Рішення

від 30.05.2016 по справі 914/1089/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016р. Справа№ 914/1089/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальності «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС», м. Жовква, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальності «ГЛОБАЛ ТРАНС ПЛЮС», м. Львів

про: стягнення 72 634,61 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - договір про надання правової допомоги №б/н від 19.02.2016 року та дов. №б/н від 15.01.2016 року,

відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальності «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальності «ГЛОБАЛ ТРАНС ПЛЮС» про стягнення 72634,61 грн. Ухвалою від 25.04.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.05.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору №12/06-01 оренди транспортного засобу від 12.06.2015 р., не здійснив в повному обсязі оплату за наданий у строкове платне користування транспортний засіб, внаслідок чого виникла основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 56 000,00 грн. Крім того, позивачем відповідачу нараховано 13 631,58 грн. - пеню, 1099,03 грн. - 3% річних, 1904,00 грн. - інфляційних втрат та 10 000,00 грн. - кошти витрачені на отримання правової допомоги, які просить стягнути з відповідача на його користь.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 04.05.2016 року представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

В судове засідання 04.05.2016 року представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом (докази містяться в матеріалах справи). Причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.05.2016 року відкладено розгляд справи на 17.05.2016 року.

В судове засідання 17.05.2016 року представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, вимоги ухвали суду не виконав. Через відділ обліку та документального забезпечення суду за вх. №20795/16 від 17.05.2016 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю представника позивача у розгляді адміністративної справи №802/479/16-а в Вінницькому окружному адміністративному суді.

В судове засідання 17.05.2016 року представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.05.2016 року відкладено розгляд справи на 30.05.2016 року.

Через відділ обліку та документального забезпечення суду за вх. №2887/16 від 30.05.2016 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить:

«Зменшити розмір позовних вимог, а саме:

1. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТРАНС ПЛЮС» (ЄДРПОУ 39466140, місцезнаходження: вул. Любінська, 98/75, м. Львів, р/р 26001000091140 у філії AT «УКРЕКСІМБАНК», МФ0325718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС» (ЄДРПОУ 35942648, місцезнаходження: вул. Розточчя, 3/1, м. Жовква, Львівська область, р/р 2600701429207 в ПАТ «КРЕДОБАНК», МФ0325365) заборгованість у розмірі 56000,00 грн. (п'ятдесят шість тисяч гривень) за Договором оренди транспортного засобу за №12/ 06-01 від 12 червня 2015 року.

2. пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно положень п.5.2. Договору в розмірі 13 606, 85 (тринадцять тисяч шістсот шість гривень 85 копійок) грн.

3 (три) процента річних від простроченої суми за не виконання грошового зобов'язання, у розмірі 1094,43 (одна тисяча дев'яносто чотири гривень 43 копійки) грн.

3. Інфляційні втрати в розмірі 1904,00 (одна тисяча дев'ятсот чотири гривні 00 копійок) грн.

4. Стягнути із ТзОВ «ГЛОБАЛ ТРАНС ПЛЮС» на користь ТзОВ «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС» кошти в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) грн. витрачені на отримання правової допомоги.

5. Судові витрати, у вигляді судового збору за подання цієї позовної заяви в розмірі 1378,00 грн., сплачені ТзОВ «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС», покласти на ТзОВ «ГЛОБАЛ ТРАНС ПЛЮС».

В судове засідання 30.05.2016 року представник позивача з'явився, просить прийняти до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. 2887/16 від 30.05.2016 року), позов підтримав із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, вимоги ухвали суду від 17.05.2016 року виконав частково.

В судове засідання 30.05.2016 року представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом (докази містяться в матеріалах справи), причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав.

Відповідно до п. 3.11. та п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року « Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися ізстаттею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Відповідно до ч.1 ст.56 ГПК України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Пунктом 2 частини 1 ст. 57 ГПК України, визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

У відповідності з п.2 В«Правил надання послуг поштового зв'язкуВ» , затверджених Постановою КМ України від 05.03.2009 р. № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України В«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугВ» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку. В свою чергу п. 19 Правил визначено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Відповідно до п.61 В«Правил надання послуг поштового зв'язкуВ» , у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Враховуючи викладене, належним доказом направлення копії скарги заяви про зменшення розміру позовних вимог та доданих до неї документів сторонам у справі є оригінал поштової квитанції (касового чеку) з описом вкладення у цінний лист, в якому перелічені всі документи, які надсилаються одержувачу.

Як встановлено судом, належні докази надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками, а саме, оригінал опису вкладення з відповідним переліком направлених відповідачу документів на адресу відповідача, то такі в матеріалах справи відсутні, додано позивачем тільки поштова квитанція від 26.05.2016 року, що є порушенням вимог ч.1 ст.56 ГПК України.

Згідно п.6 ч.1 ст.63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.

За таких обставин, заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №2887/16 від 30.05.2016 року) не приймається судом до розгляду і повертається разом з додатками згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України позивачу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Господарським судом Львівської області встановлено, що як ухвала про порушення провадження у справі так і ухвали про відкладення розгляду справи надсилалися місцевим господарським судом на адресу Товариства з обмеженою відповідальності «ГЛОБАЛ ТРАНС ПЛЮС», яка зазначена у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.05.2016 р., а саме за адресою: 79054, м. Львів, вул. Любінська, 98/75.

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Судом надавалась можливість сторонам подати суду належні і допустимі письмові докази в обґрунтування позовних вимог і заперечень на позов. Однак відповідач своїм правом не скористався, відзиву не подав, проти позову не заперечив у визначеному законом порядку.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 30.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив.

12.06.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальності «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальності «ГЛОБАЛ ТРАНС ПЛЮС» (надалі - відповідач) було укладено договір №12/06-01 оренди транспортного засобу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. даного Договору, Орендодавець передає Орендарю вантажний транспортний засіб (об'єкт оренди) у користування за плату на певний строк.

Об'єктом оренди є автомобіль марки DAF CF85 430, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 2006, тип - Сидельний тягач та причіп марки KRONE SDP-27, державний номер АА 6709 XT, рік випуску 2005, тип - Напівпричіп. (п. 1.2. даного Договору)

Згідно п. 1.3. та п. 1.4. Договору, балансова (відновна) вартість Об'єкту оренди становить відповідно 271 666,67 грн. (Двісті сімдесят одна тисяча шістсот шістдесят шість грн. 67 копійок)- тягач, та 333 458,33 грн. (Триста тридцять три тисячі чотириста п'ятдесят вісім грн. 33 копійки)- причіп.

Об'єкт оренди передається Орендареві для використання (експлуатації) його у відповідності до цільового (функціонального) призначення Об'єкту оренди та умов цього Договору, в тому числі для здійснення внутрішніх перевезень протягом строку дії цього Договору. Використання Орендарем Об'єкта оренди з іншою метою не допускається.

Пунктом 2.1. Договору, визначено, що вступ Орендаря у користування Об'єктом оренди настає одночасно з підписанням ОСОБА_2 прийому-передачі Об'єкта оренди. З моменту передачі Об'єкту оренди за відповідним ОСОБА_2 здійснюється нарахування встановленої цим договором орендної плати, яку Орендар зобов'язується сплачувати на користь Орендодавця.

Згідно умов договору, а саме п. 3.2. орендна оплата орендарем проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів щомісячно в термін до 25 числа календарного місяця наступного за звітнім календарним місяцем, протягом якого Орендар користувався об'єктом оренди.

Відповідно до п. 7.1. Договору, строк оренди за цим Договором становить 1 місяць з моменту укладення цього Договору та передачі Об'єкту оренди у користування за відповідним актом прийому - передачі. У випадку, якщо жодна з сторін Договору до закінчення строку Об'єкту оренди не розірвала (припинила) Договір, таким чином даний Договір вважається пролонгованим на такий самий термін. Договір вважається укладеним (набирає чинності) з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і дійсний до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п. 7.2. Договору)

Всі акти, додатки (додаткові угоди) доповнення до цього Договору становлять його невід'ємну частину.

Як вбачається із матеріалів справи, Орендодавець передав Орендарю об'єкт оренди (автомобіль марки DAF CF85 430 державний номер АА 3716

ОІ, 2006 року випуску, типу - Сидельний тягач та причіп марки KRONE SDP-27, державний номер АА 6709 XT, рік випуску 2005, тип - Напівпричіп) за актом прийому - передачі від 12.10.2015 року підписаного сторонами і скріпленого печатками сторін, що є додатком №1 до Договору оренди транспортного засобу №12/06-01 від 14.06.20145 року.

По акту прийому - передачі від 19.06.2015 року, підписаному сторонами і скріпленому печатками сторін, зазначений вище об'єкт оренди Орендар повернув Орендодавцю (додаток №2 до Договору оренди транспортного засобу №12/06-01 від 14.06.20145 року).

За оренду транспортного засобу за Договором позивачем було визначено вартість наданих послуг на загальну суму 56000,00 грн. і між Орендарем і Орендодавцем без зауважень було підписано акт надання послуг №31 від 19 червня 2015 року на суму 56000,00 грн. в ому числі ПДВ, який скріплено печатками сторін.

Позивач вважає, що відповідно до положень договору (п. 3.2.), Відповідач на підставі виставленого акту, що підписаний сторонами без зауважень, повинен був провести оплату за надані послуги не пізніше 25 числа місяця, що йде за звітнім, тобто не пізніше 25.07.2015 року (враховуючи вихідні дні з 27.07.2015 року).

В зв'язку з наведеними вище обставинами, з метою безпосереднього врегулювання спору, позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з претензіями в усній формі з проханням погасити заборгованість у розмірі 56 000 грн. 00 коп., що утворилася внаслідок невиконання грошового зобов'язання по оплаті за надані послуги оренди транспортного засобу, яку необхідно сплатити в найкоротші строки. Відповідач на час звернення з цим позовом не повідомив Позивача про результати розгляду претензій, та не задовольнив обгрунтовані вимоги Позивача щодо сплати боргу за надані послуги.

Відповідно до положень п. 5.2. Договору за прострочення сплати орендної плати Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період існування заборгованості від суми заборгованості за кожен день прострочення такої заборгованості.

Розмір пені має обраховуватись з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 року та постанова Вищого господарського суду України від 07.12.2011 року у справі №25/187)

Строк оренди за цим Договором становить 1 місяць з моменту укладення цього Договору та передачі Об'єкту оренди у користування за відповідним актом прийому - передачі. У випадку, якщо жодна з сторін Договору до закінчення строку Об'єкту оренди не розірвала (припинила) Договір, таким чином даний Договір вважається пролонгованим на такий самий термін.(п. 7.1. Договору)

Відповідно до положень Договору, Орендодавець передав Орендарю об'єкт оренди згідно додатку № 1 до договору оренди транспортного засобу за № 12/06-01 від 12.06.2015 року (акт прийому-передачі)

Визначено вартість наданих послуг на загальну суму 56000 грн. 00 коп. (п'ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок) з розміром якої Орендар погодився, без зауважень підписавши відповідний акт надання послуг за № 31 від 19.06.2015 року.

Незважаючи на те, що Орендар визнав і підтвердив надання йому послуг за Договором на суму 56000,00 грн. в тому числі ПДВ станом на час підписання акту наданих послуг, про те останній на час звернення з позовною заявою в суд не погасив борг, який утворився за такі послуги, не провів належних розрахунків із Орендодавцем, порушивши умови договору.

В зв'язку із порушенням умов Договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 13631,58 грн. пені за період з 27.07.2015 року по 26.01.2016 року, 3 % річних в сумі 1099,03 грн. за період з 27.07.2015 року по 21.03.2016 року та інфляційні втрати 1904,00 грн. і просить стягнути кошти понесені на оплату послуг адвоката і судового збору.

Станом на час подачі позовної заяви в суд, і в процесі розгляду справи заявлена до стягнення заборгованість відповідача перед позивачем не була погашена, доказів зворотнього суду не представлено.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що також передбачено ст. 193 ГК України.

Як передбачено ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає

із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 179 ГК України, вказує, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ч.ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи, із акту надання послуг №31 від 19.06.2015 року (містяться в матеріалах справи), підписаного сторонами без зауважень і скріпленого печатками сторін вбачається, що існуючою є непогашена основна заборгованість відповідача перед позивачем по Договору оренди транспортного засобу №12/06-01 від 12.06.2015 р. в сумі 56 000,00 грн. в тому числі ПДВ на час прийняття судом рішення у справі. Доказів зворотнього суду не подано. Таким чином відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання, не сплативши у визначений договором термін суму на яку були надані позивачем послуги - 56000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, беручи до уваги, що позивачем надано суду докази належного виконання договору, щодо надання послуг, а відповідачем не подано доказів погашення наявної основної заборгованості за Договором оренди транспортного засобу №12/06-01 від 12.06.2015 р., суд прийшов до висновку, що позовна вимога в частині стягнення основного боргу в сумі 56000,00 грн. в тому числі ПДВ підлягає до задоволення.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Окрім цього, згідно поданого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно з ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки Відповідачем, виходячи з норм ст.ст. 173, 193, 275 ГКУ та ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 629, 714 ЦК України, допущено порушення грошових зобов'язань (з оплати вартості наданих послуг оренди у встановлений строк), здійснивши перерахунок пені та 3% річних, заявлених до стягнення в позовній заяві, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково, а саме, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пеня в сумі 13606,85 грн. за період з 28.07.2015 року - 27.01.2016 року, 3% річних в сумі - 1094,43 грн. за період з 28.07.2015 року - 21.03.2016 року, керуючись вимогами ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Таким чином суд відмовляє і частині стягнення з відповідача на користь позивача 24,73 грн. пені та 4,60 грн. - 3% річних, так як такі нараховані позивачем безпідставно.

Сума 1904,00 грн. інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах розрахованих і заявлених позивачем вимог, так як такі передбачені чинним законодавством та умовами договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір суд покладає на відповідача в сумі 1378,00 грн., так як даний спір виник з його вини.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача окрім оплаченого судового збору в розмірі 1 378,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 10000, 00 грн. В обґрунтування вимог про стягнення витрат на правову допомогу позивач надав суду свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги №б/н від 19.02.2016р., платіжне доручення №151 від 16.05.2016 р. про оплату послуг згідно договору №б/н від 19.02.2016р. на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму ВГСУ В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» №7 від 21.02.2013р. витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Враховуючи предмет спору, суму позовних вимог, співрозмірність її з розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, складність справи та беручи до уваги той факт, що адвокат ОСОБА_1 приймав участь лише в одному судовому засіданні, суд дійшов висновку про часткове стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3630,26 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 28, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75 ст. 82-85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «ГЛОБАЛ ТРАНС ПЛЮС» (адреса: 79054, м. Львів, вул. Любінська, 98/75, код ЄДРПОУ: 39466140) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС» (адреса: 80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Розточчя, 3/1, код ЄДРПОУ: 35942648 ) 56000,00 грн. - основного боргу, 13 606, 85 грн. - пені, 1094,43 грн. - 3% річних, 1904,00 грн. - інфляційних втрат, 1 378, 00 грн. - понесених витрат на сплату судового збору та 3630,26 грн. - понесених витрат на правову допомогу адвоката.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.06.2016 р.

Суддя Долінська О.З.