Рішення

від 31.05.2016 по справі 910/4753/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016Справа №910/4753/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ"

про стягнення 28 867,16 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Степаненко Т.О. (довіреність № 763 від 13.03.2016)

від відповідача: Барабаш О.В. (довіреність б/н від 10.04.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" (відповідач) про стягнення 93 069,96 грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 164 від 01.05.2014.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів № 164 від 01.05.2014, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/4753/16, розгляд справи призначено на 12.04.2016.

17.03.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову .

31.03.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання 12.04.2016 з'явився представник позивача та надав суду пояснення щодо обставин справи та щодо заяви про забезпечення позову.

В судове засідання 12.04.2016 представник відповідача не з'явився, витребуваних документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 відкладено розгляд справи № 910/4753/16 на 12.05.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

10.05.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

10.05.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 12.05.2016 з'явився представник позивача.

Представник позивача надав суду пояснення по справі та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору, яке просив суд задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2016 розгляд справи відкладено на 31.05.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

30.05.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи, серед яких заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із частковою оплатою відповідачем основного боргу.

У судовому засіданні 31.05.2016 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідачем сплачено частину основного боргу; заперечив проти нарахування пені та інфляційних втрат. Крім того, відповідач зазначив, що нарахування курсової різниці є неможливим, оскільки договором не передбачено формулу, за якою слід здійснювати таке нарахування. Враховуючи викладене, відповідач просив зменшити розмір пені до 700,00 грн. та відмовити у стягненні курсової різниці.

Представник позивача у судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 11000,00 грн. основного боргу, 700,00 грн. пені, 15990,30 грн. інфляційних втрат, 1176,86 грн. 3% річних. Крім того, у поданій заяві позивач зазначив, що відмовляється від позовних вимог про стягнення з відповідача курсової різниці у розмірі 24162,88 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи № 910/4753/16 буде здійснюватись щодо позовних вимог, викладених у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Крім того, статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується позивачем. До прийняття відмови позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

З огляду на те, що в поданій заяві, підписаній уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс" Степаненко Т.О., позивач відмовився від частини позовних вимог, відмова позивача від частини позову викладена в адресованій господарському суду письмовій заяві; позивачу відомі наслідки відмови від позову; за висновком суду, відмова від частини позовних вимог не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс" від частини позову, у зв'язку з чим припиняє провадження у справі №910/4753/16 в частині стягнення 24 162,88 грн. курсової різниці.

Також у судовому засіданні 31.05.2016 представник позивача подав клопотання, у якому зазначив, що у зв'язку з частковою добровільною сплатою відповідачем частини боргу, позивач відмовляється від поданої заяви про забезпечення позову і просить залишити її без розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи та подану позивачем заяву про відмову від поданої заяви про забезпечення позову, дійшов висновку про залишення заяви про забезпечення позову без розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.05.2016, користуючись правами, наданими ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, визнав позовні вимоги повністю відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив розстрочити виконання судового рішення строком на 4 місяці, з урахуванням щомісячного платежу у розмірі 7565,80 грн.

Представник позивача не заперечив проти задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 31.05.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" (далі - покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 164 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти (далі - товар) найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна ціна цього Договору визначається загальною сумою поставленого покупцю товару протягом всього строку дії даного Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

Покупець зобов'язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактуpax та накладних документах на товар, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати здійснення поставки товару (п.3.2 Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору, право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі).

Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє по 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 6.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 60072,30 грн., що підтверджується видатковою накладною № 954 від 28.11.2014.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства за поставлений товар розрахувався частково, на суму 49 072,30 грн., вартість поставленого товару у розмірі 11000,00 грн. відповідачем оплачена не була.

Враховуючи викладене, позивач просить (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11000,00 грн. в судовому порядку, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 60 072,30 грн., а відповідач, у свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №954 від 28.11.2014, належним чином засвідчена копія якої долучена до матеріалів справи.

Оскільки зазначена вище накладна підписана зі сторони відповідача та скріплена печаткою підприємства, суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято товар на суму 60 072,30 грн. Крім того, відповідачем не заперечується вказаний факт.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.2 Договору, покупець зобов'язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактуpax та накладних документах на товар, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати здійснення поставки товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач оплату вартості товару здійснив лише частково, а тому відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання. Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару у розмірі 11 000,00 грн.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 11000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 11 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 700,00 грн. пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідальність у вигляді пені погоджена сторонами у п. 4.1 Договору, відповідно до якого, у випадку несвоєчасної оплати (неоплати) за цим Договором, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (неоплати) за кожний день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання.

За розрахунком суду розмір пені є більшим, ніж заявлений позивачем. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума пені у розмірі 700,00 грн., а тому дана позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення 15 990,30 грн. інфляційних втрат та 1176,86 грн. 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд встановив, що розрахунки є арифметично вірними, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Більше того, суд зазначає, що представник відповідача у судовому засіданні 31.05.2016 подав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Господарський суд не приймає, зокрема, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи встановлені судом обставини, визнання відповідачем позову, про яке зазначено у відповідній письмовій заяві, не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі на чотири місяці рівними частинами, суд відзначає, що за змістом п. 6. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання рішення.

За визначенням, що міститься у п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Обґрунтовуючи клопотання про розстрочку виконання рішення на 4 місяці, відповідач посилається на скрутне фінансове становище, на підтвердження чого надає фінансовий звіт підприємства.

Представник позивача не заперечив проти задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення на 4 місяці.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини та наявні у справі докази, оцінку яких судом здійснено за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку що матеріалами справи підтверджується наявність обставин, що можуть ускладнити виконання рішення у даній справі та відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України є підставою для розстрочення виконання рішення.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку розстрочення виконання рішення сприятиме більшій вірогідності його належного та вчасного виконання, у зв'язку з чим задовольняє заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" про розстрочення рішення у даній справі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі № 910/4753/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" в частині стягнення 24 162,88 грн. курсової різниці.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" (04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 15, код 38118922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, 17 Г, кв. 4, код 37044572) 11000,00 грн. основного боргу, 700,00 грн. пені, 15990,30 грн. інфляційних втрат, 1176,86 грн. 3% річних та 1396,05 грн. витрат зі сплати судового збору.

Розстрочити виконання рішення у справі № 910/4753/16 на чотири місяці рівними частинами, а саме: до 01.07.2016 - 7565,80 грн., до 01.08.2016 - 7565,80 грн., до 01.09.2016 - 7565,80 грн., до 01.10.2016 - 7565,81 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2016.

Суддя С.О. Турчин