня 2014 року; 1 211,18 грн пені за зобов'язаннями квітня 2014 року.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого газу у позивача виникає після спливу строку оплати, встановленого п. 6.1 договору, тобто з 15-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та припиняється частково/повністю в день, що передує дню проведення часткових/остаточних розрахунків відповідно або зі перебігом 6-ти місячного терміну від дня коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснював обрахунок пені за наступні періоди:

з 15.02.2014 по 14.08.2014 на 79 740,41 грн заборгованості за січень 2014 року;

з 15.03.2014 по 14.09.2014 на 69 390,77 грн заборгованості за лютий 2014 року;

з 15.04.2014 по 14.10.2014 на 34 229,34 грн заборгованості за березень 2014 року;

з 15.05.2014 по 14.11.2014 на 10 456,05 грн заборгованості за квітень 2014 року.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 19 075,22 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 19 075,22 грн пені є обгрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №1250/14-БО-17 від 09.12.2013, позивачем за періоди лютий-листопад 2014 року за зобов'язаннями січня 2014 року; березень - грудень 2014 року за зобов'язаннями лютого 2014 року; квітень - грудень 2014 року за зобов'язаннями березня 2014 року та травень - грудень 2014 року за зобов'язаннями квітня 2014 року нараховано загалом 41 897,29 грн інфляційних втрат та за період з 15.02.2014 по 30.12.2014 нараховано загалом 4 459,03 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3% річних, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 41 897,29 грн та 4 438,71 грн відповідно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 41 897,29 грн інфляційних втрат та 4 459,03 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 41 897,29 грн та 4 438,71 грн відповідно. В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних суд відмовляє.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Енергоінвест» (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, буд. 307А; ідентифікаційний код 37449725) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 19 075 (дев'ятнадцять тисяч сімдесят п'ять гривень) 22 коп. пені; 41 897 (сорок одну тисячу вісімсот дев'яносто сім гривень) 55 коп. інфляційних втрат; 4 438 (чотири тисячі чотириста тридцять вісім гривні) 71 коп. 3 % річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 06.06.2016

Суддя В.М. Антонова