Рішення

від 02.06.2016 по справі 908/1277/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/33/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2016 Справа № 908/1277/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1277/16

за позовом: Приватного підприємства В«ДРАГВ» , м. Запоріжжя

до відповідача: Селянського фермерського господарства В«ІлотВ» , с. Нове

про стягнення 22199,47 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 15.02.2016 року

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство В«ДРАГВ» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Селянського фермерського господарства В«ІлотВ» про стягнення основного боргу в сумі 14400,00 грн., трьох відсотків річних в сумі 642,67 грн. та інфляційних витрат в сумі 7156,80 грн. за контрактом № 18 від 23.04.2014 року.

24.05.2016 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній на виконання ухвали від 10.05.2016 року виклав нормативне обґрунтування заявлених вимог із посиланням на норми законодавства, а також повідомив, що станом на 24.05.2016 року сума боргу разом з інфляційними втратами та трьома відсотками річних відповідачем не сплачена.

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 27.05.2016 року в порядку приписів ст. 89 ГПК України виправлено описки, допущені у вступній частині ухвали від 10.05.2016 року та у вступній і описовій частинах ухвали від 24.05.2016 року в частині зазначення найменування позивача, а саме замість Приватне акціонерне товариство В«ДРАГВ» зазначено правильне найменування - Приватне підприємство В«ДРАГВ» .

Представник позивача в судовому засіданні 02.06.2016 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 02.06.2016 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.05.2016 року, яке міститься у справі (а.с. 23).

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 23.04.2014 року між Приватним підприємством В«ДРАГВ» , далі Продавець, та Селянським фермерським господарством В«ІлотВ» , далі Покупець, був укладений контракт № 18, далі Контракт, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується поставити засоби хімізації рослин, надалі - Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар у кількості та за ціною відповідно до відвантажувальних накладних.

Відповідно до п. 2.1. Контракту ціна продукції та асортимент продукції, яка постачається за даним договором, визначається за відвантажувальними накладними.

Згідно з п. п. 2.2., 2.3. Контракту сторони узгодили, що Товар поставляється в обсязі та за цінами: найменування «Харнес» у обсязі 100л за ціною за 1л/кг, без ПДВ 120,00 грн. на суму 14400,00 грн. Загальна сума контракту складає 14400 грн. 00 коп. (чотирнадцять тисяч чотириста грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 2400,00 грн.

Умови поставки та оплати сторони визначили в розділі 3 Контракту. Так, за умовами п. 3.1., 3.2. Покупець зобов'язується здійснити передоплату в розмірі 0%, залишок 100% не пізніше 1 листопада 2014 року. Датою поставки вважається дата відмітки Покупця про одержання товару в накладній.

Відповідно до п. 4.1. Контракту Постачальник разом з продукцією передає одержуючій стороні наступні документи:

- накладну

- податкову накладну

- рахунок-фактуру.

Пунктом 5.1. Контракту передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити продукцію в заводській упаковці. Вартість упаковки входить до ціни товару.

Згідно з п. 10.1. Контракту він набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання усіх зобов'язань обома сторонами.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином своє грошове зобов'язання, а саме не здійснив оплату за поставлений товар, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 14400,00 грн., яку і намагається стягнути.

Так, на виконання умов Контракту, позивач поставив відповідачу товар, передбачений його умовами, на загальну суму з ПДВ 14400,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами у справі видатковою накладною № 18 від 23.04.2014 року (а.с. 17).

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача ОСОБА_2, про що свідчить його підпис на видатковій накладній. При цьому з аналізу змісту укладеного Контракту та підписаної сторонами видаткової накладної вбачається, що товар був отриманий головою Селянського фермерського господарства В«ІлотВ» ОСОБА_2, яким був підписаний вказаний Контракт.

На оплату товару за вказаною видатковою накладною позивачем був виписаний рахунок № 18 від 23.04.2014 року (а.с. 16).

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений товар у визначений умовами контракту строк не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 14400,00 грн., який позивач і намагається стягнути.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 01.11.2014 року по 26.04.2016 року в сумі 642,67 грн. та інфляційні витрати за період з листопада 2014 року по березень 2016 року в сумі 7156,80 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Контрактом відповідає вказаним вимогам. Відповідач товар прийняв (про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана з боку відповідача видаткова накладна № 18 від 23.04.2014 року), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Порядок здійснення розрахунків між сторонами узгоджено у розділі 3 Контракту, зокрема умовами п. 3.1. Контракту передбачено, що Покупець зобов'язується здійснити передоплату в розмірі 0%, залишок 100% не пізніше 1 листопада 2014 року. При цьому, згідно з п. 3.2. Контракту датою поставки вважається дата відмітки Покупця про одержання товару в накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар, передбачений його умовами, на загальну суму з ПДВ 14400,00 грн., який прийнято уповноваженим представником відповідача ОСОБА_3, що підтверджується підписаною сторонами у справі без зауважень та заперечень видатковою накладною № 18 від 23.04.2014 року (а.с. 17). При цьому з аналізу змісту укладеного Контракту та підписаної сторонами видаткової накладної вбачається, що товар був отриманий головою Селянського фермерського господарства В«ІлотВ» ОСОБА_3, яким був підписаний вказаний Контракт.

Разом з тим наявні в матеріалах справи Спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.04.2014 року, 10.05.2016 року та 02.06.2016 року свідчать про те, що як на момент підписання видаткової накладної, дату подання позову до суду в даній справі, так і на момент прийняття рішення ОСОБА_3 є керівником Селянського фермерського господарства В«ІлотВ» , а відтак товар за видатковою накладною № 18 від 23.04.2014 року був отриманий повноважним представником відповідача.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений Контрактом строк за поставлений згідно умов контракту товар.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за Контрактом щодо не здійснення оплати за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 14400,00 грн. підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною, яка є первинним документом, згідно якої проводяться розрахунки між сторонами у справі. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства В«ДРАГВ» про стягнення з Селянського фермерського господарства В«ІлотВ» основного боргу в сумі 14400,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленої продукції з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за період з 01.11.2014 року по 26.04.2016 року в сумі 642,67 грн. та інфляційні витрати за період з листопада 2014 року по березень 2016 року в сумі 7156,80 грн.

Дослідивши розрахунок трьох процентів річних, викладений позивачем в позовній заяві, суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем допущена помилка при визначенні початку періоду нарахування трьох процентів річних з урахуванням дати виникнення прострочки виконання грошового зобов'язання, а саме не враховано, що строк оплати видаткової накладної № 18 від 23.04.2014 року припадає на вихідний день - 01.11.2014 року. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» .

Три проценти річних розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № 18 від 23.04.2014 року, строк оплати якої настав 01.11.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 03.11.2014 року, прострочка виникла з 04.11.2014 року

- за період з 04.11.2014 року по 26.04.2016 року (540 днів прострочення) від суми 14400,00 грн. три проценти річних складають 638,75 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати вартості поставленого товару становить 638,75 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства В«ДРАГВ» про стягнення з Селянського фермерського господарства В«ІлотВ» трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 638,75 грн.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за поставлений товар, а наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за загальний період з листопада 2014 року по березень 2016 року відповідає приписам ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 7156,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.06.2016 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 625, 629, 638, 639, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства В«ДРАГВ» до Селянського фермерського господарства В«ІлотВ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства В«ІлотВ» , 71724, Запорізька область, Токмацький район, с. Нове, код ЄДРПОУ 32506945, на користь:

- Приватного підприємства В«ДРАГВ» , 69063, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32585194, основний борг в сумі 14400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 638 (шістсот тридцять вісім) грн. 75 коп., інфляційні витрати в сумі 7156 (сім тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 80 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 76 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства В«ДРАГВ» до Селянського фермерського господарства В«ІлотВ» щодо стягнення з останнього трьох процентів річних в сумі 3,92 грн. - відмовити.

Повне рішення складено - 07.06.2016 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.