Постанова

від 06.06.2016 по справі 522/3822/16-п

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 522/3822/16-п

ПОСТАНоВА

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

06 червня 2016 року м. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О., за участю прокурора Самборського О.П., особи, яка притягується до адміністративної відповідальностіОСОБА_1, захисникаОСОБА_2, розглянувши у відкритому в судовому засіданні справу про адміністративне корупційне правопорушення стосовно ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, гагауза, одруженого, старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці ДФС, мешкає за адресою: Одеська область, Тарутинський район, с.Підгірне, вул.Леніна, 29а, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався,

за ч.1ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення ,-

В С Т А Н О В И В:

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов адмінітративний матеріал з протоколом складений прокурором прокуратури Одеської області ОСОБА_3 відносно старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП.

З протоколу про адміністративне корупційне правопорушення від 29.02.2016 року вбачається, що старший інспектор відділу митного оформлення № 3 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці ДФС ОСОБА_1, являючись державним службовцем, який відповідно до підпункту «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб?єктом відповідальності за корупційні правопорушення, обізнаний про спеціальні обмеження, встановлені антикорупційним законодавством України, діючі всупереч п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», яким передбачено заборону державним службовцям займатись іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, передав в оренду СВК «Бесарабський» (код ЄДРПОУ 00855351) земельну ділянку сільськогосподарського виробництва, за що отримує прибуток. На думку прокурора, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 172-4 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в скоєнні зазначеного правопорушення не визнав та пояснив, що він дійсно успадкував земельну ділянку сільськогосподарського призначення та переоформивши договір передав її в оренду СВК «Бесарабський», за що отримує орендну плату у натуральній формі. При цьому пояснив, що не приховував факт наявності на правах власності даного майна, а також, що отримує прибуток від здачі його в оренду, сплачує податки, про що вказав в поданих ним відповідних деклараціях. Також ОСОБА_1 зазначив, що він не є фізичною особою - підприємцем та не займається іншою роботою за сумісництвом чи суміщенням професію.

Захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтримав позицію ОСОБА_1 та заявив клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю в діях підзахисного складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, додавши до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань відповідно до якого записів в реєстрі стосовно ОСОБА_1 не знайдено.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_1 повністю доведена, підтверджується письмовими доказами, а тому просив притягнути його до адміністративної відповідальності згідно санкції ч. 1 ст. 172-4 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників процесу, надавши правову оцінку наявним доказам, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно дост.245 КУпАП основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом.

Стаття 172-4 КУпАП , яка ставиться у провину ОСОБА_1, передбачає адміністративну відповідальність осіб, які порушили обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. При цьому дана норма Закону, так само як і п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлює, що корупційним правопорушенням є діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

При цьому, корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 172-4 КУпАП , п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» , вбачається, що порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю повинно бути пов'язане з порушенням обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

При цьому у п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» , зазначена заборона певним особам займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю лише у тому випадку, якщо інше не передбачено Конституцією або Законами України.

Проте, суд вважає, що прокурор допустився помилкової правової позиції, що полягає у неправильному розумінні змісту адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, його ознак, правової оцінки фактичних даних.

Судом встановлено, що на підставі наказу в.о. начальника Одеської митниці ДФС від 16.12.2014 року № 156-о ОСОБА_1 було переведено на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці ДФС.

Так, відповідно до ст.11 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року у якій міститься перелік основних прав державних службовців, зазначено, що державні службовці мають у тому числі право користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і Законами України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України , кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Крім того, за ст. 319 ЦК України : власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Статтею 321 ЦК Україну встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно п.1 Положення «Про умови роботи за сумісництвом працівники державних підприємств, установ і організацій» затвердженого наказами Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 N 43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Відповідно до ст. 105 КЗпП України, під суміщенням розуміють виконання на одному і тому ж підприємстві, установі, в організації разом з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2007 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5,09 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Підгірненської сільської ради Тарутінського району Одеської області, кадастровий номер 5124787600:01:002:0276. Згодом, 31.07.2013 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку у відповідності до вимог законодавства про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

20.09.2015 року за договором оренди ОСОБА_1 передав належну йому земельну ділянку в строкове платне користування СВК «Бесарабський» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та отримував орендну плату у натуральній формі.

Згідно ст. 606 ЦК України за договором оренди (майнового найму) орендодавець (наймодавець) зобов'язується надати орендарю (наймачу) майно за плату в тимчасове володіння і користування або у тимчасове користування.

ОСОБА_1 не приховував наявність у нього на правах власності вказаної земельної ділянки та зазначив достовірні відомості в відповідних деклараціях, що за вимогами антикорупційних норм заповнюються державними службовцями.

Також судом було встановлено, що ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем та не займається іншою роботою за сумісництвом чи суміщає професію з додатковою роботою за іншою професією (посадою), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що здача в оренду державним службовцем власного майна за умови сплати податку з отриманого доходу та його відображення у відповідних деклараціях - не є підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю, а лише використанням своїх прав щодо власного нерухомого майна.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. ч. 1 ст. 172-4 КУпАП .

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП провадження по справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбаченихст. 247 КУпАП виносить постанову про закриття справи.

Такої ж правової позиції дотримується апеляційний суд Полтавської області в своїй постанові від 23.06.2014 року по справі № 548/40/14-п.

Таким чином, у суду наявні всі підстави для закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 172-4 КУпАП .

Керуючись п.1 ст. 247, п.3, ч.1 ст.284 КУпАП , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1, 15.06.1973 р/н, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 174-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

Суддя: