Рішення

від 31.05.2016 по справі 909/303/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 р. Справа № 909/303/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ,01001

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства "Теплоенерго", м.Городенка, вул.Шевченка, 42, інд.78100

про стягнення заборгованості в сумі 90357,56 грн.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 14-125 від 13.05.16)-представник;

Від відповідача: ОСОБА_3 ( довіреність б/н від 15.09.15)-представник;

ВСТАНОВИВ:

позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подав суду позовну заяву до підприємства "Теплоенерго" про стягнення 90357,56грн. заборгованості. Ухвалою суду від 05.04.2016року порушено провадження по справі та призначено заяву до розгляду на 19.04.2016. Ухвалою суду від 19.04.2016року розгляд справи відкладено на 17.05.2016року. Ухвалою суду від 17.05.2016року розгляд справи відкладено на 31.05.2016року.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу №589/14-Бо-15 від 25.12.2013року, на виконання умов якого, позивач передав у власність відповідача, по актах приймання - передачі природного газу природний газ на загальну суму 1579572,60грн.;

- порушення відповідачем п.6.1.Договору, яким обумовлено порядок здійснення розрахунків між сторонами;

- п. 7.2. Договору, положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за систематичне порушення строків оплати поставленого природного газу, у відповідача в наявності зобов'язання зі сплати позивачу 26254,13грн. - пені, 61326,44грн. - інфляційних втрат, 2776,99грн. - 3% річних;

- приписи ст.ст. 525, 526, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача подав відзив на позов № 31/05 від 31.05.2016року ( вх. 7583/16 від 31.05.2016року) у якому факт порушення виконання грошового зобов'язання визнає, проте в задоволенні позовних вимог просить відмовити. При цьому представник відповідача зазначає, що заборгованість виникла внаслідок несвоєчасних проплат за спожиту теплову енергію організаціями та установами бюджетної сфери.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

25 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець) та ОСОБА_1 підприємством 'Теплоенерго» (далі - покупець) був укладений договір №589/14-БО-15 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язався поставити Покупцеві імпортований природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього Договору. На виконання п.1.1 Договору позивач поставив протягом січня - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 579 572,60 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:

1. від 31.01.14 б/н за січень на суму 274 713,38 грн.;

2. від 28.02.14 б/н за лютий на суму 228 965,12 грн.; .

3.від 30.04.14 б/н за квітень на суму 47 278,62 грн.;

4.від 31.10.14 б/н за жовтень на суму 94 114,89 грн.;

5.від 30.11.14 б/н за листопад на суму 310 479,52 грн.;

6.від 31.12.14 б/н за грудень на суму 494 313,68 грн.

Таким чином Позивачем передано Відповідачу природний газ на загальну суму 1 579 572,60 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Покупцем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням п. 6.1 Договору, та станом на 19.01.16року покупець сплатив вартість поставленого природного газу.

Отже, в порушення умов договору Відповідач не здійснив повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ.

Крім того, п. 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. Договору встановлено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних зарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Враховуючи порушення відповідачем норм діючого законодавства та умов Договору, позивачем було здійснено нарахування пені за порушення грошових зобов'язань по договору ЯЯ59/14-БО-15 від 25.12.2013 р.у розмірі 26 254,13 грн.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання "ротового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки Відповідачем належним чином не виконувались умови договору щодо оплати отриманого природного газу, тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу і урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 61 326,44 грн. (інфляційні) та 2 776,99 грн. (3% річних)

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір купівлі-продажу природного газу №589/14-БО-15 від 25.12.2013року, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п. 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. Договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем, за порушення строків оплати поставленого природного газу, нараховано відповідачу 26254,13грн. пені, 61326,44грн. інфляційних втрат та 2776,99грн. -3% річних.

При здійсненні перевірки правильності нарахування пені та 3% річних, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку, позивачем включено дні фактичної оплати сум боргу в періоди часу, за який здійснювались нарахування пені та 3% річних, що не узгоджується з роз'ясненнями Вищого господарського суду України, викладеними у п.1.9. постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13р., у відповідності до яких, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені та з приписами ст.ст. 599, 612 Цивільного кодексу України, за змістом яких, день виконання зобов'язання не може входити до періоду прострочення його виконання, позаяк, цього дня зобов'язання боржника, хоч і з порушенням строку виконання, але припиняється.

Такої ж правової позиції дотримано у постановах Вищого господарського суду України від 20.10.15р. у справі №908/997/15-г, від 23.02.16р. у справі №904/6406/15, від 01.03.16р. у справі №904/7883/15, від 22.03.16р. у справі №904/8880/15.

Крім того, останній день виконання зобов’язання (закінчення відстрочки) визначається на підставі статей 253 та 254 Цивільного кодексу України, а саме, початок відстрочки починає свій перебіг з наступного дня з моменту настання відповідної події. Якщо останній день відстрочки співпадає з вихідним, святковим або іншим неробочим днем, днем закінчення відстрочки є перший день що слідує за неробочим. Перший день прострочення визначається як наступний день що слідує за останнім днем виконання зобов’язання.

В зв'язку з цим нарахування штрафних санкцій (пені та 3% річних) по зобов"язанням по зобов"язанням січня 2014року слід нараховувати у період з 17.02.2014року по 14.03.2014року, по зобов"язанням за жовтень 2014року у період з 17.11.2014року по 30.12.2014року.

За таких обставин, при здійсненні перерахунку розміру пені та 3% річних, судом виключено дні фактичної оплати із розрахунку періоду прострочення та вихідні дні, і як наслідок, стягненню з відповідача підлягає пеня в загальній сумі 19264,81грн., 3% річних в загальній сумі 2566,32грн.

В частині стягнення 6989,32грн. пені та 210,67грн. -3% річних - відмовити.

Що стосується інфляційних втрат, то судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 61326,44грн. інфляційних втрат, які підлягають стягненню за період та у сумі вказаній позивачем у розрахунку, який визнається судом арифметично вірним.

Поряд з цим, суд зазначає, що посилання відповідача щодо виникнення заборгованості не з його вини у зв'язку з неможливістю її погашення внаслідок несвоєчасних проплат за спожиту теплову енергію організаціями та установами бюджетної сфери не може підтверджувати відсутність вини відповідача у порушенні своїх зобов'язань перед позивачем, оскільки відсутність несвоечасість проплат іншими суб'єктами не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Наведена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011, постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. № 11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р.

Окрім того, згідно з п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у від 17.12.2013 р. № 14 за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на основі вище викладеного, стягненню в судовому порядку підлягають пеня в загальній сумі 19264,81грн., 3% річних в загальній сумі 2566,32грн. та 61326,44грн. інфляційних втрат.

В частині стягнення 6989,32грн. пені та 210,67грн. -3% річних - відмовити.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, правило ст.49 Господарського процесуального кодексу України, щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною ставкою (п. 4.1.постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"№7 від 21.02.13р.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 599, 610-612, 625-629, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Теплоенерго" про стягнення 90 357,56грн заборгованості з яких: 26254,13грн. - пеня, 61326,44грн. - інфляційні втрати та 2776,99грн. - 3% річні - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Теплоенерго", м.Городенка, вул.Шевченка, 42, (ідентифікаційний код23924534) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001 (ідентифікаційний код 20077720) пеню в загальній сумі 19264,81грн. ( дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят чотири грн. 81коп.) , 3% річних в загальній сумі 2566,32грн. ( дві тисячі п'ятсот шістдесят шість грн. 32 коп.) 61326,44грн. інфляційних втрат ( шістдесят одна тисяча триста двадцять шість грн. 44 коп.) та 1268,17грн.( одна тисяча двісті шістдесят вісім грн.17коп.)- судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з ОСОБА_1 підприємства "Теплоенерго", м.Городенка, вул.Шевченка, 42, (ідентифікаційний код23924534) 6989,32грн. пені та 210,67грн. -3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.16

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.