Ухвала

від 20.04.2011 по справі 2-а-3952/10/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2011 р.Справа № 2-а-3952/10/1470

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Чебан Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківіт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

21 червня 2010 року ТОВ «Ківіт»звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві про скасування податкових повідомлень -рішень №00000738/0 від 30.01.2010р., №00000738/1 від 02.04.2010р. (податок на прибуток ), №00000838/0 від 30.01.2010р., №00000838/1 від 02.04.2010р., №00002338/1 від 2.04.2010р. (податок на прибуток ).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківіт»задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00000738/0 від 30.01.2010р. та №00000738/1 від 02.04.2010р. в частині донарахування ТОВ «Ківіт»недоїмки з податку на прибуток в сумі 3265140,07 гривень та штрафних санкцій на суму 3265140,07 гривень. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві №00000838/0 від 30.01.2010р. та №00000838/1 від 02.04.2010р. в частині донарахування ТОВ «Ківіт»недоїмки з податку на додану вартість в сумі 2556955,02 гривень та штрафних санкцій на суму 1278478 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві 06.12.2010 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Ківіт»відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача та прокуратури в підтримку апеляційної скарги, виступ представника позивача, який заперечував проти її задоволення та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ківіт»зареєстровано, як юридична особа Виконкомом Миколаївської міської ради 18.03.1997р. (реєстр.№7032/2, свідоцтво про держ.реєстр. №590576 від 19.03.97р., ЄДРПОУ 20917692 ).

Основним видом діяльності ТОВ «Ківіт»є оптова торгівля продовольчими товарами та напоями.

В період з 18.11.2009р. по 29.12.2009р. співробітниками СДПІ, відповідно до плану-графіка на 4-й квартал та на підставі направлення №292/38 від 17.11.2009р., була проведена планова виїзна перевірка ТОВ Ківіт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2008р. по 30.06.2009р., за результатами якої, був складений Акт №56/38/20917692 від 20.01.2010р.

Даною перевіркою виявлено декілька порушень, які, на думку податківців, вплинули на податкові зобов'язання підприємства: 1) завищення валових витрат та податкового кредиту, шляхом безпідставного віднесення коштів, сплачених на користь ПП «Бласпродторг» та ПП «Гросс-Агро»на суму 12784775,10 грн.; 2) заниження валових доходів у зв'язку з неврахуванням товарів, отриманих безоплатно від ПП «Євросервіс»; 3) безпідставне віднесення до валових витрат та податкового кредиту коштів не сплачених на користь ТОВ «АТБ-Маркет»4) безпідставне віднесення до валових витрат 422185,63 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_1 Україна»; 5) заниження валових витрат на суму 1688742,5 грн.

За результатами цієї перевірки, уповноваженою особою відповідача 30.01.2010р. прийняті податкові повідомлення-рішення №00000738/0 про донарахування підприємству недоїмки з податку на прибуток в сумі 3311727,58 грн. та штрафних санкцій на суму 3309366,49 грн. , №00000838/0 про донарахування підприємству недоїмки з податку на прибуток на суму 2560103,43 грн. та штрафних санкцій на суму 1280051,72 грн., а також №00002338/1 від 2.04.2010р. про донарахування підприємству штрафних санкцій на суму 393,52 грн.

Після процедури їх адміністративного оскарження позивачем, зазначені вище рішення залишилися без змін.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем було безпідставно знято з валових витрат та податкового кредиту суму 12784775,1 грн., сплачену позивачем на користь ПП «Бласпродторг»та ПП «Гросс-Агро», а також встановлено відсутність розбіжностей у зазначеній в декларації за 2-й квартал 2008р. сумі валових витрат, пов'язаних з відносинами позивача з ТОВ «ОСОБА_1 Україна», а позивач, в свою чергу, не довів відсутність у нього заборгованості в сумі 18888,8 грн. по маркетинговим послугам, отриманим від ТОВ «АТБ-Маркет»та помилково занизив свої валові доходи по взаєморозрахункам з ПП «Євросервіс»на суму векселя власної емісії - 1859352,03 грн.

Судова колегія цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 1.12.2007р. ТОВ «Ківіт» уклало договір постачання товару з ПП «Бластпродторг»(м.Одеса ), а 1.02.2008р. - з ПП «Гросс-Агро»(м.Одеса ).

Як встановила судова колегія, відповідно до умов цих договорів, ПП «Бластпродторг»та ПП «Гросс-Агро»поставили на орендований ТОВ «Ківіт»склад безалкогольні напої (соки, мінеральна вода, інш.напої ), а позивач відповідно, протягом 2008-2009р.р., сплатив за цей товар на користь даних підприємств суму 12784775,10 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими платіжними документами, накладними, товарними та податковими накладними. Вказану суму, в свою чергу, позивач відніс до своїх валових витрат та податкового кредиту.

При чому, зазначені господарські операції позивач ще під час проведення перевірки підтвердив усіма необхідними документами: договорами, прибутковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату коштів .

Однак, як видно з матеріалів справи, податковий орган не погодився з віднесенням цих операцій до валових витрат та податкового кредиту на тій підставі, що платником податків (т.б. позивачем) не надано товарно-транспортних накладних встановленого зразку, рахунків за оплату транспортних послуг та актів прийому-передачі транспортних послуг, які б підтверджували транспортування товару від постачальника до покупця, ненадання яких, в свою чергу, взагалі ставить під сумнів товарність (дійсність) цих операцій (правочинів).

Отже, на підставі п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких, не належить до складу валових витрат будь-які витрати, які не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковий орган і зняв зазначену вище суму з валових витрат та податкового кредиту позивача.

Таким чином, за зазначеним фактом, СДПІ нарахувало підприємству (т.б. позивачу) недоїмку з податку на прибуток на суму 3196194,07 грн. та штрафні санкції на цю ж суму, а також недоїмку з податку на додану вартість на суму 2556955,02 грн. та штрафні санкції на суму 1278478 грн.

Однак, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не погоджується з таким трактуванням відповідачем норм діючого на той час податкового законодавства, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пояснень представника позивача та вказаних вище договорів постачання, укладених між позивачем та ПП «Гросс-Агро»і ПП «Бласпродторг», доставка товару до покупця здійснювалася безпосередньо постачальником за власний рахунок та власним транспортом.

Відповідно до «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р., товарно-транспортна накладна це єдиний документ для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, товарно-транспортна накладна, а також похідні від неї документи (рахунки за оплату транспортних послуг, акти здачі-приймання транспортних послуг ) були б необхідною умовою для віднесення сплачених коштів до валових витрат лише у разі оплати позивачем послуг по перевезенню. Позивач же, в даному конкретному випадку, таких послуг у ПП «Гросс-Агро»та ПП «Бласпродторг»не замовляв та не сплачував, оскільки товар доставлявся на його склади за кошти постачальника.

При цьому, слід зазначити, що питання організації логістики у постачальника щодо доставки товару, не повинно впливати на податкові зобов'язання покупця, який, у цьому випадку, не сплачує транспортні послуги, оскільки купує товар, який вже реально доставлений на його склад самим продавцем (постачальником). Тому, відповідно, у такому разі, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом, який необхідний для підтвердження витрат покупця.

Таким чином, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що відповідачем, в даному випадку, було безпідставно знято з валових витрат та податкового кредиту позивача суму 12784775,10 грн., реально сплачену позивачем на користь ПП «Гросс-Агро»та ПП «Бласпродторг»за придбані у них напої.

До того ж, в підтвердження товарності даних операцій, до яких у працівників СДПІ були певні сумніви, судова колегія апеляційного суду витребувала у позивача додаткові документи, з яких вбачається, що придбаний ТОВ «Ківіт»товар (напої) був завезений постачальниками безпосередньо на орендовані позивачем складські приміщення (дозвіл №008577 від 24.07.2008р., договори оренди від 3.08.2006р., 1.11.2008р., 1.11.2009р., акти прийому-передачі орендованих приміщень ), розташовані за адресою: м.Миколаїв вул.12 Продольна,84 та вул.Новозаводська,9 (склад-магазин ), з яких, цей товар протягом 2007-2008р.р. був реалізований дрібним та великим оптом, що підтверджується численними договорами постачання та банківськими платіжними виписками про отримання на р/рахунок позивача коштів за реалізацію вищевказаного товару (напоїв).

Окрім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що більш детальніше і глибше дослідити та перевірити усі обставини транспортування вказаного товару (напоїв) від постачальників до покупця на даний час не представляється можливим, оскільки вищевказані контрагенти (т.б. безпосередні постачальники ) - ПП «Гросс-Агро»та ПП «Бласпродторг»припинили свою діяльність 17.12.2008р. та 28.10.2008р. відповідно, і зняті з податкового обліку.

Отже, на підставі вказаного та, приймаючи до уваги конкретні обставини справи і надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції в цій частині цілком обґрунтовано ухвалив рішення про визнання протиправними та скасування винесених по фактам даних господарських операцій податкових повідомлень-рішень про донарахування недоїмки з податку на прибуток на суму 3196194,07 грн. та штрафних санкцій на цю ж суму, а також податку на додану вартість на суму 2556955,02грн. та штрафних санкцій на суму 1278478 грн.

Стосовно заниження валових доходів у зв'язку з неврахуванням товарів, отриманих безоплатно від ПП «Євросервіс», судова колегія встановила наступне.

Так, з матеріалів справи слідує, що станом на 01.01.2008р., у ТОВ «Ківіт»значиться кредиторська заборгованість в сумі 1859352,03 грн. перед ПП «Євросервіс»за отримані ще в травні 2004р. від нього товари, за які позивач розрахувався з ПП «Євросервіс»в тому ж році векселем власної емісії на суму 1859352,03 грн.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, зазначений вексель більше 4-х років до сплати ТОВ «Ківіт»не пред'являвся.

Відповідно до ст.34 Конвенції, якою запроваджено «ОСОБА_2 про переказний та простий векселі», переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Також, ст.70 цієї Конвенції передбачає, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно з приписами п.1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до безнадійної заборгованості відносяться заборгованість по зобов'язаннях, за яких минув строк позовної давності.

Відповідно ж до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 вказаного Закону, вартість товарів, безоплатно отриманих платником податків, включається до валових доходів.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевказане, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, також вважає, що в даному випадку, податковий орган правильно дійшов до висновку про заниження позивачем своїх валових доходів на суму 1859352,03 грн.

Що ж стосується зазначених в акті перевірки порушень щодо безпідставного віднесення позивачем до своїх валових витрат та податкового кредиту коштів не сплачених на користь ТОВ «АТБ-Маркет», то судова колегія, дослідивши даний факт, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 01.03.2007 року між ТОВ «Ківіт»та ТОВ «АТБ -маркет»було укладено договір №1690 про надання маркетингових послуг.

З матеріалів справи також видно, що в 1-му кварталі 2009р. ТОВ «Ківіт»віднесло на валові витрати суму - 15740,67 грн. начебто сплачених на користь ТОВ «АТБ-маркет»за виконанні ним маркетингові послуги.

Однак, податковий орган, на підставі п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зняв ці кошти з валових витрат позивача, оскільки вони не підтверджені документально.

По справі встановлено, що позивачем було надано лише тільки акт звірки від 20.01.2009р. між ТОВ «Ківіт»та ТОВ «АТБ-маркет», відповідно до якого, заборгованість позивача перед контрагентом за виконанні маркетингові послуги складає 18888,80 грн. Але, даний акт звірки, на думку суду, не може вважатися належним доказом понесених позивачем витрат, а є лише доказом виконаних ТОВ «АТБ-маркет»робіт та визнання заборгованості ТОВ «Ківіт».

Інших, будь-яких документів, які б беззаперечно підтвердили, що позивачем було сплачено цю суму на користь ТОВ «АТБ-маркет», представником позивача не надано.

В судовому засіданні представник позивача навіть на вимогу суду 1-ї та 2-ї інстанції, також не зміг надати суду належного документального підтвердження того, що в 1-му кварталі 2009 року (або в інші періоди ) ТОВ «Ківіт»були реально сплачені вказані кошти ТОВу «АТБ-маркет».

Враховуючи, що належних і достатніх документів про сплату вказаних вище коштів за виконанні маркетингові послуги не було надано ні під час перевірки, ні під час судового засідання, суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови в задоволенні цієї частини позову.

Стосовно ж безпідставного віднесення позивачем до своїх валових витрат суми 422185,63 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_1 Україна», колегія суддів встановила наступне.

Так, перевіркою встановлено, що сума валових витрат, яку вказано підприємством «Ківіт» у декларації за II-й квартал 2008 року - складає 72695149 грн., а за даними податківців - 72419365грн. Тобто, різниця витрат, яка непідтверджена документами, на думку працівників СДПІ, складає 275784 грн..

Представник позивача, як в ході судового розгляду справи в суді 1-ї інстанції, так і в судовому засіданні апеляційного суду, послідовно і мотивовано заперечував відсутність документів на цю суму під час перевірки і для спростування цього факту надав окружному суду товарно-транспортні та товарні накладні, акти звірок з ТОВ «САН ОСОБА_1 Україна»щодо отримання продукції.

Відповідно до цих документів, загальна сума валових витрат за II квартал 2008 року складає 73280211 грн., що, в свою чергу, взагалі більше, ніж зазначено в декларації .

Але, в судових засіданнях представник відповідача, в свою чергу, наполягав на тому, що під час проведення перевірки підприємством не надавалося ніяких підтверджуючих документів на здійснення витрат в II кварталі 2008р. на суму 275784 грн.

Відповідно до п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», забороняється відносити до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Натомість, представник позивача категорично заперечував факт не надання перевіряючим податківцям документів на підтвердження цих валових витрат. Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, всі документи на дану суму валових витрат у підприємства були в наявності і усі вони реально надавалися податківцям як під час перевірки, так і разом з письмовими запереченнями до акту перевірки, але ревізори, в свою чергу, безпідставно не взяли їх до уваги та, на його думку, навмисно зазначили в акті перевірки про не підтвердження підприємством цих валових витрат.

Відповідно до п.3.1.1 «Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень», які затверджені наказом ДПА України №584 від 11.09.08р., у разі ненадання посадовими особами певних документів на вимогу перевіряючих, працівником підрозділу, відповідального за проведення перевірки, складається письмовий запит на надання необхідних документів, який вручається суб'єкту господарювання (його посадовій особі). Якщо ж в подальшому суб'єктом господарювання не надано відповідні документи, то в акті перевірки вказується перелік таких документів та реквізити запиту на їх надання. У разі надання посадовими особами суб'єкта господарювання письмових пояснень щодо встановлених фактів порушень та (або) причин ненадання документів, в акті здійснюється запис про їх отримання та короткий зміст таких пояснень. При цьому, письмові пояснення посадових осіб щодо встановлених порушень додаються до акта. Факт відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених фактів порушень, та (або) причин ненадання документів також відображається в акті.

Так, судовою колегією встановлено, що письмовий запит про надання документів, яких невистачило ревізору під час перевірки, фактично не направлявся, відомостей про відмову платника податків надати такі документи в акті не наведено.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що єдиним доказом того, що під час перевірки у підприємства були відсутні ці первинні документи - є лише свідчення податкового ревізора-інспектора ОСОБА_3, яка безпосередньо проводила цю планову виїзну перевірку.

Однак, колегія суддів вважає цей доказ непереконливим та недостатнім для фіксування правопорушення з боку платника податку, оскільки опитана в судовому засіданні суду 1-ї інстанції ОСОБА_3 також не змогла конкретизувати, на які саме валові витрати не вистачало документів у позивача під час перевірки.

Разом з тим, відповідно до довідки СДПІ у м.Києві від 28.12.2009р. про проведення документальної невиїзної перевірки ВАТ «ОСОБА_1 Україна»щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Ківіт», встановлено відсутність розбіжностей з відомостями, отриманими від позивача. Всі господарські відносини ТОВ «Ківіт»з ВАТ «ОСОБА_1 Україна»у податковому обліку останнього відображені.

Окрім того, на думку судової колегії, в даному конкретному випадку, ще слід зазначити, що відповідно до змісту положень пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-III, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність задовольнити позов і в цій частині та скасувати податкове повідомлення-рішення на суму 68946 грн. стосовно недоїмки з податку на прибуток та на таку ж суму штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене та, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції грубих порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Таким чином, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу - без задоволення, а постанову окружного суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

ОСОБА_4

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(вступна та резолютивна частина)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 р. м. Одеса

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Чебан Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківіт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкових повідомлень - рішень, -

Враховуючи, що складання повного тексту судового рішення викликає складність, суд оголошує вступну та резолютивну частини судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

ОСОБА_4

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

(вступна та резолютивна частина)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2011 р. м. Одеса

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Чебан Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківіт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкових повідомлень - рішень, -

Враховуючи, що складання повного тексту судового рішення викликає складність, суд оголошує вступну та резолютивну частини судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві -задовольнити, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ківіт»у задоволенні позовних вимог до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкових повідомлень -рішень у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

ОСОБА_4