Рішення

від 31.05.2016 по справі 926/377/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа № 926/377/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» м. Київ

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Олбісагро» смт. Глибока, Чернівецької області Глибоцького району

про звернення стягнення на предмет застави

Cуддя М.І.Ніколаєв

представники:

від позивача - ОСОБА_1, дов. від 17.08.2015 року

від відповідача - ОСОБА_2, дов. від 11.08.2015 року

від третьої особи - не з'явився

СУТЬ СПОРУ : Товариство з обмеженою відповідальністю В«Порше МобілітіВ» звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«ОлбісагроВ» в якому просить згідно кредитного договору №50001566 від 19.05.2011 року на загальну суму 215 932,35 грн. звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки VW модель Crafter, кузов № НОМЕР_1, рік випуску 2011, шляхом його реалізації на публічних торгах відповідно до договору застави транспортного засобу 50001566 від 21.05.2011 року та положень Закону України В«Про виконавче провадженняВ» .

Ухвалою суду від 11.03.2016 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 23.03.2016 року за участю представників сторін.

За заявою відповідача ухвалою від 23.03.2016 року розгляд справи відкладено на 07.04.2016 року.

У судових засіданнях 07.04.2016 року та 12.04.2016 року оголошувались перерви.

У відзиві на позов відповідач проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі заперечив, надавши свій розрахунок заборгованості.

Ухвалою суду від 10.05.2016 року залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ В«Українська страхова компанія В«ГАРАНТ-АВТОВ» , продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 23.05.2016 року.

Ухвалою суду від 23.05.2016 року розгляд справи відкладено на 27.05.2016 року.

В судовому засіданні 27.05.2016 року оголошено перерву до 31.05.2016 року.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛБІСАГРО» (Позичальник) укладено Кредитний договір № 50001566 (далі договір), згідно якого Компанія взяла на себе зобов'язання надати Позичальнику кредит у сумі 255589,60 грн. (еквівалент 31948,70 доларів США) строком на 48 місяців зі змінною процентною ставкою (далі - Кредит), з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Crafter, кузов № НОМЕР_2, об'єм двигуна 2498 куб.см., рік випуску 2011 (далі - Автомобіль), сторонами погоджено курс для обчислення відповідно до обмінного курсу валют ПАТ КІБ «Креді Агріколь», а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит у повному обсязі.

26.05.2011 року за придбання автомобіля позивачем перераховано 255589,60 грн. на рахунок ТОВ «Карпати Автоцентр».

Пунктом 1.1 загальних умов кредитування визначено, що в кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін.

Згідно із умовами Кредитного договору процентна ставка становить 12,50%, відповідно до статті 2.3 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору (далі - умови кредитування).

Пунктом 1.3 умов кредитування сторони погодили, що кошти у повернення кредиту Позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання Компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі.

Відповідно до п. 1.3.1. умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення кредиту, визначено в гривні на день укладання договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору. В подальшому Позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків в гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного в договорі.

Пунктом 1.3.2 умов кредитування передбачено, що у часткову зміну зазначених вище положень цього пункту, Компанія матиме право вимагати, щоб платежі у погашення кредиту були розраховані за обмінним курсом (про який було повідомлено банком за 2 дні до дати виставлення рахунку) іншого банку (НБУ або іншого Українського комерційного банку) замість обмінного курсу банку, вказаного вище. Сторони погоджуються, що така вимога може бути поставлена на власний розсуд Компанією і без обмежень щодо кількості таких вимог на протязі дії кредитного договору, і для цього не вимагатиметься згода Позичальника. Компанія повинна повідомити Позичальника про свій намір щодо зміни обмінного курсу за 7 днів до дати відповідного платежу, який має бути сплачений Позичальником. Новий обмінний курс, про який повідомити Компанія в подальшому буде застосовуватися до усіх наступних платежів, які підлягають сплаті Позичальником до того моменту, коли Компанія повідомить про інше у такому ж порядку.

Надання кредиту здійснюється починаючи з дати укладення кредитного договору. Датою надання кредиту є дата списання коштів у розмірі суми кредиту з рахунку Компанії відповідно до умов кредитного договору (п.1.4.1 умов кредитування).

Згідно п.1.4.2 умов кредитування повернення кредиту здійснюється Позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (стаття 3).

До 10 числа кожного місяці Компанія надсилає Позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіку погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк, передбачений графіком погашення кредиту. У разі, якщо Позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу, Позичальник, не пізніше 3 робочих днів до настання відповідного строку сплати платежу у повернення кредиту, звертається до Компанії за рахунком, в якому визначається розмір платежів. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою Позичальника, а також електронною поштою, а Позичальник зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату (п.1.4.3 умови кредитування).

У відповідності до п.1.7 умов кредитування повернення заборгованості: за домовленістю сторін будь-які кошти отримані Компанією від Позичальника будуть зараховуватись у виконання зобов'язань Позичальника у наступному порядку: черги перша - пеня та штрафні санкції відповідно до статті 8; друга - прострочені комісії у такій черговості: 1) разова комісія за переказ грошей; третя черга - сплачені Компанією страхові платежі у порядку, передбаченому п.5.6 Договору; четверта черга - прострочені проценти; п'ята черга - строкові комісії; шоста черга - строкові проценти; сьома черга - прострочена сума боргу; восьма черга - строкова сума боргу; дев'ята - інші вимоги та витрати Компанії.

В п. 2.1. умов кредитування вказано, що за використання кредиту в межах встановленого терміну кредитування Позичальник сплачує Компанії проценти за процентною ставкою, визначеною в договорі.

За п. 2.4. умов кредитування нарахування процентів здійснюється щомісячно 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом « 30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів). Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіку погашення.

Відповідно до 3.2.1. умов кредитування у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту на строк більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, Позивач мав право визнати термін повернення кредиту таким, що настав.

Пунктом 3.3. умов кредитування сторони погодили, що термін дострокового повернення кредиту вважатиметься таким, що настав, а кредит таким що підлягає поверненню протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу відповідачем. У цей термін (якщо інший термін не буде вказано у письмовій вимозі позивача) Відповідач зобов'язаний повернути позивачеві в повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, які підлягають застосуванню (сума повернення розраховується позивачем і вказується у повідомлені).

Відповідно до п.5.5 умов кредитування Позичальник зобов'язується забезпечити страхування майна на протязі усього терміну дії кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією.

В тому випадку, якщо Позичальник не сплатить суми страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, вказаним у п.5.5 умов кредитування, Позичальник дає згоду і доручає Компанії здійснити від імені і за рахунок Позичальника сплату страхових платежів, передбачених договором страхування (п. 5.6 умов кредитування).

На виконання вищевказаного пункту 21.05.2011 року відповідачем укладено з ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (правонаступником якої є ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО») договір страхування, за умовами якого відповідач зобов'язався сплатити страхову премію у наступні строки:

- 20265 грн. до 21.05.2011 року;

- 18239 грн. до 21.05.2012 року;

- 16212 грн. до 23.05.2013 року;

- 14186 грн. до 23.05.2014 року.

Згідно п. 6.3. умов кредитування у разі неналежного виконання Позичальником зобов'язань за договором, Компанія має право вживати необхідних, на її розсуд, заходів для забезпечення прав позивача, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з Компанії. Витрати Компанії на такі дії підлягають відшкодуванню Позичальником у повному обсязі.

У разі порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, Позичальник сплачує Компанії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за фактичний термін користування кредитом (п.8.1 умов кредитування).

Пунктом 8.2. умов кредитування передбачено, що у випадку порушення терміну повернення кредиту, визначеного в п. 3.3. договору (протягом п'яти календарних днів з дня одержання Позичальником відповідної письмової вимоги) за винятком умови порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, передбаченої ст.3.2.1, Позичальник сплачує Компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту

Згідно п. 8.3. умов кредитування за кожен випадок порушення Позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 Позичальник сплачує Компанії штраф у еквіваленті 15 євро чи 20 доларів США відповідно до еквіваленту суми кредиту у Кредитному договорі на момент направлення першої вимоги щодо сплати, та відповідно, еквівалент 20 євро чи 25 дол. США за направлення другої вимоги щодо сплати, та еквівалент 25 євро чи 30 дол. США за направлення третьої вимоги щодо сплати.

У відповідності до п.8.5 Умов кредитування збитки заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

Для забезпечення виконання зобов'язань за договором між позивачем (Заставодержатель) та відповідачем (Заставодавець) було укладено договір застави транспортного засобу № 50001566 від 21.05.2011 р., за яким відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VOLKSWAGN, модель CRAFTER, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 2461 куб.см., рік випуску 2011 .

Відповідно до п. 2.1.1. договору застави Заставодержатель має право, у разі не виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором, зазначеним у п. 1.3. цього договору, задовольнити у повному обсязі за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку, зазначеному в розділі 5 цього Договору, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету застави та його реалізацію.

Відповідно до п. 5.4. Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису, при цьому п. 5.4.1. Договору застави передбачено, що реалізація Предмета застави, на який звернено стягнення, проводиться шляхом продажу з публічних торгів.

Як вбачається з пояснень представників сторін та матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на придбання автомобіля, вказаний факт не заперечується представниками жодної з сторін.

У відповідності до умов договору, відповідач сплачував щомісячні платежі в розмірах, встановлених Графіком погашення згідно виставлених позивачем рахунків у розмірах, обрахованих згідно умов кредитного договору та Загальних умов кредитування. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями відповідача, рахунками-фактурами позивача.

Позивач посилається на те, що починаючи з березня 2015 року, в порушення вимог чинного законодавства та умов Договору, товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛБІСАГРО» не виконувало належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором, що призвело до виникнення заборгованості по щомісячним платежам в сумі 55021,19 грн., процентів за користування кредитними коштами в сумі 418,91 грн., за порушення умов договору йому було нараховано штраф в сумі 51117,92 грн. та в сумі 6072,81 грн., пеню в сумі 15803,62 грн., 3% річних за період з 16.03.2015 року по 22.02.2016 року в сумі 1417,97 грн., інфляційних витрат за аналогічний період в сумі 10851,99 грн. та збитки в сумі 75646,85 грн.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу .

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України , за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що сторонами виконувались умови кредитного договору з додатками щодо надання, використання та сплати кредиту та нарахованих відсотків.

Позивачем при виставленні рахунків відповідачу нараховувалась сума до сплати, виходячи з розміру чергового платежу у доларах США, зазначеному у графіку погашення заборгованості з перерахування у національну валюту за курсом Банку, визначеного сторонами, станом на час виставлення рахунку, при цьому, позивачем здійснювалось коригування вказаних сум та стягувались з відповідача суми нарахованих штрафних санкцій, відшкодування страхових платежів та інших витрат.

Наданий позивачем розрахунок платежів, не відповідає по розмірам сплачених сум з даними вказаними в платіжних дорученнях відповідача та умовам кредитного договору, адже в деяких випадках з платежів Позичальника суми списувались з перевищенням та з порушенням умов договору (в частині виставлення більшої суми, ніж передбачено договором; безпідставного незарахування сплачених відповідачем протягом квітня-липня 2014 року коштів, що призвело до безпідставного нарахування і списання штрафних санкцій).

При цьому суд також виходить з того, що будь-які збитки, заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору, не можуть бути відшкодовані поза волею та без згоди відповідача (крім стягнення за рішенням суду), відтак позивач безпідставного списав з коштів відповідача інші витрати в сумі 13876,93 грн.

Разом з тим, починаючи з грудня 2013 року позивач, виходячи з невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті страхових внесків, правомірно на підставі виставлених третьою особою рахунків зарахував в рахунок боргу по страховим платежам в сумі 21074,4 грн. кошти, що надходили від відповідача в якості основного платежу, у зв'язку з чим підставно нараховував на недоплачену суму щомісячних платежів штрафні санкції.

У свою чергу, проведеним судом розрахунком встановлено, що за весь період дії договору відповідачу виставлено рахунки про сплату щомісячних платежів на загальну суму 427390,29 грн.(включаючи страхові платежі) та 10508,47 гр. штрафних санкцій, у той час як відповідачем сплачено 402937,72 грн. З цієї суми утримано 13876,93 грн. інших витрат.

Відтак, борг відповідача складає 21084,11 грн. (427390,29+10508,47-402937,72-13876,93=21084,11) грн., у т.ч. 3549,62 грн. щомісячного платежу за квітень 2015 року та 17534,49 грн. щомісячного платежу за травень 2015 року.

У силу приписів ч.2 ст.1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга ст.1050 зазначеного Кодексу , якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до ст.1048 ЦК України . У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права. Тобто, у випадку невиконання боржником зобов'язання з повернення частини кредиту, у кредитора виникає право вимоги від боржника дострокової сплати всієї суми заборгованості, а також сплати процентів за користування такими коштами.

Проте, як встановлено судом, позивач звернувся із вимогою про дострокове повернення кредиту 17.06.2015 року, тобто після закінчення строку дії договору (що мало місце 15.05.2015 року), отже штраф в сумі 51117,92 грн., який нарахований за порушення п.3.3 договору, задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 6072,81 грн. за направлення листів в кількості 7 штук, слід зазначити, що пунктом 8.3 договору передбачено направлення лише трьох листів - вимог щодо оплати, у той час як позивач неодноразово направляв 3-го листа по одних і тих самих рахунках, у зв'язку з чим судом відхиляються листи від 03.04.2015 року, 19.05.2015 року, 17.06.2015 року.

Отже, за направлення вимог щодо сплати боргу в порядку п.8.3 договору з відповідача слід стягнути 2698 грн. штрафу (780+648,03+636,93+633,12=2698).

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України , виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію нового Цивільного кодексу України . Наведене стосується Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, яким б способом не визначався у договорі розмір та строк неустойки, він не може перевищувати той розмір і строк, який встановлений законом як граничний. Так, якщо вказаним Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки) та граничний строк нарахування, то у більшому розмірі та за більш тривалий період вона не може бути стягнута.

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем, та встановлено, що розрахунок пені здійснено без урахування положень зазначених норм законодавства і не враховано сплату платежів, тому суд вважає за можливе задовольнити суму пені лише в частині на загальну суму 5867,39 грн. за порушення строків сплати щомісячних платежів за період з 16.04.2015 року по 16.11.2015 року, у зв'язку з чим в частині стягнення пені в сумі 9936,23 грн. слід відмовити.

Крім того, суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України , оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України , боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, з відповідача слід стягнути 499,18 грн. 3% річних (в тому числі 407,86 грн. нарахованих на суму 17534,49 грн. боргу за період з 16.05.2015 року по 22.02.2016 року та 91,32 грн. нарахованих на суму 3549,62 грн. за період з 16.04.2015 року по 22.02.2016 року) та 663,64 грн. інфляційних (в тому числі 485,17 грн. нарахованих на суму 17534,49 грн. боргу за період з 16.05.2015 року по 22.02.2016 року та 178,47 грн. нарахованих на суму 3549,62 грн. за період з 16.04.2015 року по 22.02.2016 року), а в задоволенні вимоги про стягнення 918,79 грн. 3 % річних та 10188,35 грн. інфляційних слід відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення збитків заподіяних відповідачем у зв'язку з неналежним виконанням ним умов Договору в сумі 75646,85 грн., які позивач поніс звернувшись до спеціалізованих організацій ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М», ТОВ «Кредит експрес ОСОБА_3 Ел. Сі», з метою супроводження даними організаціями процесу стягнення заборгованості відповідно до Кредитного договору, вчинення виконавчого напису нотаріуса, звернення стягнення на Предмет застави, а також звернення до спеціалізованої організації ТОВ «Юридична фірма Вернер» з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді, слід зазначити наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Таким чином, позивачем не доведено існування наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, тож заявлені позивачем 75646,85 грн. не є збитками, у зв'язку з чим вимога про їх стягнення не підлягає задоволенню.

За таких обставин та враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково на загальну суму 30812,32 грн., в частині стягнення позивача в сумі 185120,03 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49 , 82 , 84 , 85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛБІСАГРО» смт.Глибока Чернівецької області, вул. Алекулова, 26 (код 36751031) перед товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» м.Київ, проспект Павла Тичини, буд.1-В, офіс «В» (код 36422974) відповідно до кредитного договору № 50001566 від 19.05.2011р. на загальну суму 30812,32 грн. звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки VW модель Crafter, кузов № НОМЕР_1, рік випуску 2011, шляхом його реалізації на публічних торгах відповідно до договору застави транспортного засобу 50001566 від 21.05.2011 року та положень Закону України В«Про виконавче провадженняВ» .

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛБІСАГРО» смт.Глибока Чернівецької області, вул. Алекулова, 26 (код 36751031) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» м.Київ, проспект Павла Тичини, буд.1-В, офіс «В» (код 36422974) 462,18 грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено та підписано 06.06.2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя М.І. Ніколаєв