Рішення

від 31.05.2016 по справі 913/200/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

31 травня 2016 року Справа № 913/200/16

Провадження № 29/913/200/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Алатау», м. Луганськ

про стягнення 295 241 грн 50 коп.

Відповідно до ст.2 1 Господарського процесуального кодексу України 04.04.2016 було здійснено автоматичне визначення складу колегії суддів, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Якушенко Р.Є., судді - Вінніков С.В., Голенко І.П.

У відповідності до абз.4 п.3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі зміни складу суду з одноосібного на колегіальний перебіг строку вирішення спору починається спочатку.

Господарський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Якушенко Р.Є. , суддів - Віннікова С.В., Голенко І.П.,

при секретарі судового засідання Богуславській Є.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача - повноважний представник в судове засідання не прибув;

від відповідача - повноважний представник в судове засідання не прибув.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» (далі - ТОВ «Порше Лізинг України», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом від 18.01.2016 б/н до ОСОБА_1 підприємства «Алатау» (далі - ПП «Алатау», відповідача у справі) про стягнення з останнього (з урахуванням заяви від 17.05.2016 про зменшення позовних вимог) 295 241 грн 50 коп., з яких:

- 130 618 грн 17 коп. - заборгованість за договором фінансового лізингу від 15.12.2011 № 00004122;

- 16 200 грн 00 коп. - реальні збитки;

- 95 784 грн 33 коп. - плата за фактичне користування Об'єктом лізингу;

- 15 311 грн 16 коп. - штраф;

- 6 437 грн 24 коп. - пеня за прострочення виконання зобов'язань за договором за період з 16.09.2014 по 18.01.2016;

- 3 256 грн 56 коп. - 3 % річних за період з 16.09.2014 по 18.01.2016;

- 27 634 грн 04 коп. - інфляційні втрати з 16.09.2014 по 18.01.2016.

Позивач, посилаючись на норми статей 8, 22, 526, 536, 549, 611, 625, 785, 806, 808, 1048, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та норми Закону України «Про фінансовий лізинг» (далі - Закон про фінансовий лізинг), обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів та комісії за користування ним майном у строки, встановлені договором фінансового лізингу від 15.12.2011 № 00004122, що укладений сторонами за позовом.

Приватне підприємство «Алатау» (далі - ПП «Алатау») відповідач у справі, відзив на позов та витребувані докази суду не надало, не скористалося правом участі в судовому засіданні, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлялося належним чином.

Відправка ухвал суду про розгляд справи за адресою місця проживання відповідача не здійснювалась враховуючи підпункт 3 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 (зі змінами) про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» та лист Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 16.03.2015 № 511-30-100; повідомлення про розгляд справи телефонограмою від 10.02.2016 № 913/200/16 (а.с.179) також передати відповідачу не вдалося, оскільки відсутній зв'язок з абонентом. Інформація про дату та час судових засідань була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (http://lg.arbitr.gov.ua/).

Судом під час розгляду справи було встановлено, що місцем знаходження об'єкта лізингу є: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Сучасна, буд.19А, про що свідчить постанова головного державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у місті Києві про закінчення виконавчого провадження ВП № 49573080 від 10.02.2015.

Ухвали суду про відкладення розгляду справи від 24.03.2016 та від 05.04.2016 були вручені відповідачу 30.03.2016 та 09.04.2016, що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою про вручення уповноваженій особі відповідача (а.с.207-220,т.1).

Справа розглядалася судом неодноразово. Відповідачу надавалася можливість прийняти участь у судовому засіданні та надати відзив на позов.

До початку даного судового засідання будь-яких клопотань відповідач не надав.

Відповідно до статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням наданих позивачем у справі доказів, заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача у справі, суд

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами за позовом 15.12.2011 укладено договір про фінансовий лізинг № 00004122 (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Jetta 1,4 TSI, шасі № WVWZZZ16ZCM040344, 2011 року виробництва, двигун № НОМЕР_1(далі - об'єкт лізингу), а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі - план відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 19 974,50 доларів США (а.с.21-36,т.1).

Даний договір підписаний позивачем та відповідачем і скріплений їх печатками.

Згідно з пунктом 4.1 договору позивач зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як відповідач матиме право на експлуатацію Об'єкта лізингу впродовж усього строку дії договору (окрім випадків, коли позивач матиме право розірвати цей договір чи відмовитися від договору та вимагати повернення Об'єкта лізингу, як зазначено в договорі).

Відповідно до пункту 4.2 договору після завершення строку дії цього договору, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим договором та виконання всіх зобов'язань відповідачем, право власності на Об'єкт лізингу перейде до відповідача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього договору або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений позивачем. Положення цього пункту застосовуються незалежно від стану Об'єкта лізингу на момент сплати останнього лізингового платежу та/або інших платежів.

Пунктом 6.1 договору визначено, що для експлуатації Об'єкта лізингу відповідач щомісяця виплачуватиме позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього договору, та інших положень договору. Кожний лізинговий платіж включає в себе:

- відсотки за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості Об'єкта лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим договором та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором.

Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню договору не включаються до лізингових платежів:

- будь-які податки, що можуть застосовуватися до договору після його виконання або в будь-який час у майбутньому;

- інші витрати та платіжні зобов'язання.

Такі витрати підлягають сплаті відповідачем на користь позивача. Якщо позивач поніс такі витрати, відповідач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3-х робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги відповідачу.

Згідно з пунктом 6.3 договору лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим договором на користь позивача, відображають справедливу вартість Об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання договору суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США (як обумовлено сторонами в договорі), встановленого Національним Банком України або українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншого банку) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні), як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим договором, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в договорі) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Пунктом 6.4 договору сторони погодили, що у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

Положеннями пункту 6.5 договору передбачено, що лізингові платежі перераховуються відповідачем на рахунок, зазначений позивачем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Лізингові платежі у будь - якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком визначеним договором.

Відповідно до пункту 6.11 договору якщо відповідач здійснює платежі, що не покривають усі його зобов'язання перед позивачем та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені відповідачем, розподілятимуться наступним чином (у послідовності, зазначеній нижче): а) витрати на відновлення становища, стану об'єкта лізингу; б) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів; в) лізингові платежі (при цьому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частину від обсягу фінансування); г) інші компенсації інших витрат позивача у зв'язку з цим договором.

Умовами пункту 6.16 договору передбачено, що зобов'язання зі сплаті всіх та будь-яких платежів за договором покладаються на відповідача, якщо інше прямо не передбачено договором. Відповідач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги або рахунку, якщо інший термін не встановлено у договорі або погоджено сторонами додатково.

Згідно з пункту 8.2 договору у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються наступні санкції:

- пеня у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (підпункт 8.2.1);

- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані позивачем (п. 8.3.1. договору): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо позивач вирішить надіслати таку вимогу) (підпункт 8.2.2);

- компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідності до договору (підпункт 8.2.3).

Відповідно до підпункту 8.3.1 пункту 8.3 договору якщо відповідач прострочить виплату Лізингового платежу протягом більш ніж 10 (десять) робочих днів, позивач має право надіслати відповідачу першу платіжну вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо відповідач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту першої вимоги, позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо відповідач не здійснить оплату у вказаний термін, позивач має право направити відповідачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від договору в односторонньому порядку, за п. 12.6.1 договору. Сторони домовились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим договором.

У підпункті 8.3.2 договору сторони погодили, що у випадку якщо відповідач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, позивач має право розірвати договір/відмовитися від договору і витребувати об'єкт лізингу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до пункту 12.6 договору позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей договір/відмовитися від договору, та також, серед іншого, право на повернення Об'єкта лізингу, в наступних випадках, зокрема: у разі, якщо відповідач не сплатив 1 (один) наступний Лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів (підпункт 12.6.1).

Пунктом 12.7 договору передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. Позивач надсилає відповідачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від договору та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від договору. Таке повідомлення/вимога надсилається позивачем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання відповідачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, відповідач вважається належним чином повідомленим.

Відповідно до пункту 12.9 договору у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору відповідно до пункту 12 договору, відмови відповідача придбати Об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо позивач вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень договору, відповідач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана останнім, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк відповідач сплачує позивачу будь - яку різницю між вартістю Об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано позивачем в результаті продажу Об'єкта лізингу або, якщо Об'єкт лізингу залишився у власності позивача, ринковою вартістю Об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та Лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими відповідачем відповідно до договору. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою позивача та має бути відшкодована відповідачем до умов договору та чинного законодавства. Зобов'язання щодо оплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання відповідачем, а тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору.

У пункті 20.5 договору сторони встановили, якщо інше прямо не передбачено договором, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у договорі у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата та копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладення з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта» або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром). Факт отримання адресатом повідомлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення ( у випадку передачі повідомлення особисто), наявності повідомлення про вручення адресату поштового відправлення/відмови адресата від прийняття з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта», кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення кур'єром або поштою).

Пунктом 5.4. договору відповідач забезпечує оформлення доставки Об'єкта лізингу шляхом підписання відповідачем та позивачем акту прийому-передачі.

Положеннями підпунктів 12.2, 12.3 договору передбачено, що строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу (пункт 5.4 договору). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

22.12.2011 за актом прийому - передачі до цього договору позивач передав відповідачу об'єкт лізингу у відмінному стані (а.с.37,т.1).

Підставою звернення позивача з даним позовом стало те, що відповідач в порушення умов договору не сплатив лізингові платежі згідно з рахунками - фактурами у період з вересня 2014 року по серпень 2015 року, а саме:

- частково несплата щомісячного лізингового платежу за вересень 2014 року на суму 6 996 грн 29 коп. відповідно до рахунку № 00223833 від 04.09.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за жовтень 2014 року на суму 7 541 грн 44 коп. відповідно до рахунку № 00229955 від 01.10.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за листопада 2014 року на суму 7 541 грн 44 коп. відповідно до рахунку № 00238491 від 03.11.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за грудень 2014 року на суму 8 886 грн 67 коп. відповідно до рахунку № 00233418 від 03.12.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за січень 2015 року на суму 10 592 грн 95 коп. відповідно до рахунку № 00250886 від 12.01.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за лютий 2015 року на суму 11 763 грн 47 коп. відповідно до рахунку № 00257866 від 02.02.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за березень 2015 року на суму 14 558 грн 75 коп. відповідно до рахунку № 00263495 від 06.03.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за квітень 2015 року на суму 13 685 грн 23 коп. відповідно до рахунку № 00269363 від 06.04.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за травень 2015 року на суму 12 279 грн 43 коп. відповідно до рахунку № 00275554 від 06.05.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за червень 2015 року на суму 12 242 грн 7495 коп. відповідно до рахунку № 00280668 від 04.06.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за липень 2015 року на суму 12 243 грн 92 коп. відповідно до рахунку № 00285429 від 03.07.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за серпень 2015 року на суму 12 285 грн 84 коп. відповідно до рахунку № 00289707 від 03.08.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2015 (а.с.38-49,т.1).

Загальна сума невиконаних грошових зобов'язань відповідача за лізинговими платежами згідно до Графіку складає 130 618 грн 17 коп.

Позивачем, на підставі пункту 8.3.1 договору, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, були надіслані нагадування:

- перше нагадування від 03.10.2014;

- друге нагадування від 16.10.2014;

- третє нагадування від 03.11.2014;

- третє нагадування від 17.11.2014;

- третє нагадування від 03.12.2014;

- третє нагадування від 19.12.2014;

- третє нагадування від 08.01.2015

- третє нагадування від 19.01.2015;

- третє нагадування від 04.02.2015;

- третє нагадування від 17.02.2015;

- третє нагадування від 04.03.2015;

- третє нагадування від 18.03.2015;

- третє нагадування від 03.04.2015;

- третє нагадування від 20.04.2015;

- третє нагадування від 05.05.2015;

- третє нагадування від 19.05.2015;

- третє нагадування від 03.06.2015;

- третє нагадування від 17.06.2015;

- третє нагадування від 03.07.2015;

- третє нагадування від 16.07.2015;

- третє нагадування від 04.08.2015 (а.с.61-81,т.1).

Разом з третім нагадуванням від 04.08.2015, відповідачу було направлено вимогу № 00004122 від 04.08.2015 про сплату заборгованості за договором, повернення Об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (а.с.53,т.1).

Згідно із пунктом 20.5 договору, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у договорі, у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою.

Доказів надсилання позивачем на адресу відповідача перших двох нагадувань та третіх нагадувань, крім від 04.08.2015, суду не надано.

12.10.2015 співробітником компанії ТОВ «Експрес Мото України» була здійснена спроба доставки третьої вимоги та повідомлення про відмову від договору за вказаною в накладній адресою. Проте, здійснити доставку вимоги не вдалося, оскільки за місцезнаходженням відповідача знаходиться будинок в нежитловому стані, осіб для вручення не знайдено (а.с.53,54,т.1).

Відповідно до пункту 12.9 договору, у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов'язався повернути Об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення. Крім того, пунктами 8.2.2, 8.3.2 договору встановлено обов'язок погасити заборгованість протягом 3 днів з дня отримання вимоги.

Оскільки спроба доставки вимоги була здійснена 12.10.2015, то за умовами пункту 12.9 договору, датою припинення договору є 23.10.2015 (53-54,т.1).

Зважаючи на те, що спроба доставки вимоги була здійснена 12.10.2015, то останнім днем погашення заборгованості мало бути 14.10.2015, поверненням Об'єкта лізингу - 23.10.2015.

Згідно з пунктом 13.6 Умов лізингу, якщо позивач не зможе здійснити своє право на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення Об'єкту лізингу у відповідача в примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

24.11.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 1720 про повернення Об'єкта лізингу (а.с.55,т.1).

07.12.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Київ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення Об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1720 від 24.11.2015 (а.с.57).

15.12.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було оголошено в розшук транспортний засіб марки типу VW Jetta, шасі № WVWZZZ16ZCM040344, 2011 року виробництва, двигун № САХ 926491 (а.с.59).

Станом на 18 січня 2016 року (дата складання позовної заяви) транспортний засіб не розшукано, місцезнаходження його невідоме, Об'єкт лізингу Відповідачем не повернуто.

Позивач вважає, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором завдало йому збитки в загальній сумі 111 984 грн 33 коп., які пред'явлені до стягнення, що складаються:

- 16 200 грн 00 коп. збитки, завдані у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором (прямі збитки);

- 95 784 грн 33 коп. - збитки, що виникли у зв'язку з припиненням договору (упущена вигода).

Обґрунтовуючи вказані вимоги позивач зазначив, що через порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, він був вимушений звернутися до спеціалізованих організацій, зокрема до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку з чим позивач поніс наступні витрати:

1 .Назва документаСума без ПДВ, грн.Сума з ПДВ, грн. Договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 (а.с.103-108) 3 500, 00 4 200, 00 Рахунок-фактура № 558 від 24.11.2015 (а.с.109) Ак т наданих послуг № 558 від 24.11.2015 (а.с.110) Платіжне доручення № 50026430 від 02.12.2015 (а.с.111) ВСЬОГО: 3 500, 00 4 200,00

Позивач вважає, що дана сума грошових коштів має бути компенсована позивачу з урахуванням податку на додану вартість, а саме у розмірі 4 200, 00 грн., оскільки ТОВ «Порше Лізинг Україна» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України.

Також позивач звернувся до спеціалізованої організації ТОВ «Юридична фірма Вернер» з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці заяви про визнання вимог позивача та представництва інтересів позивача, що підтверджується наступними документами:

- Договір про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 (а.с.112-117,т.1);

- Додатковою угодою № 47 від 15.01.2013 до Договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 (а.с.118-121,т.1);

- Додатковою угодою № 206 від 10.08.2015 до Договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 (а.с.122-126,т.1);

- Заявкою № 277 від 12.01.2016 (а.с.127,т.1);

- Рахунком-фактурою № 116 від 13.01.2016 (а.с.129,т.1);

- ОСОБА_2 № 116 від 13.01.2016 (а.с.128,т.1);

- платіжним дорученням № 50027693 від 02.02.2016 на суму 10 000,00 грн. (а.с.234,т.1).

Позивач вважає, що дана сума грошових коштів має бути компенсована позивачу з урахуванням податку на додану вартість, а саме у розмірі 12 000, 00 гри., оскільки ТОВ «Порше Лізинг Україна» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України.

Отже, позивач вважає, що через порушення своїх зобов'язань за договором відповідач має відшкодувати йому збитки у загальній сумі 16 200,00 грн., що виникли у зв'язку з відновленням його порушеного права як власника Об'єкта лізингу.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення збитків в сумі 9 5 784,33 грн. у вигляді упущеної вимоги позивач послався на пункт 6.17 договору, згідно з яким у випадку розірвання Договору за ініціативою позивача відповідно до пункту 12 Договору, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єкта лізингу.

За розрахунком позивача відповідач повинен компенсувати позивачу плату за фактичний час користування Об'єктом лізингу, оскільки лише 01.04.2016 Обєкт лізингу був повернутий позивачеві згідно ОСОБА_2 приймання - передавання арештованого майна (а.с.17-19,т.2), а саме:

- щомісячний лізинговий платіж за вересень 2015 року на суму 12 727, 26 гри., належний д сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2015 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за жовтень 2015 року на суму 12 307, 38 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2015 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за листопад 2015 року на суму 13 399, 87 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2015 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за грудень 2015 року на суму 13 423, 16 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2015 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за січень 2016 року на суму 13 859, 93 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2016 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за лютий 2016 року на суму 14 829,54 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2016 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за березень 2016 року на суму 15 237,19 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2016 р.

Загальна сума загальної упущеної вигоди у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування Об'єктом лізингу складає 9 5 784,33 гри.

Таким чином, через порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач має відшкодувати позивачу збитки в загальній сумі 111 984 грн 33 коп., що складаються із суми матеріальних витрат позивача, що виникли у зв'язку з відновленням його порушеного права (реальні збитки) та плати за фактичне користування Об'єктом лізингу.

Через порушення відповідачем своїх зобов'язань і несплату лізингових платежів згідно виставлених і надісланих рахунків позивачем, на підставі підпункту 8.2.2 договору, були застосовані та відповідачем несплачені штрафні санкції, зокрема:

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00232744 від 03.10.2014.

Сума штрафної санкції складає 231, 30 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00234214 від 16.10.2014.

Сума штрафної санкції складає 284, 93 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00235752 від 04.11.2014.

Сума штрафної санкції складає 401, 49 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00240798 від 17.11.2014.

Сума штрафної санкції складає 437, 28 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00242428 від 03.12.2014.

Сума штрафної санкції складає 482, 42 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00247129 від 19.12.2014.

Сума штрафної санкції складає 523, 51 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00248336 від 08.01.2015.

Сума штрафної санкції складає 661, 69 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00253266 від 19.01.2015.

Сума штрафної санкції складає 590, 82 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00255295 від 04.02.2015.

Сума штрафної санкції складає 715, 00 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00259667 від 17.02.2015.

Сума штрафної санкції складає 798, 02 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00260892 від 04.03.2015.

Сума штрафної санкції складає 913, 07 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00265210 від 18.03.2015.

Сума штрафної санкції складає 854, 54 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00266891 від 03.04.2015.

Сума штрафної санкції складає 896, 99 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00271197 від 20.04.2015.

Сума штрафної санкції складає 842, 18 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00272640 від 05.05.2015.

Сума штрафної санкції складає 884, 72 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00276906 від 19.05.2015.

Сума штрафної санкції складає 854, 75 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00278297 від 03.06.2015.

Сума штрафної санкції складає 926, 71 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00282256 від 17.06.2015.

Сума штрафної санкції складає 915, 57 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00286320 від 03.07.2015.

Сума штрафної санкції складає 997, 39 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00287691 від 16.07.2015.

Сума штрафної санкції складає 931, 62 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00291409 від 04.08.2015.

Сума штрафної санкції складає 1 167,16 грн.

Всього 15 311,16 грн., які пред'явлені до стягнення.

На підставі підпункту 8.2.1 договору позивачем нараховано та пред'явлена до стягнення пеня за період прострочення з 16.09.2014 по 18.01.2016 в загальній сумі 6 437 грн 24 коп.

Також, відповідно до статті 625 ЦК України, до стягнення заявлено 3 % річних за період прострочення з 16.09.2014 по 18.01.2016 в загальній сумі 3 356 грн 56 коп. та інфляційні втрати за період прострочення з 16.09.2014 по 18.01.2016 в сумі 27 634 грн 04 коп.

Загальна сума позову складає 295 241 грн 50 коп. згідно заяви від 17.05.2016 про зменшення позовних вимог (а.с.2-13,т.2).

Під час розгляду справи позивач надав копії процесуальних документів виконавчого органу, в тому числі постанову державного виконавця ВДВС Літинського РУЮ про закінчення виконавчого провадження ВП № 50606799 від 05.04.2016, згідно з якою Обєкт лізингу повернуто позивачу (а.с.14-22,т.2).

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист. Під час судового розгляду справи вимог позивача не спростував, докази часткової або повної сплати суми позову не надав.

Встановивши фактичні обставини, оцінивши подані позивачем у справі докази, вислухавши в судовому засіданні присутнього представника позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору № 00004122 від 15.12.2001, який за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» .

Частиною 2 статті 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Зокрема, статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Фактичні обставини свідчать, що відповідач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, в зв'язку з чим, керуючись частиною 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг та пунктами 12.6, 12.7, 12.9 договору, позивач повідомив відповідача про розірвання договору і вимагав повернення предмета лізингу впродовж 10 днів з дня отримання вимоги (вимога № 00004122 від 04.08.2015, лист кур'єрської служби ТОВ «Експрес Мото Україна» від 26.10.2015 № 354 - а.с.50-54,т.1).

На даний час предмет лізингу за договором № 00004122 від 15.12.2011 повернуто позивачу, що підтверджується постановою державного виконавця ВДВС Літинського РУЮ про закінчення виконавчого провадження ВП № 50606799 від 05.04.2016 (а.с.14-22,т.2).

Проте, на дату розірвання (дострокового припинення) договору відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали сплаті відповідно до передбачених графіком дат платежу за період з вересня 2014 року по серпень 2015 року в загальному розмірі 130 618,17 грн., що складається з 51 177,33 грн. нарахувань процентів та комісії та 79 440,84 грн. нарахувань за майно (відшкодування частини вартості предмета лізингу).

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4 статті 653 ЦК України).

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ «Порше Лізинг України» обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ПП «Алатау» і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними, у зв'язку з чим суд, здійснивши перерахунок лізингових платежів за період з вересня 2014 року по серпень 2015 року, відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 79 440,84 грн., які є відшкодуванням (компенсацією) частини вартості предмету лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012 та від 29.10.2013 року у справі № 7/5005/2240/2012, які в силу положень статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування.

В той же час, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати платежів, які є винагородою лізингодавцю за період з вересня 2014 року по серпень 2015 року підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 51 177,33 грн. (проценти та комісії).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами статті 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Підпунктом 8.2.1 договору сторони визначили, що у випадку прострочення оплати платежу лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до повної виплати платежу.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем по сплаті лізингових платежів, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та підпункту 8.2.1 договору, позивачем нараховано за загальний період з 16.09.2014 по 18.01.2016 (окремо по кожному рахунку - фактури) та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 6 437,24 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач враховуючи положення статті 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 3 256,56 грн. та інфляційні втрати в сумі 27 634,04 грн. за період з 16.09.2014 по 18.01.2016.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, за розрахунками суду, оскільки договір фінансового лізингу №859-FL від 30.04.2013 є розірваним, у відповідача відсутній обов'язок сплачувати позивачу вартість предмета лізингу, в зв'язку з чим позивач має право нарахувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати за вказані періоди лише на частину лізингового платежу, а саме суму винагороди.

Так, за розрахунком суду, за визначений позивачем період розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2 525,15 грн., а саме:

- рахунок - фактура № 00223833 від 04.09.2014 (а.с.38,т.1), нараховано проценти та комісія в сумі 3 172,63 грн., сплачено - 284,93 грн., борг - 2 887,70 грн., пеня за період з 16.09.2014 по 16.03.2015 складає 143,20 грн. ((2 887,70 грн. х (10 : 365) : 100 х 181 день);

- рахунок - фактура № 00229955 від 01.10.2014 (а.с.39,т.1), нараховано проценти та комісія в сумі 3 149,06 грн., пеня за період з 16.10.2014 по 16.04.2015 складає 157,02 грн. ((3 149,06 грн. х (10 : 365) : 100 х 182 дня) ;

- рахунок - фактура № 00238491 від 03.11.2014 (а.с.40,т.1), нараховано проценти та комісія в сумі 3 112,80 грн., пеня за період з 16.11.2014 по 16.05.2015 складає 154,36 грн. ((3 112,80 грн. х (10 : 365) : 100 х 181 день);

- рахунок - фактура № 00243418 від 03.12.2014 (а.с.41,т.1), нараховано проценти та комісія в сумі 3 625,02 грн., пеня за період з 16.12.2014 по 16.06.2015 складає 180,75 грн. ((3 625,02 грн. х (10 : 365) : 100 х 182 дня);

- рахунок - фактура № 00250886 від 12.01.2015 (а.с.42,т.1), нараховано проценти та комісія в сумі 4 269,38 грн., пеня за період з 16.01.2015 по 16.07.2015 складає 211,71 грн. ((4 269,38 грн. х (10 : 365) : 100 х 181 день);

- рахунок - фактура № 00257866 від 02.02.2015 (а.с.43,т.1), нараховано проценти та комісія в сумі 4 683,17 грн., пеня за період з 16.02.2015 по 16.08.2015 складає 232,23 грн. ((4 683,17 грн. х (10 : 365) : 100 х 181 день);

- рахунок - фактура № 00263495 від 06.03.2015 (а.с.44,т.1), нараховано проценти та комісія в сумі 5 723,75 грн., пеня за період з 16.03.2015 по 16.09.2015 складає 288,54 грн. ((5 723,75 грн. х (10 : 365) : 100 х 184 дня);

- рахунок - фактура № 00269363 від 06.04.2015 (а.с.45,т.1), нараховано проценти та комісія в сумі 5 311,71 грн., пеня за період з 16.04.2015 по 16.10.2015 складає 266,31 грн. ((5 311,71 грн. х (10 : 365) : 100 х 183 дня);

- рахунок - фактура № 00275554 від 06.05.2015 (а.с.46,т.1), нараховано проценти та комісія в сумі 4 704,07 грн., пеня за період з 16.05.2015 по 16.11.2015 складає 237,14 грн. ((4 704,07 грн. х (10 : 365) : 100 х 184 дня);

- рахунок - фактура № 00280668 від 04.06.2015 (а.с.47,т.1), нараховано проценти та комісія в сумі 4 627,79 грн., пеня за період з 16.06.2015 по 16.12.2015 складає 232,02 грн. ((4 627,79 грн. х (10 : 365) : 100 х 183 дня);

- рахунок - фактура № 00285429 від 03.07.2015 (а.с.48,т.1), нараховано проценти та комісія в сумі 4 565,38 грн., пеня за період з 16.07.2015 по 16.01.2016 - 230,09 грн. (184 дня)

(4 565,38 грн. х (10 : 365) : 100 х 168 днів = 210,13грн.

(4 565,38 грн. х (10 : 366) : 100 х 16 днів = 19,96 грн.

- рахунок - фактура № 00289707 від 03.08.2015 (а.с.49,т.1), нараховано проценти та комісія в сумі 4 517,50 грн., пеня за період з 16.08.2015 по 18.01.2016 складає 191,78 грн. (155 днів)

(4 517,50 грн. х (10 : 365) : 100 х 137 днів = 169,56 грн.

(4 517,50 грн. х (10 : 366) : 100 х 18 днів = 22,22 грн.

У задоволенні решти заявленої суми пені, що складає 3 912,09 грн. слід відмовити.

Перевіркою розрахунку 3 % річних за заявлений період судом встановлено, що позивач не врахував того, що тривалість 2016 року складає 366 днів, а 2014 - 2015 роки - 365 днів, а тому сума 3 % річних за заявлений період складає 1 291,68 грн., а саме:

- рахунок - фактура № 00223833 від 04.09.2014 (а.с.38,т.1)

за період з 16.09.2014 по 18.01.2016 - 116,05 грн. (489 дня)

(2 887,70 грн. х (3% : 365)) х 471 день = 111,79 грн.;

(2 887,70 грн. х (3% : 366)) х 18 днів = 04,26 грн.;

- рахунок - фактура № 00229955 від 01.10.2014 (а.с.39,т.1)

за період з 16.10.2014 по 18.01.2016 - 118,79 грн. (459 днів)

(3 149,06 грн. х (3% : 365)) х 441 день = 114,14 грн.;

(3 149,06 грн. х (3% : 366)) х 18 днів = 04,65 грн.;

- рахунок - фактура № 00238491 від 03.11.2014 (а.с.40,т.1)

за період з 16.11.2014 по 18.01.2016 - 109,49 грн. (428 днів)

(3 112,80 грн. х (3% : 365)) х 410 день = 104,90 грн.;

(3 112,80 грн. х (3% : 366)) х 18 днів = 04,59 грн.;

- рахунок - фактура № 00243418 від 03.12.2014 (а.с.41,т.1)

за період з 16.12.2014 по 18.01.2016 - 118,57 грн. (398 дня)

(3 625,02 грн. х (3% : 365)) х 380 днів = 113,22 грн.;

(3 625,02 грн. х (3% : 366)) х 18 днів = 05,35 грн.;

- рахунок - фактура № 00250886 від 12.01.2015 (а.с.42,т.1)

за період з 16.01.2015 по 18.01.2016 - 128,77 грн. (367 днів)

(4 269,38 грн. х (3% : 365)) х 349 днів = 122,47 грн.;

(4 269,38 грн. х (3% : 366)) х 18 днів = 06,30 грн.;

- рахунок - фактура № 00257866 від 02.02.2015 (а.с.43,т.1)

за період з 16.02.2015 по 18.01.2016 - 129,31 грн. (336 днів)

(4 683,17 грн. х (3% : 365)) х 318 днів = 122,40 грн.;

(4 683,17 грн. х (3% : 366)) х 18 днів = 06,91 грн.;

- рахунок - фактура № 00263495 від 06.03.2015 (а.с.44,т.1)

за період з 16.03.2015 по 18.01.2016 - 144,87 грн. (308 днів)

(5 723,75 грн. х (3% : 365)) х 290 днів = 136,43 грн.;

(5 723,75 грн. х (3% : 366)) х 18 днів = 08,44 грн.;

- рахунок - фактура № 00269363 від 06.04.2015 (а.с.45,т.1)

за період з 16.04.2015 по 18.01.2016 - 120,91 грн. (277 днів)

(5 311,71 грн. х (3% : 365)) х 259 днів = 113,07 грн.;

(5 311,71 грн. х (3% : 366)) х 18 днів = 07,84 грн.;

- рахунок - фактура № 00275554 від 06.05.2015 (а.с.46,т.1)

за період з 16.05.2015 по 18.01.2016 - 95,48 грн. (247 днів)

(4 704,07 грн. х (3% : 365)) х 229 днів = 88,54 грн.;

(4 704,07 грн. х (3% : 366)) х 18 днів = 06,94 грн.;

- рахунок - фактура № 00280668 від 04.06.2015 (а.с.47,т.1)

за період з 16.06.2015 по 18.01.2016 - 82,14 грн. (216 днів)

(4 627,79 грн. х (3% : 365)) х 198 днів = 75,31 грн.;

(4 627,79 грн. х (3% : 366)) х 18 днів = 06,83 грн.;

- рахунок - фактура № 00285429 від 03.07.2015 (а.с.48,т.1)

за період з 16.07.2015 по 18.01.2016 - 69,77 грн. (186 днів)

(4 565,38 грн. х (3% : 365)) х 168 днів = 63,04 грн.;

(4 565,38 грн. х (3% : 366)) х 18 днів = 06,73 грн.;

- рахунок - фактура № 00289707 від 03.08.2015 (а.с.49,т.1)

за період з 16.08.2015 по 18.01.2016 - 57,53 грн. (155 днів)

(4 517,50 грн. х (3% : 365)) х 137 днів = 50,87 грн.;

(4 517,50 грн. х (3% : 366)) х 18 днів = 06,66 грн.

У задоволенні решти заявленої суми 3 % річних, що складає 1 964, 88 грн. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань суд також встановив допущені позивачем помилки при розрахунку та зазначає наступне.

У застосуванні інфляції суд враховує положення пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», в якому зазначено, що згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наданого до позову розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивач не дотримувався вказаного вище порядку визначення боргу з урахуванням індексу інфляції, а саме:

- рахунок - фактура № 00223833 від 04.09.2014 (а.с.38,т.1)

Середній індекс інфляції за жовтень 2014 року по січень 2016 року складає 155,41326479 %.

Сума інфляційних нарахувань відповідно складає:

(2 887,70 грн. х 155,41326479 %) - 2 887,70 грн. = 1 600,17 грн.

- рахунок - фактура № 00229955 від 01.10.2014 (а.с.39,т.1)

Середній індекс інфляції за листопада 2014 року по січень 2016 року складає 151,7707664 %.

Сума інфляційних нарахувань відповідно складає:

(3 149,06 грн. х 151,7707664 %) - 3 149,06 грн. = 1 630,29 грн.

- рахунок - фактура № 00238491 від 03.11.2014 (а.с.40,т.1)

Середній індекс інфляції за грудень 2014 року по січень 2016 року складає 148,9408895 %.

Сума інфляційних нарахувань відповідно складає:

(3 112,80 грн. х 148,9408895 %) - 3 112,80 грн. = 1 523,43 грн.

- рахунок - фактура № 00243418 від 03.12.2014 (а.с.41,т.1)

Середній індекс інфляції за січень 2015 року по січень 2016 року складає 144,60280534 %.

Сума інфляційних нарахувань відповідно складає:

(3 625,02 грн. х 144,60280534 %) - 3 625,02 грн. = 1 616,86 грн.

- рахунок - фактура № 00250886 від 12.01.2015 (а.с.42,т.1)

Середній індекс інфляції за лютий 2015 року по січень 2016 року складає 140,25490334 %.

Сума інфляційних нарахувань відповідно складає:

(4 269,38 грн. х 140,25490334 %) - 4 269,38 грн. = 1 718,63 грн.

- рахунок - фактура № 00257866 від 02.02.2015 (а.с.43,т.1)

Середній індекс інфляції за березень 2015 року по січень 2016 року складає 133,19553973 %.

Сума інфляційних нарахувань відповідно складає:

(4 683,17 грн. х 133,19553973 %) - 4 683,17 грн. = 1 554,60 грн.

- рахунок - фактура № 00263495 від 06.03.2015 (а.с.44,т.1)

Середній індекс інфляції за квітень 2015 року по січень 2016 року складає 120,21258098 %.

Сума інфляційних нарахувань відповідно складає:

(5 723,75 грн. х 120,21258098 %) - 5 723,75 грн. = 1 156,92 грн.

- рахунок - фактура № 00269363 від 06.04.2015 (а.с.45,т.1)

Середній індекс інфляції за червень 2015 року по січень 2016 року складає 103,17967949 %.

Сума інфляційних нарахувань відповідно складає:

(4 704,07 грн. х 103,17967949 %) - 4 704,07 грн. = 149,57 грн.

- рахунок - фактура № 00275554 від 06.05.2015 (а.с.46,т.1)

Середній індекс інфляції за травень 2015 року по січень 2016 року складає 105,44963244 %.

Сума інфляційних нарахувань відповідно складає:

(5 311,71 грн. х 105,44963244 %) - 5 311,71 грн. = 289,47 грн.

- рахунок - фактура № 00280668 від 04.06.2015 (а.с.47,т.1)

Середній індекс інфляції за липень 2015 року по січень 2016 року складає 102,76860507 %.

Сума інфляційних нарахувань відповідно складає:

(4 627,79 грн. х 102,76860507 %) - 4 627,79 грн. = 128,13 грн.

- рахунок - фактура № 00285429 від 03.07.2015 (а.с.48,т.1)

Середній індекс інфляції за серпень 2015 року по січень 2016 року складає 103,80667179 %.

Сума інфляційних нарахувань відповідно складає:

(4 565,38 грн. х 103,80667179 %) - 4 565,38 грн. = 173,79 грн.

рахунок - фактура № 00289707 від 03.08.2015 (а.с.49,т.1)

Середній індекс інфляції за вересень 2015 року по січень 2016 року складає 104,64382237 %.

Сума інфляційних нарахувань відповідно складає:

(4 517,50 грн. х 104,64382237 %) - 4 517,50 грн. = 209,78 грн.

Таким чином до стягнення підлягають інфляційні втрати в загальній сумі 11 751,64 грн. В решті заявленої суми інфляційних втрат в сумі 15 882,40 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 15 311,16 грн., нараховані на підставі підпункту 8.2.2 договору, за порушення відповідачем своїх зобов'язань і несплату лізингових платежів згідно виставлених і надісланих рахунків позивачем.

У відповідності з правилами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем до позову надано 21 нагадування щодо сплати платежів за різними рахунками - фактурами (а.с.61-81,т.1).

Проте, доказів надіслання відповідачу 20 нагадувань суду не надано, останнє третє нагадування про сплату рахунку № 00291409 від 04.08.2015 із зазначенням суми штрафу 1 167,16 грн. суд вважає надісланим 12.10.2015 разом з повідомленням про розірвання договору, враховуючи умови пункту 20.5 договору.

Враховуючи встановлений факт несплати лізингових платежів у строки визначені договором, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 167,16 грн. (останнє 3-є нагадування). У задоволенні решти заявленої суми штрафу 14 144,00 грн. слід відмовити за недоведеністю.

Щодо заявлених вимог про стягнення збитків в загальній сумі 111 984,33 грн., з яких: 16 200,00 грн. витрати, понесені позивачем на оплату юридичних послуг та 95 784,33 гри. збитки, пов'язані з припиненням договору про фінансовий лізинг № 00004122 від 15.12.2011 суд зазначає наступне.

За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень статті 224 ГК України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно частини 2 статті 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню відповідно до частини 1 статті 225 ГК України включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статей 623, 1166 ЦК України та статті 224 ГК України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статті 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення збитки в сумі 16 200,00 грн., понесених у зв'язку з оплатою послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді. Зазначені витрати не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Суд вважає, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 ЦК України та статті 224 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про фінансовий лізинг, а тому не підлягають до стягнення з відповідача.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 95 784 грн 33 коп., що виникли у зв'язку з припиненням договору фінансового лізингу.

Обґрунтовуючи вказані вимоги, позивач послався на пункт 2 частини 2 статті 22 ЦК України, згідно з яким збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби б право не було порушене (упущена вигода).

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора, позивача у справі, обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, відповідно до статті 623 ЦК України, і доведення того, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі використання об'єкта лізингу.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення збитків в сумі 95 784,33 грн. складаються із суми несплачених лізингових платежів за період з вересня 2015 року по березень 2016 року.

Однак, такі розрахунки фактично є теоретичними (умовними), побудовані на можливих очікуваннях отримання певного прибутку (доходу) та не підтверджені відповідними належними та допустимим доказами.

Позивач не довів суду того, що він отримав би такий прибуток після розірвання договору з відповідачем, не надав доказів вжиття заходів щодо його одержання.

За таких обставин вимоги про стягнення збитків у розмірі 95 784,33 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи та норми вищенаведеного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в загальній сумі 67 912 грн 96 коп., з яких:

- 51 177,33 грн. - заборгованість за договором фінансового лізингу від 15.12.2011 № 00004122;

- 1 167,16 грн. - штраф;

- 2 525,15 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язань за договором за період з 16.09.2014 по 18.01.2016;

- 1 291,68 грн. - 3 % річних за період з 16.09.2014 по 18.01.2016;

- 11 751,64 грн. - інфляційні втрати з жовтня 2014 року по січень 2016 року.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 018 грн 69 коп. слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» , м. Київ до ОСОБА_1 підприємства «Алатау» , м. Луганськ про стягнення 314 098 грн 73 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Алатау» , 91020, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 33241833, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», 02152, м. Київ, проспект П. Тичини, буд.1В, офіс В, ідентифікаційний код 35571472, заборгованість в сумі 51 177,33 грн., штраф в сумі 1 167,16 грн., пеню в сумі 2 525,15 грн., 3 % річних в сумі 1 291,68 грн., інфляційні втрати в сумі 11 751,64 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 018,69 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 79 440,84 грн., пені в сумі 3 912,09 грн., 3 % річних в сумі 1 964, 88 грн., інфляційних втрат в сумі 15 882,40 грн., штрафу в сумі 14 144,00 грн. та збитків у сумі 111 984,33 грн. відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено і підписано 06.06.2016.

Головуючий суддя Р.Є. Якушенко

Суддя С.В. Вінніков

Суддя І.П. Голенко