Рішення

від 30.05.2016 по справі 913/541/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

30 травня 2016 року Справа № 913/541/16

Провадження №33/913/541/16

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ

до Приватного підприємства "Фірма "Айлент", смт. Слав'яносербськ, Слав'яносербський район Луганської області

про стягнення 338 175 грн 00 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства "Фірма "Айлент" про стягнення основної заборгованості за договором поставки № 1 від 14.03.2014 в сумі 338 175 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасного та повного проведення розрахунку за вказаним договором, зокрема, щодо придбаного казеїну технічного в кількості 4175 кг на суму 338 175 грн 00 коп., який був поставлений відповідачу 28.04.2014, що підтверджується видатковою накладною №1 від 28.04.2014 та довіреністю №11 від 28.04.2014 на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.04.2016 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.05.2016.

Від відповідача на адресу господарського суду 11.05.2016 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнав позов у повному обсязі, підтвердив факт поставки товару у вказаному розмірі, отримання його директором відповідача, та існування заборгованості за договором поставки № 1 від 14.03.2014 у сумі 338 175 грн 00 коп.

Також відповідачем було подано додаткові документи, зокрема, акт звірки розрахунків проведеної між сторонами станом на 10.05.2016, а також клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке суд визнав можливим задовольнити.

У зв'язку з неявкою представників сторін ухвалою господарського суду Луганської області від 12.05.2016 розгляд справи відкладено на 30.05.2016.

Сторони своїми процесуальними правами не скористалися та не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання від 30.05.2016, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Натомість від позивача надійшла заява від 23.05.2016 в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог на 248000 грн 00 коп., до 90175 грн 00 коп., яку позивач просив врахувати під час розгляду справи та стягнути з відповідача суму боргу 90 175 грн 00 коп.

Відповідно до ч.4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, приймає її до розгляду, а тому подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Сторони не скористалися своїми процесуальними правами, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду спору не забезпечили участі повноважних представників у судових засіданнях, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, що підтверджується матеріалами справи.

Судом враховано, що від сторін не надходило обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, ухвалою суду від 12.05.2016 явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, також раніше судом було задоволено клопотання відповідача про розгляд спору без участі його представника, а відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким визнано суму боргу.

За висновком суду неприбуття представників сторін у судові засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 30.05.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши зібрані докази, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач/постачальник) та Приватним підприємством "Фірма "Айлент" (відповідачем/замовник) укладено договір поставки №1 від 14.03.2014, у відповідності до якого позивач зобов'язався поставити протягом квітня 2014 року відповідачу товар - казеїн технічний, упакований в картонні ящики по 25 кг в кількості 4175, 00 кг на загальну суму 338175,00 грн, а відповідач, у свою чергу зобов'язувався прийняти товар та сплатити на користь позивача його вартість у строк встановлений договором.

В п.4 договору сторони погодили, що ціна 1 кг казеїну становить 81 грн.

Згідно п.5 договору встановлено, що термін оплати: робочий день, наступний за днем, протягом якого товар фактично надано стороні 2.

У п.6 договору встановлено термін поставки - квітень 2014 року.

У п.7 та п. 8 зазначено спосіб оплати - банківський переказ на поточний рахунок сторони 1 та термін оплати: робочий день, наступний за днем, протягом якого товар фактично надано стороні 2.

В квітні 2014 року позивач на виконання вимог укладеного між сторонами договору поставив відповідачу казеїн техничний у кількості 4175,00 кг на суму 338175, 00 грн., що підтвержується видатковою накладною №1 від 28.04.2014 підписаною сторонами, а також

не заперечується відповідачем.

На підтвердження зазначеного в матеріалах справи наявна копія видаткової накладної №1 від 28.04.2014, а також довіреність №11 від 28.04.2014 видана директору відповідача Кудінову Є.В. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Як вбачається, вказана накладна підписана представниками обох сторін. Підставою отримання товару у вказаній накладній зазначено договір поставки №1 від 14.03.2014, що свідчить про те, що товар (казеїн) передавався відповідачу саме на виконання цього договору.

Крім того, накладна містить посилання на узгоджені сторонами суттєві умови господарської операції, обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, факт поставки товару на вказану суму та в зазначеній кількості також підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

За умовами укладеного між сторонами договору поставки відповідач зобов'язувався сплатити позивачу вартість поставленого товару на його поточнй рахунок протягом робочого дня, наступного за днем постачання (п.8 договору).

У порушення вказаного зобов'язання відповідач своєчасного та повного розрахунку з позивачем не провів.

Згідно положень ст.78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач визнав у відзиві на позовну заяву від 11.05.2016 першочергово заявлену позивачем до стягнення суму боргу 338175 грн. Також, на вимогу ухвали суду сторонами проведено звірку розрахунків, за результатами якої складено акт звірки, яким підтверджено заборгованість в зазначеній сумі станом на 10.05.2016.

В подальшому, позивачем у відповідності до ст.22 ГПК України було зменшено розмір позовних вимог до 90175 грн (заява про зменшення розміру позовних вимог від 23.05.2016).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, проведення своєчасного та повного розрахунку за поставлений йому товар, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи (видаткова накладна №1 від 28.04.2014 та довіреність №11 від 28.04.2014 видана директору відповідача Кудінову Є.В. на отримання товарно-матеріальних цінностей, відзив в якому відповідач визнав факт поставки товару та наявність заборгованості, акт звірки станом на 10.05.2016) свідчать про належне виконання позивачем як постачальником зобов'язань за договором.

Натомість відповідач в порушення умов договору належним чином грошового зобов'язання щодо проведення повного та своєчасного розрахунку з позивачем не виконав (строк виконання якого настав 29.04.2014), що призвело до утворення заборгованості в сумі 90175 грн (враховуючи подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог від 23.05.2016).

Доводи позивача відповідачем не спростовано, належних доказів відповідачем на підтвердження виконання грошового зобов'язання - проведення своєчасного та повного розрахунку з позивачем суду не надано. Відповідачем також не надано суду доказів погашення заявленого до стягнення боргу під час розгляду спору.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 90175 грн 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за вказаним договором поставки № 1 від 14.03.2014 в сумі 90175 грн 00 коп.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вже зазначалось вище, позивач під час розгляду спору зменшив розмір позовних вимог до 90 175 грн 00 коп., сплативши первісно судовий збір за подання позову в сумі 5072 грн 64 коп.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуальнорго кодексу України за результатами розгляду спору на відповідача покладається судовий збір в сумі 1352 грн 63 коп., що відповідає сумі задоволених позовних вимог.

Таким чином, позивач вправі звернутися до господарського суду із письмовою заявою, поданою у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", про повернення судового збору в сумі 3720 грн 01 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Айлент" (93701, Луганська область, Слов'яносербський район, смт. Слов'яносербськ, вул. Леніна, буд. 69, ідентифікаційний код 38734065) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основну заборгованість за договором поставки №1 від 14.03.2014 в сумі 90 175 грн 00 коп ., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1352 грн 63 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 06.06.2016.

Суддя О.В. Драгнєвіч