Рішення
від 30.05.2016 по справі 910/3803/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2016 р.Справа № 910/3803/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Комунальне підприємство "Київпастранс", м. Київ до Товариство з обмеженою відповідальністю "Роллер ЕД", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 11 786,87 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Київпастранс", звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Роллер ЕД", про стягнення 10 632,18 грн. інфляційних втрат та 1 154,69 грн. 3% річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1 378,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором № 14/32-11 про розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва від 11 жовтня 2011 року та рішенням господарського суду міста Києва від 26 листопада 2015 року по справі № 910/27769/15.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04 квітня 2015 року матеріали справи № 910/3803/16 за позовною заявою Комунального підприємства "Київпастранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роллер ЕД" про стягнення 11 786,87 грн. було передано за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 квітня 2016 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3803/16 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 17 травня 2016 року.

17 травня 2016 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 30 травня 2016 року.

30 травня 2016 року через канцелярію суду від представника позивача супровідним листом (вх. № 17856 від 30 травня 2016 року) надійшов пакет документів, дані документи судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 30 травня 2016 року сторони своїх уповноважених представників не направили; про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, поштовим повідомленням з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання" (арк. спр. 75, 76-80, 90) та поданими представником позивача документами.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи відповідача: 61145, Харківська обл., м. Харків, Дзержинський р-н, вул. Космічна, буд. 21, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем копія позовної заяви з доданими до неї документами (арк. спр. 83-84). Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 жовтня 2011 року між позивачем (сторона 1) та відповідачем (сторона 2) було укладено договір № 14/32-11 про розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, сторона 1 надає стороні 2 послуги з розміщення реклами на опорах та контактній мережі (споруди). які перебувають у господарському віданні КП "Київпастранс", а саме: надає в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів. Сторона 2 використовує надані місця для розміщення рекламних засобів відповідно до Порядку розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва, затвердженого в установленому порядку і умов цього Договору та здійснює оплату наданих послуг.

Згідно з п.4.3 договору оплата за цим договором здійснюється за кожен місяць наданих послуг в 3 денний термін з моменту отримання рахунку - фактури, але не пізніше 15 числа місяця, що йде за тим, в якому були надані послуги.

Загальна вартість (ціна) цього договору складається із сум вказаних в рахунках, виставлених на підставі фактично наданих послуг з розміщення рекламних засобів на спорудах, що знаходяться в господарському віданні КП В«КиївпастрансВ» на підставі цього договору та додаткових угод. (п.4.6 договору)

Пунктом 5.4 договору передбачено, що за несвоєчасне або неповне внесення плати на виконання умов цього Договору сторона 2 оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення (не оплати) від суми простроченого (неоплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.1 договору, договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками діє з дати підписання протягом 5 років.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26 листопада 2015 року по справі № 910/27769/15 за позовом Комунального підприємства "Київпастранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роллер ЕД" про стягнення заборгованості у розмірі 31 880,00 грн., винесено рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«РОЛЛЕР ЕДВ» заборгованість у розмірі 31 880,00 грн. (за період з 01 січня 2014 року по 31 серпня 2015 року).

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач свого грошового зобов'язання за договором № 14/32-11 про розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва від 11 жовтня 2011 року та рішенням господарського суду міста Києва від 26 листопада 2015 року у справі № 910/27769/15 не виконав, вартість наданих послуг не сплатив, що й стало підставою для звернення з позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача, на підставі ст. 625 ЦК України, 10 632,18 грн. інфляційних втрат та 1 154,69 грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем не враховано п. 4.3 договору № 14/32-11 про розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва від 11 жовтня 2011 року (в якому зазначено, що кінцевою датою оплати є 15 число наступного календарного місяця, тобто відповідач є таким, що порушив своє грошове зобов’язання з 16 числа наступного календарного місяця (а не з 11, як зазначає позивач у наданому до суду розрахунку нарахування фінансових санкцій)), також позивачем не враховано вимог Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" в якому роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних (однак позивачем, при проведені розрахунку 3% річних, та інфляційних втрат проведено нарахування на день фактичної сплати заборгованості (часткова оплата), проте такі помилки позивача при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат не призвели до невірного обрахування суми 3% річних та інфляційних втрат, загальний розмір 3% річних та інфляційних втрат відповідає розмірам які заявлено позивачем у позовній заяві, що й дає підставу суду задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 1 154,69 3% річних та 10 632,18 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 509, 625, 626, 627 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роллер ЕД" (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, код ЄДРПОУ 37514678) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, р/р 2600600012840 в ПАТ КБ "Хрещатик", МФО 300670, код ЄДРПОУ 31725604) 10 632,18 грн. інфляційних втрат, 1 154,69 грн. 3% річних та 1 378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 03.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 910/3803/16

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення30.05.2016
Оприлюднено09.06.2016
Номер документу58130048
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/3803/16

Рішення від 30.05.2016

Господарське

Господарський суд Харківської області

Калініченко Н.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні