Рішення

від 31.05.2016 по справі 910/6431/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016Справа №910/6431/16

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ОНІКС»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 17 214,87 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Панчук З.А. (довіреність №2 від 04.01.2016);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

07.04.2016 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ОНІКС» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 17 214,87 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №061-1994 від 20.02.2014 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатив страхове відшкодування, а тому відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП), що підтверджується постановою суду, була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з останнього шкоду у розмірі 17 214,87 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2016 порушено провадження у справі №910/6431/16 та вказану справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.05.2016.

27.04.2016 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва надійшов лист МТСБУ №7/2-28/11094 від 22.04.2016 щодо інформації відповідно до страхового полісу №АІ/2608239.

Судове засідання 10.05.2016 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Демидова В.О. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2016, у зв'язку із виходом судді Демидова В.О. з лікарняного, розгляд справи №910/6431/16 призначено на 31.05.2016.

31.05.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові докази по справі.

В судове засідання 31.05.2016 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання 31.05.2016 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 31.05.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

20.02.2014 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ОНІКС» та Публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №061-1994 (далі за текстом - договір), предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору страхування - з 20.02.2014 до 19.02.2015.

30.09.2014 о 13 год. 10 хв. водій ОСОБА_2 в м. Кременчуці по пров. Г. Бресту, керуючи автомобілем «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_2, перед початком руху не переконався, що це буде безпечно, допустив зіткнення з автомобілем «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, який рехався в попутному напрямку, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

В результаті ДТП автомобіль «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується розширеною довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9443855, виданою ВДАІ з обслуговування м. Кременчук.

Згідно з постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.10.2014 у справі №524/9237/14-п (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_2 п. 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в результаті чого останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

В матеріалах справи міститься заява потерпілого про збиток транспортного засобу від 03.10.2014 та заява на виплату страхового відшкодування №07-1155/14 від 28.10.2014, відповідно до якої страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 30.09.2014, та просив виплатити страхове відшкодування.

Згідно із висновком експертного автотоварознавчого дослідження №272 від 10.10.2014 вартість матеріального збитку автомобіля «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1, без врахування втрати товарної вартості, складає 19 161,47 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт №10/04 від 24.10.2014, здійсненого ПП ОСОБА_4, відновлювальний ремонт пошкодження транспортного засобу «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1, склав 21 900,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до страхового акту №061-1994/780 від 04.12.2014 позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1, в розмірі 18 214,87 грн.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту №061-1994/780 від 04.12.2014, була здійснена виплата страхового відшкодування на рахунок вигодонабувача в розмірі 18 214,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 903 від 10.12.2014.

Матеріали справи містять заяву про виплату в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП №129 від 18.06.2015 направлену на адресу відповідача про сплату грошового відшкодування в сумі 18 734,87 грн., отриману представником відповідача 25.06.2015, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яка знаходиться в матеріалах справи.

У відповідь на вказану заяву відповідач надіслав на адресу позивача лист №5869 від 23.07.2015, яким визнав суму страхового відшкодування у розмірі 17 214,87 грн. (18 214,87 грн. - 1 000,00 грн. франшиза) та зазначив, що розрахована сума страхового відшкодування буде перерахована на розрахунковий рахунок відповідно вказаним реквізитам у претензії, проте вказану суму страхового відшкодування на рахунок позивача не перерахував, що і стало приводом для звернення до суду.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п. 38.2.1 ст. 38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі №5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі №910/3655/13 та від 27.01.2014 у справі №910/3023/13, та постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/7163/14.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1, становить 18 214,87 грн., що вбачається зі страхового акту №061-1994/780 від 04.12.2014, у якому позивачем узгоджена сума страхового відшкодування в розмірі 18 214,87 грн., та акту виконаних робіт №10/04 від 24.10.2014.

Вказана сума відновлювального ремонту автомобіля марки «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1, у розмірі 18 214,87 грн. була виплачена позивачем на рахунок вигодонабувача, що підтверджується платіжним дорученням №903 від 10.12.2014, на підставі заяви потерпілого про збиток транспортного засобу від 03.10.2014 та заяви на виплату страхового відшкодування №07-1155/14 від 28.10.2014.

Вина особи ОСОБА_2, який керував автомобілем «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_2, встановлена постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.10.2014 у справі №524/9237/14-п.

Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/2608239, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_2.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АІ/2608239 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 17 214,87 грн. (18 214,87 - сума відшкодованої шкоди відповідачем в порядку регресу - 1 000,00 грн. франшизи), а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 17 214,87 грн. Крім того вказана сума страхового відшкодування була визнана відповідачем листом №5869 від 23.07.2015, проте позивачу не сплачена.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ОНІКС» (39627, Полтавська область, м. Кременчук, квартал 278, буд. 22-Б, код 32079024) суму страхового відшкодування у розмірі 17 214 (сімнадцять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 87 коп. та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 06.06.2016.

Суддя В.О.Демидов