Рішення

від 31.05.2016 по справі 910/31688/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016Справа №910/31688/15

За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АРТ»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про стягнення 105 205,03 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Цибізова О.О. представник за довіреністю № 159 від 25.12.15.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АРТ» (далі - відповідач) про стягнення 105 205,03 грн., а саме: 98 478,16 грн. - основного боргу, 6 354,95 грн. - пені, 371,92 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.15. порушено провадження у справі № 910/31688/15, залучено до участі у справі третю особу - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та призначено її до розгляду на 21.01.16.

За результатами судового засідання 21.01.16. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 09.02.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судових засіданнях 09.02.16., 16.02.16. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 16.02.16., 18.02.16.

В судовому засіданні 18.02.16. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.16. зупинено провадження в даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.16. розгляд справи № 910/31688/15 призначено на 31.05.16.

В судовому засіданні 31.05.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 31.05.16. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/31688/15.

В судовому засіданні 31.05.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.12. між третьою особою (далі - Орендодавець), відповідачем (далі - Орендар) та позивачем (далі - Підприємство) було укладено Договір № 480 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 12.06.12. № 121 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю) визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря), загальною площею 37,0 кв.м, згідно з викопіюванням Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору (далі - об'єкт оренди), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться на балансі позивача (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по Акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним Орендодавцем, Орендарем та Підприємством.

У відповідності до акту приймання-передачі нерухомого майна № б/н від 07.07.12. відповідачу в оренду було передано об'єкт оренди за Договором.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з моменту його підписання сторонами (07.07.12.) і діє до 05.07.15.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.16. у справі № 910/28940/15 (яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.16. та набрало законної сили) відмовлено повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АРТ» до Комунального підприємства «Київський метрополітен», Департамента комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання поновленим та продовженим Договору.

Вказаним рішенням встановлено, що Договір оренди № 480 від 07.07.12. припинив свою дію 05.07.15. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Обставини, встановлені у справі № 910/28940/15, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від04.02.16. у справі № 910/28940/15, то встановлені ними факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач свого обов'язку зі сплати орендної плати не виконав за період з червня 2015 року по вересень 2015 року включно.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За користування об'єктом оренди Орендар сплачує Підприємству орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.11. № 34/6250 та на дату підписання Договору становить 11 783,37 грн. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Згідно з п. 3.4 Договору, додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.5 Договору, орендна плата сплачується Орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (Підприємства), а саме КП «Київський метрополітен», починаючи з дати підписання акта приймання-передачі . Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

Хоча, Договір оренди № 480 від 07.07.12. припинив свою дію 05.07.15. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, проте, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем об'єкт оренди повернуто за актом, а тому, на противагу твердженням відповідача, правомірним є нарахування позивачем відповідачу орендної плати за період з червня 2015 року по вересень 2015 року включно, оскільки умовами Договору передбачено обов'язок відповідача сплачувати орендну плату до дати підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендодавцеві щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (п. 3.6 Договору).

Згідно з п. 3.9 Договору, зобов'язання Орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору. Підприємство зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії Договору. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати.

Судом встановлено, що відповідачем заборгованість зі сплати орендної плати за пред'явлений до стягнення період не сплачено, а тому вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АРТ» заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 98 478,16 грн. є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 371,92 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 371,92 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути з відповідача 6 354,95 грн. - пені.

Положеннями п. 6.2 Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та на підставі викладеного вище здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 349,70 грн. пені. В іншій частині в розмірі 5,25 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АРТ» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 8-А, кімната 17; ідентифікаційний код 24738354) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, б. 35; ідентифікаційний код 03328913) 98 478 (дев'яносто вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 16 коп. - основного боргу, 371 (триста сімдесят одну) грн. 92 коп. - 3% річних, 6 349 (шість тисяч триста сорок дев'ять) грн. 70 коп. - пені, 1 578 (одну тисячу п'ятсот сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.16.

Суддя Т.М. Ващенко