Рішення

від 16.05.2016 по справі 905/895/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.2016 Справа № 905/895/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Харакоза К.С., при секретарі судового засідання Чорман О.О.,

розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк В«ПриватбанкВ» , м. Дніпропетровськ,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТРАНСБЮРОВ» , смт. Велика Новосілка, Донецька область,

про стягнення 70048,85 гривень,

За участю:

представник позивача ОСОБА_2 (за довіреністю);

представник відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк В«ПриватбанкВ» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТРАНСБЮРОВ» , смт. Велика Новосілка, Донецька область, про стягнення 70048,85 гривень, з яких: 29431,22грн. - заборгованість за кредитом; 28447,09грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6289,72грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 5880,82грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Ухвалою суду від 01.03.2016р. було порушено провадження у справі.

11.04.2016р. було продовжений строк розгляду спору на 15 днів до 16.05.2016р., розгляд справи був відкладений на 26.04.2016р.

Представник позивача в судове засідання 16.05.2016р. з'явився, наполягав на задоволені позову в повному обсязі.

30.03.2016р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач висловився про незаконність та безпідставність позовних вимог. Посилається на відсутність належного укладання оспорюваного правочину з кредитування б/н від 15.04.2011р., що порушує права відповідача. Зазначає, що всупереч вимогам ст.ст.628,638 ЦК України сторони не досягли згоди щодо істотних умов, предмету договору. Також відповідач наводить 524, 526, 533, 640, 1054 Цивільного кодексу України. Посилаючись на п.3.4. Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011р. №15-рн/2011, відповідач наголошує на праві не сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах. Крім того, зазначає, що позивачем не доведено невиконання грошового зобов'язання.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами справи в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2011р. відповідач звернувся до позивача - із заявою про відкриття поточного рахунку. Згідно вказаної заяви відповідач приєднався до В«Умов та правил надання банківських послугВ» (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування, отже сторонами у такий спосіб було укладено договір банківського обслуговування від 15.04.2011р.

Відповідно до договору від 15.04.2011р. відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Згідно з пунктом 3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Відповідно до п.3.2.1.4. Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа місяця (далі - В«період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленнюВ» ), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнулюванні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4 Умов).

Відповідно до пункту 3.2.1.4 Умов, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до пункту 3.2.1.2.3.4 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Пунктом 3.2.1.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до В«Умов та Правил надання банківських послугВ» (або у формі В«Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печаткиВ» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Поясненнями представника позивача, поданою випискою з рахунку відповідача за період з 15.04.2011р. по 12.03.2016р., поданим позивачем розрахунком заборгованості, меморіальними ордерами, підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу кредитних коштів за договором у розмірі 35000,00 гривень.

У зв'язку з простроченням сплати кредитних платежів, позивачем здійснено також розрахунок пені станом на 01.02.2016р. Так, відповідно до даних такого розрахунку позивачем нараховано пеню в сумі 6289,72 гривень.

Як вбачається з позову, позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань та направлені на стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 70048,85 гривень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до п.1 ст.628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до п.1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.02.2016р. склала: 63759,13 гривень, з яких: 29431,22грн. - заборгованість за кредитом; 28447,09грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5880,82грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Доказів повернення відповідачем одержаного кредиту, а також сплати належних за користування кредитом процентів у повному розмірі та в установлений строк суду не надано, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.21.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.21.4.2, 3.2.1.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до 3.2.1.5.4 Умов сторони встановили та погодились, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 2.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 6289,72 грн., суд приходить до висновків про часткове задоволення позову в цій частині.

Як встановлено судом пеня нарахована позивачем за період з 15.04.2011р. по 01.02.2016 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 5 ст. 11 В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України В«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

П. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. N 1275-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операціяВ» встановлено, що на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до ч.2 п.3 розділу 1 включено смт. Велика Новосілка.

З огляду на викладене обґрунтованим можна вважати нарахування позивачем пені лише за період до 14.04.2014 року, отже позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню та підлягають стягненню за період з 15.04.2011 року по 13.04.2014 року (включно) у розмірі 1,21 гривень.

В решті вимог про стягнення пені суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на позов відповідач посилається на ст.ст. 524, 533 ЦК України якими передбачено в якій валюті має бути виражене зобов'язання при укладанні договорів, та валюта в якій воно має бути виконано. Такі заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки зобов'язання за кредитним договором виражено саме в гривні, як і передбачено вказаними статтями Закону.

Разом з тим предмет спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 15.04.2011р. б/н у вигляді заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитка печатки, а не визнання цього договору недійсним. Розглядаючи спір по даній справі суд керується презумпцією правомірності правочину, встановленою ст.204 ЦК України. Докази визнання договору банківського обслуговування недійсним відповідачем не подавалися, останній не звертався до суду із вимогою про визнання недійсним даного договору, а відтак доводи відповідача щодо невідповідності договору банківського обслуговування вимогам статей 524, 526, 533, 628, 638, 640, 1054 Цивільного кодексу України є безпідставними.

Крім того, є безпідставним посилання відповідача на його право не сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах, про що зазначено у п.3.4. Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011р. №15-рн/2011, оскільки даним рішенням Конституційним Судом України надано офіційне тлумачення положень пункту 23 статті 1, абзацу другого частини четвертої, пункту 2 частини сьомої статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до пунктів 22, 23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

З наведеного слідує, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовідносини, що склалися між сторонами по даній справі, оскільки договір банківського обслуговування б/н від 15.04.2011р. був укладений між банком та юридичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку.

Отже, заперечення Відповідача, наведені у відзиві на позов, є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.

Оскільки спір виник з вини відповідача, а позивач мав формальне право здійснити нарахування штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів, а також керуючись принципом справедливості суд вважає, що вся сума судового збору, що сплачена позивачем за розгляд цієї справи у розмірі 1378,00 гривень має бути покладена на відповідача, незалежно від того, що у позовній вимоги в частині стягнення пені судом задоволено частково, що узгоджується із приписами ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк В«ПриватбанкВ» , м.Дніпропетровськ до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТРАНСБЮРОВ» , смт. Велика Новосілка, Донецька область, про стягнення 70048,85 гривень, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТРАНСБЮРОВ» (85500, Донецька область, Великоновосілківський район, смт. Велика Новосілка, вул.Жовтнева, б.48; код 37541020) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватБанкВ» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) заборгованість за Договором № б/н від 15.04.2011р. в розмірі 63760,34 гривень (з яких: 29431,22грн. - заборгованість за кредитом; 28447,09грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1,21грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 5880,82грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом), судовий збір у розмірі 1378,00 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2016 року.

Суддя К.С. Харакоз