Рішення

від 31.03.2016 по справі 922/639/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2016 р.Справа № 922/639/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Ейр Брідж" (м. Харків) про стягнення 500,00 грн., за участю представників:

позивача - юрисконсульта ОСОБА_1 (довіреність №1 від 04.01.2016 р.),

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму завданих збитків в розмірі 500,00 грн. (п'ятсот) гривень 00 копійок. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у процесі здійснення господарської діяльності позивачем було сформовано податковий кредит в рамках декларування податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих відповідачем. Однак, податковими органами ставиться під сумнів законність формування позивачем податкового кредиту, у зв'язку з тим, що до відповідача було застосовано процедуру податкового компромісу, що, в свою чергу, тягне за собою несприятливі наслідки для ТОВ "Ветсинтез" у вигляді додаткових витрат на послуги адвоката. Як на нормативне обґрунтування позову ТОВ "Ветсинтез" посилається на ст.ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України, cт. 22 Цивільного кодексу України.

Позивач надав письмові пояснення у справі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в позові, посилаючись на те, що він не вбачає у своїх діях вини у заподіянні збитків ТОВ "Ветсинтез", що полягає у відшкодуванні витрат на отримання юридичних консультацій з питань, які стосуються податкового обліку по взаємовідносинах між позивачем та відповідачем.

30.03.2016 р. в судовому засіданні була оголошена перерва до 31.03.2016 р. о 14:00 год.

Відповідач надав письмові пояснення у справі.

Після перерви представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи під розпис.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

14.04.2015 р. ТОВ "Ворлд Ейр Брідж" звернулось до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (станом на дату розгляду справи перейменовано на Східну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) з заявою про податковий компроміс.

14.04.2015 р. ТОВ "Ворлд Ейр Брідж" подало Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за період до березня 2014 року до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

Листом №12434/10/20-38-22-01-10 від 15.06.2015 р. податковим органом було повідомлено відповідача про надання рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу згідно заяви від 14.04.2015 р. та визначено суму податку на додану вартість у розмірі 449685,00 грн., що підлягає сплаті до Державного бюджету в строки та в порядку, визначеному чинним законодавством.

15.06.2015 р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001002201 за формою "Р", в якому визначено суму грошового зобов'язання, 5% від якої підлягає оплаті в рамках досягнення процедури податкового компромісу.

Відповідачем було сплачено 5% від суми, вказаній в податковому повідомленні-рішенні №0001002201 від 15.06.2015 р., що підтверджується банківською випискою по рахунку від 15-16.06.2015 р.

18.05.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворлд Ейр Брідж" (далі за текстом - відповідач) було укладено договір поставки №18-05-01 (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає покупцеві виключні права (право власності) на наступні технічні умови та досьє, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити названі виключні права на ТУ.

На виконання даного договору відповідачем було передано позивачу виключні права на технічні умови та досьє на ветеринарні препарати.

В рамках податкового обліку ТОВ "Ворлд Ейр Брідж" було виписано та надано в електронному вигляді податкові накладні №1 від 22.06.2015 р., №2 від 22.06.2015 р., №3 від 22.06.2015 р., №4 від 22.06.2015 р., №1 від 03.08.2015 р., №2 від 03.08.2015 р., №3 від 03.08.2015 р., №4 від 03.08.2015 р., №5 від 03.08.2015 р., №6 від 03.08.2015 р., №7 від 03.08.2015 р., №8 від 03.08.2015 р., №9 від 03.08.2015 р., №1 від 01.09.2015 р. на загальну суму 53963100,00 грн., що підтверджується квитанціями за відповідні дати.

ТОВ "Ветсинтез" на підставі вказаних вище податкових накладних було сформовано податковий кредит на суму 8993850,00 грн. та відображено це в деклараціях з ПДВ червень - вересень 2015 року.

20.11.2015 р. на ім'я начальника Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області направлено запит про надання публічної інформації за вих.№14 від 20.11.2015 р. з проханням надати інформацію та документальне підтвердження того, чи складалась Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області у 2015 році будь-яка податкова інформація, акти перевірок, акти зустрічних звірок, інші документи у відношенні ТОВ "Ворлд Ейр Брідж" (ЄДРПОУ 38633054), які засвідчують ведення господарської діяльності з порушенням норм діючого законодавства.

Листом від 23.11.2015 р. за вих.№6/ЗПІ/20-3810-11 було повідомлено, що відповідна податкова інформація відображена у листі ОДПІ від 25.09.2015 р. №148/7/20-38-22-05-04 "Результати опрацювання зібраної податкової інформації".

30.11.2015 р. листом за вих.№15 від 30.11.2015 р. ТОВ "Ворлд Ейр Брідж" повідомило ТОВ "Ветсинтез" про отримання відповіді від податкового органу щодо наявності податкової інформації та про намір оскаржити її у судовому порядку.

18.12.2015 р. постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/11445/15 було задоволено позовні вимоги ТОВ "Ворлд Ейр Брідж" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та визнано протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо здійснення податкового контролю у формі складання "Результатів опрацювання зібраної податкової інформації" щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Ейр Брідж", код 38633054, від 25.09.2015 р. №148/7/20-38-22-05-04 та включення даних результатів до інформаційних баз даних ДФС; визнано недійсними складені Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області "Результати опрацювання зібраної податкової інформації" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Ейр Брідж", код 38633054, від 25.09.2015 р. №148/7/20-38-22-05-04; зобов'язано Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області виключити з інформаційних баз даних ДФС інформацію, що міститься в складених Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області "Результатах опрацювання зібраної податкової інформації" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Ейр Брідж", код 38633054, від 25.09.2015 р. №148/7/20-38-22-05-04.

05.02.2016 р. ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду в справі №820/11445/15 було повернуто апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області. Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 р. у справі №820/11445/15 набрала законної сили.

26.02.2016 р. Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області направлено на адресу ТОВ "Ветсинтез" запит №2033/10/20-38-22-03-06 від 26.02.2016 р. щодо надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам між ТОВ "Ветсинтез" та ТОВ "Ворлд Ейр Брідж" (38633054) за період червень - вересень 2015 року та з ТОВ "Лаврон-ДС" (33608353) за липень - вересень 2015 року (надалі - запит).

У запиті №2033/10/20-38-22-03-06 від 26.02.2016 р. податковий орган посилається на виявлення недостовірних даних в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період червень, липень, серпень, вересень 2015 року за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних (не встановлено законного джерела походження придбаних та реалізованих ТМЦ) по взаємовідносинах між позивачем та відповідачем.

Разом з цим, Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області прийнято наказ №135 від 26.02.2016 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ветсинтез" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Лаврон-ДС" (33608353) за липень - вересень 2015 року та подальшому ланцюгу постачання, на підставі якого направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження №2385/10/20-3822-03-06 від 01.03.2016 р.

01.03.2016 р. ТОВ "Ветсинтез" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом за вих.№01/03 від 01.03.2016 р. про визнання незаконним та скасування наказу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №135 від 26.02.2016 р. Ухвалою від 03.03.2016 р. було відкрито провадження у справі №820/953/16.

Після отримання запиту №2033/10/20-38-22-03-06 від 26.02.2016 р. ТОВ "Ветсинтез" звернулось за правовою допомогою до адвоката для отримання консультації щодо законності вказаного вище запиту, а також з метою підготовки та подання позову про скасування наказу на проведення перевірки.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 р. №04-5/239) (надалі - Роз'яснення) визначено, що вирішуючи спори про стягнення завданих збитків, суд насамперед повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України).

Згідно з п. 2 Роз'яснень як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до п. 6 зазначених Роз'яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки всіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, предметом доказування у справах про стягнення збитків є:

а) неправомірність поведінки особи - неправомірною поведінкою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка завдала шкоду, не була уповноважена на такі дії;

б) наявність шкоди, яка в даному випадку полягає у збитках, правова природа та визначення яких регламентуються п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України;

в) наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою (збитками);

г) вину заподіювача шкоди, за винятком випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду: докази порушення відповідачем зобов'язання; докази понесення збитків; розміру завданих відповідачем збитків; доказів завдання відповідачем збитків; доказів наявності прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання відповідачем та збитками; обґрунтований розрахунок суми збитків; доказів вжиття заходів до зменшення суми збитків.

Разом з цим відповідачем належними та допустимими доказами було доведено відсутність своєї вини у заподіянні збитків позивачу.

Згідно з п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах (п. 8 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України).

На законодавчому рівні закріплено право платника податків ініціювати досягнення податкового компромісу з податковими органами шляхом внесення уточнень в розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Результатом такого компромісу є визначення суми завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та добровільна сплата платником податків 5% від вказаної вище суми.

При цьому податковий компроміс за своєю правовою природою є підставою для звільнення платників податків та/або їх посадових (службових) осіб від юридичної відповідальності (у т.ч., але не виключно, від кримінальної, адміністративної чи фінансової відповідальності) за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року. Тобто, у випадку досягнення податкового компромісу до платника податків не повинні застосовуватись будь-які несприятливі наслідки, пов'язані з визнанням наявності факту правопорушення.

Уточнення платником податків податкових зобов'язань шляхом подання уточнюючого розрахунку згідно із цим підрозділом не впливає на розмір податкових зобов'язань його контрагентів (п. 4 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України).

Даний пункт Податкового кодексу України забороняє поширювати результати податкового компромісу (а саме, уточнень розрахунків податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість платника податків) на розмір податкових зобов'язань його контрагентів.

Разом з цим слід зазначити, що до відповідача було застосовано процедуру податкового компромісу за березень 2014 року, в той час коли договір №18-05-01 було укладено 18.05.2015 р.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в позові у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить покласти на позивача.

Керуючись ст. 224 ГК України, ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 04.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_2