КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" червня 2016 р. Справа№ 911/44/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Сухового В.Г.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання Яценко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Промбудметал» на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2016 року
у справі № 911/44/16 (суддя - В.М. Антонова)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельсервіс»
до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Промбудметал»
про стягнення 67 065, 60 грн
за участю представників сторін:
від позивача - Шуліга В.А., довіреність № 7 від 01.06.2015 року
від відповідача - Никоненко Р.В., довіреність б/н від 04.02.2016 року
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизельсервіс» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Промбудметал» (відповідач у справі) про стягнення 67 065, 60 грн, з яких: 63 501, 60 грн вартість поставленої неякісної продукції та 3 564, 00 грн. витрати за проведення експертизи (а.с. 5-6).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Промбудметал» всупереч умовам договору поставило позивачу товар, який не відповідає вимогам, що ставляться до якості даного виду продукції, у зв'язку з чим позивач відмовився від прийняття даного товару та звертався до відповідача з вимогою про повернення сплачених за вказаний товар грошових коштів у розмірі 63 501,60 грн. У зв'язку з відмовою відповідача у поверненні сплачених позивачем коштів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизельсервіс» на підставі ст. 678 ЦК України та умов договору поставки №19/05-15 від 19.05.2015 року звернувся з позовом до суду про стягнення 63 501, 60 грн вартості поставленої неякісної продукції та 3 564, 00 грн. витрат за проведення експертизи.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.03.2016 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Промбудметал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельсервіс» 63 501 грн 60 коп. перерахованої вартості неякісної продукції; 3 564 грн 00 коп витрат за проведення експертизи та 1218 грн. 00 коп. судового збору (а.с. 100-104).
Рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю позивачем обставин щодо поставки відповідачем продукції неналежної якості, що відповідно до ст. 678 ЦК України є підставою для повернення сплаченої за товар грошової суми.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Промбудметал», подав апеляційну скаргу № 03154 від 15.03.2016 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2016 року у справі № 911/44/16 та припинити провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що позивачем при прийнятті товару від відповідача не було дотримано Інструкції приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7, не було повідомлено та викликано представників Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Промбудметал» для участі в подальшому прийманні продукції та відібрання проб (зразків), які відправлялись на експертизу, не відправлено відібраного зразка безпосередньо відповідачу, а відтак факт поставки відповідачем неякісного товару є недоведеним. Окрім того, апелянт зазначає, що на експертизу були відібрані зразки з іншої продукції, а не з тої, що реально була поставлена відповідачем, оскільки товар, що поставлявся апелянтом не містив маркування ні кольором, ні будь-яким іншим способом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 року апеляційну скаргу №03154 від 15.03.2016 року Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Промбудметал» прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Суховий В.Г. та призначено розгляд справи на 27.04.2016 року.
25.04.2016 року від позивача у справі до Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив №20/04-01 від 20.04.2016 року (вх. №09-11/8619/16) на апеляційну скаргу, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизельсервіс» стверджує про безпідставність доводів апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2016 року залишити без змін.
У судовому засіданні 27.04.2016 року апеляційним господарським судом на підставі ч.3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 01.06.2016 року та на підставі клопотання відповідача згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України ухвалою суду від 27.04.2016 року було продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.
У судовому засіданні 01.06.2016 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2016 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Представник позивача у справі у судовому засіданні 01.06.2016 року заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2016 року залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
19.05.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дизельсервіс» (покупець за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма «Промбудметал» (постачальник за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки №19/05-15 (а.с. 11-13), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку, строки та на умовах, визначених договором, передати у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (продукцію), зазначену у п. 1.2 договору, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити її вартість.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість і вартість продукції, що підлягає поставці за договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються на кожну окрему партію в специфікаціях, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 2.7 договору якщо постачальник несвоєчасно поставив продукцію, або передав покупцеві меншу кількість, ніж погоджено сторонами, або поставив неякісну продукцію, покупець має право вимагати усунення вище зазначених порушень, встановивши строк їх усунення, або взагалі відмовитись від одержання продукції та оплати її вартості, а у разі оплати, вимагати повернення у триденний строк сплаченої суми коштів за неї.
Пунктом 3.5 договору визначено, що покупець зобов'язаний сплатити постачальнику за поставлену продукцію згідно зі специфікацією, рахунком-фактурою тощо, на умовах зазначених у відповідній специфікації на кожну відповідну партію продукції.
Відповідно до п. 8.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 року.
19.05.2015 року сторонами підписана Специфікація №1 (а.с. 14), згідно якої постачальник на протязі трьох робочих днів з дати отримання 100% передоплати зобов'язався поставити покупцю круг ф.14 н/ж харчовий 12Х18Н10Т у кількості 1,4 кг, круг ф.50 н/ж жаростійкий до 1100С20Х25Р20С2 у кількості 34 кг та круг ф. 90 н/ж жаростійкий до 1350С «Термаль 1500» на загальну суму 63 501,60 грн.
На підставі рахунку-фактури №СФ-051928 від 19.05.2015 року (а.с. 28), 25.05.2015 року позивач здійснив 100% передплату за поставлений товар у розмірі 63 501,60грн, що підтверджується платіжним дорученням №433 від 25.05.2015 (а.с. 22) та не заперечується відповідачем.
З наявних документів у справі вбачається, що відповідачем у справі на виконання умов договору був поставлений покупцю товар на підставі видаткової накладної №СФ-051948 від 28.05.2015 року.
Після прийняття продукції, позивачем було складено Акт №29/05-1 від 29.05.2015 року (а.с. 90), згідно якого комісія прийняла рішення про проведення контролю хімічного складу на відповідність зазначеної марки сталі, відповідно до інструкції ТОВ «Дизельсервіс» «Про порядок приймання металопрокату» №474 від 26.06.2014, крім того було зазначено, що колір металу та наліт на ньому викликають сумніви в якості поставленої продукції. У зв'язку з наведеним, за замовленням позивача експертом Криворізького представництва Дніпропетровської Торгово-промислової палати України були відібрані зразки (проби) поставленої продукції та проведена експертиза.
За результатами проведеної експертизи було складено Акт експертизи №Е-71 від 24.06.2015 року (а.с. 18-21), в якому зафіксовано, що хімічний склад круга діаметром 14 н/ж харчовий 12Х18Н10Т відповідає вимогам ГОСТ 5632-72; хімічний склад круга діаметр 50 н/ж жаростійкий за показниками (масова доля вуглецю) відповідає, а за показниками - масова доля кремнію, хрому, нікелю не відповідає вимогам ГОСТ 5632-72; хімічний склад круга діаметр 90 н/ж жаростійкий не відповідає даним виписки із сертифікату якості №000484 від 18.02.2015.
Після отримання вищезазначеного висновку експертизи, 03.07.2015 року позивач направляв на адресу відповідача претензії №03/07-01, №9/07-01 від 09.07.2015 року та №09/11-01 від 09.11.2015 року, згідно яких ТОВ «Дизельсервіс» повідомляв про відмову у прийнятті товару та просило перерахувати, сплачені за поставлений товар та проведену експертизу кошти у розмірі 67 065,60 грн та забрати власними силами поставлену недоброякісну продукцію.
Оскільки зазначені вище претензії залишились без відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 63 501,60 грн - грошових коштів, перерахованих на користь відповідача в оплату вартості продукції згідно специфікації №1 від 19.05.2015 року та 3 564,00 грн витрат за проведення експертизу.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Статтею 268 Господарського кодексу України унормовано, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів, остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Сторонами у п.4.3. договору визначено, що якість продукції, що поставляється за даним договором, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації та вимогам, що звичайно ставляться до якості даного виду продукції, засвідчена документами, оформленими належним чином. Документи, що засвідчують якість та відповідність продукції (сертифікат відповідності, посвідчення якості, паспорту заводу - виробника) постачальник зобов'язаний передати покупцю в момент передачі партії продукції в пункті поставки. Якість товару, що поставляється за даним договором, повинно відповідати інформації про такий товар, зазначеній в супровідних документах і на пакуванні.
Статтею 678 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки передання товару неналежної якості. Так, цією статтею унормовано, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Згідно п. 4.4 договору якщо якість продукції виявиться невідповідною стандартам, технічним умовам, іншої документації або умовам договору та специфікацій, а також при відсутності документів, які підтверджують якість продукції, покупець на свій розсуд вправі відмовитись від прийняття й оплати продукції або вимагати безоплатного усунення постачальником за його рахунок недоліків або заміни продукції протягом 14 днів з моменту пред'явлення покупцем претензії щодо якості продукції. Якщо продукція сплачена, вимагати у встановленому порядку повернення сплачених сум.
Пунктом 4.7 договору визначено, що у випадку неможливості усунення виявлених недоліків продукція транспортується силами та за рахунок постачальника для заміни, повернення та визначення причин втрати якості продукції (наявності дефектів). Будь-які витрати покупця, пов'язані з поверненням, заміною, визначення причин втрати якості продукції, відшкодовуються постачальником покупцю в повній мірі не пізніше 5 календарних днів з моменту подання покупцем такої вимоги.
Колегія суддів зазначає, що вищенаведені нормами законодавства та положеннями договору наслідки поставки неякісної продукції наступають для сторін лише за умови доведеності обставин поставки постачальником товару неналежної якості. Дані обставини відповідно до вимог чинного законодавства встановлюються та письмово фіксуються в порядку, який передбачений або умовами договору, або в порядку, визначеному законодавством, а саме Інструкцією приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7.
Відповідно до п. 4.2 договору сторонами погоджено, що приймання продукції по кількості та якості здійснюється відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції ПТН і ТНП по кількості і якості», затвердженими постановами Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 №П-6, і від 23.04.66 №П-7 зі змінами та доповненнями.
Тобто, сторонами на основі вільного волевиявлення узгоджений порядок приймання продукції по якості саме із застосуванням Інструкції П-7, дотримання якої є обов'язковим для сторін. Іншого порядку приймання-передачі товару по якості сторонами не визначено.
Згідно, Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991р. «Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» до прийняття відповідних актів України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Таким чином, при вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості або некомплектних, а також в неналежній тарі (упаковці), необхідно керуватись приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обов'язковою для сторін нормативно-технічною документацією, Інструкцією про порядок приймання продукції (товарів) за якістю, а також договором.
Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 25.04.66 № П-7 (з доповненнями та змінами) приймання продукції по якості здійснюється на складі покупця не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту або надходженні її на склад покупця при доставці продукції постачальником або при вивозі продукції покупцем.
Приймання продукції по якості здійснюється відповідно зі стандартами, технічними умовами згідно супровідних документів, що посвідчують якість продукції (товарів) - технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.д.
При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, покупець зобов'язаний призупинити прийом продукції і скласти акт, в якому зазначити характер виявлених дефектів, а також викликати для участі при прийманні продукції представника постачальника (п. 16 Інструкції). Повідомлення про виклик представника виробника (постачальника) згідно п. 18 Інструкції П-7 повинно бути направлене (передане) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 год, якщо інші строки не встановлені Основними чи Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором.
Для виявлення прихованих недоліків Інструкція П-7 надає одержувачу чотиримісячний термін. При виявленні таких недоліків покупець повинен в п'ятиденний термін скласти відповідний акт. У разі виклику представника відправника цей термін може бути збільшений на час, необхідний представнику для прибуття до місця приймання.
При цьому згідно п.9 Інструкції прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання і зберігання продукції.
Позивач в направлених відповідачу 03.07.2015 року та 09.11.2015 року претензіях (а.с. 91-94) стверджує, що після прийняття товару, ним були виявлені приховані недоліки, внаслідок чого ТОВ «Дизельсервіс» замовив проведення незалежної експертизи. Однак, колегія суддів апеляційного суду критично ставиться до таких тверджень позивача, оскільки як вбачається із складеного представниками позивача Акту №29/05-1 від 29.05.2015 року (а.с. 90) про проведення вхідного контролю продукції при прийнятті товару було виявлено, що колір металу та наявність на ньому нальоту викликають сумніви в його справжності. Тобто в даному акті позивач зафіксував недоліки товару, наявність яких згідно п.16 Інструкції є підставою для призупинення приймання товару та виклику представників постачальника для подальшого його прийняття. Окрім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що навіть при виявлені прихованих недоліків товару згідно п. 9 Інструкції позивач також повинен був на протязі 5 днів після виявлення недоліків скласти Акт про скриті недоліки.
При цьому, колегія суддів відзначає, що позивачем не було надано доказів призупинення приймання товару та передання його під відповідне збереження, не складено Акту про скриті недоліки, та не надано жодних доказів звернення позивача до відповідача з повідомленням про виявлені в ході прийняття товару недоліки та виклик його представників для подальшого прийняття товару, а наявні матеріали справи свідчать про повідомлення відповідача лише в липні 2015 року, після проведення експертизи товару, тобто після закінчення встановленого п.6 Інструкції двадцятиденного строку для прийняття товару по якості.
Посилання позивача на те, що відповідно до внутрішньої Інструкції про порядок приймання металопрокату №474 від 24.06.2014 року (а.с. 88), ТОВ «Дизельсервіс» мало право, яке не заборонено ні умовами договору, ні чинним законодавством на перевірку якості продукції шляхом проведення експертизи, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на те, що сторонами в укладеному договорі чітко передбачено, що прийняття товару по якості здійснюється на підставі Інструкції П-7, жодних умов щодо застосування до правовідносин сторін (зокрема, в частині прийняття товару по якості, кількості, інших характеристиках) внутрішньої Інструкції покупця договір не містить, що в свою чергу обумовлює обов'язкове дотримання покупцем порядку прийняття продукції по якості, який визначений Інструкцією П-7.
Так, згідно п. 20 Інструкції при нез'явленні виробника (відправника) за викликом отримувача (покупця) у встановлений строк і у випадках, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз чи представником відповідної інспекції по якості.
Як передбачено п. 26-28 Інструкції для визначення якості продукції, особи які беруть участь у прийманні продукції по якості, зобов'язані відібрати зразки (проби) такої продукції, про що складається відповідний Акт відбору. Відібрані зразки повинні бути опломбовані або опечатані і забезпечені відповідними етикетками, підписаними учасниками відбору. Одна з відібраних проб залишається в одержувача, а інша направляється відправнику продукції. Додаткові зразки передаються на аналіз (якщо це передбачено чинним законодавством) в лабораторії або науково-дослідні інститути. Відібрані зразки (проби) продукції повинні зберігатись отримувачем, виробником (постачальником) до вирішення спору по якості продукції.
Однак, позивачем ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів направлення відповідних зразків постачальнику - відповідачу у справі, що також свідчить про порушення ним положень Інструкції П-7 та в свою чергу створило перешкоди для участі постачальника у перевірці якості продукції, заявлення ним своїх заперечень, право на що закріплено чинним законодавством.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Дизельсервіс» порушений порядок і вимоги щодо прийняття товару по якості, визначений Інструкцією П-7, обов'язковість застосування якої сторонами обумовлено у п. 4.2. договору, а саме: порушений порядок складання акта виявлених дефектів, чи прихованих недоліків (на які посилається позивач, оскільки доказів складання таких Актів з урахуванням вимог п.29 Інструкції П-7 щодо інформації, яка зазначається в таких Актах, позивач взагалі не надав), порядок повідомлення та залучення представника постачальника при прийманні товару та складенні відповідних актів, недотриманий порядок проведення експертного дослідження відібраних зразків, а саме не направлено другого зразка відібраних проб постачальнику. Зазначеним порушенням місцевий господарський суд належної оцінки не надав.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 43 ГПК України передбачено, що однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. У відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правила допустимості доказів у процесуальному праві розуміється як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.
Враховуючи умови договору та приписи Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин поставки відповідачем продукції неналежної якості.
Акт експертизи №Е-71 від 24.06.2015 року судом апеляційної інстанції не приймається в якості доказу невідповідності поставленого товару вимогам ГОСТ 5632-72, оскільки при відборі проб позивачем не було дотримано вимог Інструкції П-7, окрім того, відповідач заперечує факт надання на експертизу зразків товару, який був поставлений саме ним, через невідповідність характеристик товару, які вказані в Акті. Так, відповідач стверджує, що він поставляв позивачу товар без жодного маркування (ні кольором, ні іншим способом), на підтвердження чого надає лист постачальника продукції вих №26/04 від 26.01.2016 року (а.с. 55), а в Акті експертизи вказується, що товар був пофарбований та містив маркування нанесене ударним способом. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не може прийняти наведені доводи відповідача як обґрунтовані, оскільки обставини, на які посилаються сторони повинні бути підтверджені первинними документами, а лист постачальника вих №26/04 від 26.01.2016 року (а.с. 55) не є таким документом, інших доказів поставки саме спірних кругів та відсутність на них маркування відповідачем не надано, так само як і позивачем не надано доказів того, що на експертизу передавались зразки товару, який був поставлений саме відповідачем, оскільки ні в договорі, ні у специфікації, ні у сертифікаті якості не міститься інформації про колір продукції, її маркування тощо. Відтак відсутність у договорі, специфікації, сертифікатах якості та в інших супроводжувальних документах відомостей щодо товару, а саме його маркування, колір, який поставлявся відповідачем і в даному випадку є спірним між сторонами, унеможливлює встановлення відповідності фактів зазначених в Акті експертизи №Е-71 від 24.06.2015 року дійсним обставинам, що склались між сторонами.
Зазначені спірні обставини також свідчать про те, що для їх уникнення Інструкцією передбачено призупинення прийняття товару, виклик представників постачальника для його подальшого прийняття та складання відповідних актів, однак оскільки наведена Інструкцією процедура прийняття товару по якості позивачем була порушена, то наданий позивачем Акт експертизи не може вважатись належним доказом на підтвердження обставин постачання відповідачем неякісного товару.
Аналогічної позиції про необхідність виконання вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 25.04.66 № П-7 під час прийняття товару дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у справах №922/5913/14 постанова від 15.12.2015 року, №910/16309/15 постанова суду від 27.01.2016 року.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельсервіс» необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Промбудметал» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2016 року у справі №911/44/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір за подання позову та за подання апеляційної скарги покладається на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизельсервіс».
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», що набрав законної сили 01.09.2015 року), за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. З огляду на зазначене, при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2016 року судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1339,80 грн (1218,00 грн*110/100), однак, як вбачається з платіжного доручення №181 від 16.03.2016 року при поданні апеляційної скарги апелянт сплатив 1 516,00 грн, тобто сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено Законом.
Оскільки згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», надмірно сплачений судовий збір підлягає поверненню виключно за клопотанням особи, яка його сплати, то відповідно, враховуючи відсутність такого клопотання апелянта, питання щодо повернення Приватному підприємству виробничо-комерційній фірмі «Промбудметал» 176,20 грн надмірно сплаченого судового збору може бути вирішено апеляційним господарським судом лише після подання клопотання відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п.2 ч. 1 ст. 103, п.2 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Промбудметал» на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2016 року у справі №911/44/16 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2016 року у справі №911/44/16 скасувати, прийняти нове рішення:
«В позові відмовити повністю».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельсервіс» (50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Брестська, буд. 11, код ЄДРПОУ 30734801) на користь Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Промбудметал» (08292, Київська область, м. Буча, вул. Чкалова, буд.3, код ЄДРПОУ 32230972) 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн 80 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.
5. Справу №911/44/16 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді В.Г. Суховий
А.О. Мальченко
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 01.06.2016 |
Оприлюднено | 09.06.2016 |
Номер документу | 58130467 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Жук Г.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні