Рішення

від 07.06.2016 по справі 323/1941/16-ц

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 323/1941/16-ц

№ провадження 2/323/523/16

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

07.06.2016 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Щербань Л.С., при секретарі Щербині Л.Г., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду із позовом, в якому зазначає, що на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Подоляк В.Л., зареєстрованого в реєстрі за №930, вона являється власницею квартири в АДРЕСА_1, яка фактично є житловим будинком, розташованим на земельній ділянці загальною площею 883 м 2 , що підтверджується даними технічного паспорту за реєстровим номером 12/210, виготовленим 24 квітня 1997 року та приватизаційними документами, згідно попередні власники цього будинку отримали його у свою власність від органу приватизації у 1991 -му році. Під час нотаріального посвідчення договору дарування в ньому помилково було поіменовано об'єкт нерухомості як квартира замість житлового будинку, що є перешкодою у праві розпорядження господарськими будівлями і спорудами, які входять до складу цього об'єкту, однак відсутні у право встановлювальному документі.

Зазначеним об'єктом нерухомості позивач відкрито володіє і користується з 24 квітня 1997 року, а тому прохає суд захистити її право на нерухоме майно, визнавши за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок, розташований на земельній ділянці загальною площею 883 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку «А», тамбура «а», сараю «Б», убиральні «В», басейни «Г», гаражу «Д», погребу «П-г», паркану №1 і воріт з хвірткою №2, з правом реєстрації у відповідних органах та погасити договір дарування квартири від 10 липня 1997 року, посвідчений державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області Подоляк В.Л., зареєстрований в реєстрі за №930.

В судовому засіданні представник позивачки на позові довірителя наполягає і прохає його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, до суду подала заяву в якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши викладені в позові обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, умовами виникнення права власності за давністю володіння є: добросовісність, відкритість, безперервність, тривалість володіння.

При цьому добросовісність володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, отже встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.

Відкритість володіння означає, що особа не приховує свого статусу від інших осіб, не приховує факту, що він не є власником майна, але володіє і користується таким майном як власник.

Тривалість володіння означає, що для виникнення права власності на нерухоме майно особа повинна ним проволодіти протягом 10 років.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що обставинами, які мають значення для справи, і які у відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України повинен довести саме позивач, що володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Судом встановлено, що за наказом органу приватизації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Комишуваська шляхово-будівельна організація», код ЄДРПОУ 13613891, від 24 квітня 1997 року за №01, відповідачці та її чоловіку, ОСОБА_4, був безоплатно переданий житловий будинок, розташований на земельній ділянці загальною площею 883 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, який згідно даних технічного паспорту за реєстровим номером 12/210, виготовленим 24.04.1997 року, на час приватизації складався з житлового будинку «А», сіней «а», сараю «Б», убиральні «В», басейни «Г», гаражу «Д», погребу «П-г», паркану №1 і воріт з хвірткою №2.

Право спільної часткової власності на цей будинок було належним чином зареєстроване Пологівським міжміським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 і ОСОБА_2 з оформленням Свідоцтва про право власності на житло від 24 квітня 1997 року та передане позивачці на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Подоляк В.Л., зареєстрованого в реєстрі за №930.

Попередній співвласник цього будинку, ОСОБА_4 померІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2, видане виконавчим комітетом Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області.

При посвідченні договору дарування та оформленні реєстраційного посвідчення об'єкт нерухомості в них було помилково зазначено як квартира, а не житловий будинок, яким він був на час оформлення договору дарування і яким залишається по теперішній час, що підтверджено належними доказами:

- випискою з протоколу розширеного засідання адміністрації і профспілкового комітету УПТК Облагробуду №29 від 22 січня 1991 року, про виділення сім'ї ОСОБА_4 житлового будинку по АДРЕСА_1;

- наказом органу приватизації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Комишуваська шляхово-будівельна організація», код ЄДРПОУ 13613891, від 24 квітня 1997 року за №01, за яким житловий будинок по АДРЕСА_1 було передано у власність наймачеві, ОСОБА_4 і членам його сім'ї;

- технічним паспортом за реєстровим номером 12/210, виготовленими 24 квітня 1997 року Пологівським міжміським бюро технічної інвентаризації за даними якого житловий будинок по АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці загальною площею 883 кв.м. і на час проведення інвентаризації складався з житлового будинку літ. «А», сіней літ. «а», сараю літ. «Б», гаражу літ. «Д»;

- технічним паспортом за реєстровим номером 12-210, виготовленими 20 травня 2016 року Комунальним підприємством «Імпульс» Пологівської районної ради Запорізької області за даними якого житловий будинок по АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці загальною площею 883 кв.м. і на час проведення інвентаризації складається з з житлового будинку «А», тамбура «а», сараю «Б», убиральні «В», басейни «Г», гаражу «Д», погребу «П-г», паркану №1 і воріт з хвірткою №2.

Факт проживання та добросовісного відкритого володіння, користування і розпорядження позивачкою зазначеним житловим будинком з 1997-го року, тобто більше десяти років, підтверджений відповідними записами в особистому паспорті позивачки, даними технічних паспортів на житловий будинок, реєстраційними документами на об'єкт нерухомості, розташований за вищевказаною адресою.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Суд вважає, що позивачка відкрито і добросовісно користуючись з 1997-го року житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами, розташованими на земельній ділянці площею 883 м 2 по АДРЕСА_1, стала його добросовісним набувачем, оскільки заволоділа цим майном правомірно, володіла ним добросовісно, відкрито та безперервно більше 10 років.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 57-60, 208-209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 319, 328, 344 ЦК України

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно - житловий будинок, розташований на земельній ділянці загальною площею 883 м 2 , за адресою: АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку «А», тамбура «а», сараю «Б», убиральні «В», басейни «Г», гаражу «Д», погребу «П-г», паркану №1 і воріт з хвірткою №2, з правом реєстрації у відповідних органах.

Договір дарування квартири від 10 липня 1997 року, посвідчений державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області Подоляк В.Л., зареєстрований в реєстрі за №930, погасити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Л.С. Щербань