Рішення

від 02.06.2016 по справі 910/9251/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.2016Справа №910/9251/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/9251/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Груп», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Метал», м. Київ,

про стягнення 250 102,22 грн.,

за участю представників:

позивача - Гончар Н.Б. (довіреність від 19.05.2016 № 133);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КСМ-Груп» (далі - ТОВ «КСМ-Груп») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Метал» (далі - ТОВ «Атлант Метал») за неналежне виконання умов договору поставки від 24.02.2015 № 24022015 (далі - Договір): 201 102,22 грн. основної заборгованості; 49 000 грн. штрафу, а всього 250 102,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.06.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 02.06.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 02.06.2016 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 24.05.2016 не виконали; відзив на позовну заяву не подали.

Ухвала Господарського суду міста Києва була надіслана учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал і рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.02.2015 ТОВ «КСМ-Груп» (замовник) і ТОВ «Атлант Метал» (виконавець), було укладено Договір, за умовами якого:

- виконавець зобов'язався поставити, відвантажити та передати у власність замовника продукцію перелік та вартість якої визначена у специфікації, яка є невід'ємним додатком до Договору, а замовник зобов'язався прийняти продукцію після її поставлення, відвантаження на об'єкті замовника і передачі у власність та провести оплату за продукцію та її доставку і відвантаження (пункт 1.1 Договору);

- виконавець бере на себе зобов'язання здійснити за власний рахунок доставку продукції на об'єкт замовника, та здійснити її відвантаження у зазначеному представником замовника місці у спосіб, передбачений для відвантаження даного виду продукції в строк вказаний у специфікації (пункт 2.1 Договору);

- загальна вартість продукції з урахуванням поставки, відвантаження та всіх інших витрат виконавця визначається за цінами визначеними в рахунку-фактурі (пункт 5.1 Договору);

- оплата за Договором проводиться замовником у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок виконавця грошових коштів після фактичної поставки продукції та виконання зобов'язань пов'язаних з її відвантаженням (пункт 5.3 Договору);

- замовник може перарахувати виконавцю до поставки продукції аванс. Подальший розрахунок проводиться після фактичної поставки продукції та підписання відповідних документів по її здачі-прийняттю (пункт 5.4 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами, і діє до повного виконання сторонами цих зобов'язань за Договором (пункт 9.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача директором Сєрою В.Г., який діяв на підставі статуту, та від відповідача директором Бондаренком О.В., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач на виконання умов Договору перерахував відповідачу аванс на загальну суму 5 762 948,88 грн., що підтверджується такими платіжними дорученнями: від 24.02.2015 №17899 на суму 857 004,22 грн.; від 24.02.2015 №17897 на суму 857 004,22 грн.; від 24.02.2015 №17898 на суму 857 004,22 грн.; від 17.03.2015 №19685 на суму 15 000 грн.; від 26.03.2015 №520 на суму 20 550,01 грн.; від 26.03.2015 №519 на суму 475 248,13 грн.; від 01.04.2015 №631 на суму 381 975 грн.; від 17.04.2015 №791 на суму 13 800 грн.; від 17.04.2015 №795 на суму 220 755,06 грн.; від 20.04.2015 №819 на суму 55 200 грн.; від 21.04.2015 №837 на суму 13 800 грн.; від 22.04.2015 №858 на суму 28 335 грн.; від 23.04.2015 №869 на суму 200 000 грн.; від 12.05.2015 №978 на суму 104 189,99 грн.; від 19.05.2015 №1110 на суму 137 795,04 грн.; від 19.05.2015 №1106 на суму 217 000 грн.; від 22.05.2015 №1145 на суму 60 000 грн.; від 25.05.2015 №1170 на суму 138 975 грн.; від 25.05.2015 №1169 на суму 254 898,48 грн.; від 08.06.2015 №1325 на суму 43 447,50 грн.; від 08.06.215 №1326 на суму 177 285 грн.; №1324 від 08.06.2015 на суму 195 000 грн.

У свою чергу, відповідач здійснив поставку продукції позивачу на загальну суму 5 540 946,50 грн., що підтверджується такими видатковими накладними: від 28.02.2015 №РН-0000001 на суму 563 852,14 грн.; від 28.02.2015 №РН-0000002 на суму 322 725,07 грн.; від 02.03.2015 №РН-0000004 на суму 339 275,09 грн.; від 02.03.2015 № РН-0000005 на суму 165 500,04 грн.; від 03.03.2015 № РН-0000006 на суму 361 617,59 грн.; від 03.03.2015 № РН-0000007 на суму 359 962,58 грн.; від 05.03.2015 № РН-0000008 на суму 339 357,83 грн.; від 05.03.2015 № PH-0000009 на суму 345 390,94 грн.; від 05.03.2015 № РН-0000010 на суму 267 211,06 грн.; від 05.03.2015 № РН-0000011 на суму 36 053,16 грн.; від 19.03.2015 № РН-0000012 на суму 14 382 грн.; від 27.03.2015 № РН-0000013 на суму 277 555,58 грн.; від 27.03.2015 № РН-0000014 на суму 7 755 грн.; від 30.03.2015 № РН-0000015 на суму 20 550,01 грн.; від 30.03.2015 № РН-0000017 на суму 176 661,55 грн.; від 02.04.2015 № РН-0000018 на суму 277 530 грн.; від 02.04.2015 № РН-0000019 на суму 104 973,01 грн.; від 18.04.2015 № РН-0000022 на суму 213 788,98 грн.; від 21,04.2015 № РН-0000023 на суму 44 160 грн.; від 23.04.2015 № РН-0000025 на суму 28 596,77 грн.; від 23.04.2015 № РН-0000026 на суму 13 110 грн.; від 24.04.2015 № РН-0000027 на суму 138 210 грн.; від 13.05.2015 № РН-0000028 на суму 79 153,68 грн.; від 20.05.2015 № РН-0000031 на суму 136 009,49 грн.; від 20.05.2015 № РН-0000032 на суму 176 409,54 грн.; від 25.05.2015 № РН-0000033 на суму 49 755,02 грн.; від 26.05.2015 № РН-0000034 на суму 211 605,60 грн.; від 27.05.2015 № РН-0000036 на суму 139 237,51 грн.; від 09.06.2015 № РН-0000038 на суму 165 457,50 грн.; від 09.06.2015 № РН-0000039 на суму 133 047,76 грн.; від 11.06.2015 № РН-0000040 на суму 32 052 грн.

Отже, відповідачем не було поставлено позивачу продукцію на суму 222 002,38 грн.

Позивач надіслав відповідачу лист від 27.08.2015 №148, в якому вимагав відвантажити заборговану арматуру на майданчик будівництва, а у випадку відсутності товару позивач просив повернути грошові кошти у сумі 222 022,38 грн.

Відповідач отримав вказаний лист 07.09.2015, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

14.03.2016 відповідачем проведена часткова поставка продукції на суму 20 900,16 грн., що підтверджується видатковою накладною від 14.03.2016 № РН-0000025 на суму 20 900,16 грн.

Отже, відповідачем не було поставлено продукцію на загальну суму 201 102,22 грн.

23.03.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 4, в якій вимагав погасити борг протягом 7 робочих днів з дня отримання претензії.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та належного реагування; грошові кошти у сумі 201 102,22 грн. не повернув.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в обумовлений Договором строк продукцію не поставив, на вимогу позивача грошові кошти у порядку статті 693 ЦК України не повернув, а тому позовні вимоги в частині стягнення 201 102,22 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 49 000 грн. штрафу (період нарахування з 14.09.2015 по 14.03.2016).

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі двох відсотків від вартості продукції за кожний день прострочення поставки.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Таким чином, у пункті 6.3 Договору сторони по суті узгодили нарахування такого виду неустойки як пеня.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні в частині визначення розміру пені.

Проте здійснення перерахунку судом пені фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду вказана сума становить 49 281,30 грн. за період з 15.09.2015 по 14.03.2016).

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення неустойки, а тому стягненню з відповідача підлягає 49 000 грн. неустойки.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Метал» (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, оф. 313; ідентифікаційний код: 39532162) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Груп» (03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16; ідентифікаційний код: 35508002): 201 102 (двісті одну тисячу сто дві) грн. 22 коп. боргу; 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. неустойки та 3 751 (три тисячі сімсот п'ятдесят одну) грн. 53 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 06.06.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук