Рішення

від 31.05.2016 по справі 910/4949/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016Справа №910/4949/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна» доПублічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» простягнення 799727 грн. 47 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Черниш О.М. - представник за довіреністю б/н від 24.01.2016;

від відповідача: Потатуєв В.П. - представник за довіреністю № 28 від 01.12.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.03.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Груп Україна" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 799727 грн. 47 коп., з яких 420796 грн. 80 коп. основного боргу, 31657 грн. 80 коп. 3% річних та 347272 грн. 87 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та Договору поставки № 395 від 04.05.2012 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар (за видатковою накладною № 64 від 12.03.2013), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 420796 грн. 80 коп. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 31657 грн. 80 коп. та інфляційні втрати у розмірі 347272 грн. 87 коп. за прострочення оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 277 від 30.10.2012 та актом приймання-передачі товару від 30.10.2012, а також за видатковою накладною № 64 від 12.02.2013 та актом приймання-передачі товару від 12.03.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4949/16; розгляд справи призначено на 12.04.2016.

12.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив суд витребувати у позивача довідку, завірену банківською установою, реквізити якої, визначені у копії договору від 04.05.2012 № 395, про наявність усіх перерахованих коштів від ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» за період з 12.03.2013 до 31.12.2014 включно, із зазначенням призначення платежів, суми та дати здійснення платежу; документи, що підтверджують факт перебування у позивача у його праві власності майна станом на 12.03.2013; копію податкової накладної щодо майна, яке було поставлено позивачем відповідно до видаткової накладної від 12.03.2013 № 64; оригінали актів прийому-передачі товару; експертний висновок Торгово-промислової палати; тендерну документацію.

У судовому засіданні 12.04.2016, розглянувши вказане клопотання відповідача, суд дійшов висновку про часткове його задоволення з підстав, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2016, відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язано позивача надати суду довідку, завірену банківською установою, про наявність усіх перерахованих коштів від Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Груп Україна", на підставі укладеного між сторонами Договору поставки № 395 від 04.05.2012, за період з 30.10.2012 по 12.04.2016, із зазначення призначення платежів, суми та дати здійснення платежу; копії актів приймання-передачі товару відповідно до п. 2.3 Договору поставки № 395 від 04.05.2012; у випадку їх відсутності - письмові пояснення щодо даних обставин; копію довіреності (на отримання матеріальних цінностей) відповідача № 700/634 від 28.10.2012; відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.04.2016.

У судовому засіданні 19.04.2016 представник відповідача подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні 19.04.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 22.04.2016.

21.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив суд витребувати у позивача оригінал довіреності особи, яка підписала з боку Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" акт прийому-передачі товару від 12.03.2013.

У судовому засіданні 22.04.2016 представник відповідача подав клопотання про призначення судової експертизи та на розгляд експертів поставити питання, який період у часі, коли було проставлено відтиск печатки позивача та відповідача на акті прийому-передачі від 12.03.2013?

У судовому засіданні 22.04.2016 суд розглянув клопотання відповідача про витребування доказів, подане ним через відділ діловодства суду 21.04.2016, та клопотання про призначення судової експертизи, та відмовив у їх задоволенні з підстав, вказаних в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.04.2016

У судовому засіданні 22.04.2016 відповідачем було усно заявлено відвід судді.

У судовому засіданні 22.04.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 22.04.2016 о 14:45 год. для подання відповідачем заяви про відвід судді у письмовій формі.

У судовому засіданні 22.04.2016 представник відповідача подав письмову заяву про відвід судді, обґрунтовуючи її тим, що суддею були відхилені подані відповідачем клопотання про витребування доказів та про призначення експертизи без надання правового обґрунтування їх відхилення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2016 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відвід судді.

У судовому засіданні 22.04.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 20.05.2016.

У судовому засіданні 20.05.2016 представник позивача подав письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.05.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, на території якої було місцезнаходження Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», відповідач втратив всю правову та технічну документацію, та можливість встановити факт укладення між сторонами Договору поставки № 395 від 04.05.2012 та факт здійснення поставок за вказаним договором. Крім того, відповідач зазначив, що на акті прийом-передачі товару від 12.03.2013 міститься підпис невідомої особи та відбиток печатки, який схожий на відбиток печатки відповідача, однак не є таким. Крім того, відповідач зазначив, що вказаний акт прийому-передачі товару від 12.03.2013 не відповідає вимогам, які ставляться до первинних документів законодавством України.

У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначив, що довіреності на отримання матеріальних цінностей № 867/634 та № 82/364 не оформлені належним чином, оскільки не містять підпису керівника Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» - голови правління. Крім того, відповідач зазначив, що відсутність в матеріалах справи копії (оригіналу) довіреності на отримання матеріальних цінностей № 11/9 свідчить про те, що господарської операції, оформленої актом прийому-передачі від 12.03.2013, не існувало.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2016, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 31.05.2016.

У судовому засіданні 31.05.2016 представник позивача подав клопотання про витребування доказів, в якому просив суд зобов'язати відповідача надати суду документи, зазначені позивачем у вказаному клопотанні, та звернутись до ДПІ у Шевченківському районі ГУДФС у м. Києві із запитом про надання інформації, яка вказана позивачем у клопотанні про витребування доказів.

Розглянувши у судовому засіданні 31.05.2016 вказане клопотання позивача, суд відмовив в його задоволенні з огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення обставин, які входять до предмету доказування у даній справі.

У судовому засіданні 31.05.2016 представник позивача подав додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.05.2016 долучив додаткові документи до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 31.05.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (покупець) укладено Договір поставки № 395, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у визначений строк у власність покупцю товар відповідно до Специфікації (Додатку № 1), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Додатком № 1 до Договору поставки № 395 від 04.05.2012 сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки № 395 від 04.05.2012 товар поставляється постачальником на умовах DDP - база ПТОиК, АР Крим, Сакський р-н, с. Каменоломня, вул. Київська 7 (відповідно до правил Інкотермс в редакції 2000 року). Транспортні витрати по доставці товару у пункт призначення включено у ціну товару.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки № 395 від 04.05.2012 право власності на товар переходить з моменту отримання товару покупцем і підписання сторонами накладної та акту приймання-передачі.

Згідно з п. 2.5 Договору поставки № 395 від 04.05.2012 приймання товару за кількістю і якістю здійснюється покупцем за адресою: База ПТОиК, АР Крим, Сакський р-н, с. Каменоломня, вул. Київська, 7.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки № 395 від 04.05.2012 сума договору складає 643464 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 107464 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки № 395 від 04.05.2012 передача-приймання товару здійснюється у пункті поставки, вказаному у п. 2.5 цього договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору поставки № 395 від 04.05.2012 він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012.

Додатковою угодою № 1/21 від 04.01.2013 сторони домовились викласти п. 11.1 Договору поставки № 395 від 04.05.2012 у наступній редакції: «договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 30.03.2013».

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 30.10.2012 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на суму 115519 грн. 20 коп., що підтверджується видатковою накладною № 277 від 30.10.2012, яка підписана педставниками сторін та скріплена печаткою позивача та штампом відповідача (копія долучена позивачем до позовної заяви), а також актом приймання-передачі товару від 30.10.2012, який підписано представниками сторін та скріплено печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна» та Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (копія долучена позивачем через канцелярію суду 14.04.2016).

Судом встановлено, що 27.12.2012 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на суму 106704 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 404 від 27.12.2012, яка підписана представниками сторін та скріплена печаткою позивача та штампом відповідача (копія долучена позивачем до позовної заяви), а також актом приймання-передачі товару від 27.12.2012, який підписано представниками сторін та скріплено печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна» та Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (копія долучена позивачем через канцелярію суду 14.04.2016).

Судом встановлено, що 12.03.2013 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на суму 420796 грн. 80 коп., що підтверджується видатковою накладною № 64 від 12.03.2013, яка підписана представниками сторін та скріплена печаткою позивача та штампом відповідача (копія долучена позивачем до позовної заяви), а також актом приймання-передачі товару від 12.03.2013, який підписано представниками сторін та скріплено печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна» та Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (копія долучена позивачем через канцелярію суду 14.04.2016).

При цьому, у видатковій накладній № 404 від 27.12.2012 зазначено, що товар було отримано представником відповідача на підставі довіреності № 867/634 від 27.12.2012, а у видатковій накладній № 64 від 12.03.2013 зазначено, що товар було отримано представником відповідача на підставі довіреності № 82/634 від 04.03.2013.

Позивачем долучено до позовної заяви копію довіреності на отримання матеріальних цінностей № 867/634 від 27.12.2012 та копію довіреності на отримання матеріальних цінностей № 82/634 від 04.03.2013.

На вказаних довіреностях у графі «керівник підприємства» містяться прізвище та ініціали ОСОБА_5 та його підпис, а у графі «головний бухгалтер» - прізвище та ініціали головного бухгалтера ОСОБА_6 та його підпис; на вказаних довіреностях міститься відбитка печатки Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вказані довіреності оформлені неналежним чином, оскільки повинні були бути підписані виключно головою правління Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» - ОСОБА_7, з огляду на що ОСОБА_5 не міг підписувати вказані довіреності.

Крім того, у клопотанні про витребування доказів, яке подане через канцелярію суду 21.04.2016, відповідач просив суд витребувати від позивача оригінал довіреності особи, яка підписала з боку відповідача акт приймання-передачі товару від 12.03.2013, а у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відсутність в матеріалах справи довіреності № 11/9 від 03.01.2012, виданої на ім'я ОСОБА_5 свідчить про відсутність між сторонами господарської операції на суму 420796 грн. 80 коп.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на акті приймання-передачі товару від 12.03.2013 міститься підпис невідомої особи та не вказано прізвища та ініціалів такої особи, її посади, її повноважень; відбиток печатки, який міститься на вказаному акті не є ідентичним відбитку печатки відповідача, у зв'язку з чим вказаний акт приймання-передачі не може бути належним доказом поставки відповідачу товару. При цьому, відповідач вказав на те, що вказаний акт приймання-передачі не відповідає вимогам, які ставляться чинним законодавством до оформлення первинних бухгалтерських документів.

Однак, судом не досліджуються обставини відповідності чи правильного оформлення (зокрема, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») первинних бухгалтерських документів, а встановлюються обставини виникнення між сторонами господарських правовідносин, зокрема, факт поставки відповідачу товару на суму 420796 грн. 80 коп.

Разом з тим, з огляду на наявність тверджень відповідача щодо відсутності повноважень у ОСОБА_5 на видачу довіреностей особам, які отримали товар за вищевказаними видатковими накладними, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (чинна станом на дату видачі довіреностей) довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими. Керівником підприємства затверджується перелік посад, зайняття яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність на одержання цінностей, та призначається особа, що здійснює виписування та реєстрацію виданих, повернутих та використаних довіреностей. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником (власником) підприємства, довіреність на одержання цінностей підписується керівником (власником) самостійно.

Відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на 28.10.2012, на 27.12.2012 та на 04.03.2013 - дати видачі довіреностей), керівником Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» був ОСОБА_7, що підтверджується відповідними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованими станом на дату видачі довіреностей.

Відомості стосовно перебування ОСОБА_5 на посаді керівника Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» чи відомості щодо наявності права підпису у ОСОБА_5, його повноважень представляти відповідача у правовідносинах з третіми особами або вчиняти дії від імені Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» без довіреності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Судом встановлено, що Договір поставки № 395 від 04.05.2012 підписаний від імені Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності № 11/9 від 03.01.2012, про що зазначено у преамбулі до договору.

При цьому, у наявних в матеріалах справи копіях довіреностей на отримання матеріальних цінностей у графі «керівник підприємства» вказаний ОСОБА_5 та міститься його підпис.

Також, в акті приймання-передачі товару від 30.10.2012 та в акті приймання-передачі товару від 27.12.2012 зазначено, що вони складено від імені відповідача в особі ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності № 11/9 від 03.01.2012; міститься у графі «покупець» ініціали ОСОБА_5 та його підпис.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію видаткової накладної № 64 від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп., з якої вбачається, що товар був отриманий завскладом Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_8 на підставі довіреності № 82/634 від 04.03.2013.

Вказана довіреність, як встановлено судом, підписана ОСОБА_5

При цьому, суд ухвалою від 20.05.2016 зобов'язував позивача надати суду копію довіреності, виданої на особу, яка підписала акт прийому-передачі товару від 12.02.2013 зі сторони відповідача.

Однак, позивачем не було надано суду копію вказаної довіреності.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня довіреність № 11/9 від 03.01.2012, видана на ім'я ОСОБА_5, з огляду на що суд не може дійти однозначного висновку, що ОСОБА_5 був уповноваженою особою на підписання довіреностей на отримання матеріальних цінностей - товару за видатковими накладними № 277 від 30.10.2012 на суму 115519 грн. 20 коп., № 404 від 27.12.2012 на суму 106704 грн. 00 коп., № 64 від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп. та на підписання актів приймання-передачі товару від 30.10.2012, від 27.12.2012.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції станом на дату поставок) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Саме таким вимогам і відповідають видаткова накладна № 277 від 30.10.2012, видаткова накладна № 404 від 27.12.2012 та видаткова накладна № 64 від 12.03.2013, які, серед іншого, містять відбиток печатки Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та засвідчують факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи у судовому засіданні 20.05.2016 копії податкових накладних, зокрема, копію податкової накладної за порядковим номером 13, відповідно до якої позивач відобразив у своїй податковій звітності здійснення господарської операції за Договором поставки № 395 від 04.05.2012 з контрагентом - Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на суму 420796 грн. 80 коп.

Також, позивачем долучено до позовної заяви, зокрема, копію товарно-транспортної накладної НК№ 00278051 від 12.03.2013 про поставку товару за видатковою накладною № 64 від 12.03.2013, яка підписана уповноваженим представником відповідача (на підставі довіреності № 82/634 від 04.03.2013) та на ній міститься відбиток штампу Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, а саме первинних документів, здійснення позивачем поставки товару відповідачу за видатковою накладною № 277 від 30.10.2012 на суму 115519 грн. 20 коп., видатковою накладною № 404 від 27.12.2012 на суму 106704 грн. 00 коп. та видатковою накладною № 64 від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп.

При цьому, навіть у випадку відсутності довіреностей на отримання матеріальних цінностей за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, така відсутність довіреності не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі № 3-77гс15.

При цьому, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, що відсутність оригіналу довіреності № 11/9 від 03.01.2012, якою уповноважено ОСОБА_5, свідчить про відсутність між сторонами виникнення господарських операцій, оскільки відсутність оригіналу чи копії такої довіреності не дає підстав вважати, що між сторонами не виникло господарських відносин, зокрема, з огляду на наявність відбитку печатки Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на кожному з актів приймання-передачі, та штампів на кожній видатковій накладній, які складено між сторонами на виконання умов Договору поставки № 395 від 04.05.2012.

Суд зазначає, що в акті приймання-передачі товару від 12.03.2013 не міститься прізвища та ініціалів особи, яка вказана у графі «покупець», однак відсутність вказаних реквізитів не спростовує факту здійснення позивачем поставки товару відповідачу на суму 420796 грн. 80 коп., оскільки факт такої поставки, серед іншого, підтверджується видатковою накладною № 64 від 12.03.2013, яка підписана представниками сторін та скріплена печаткою позивача та штампом відповідача (копія долучена позивачем до позовної заяви). Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію довіреності на отримання матеріальних цінностей № 82/634 від 04.03.2013, на яку є посилання у видатковій накладній № 64 від 12.03.2013.

При цьому, на акті приймання-передачі товару від 12.03.2013 міститься відбиток печатки Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».

Доказів втрати або викрадення печатки Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» станом на дату складення вказаного акту відповідачем суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-84гс16.

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Суд зазначає, що відносини між сторонами виникли 04.05.2012 з дати підписання Договору поставки № 395 від 04.05.2012 та були тривалими (строк дії договору закінчився 30.03.2013).

При цьому, сам Договір поставки № 395 від 04.05.2012 зі сторони відповідача був підписаний ОСОБА_5

Протягом дії Договору поставки № 395 від 04.05.2012 позивачем було поставлено відповідачу три партії товару за видатковими накладними № 277 від 30.10.2012 на суму 115519 грн. 20 коп., № 404 від 27.12.2012 на суму 106704 грн. 00 коп. та № 64 від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп., укладено додаткові угоди до договору, які підписано зі сторони відповідача ОСОБА_5, та при цьому відповідачем були здійснені часткові оплати за вказаним договором.

Так, судом встановлено, що 24.05.2013 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 115519 грн. 20 коп ., що підтверджується платіжним дорученням № 5336 від 24.05.2013 (копія долучена позивачем до позовної заяви) та звітом по дебетовим та кредитним операціям по рахунку позивача, наданим ПАТ КБ «Приватбанк» (долучений позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 14.04.2016), та 24.05.2013 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 106704 грн. 00 коп. , що підтверджується платіжним дорученням № 5338 від 24.05.2013 (копія долучена позивачем до позовної заяви) та звітом по дебетовим та кредитним операціям по рахунку позивача, наданим ПАТ КБ «Приватбанк» (долучений позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 14.04.2016).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у будь-якому випадку, зокрема шляхом здійснення часткових оплат за Договором поставки № 395 від 04.05.2012, а також шляхом проставлення печатки юридичної особи, зокрема, на акті приймання-передачі товару від 12.03.2013, дії ОСОБА_5 були відомі відповідачу та схвалені Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України), у зв'язку з чим навіть у випадку відсутності у ОСОБА_5 достатнього обсягу повноважень на підписання довіреностей на отримання матеріальних цінностей за вищевказаними видатковими накладними та на підписання актів приймання-передачі товару, його дії були схвалені Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що 30.10.2012 позивач поставив відповідачу товар на суму 115519 грн. 20 коп. за видатковою накладною № 277 від 30.10.2012 та актом приймання-передачі товару від 30.10.2012, 27.12.2012 - на суму 106704 грн. 00 коп. за видатковою накладною № 404 від 27.12.2012 та актом приймання-передачі товару від 27.12.2012, 12.03.2013 - на суму 420796 грн. 80 коп. за видатковою накладною № 64 від 12.03.2013 та актом приймання-передачі товару від 12.03.2013, що разом становить 643020 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 Договору поставки № 395 від 04.05.2012 оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 120 банківських днів після поставки товару та підписання акту приймання-передачі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 277 від 30.10.2012 на суму 115519 грн. 20 коп. та актом приймання-передачі товару від 30.10.2012 на сум 115519 грн. 20 коп. у строк до 19.04.2013 (включно), за видатковою накладною № 404 від 27.12.2012 на суму 106704 грн. 00 коп. та актом приймання-передачі товару від 27.12.2012 на суму 106704 грн. 00 коп. - в строк до 25.06.2013 (включно ), за видатковою накладною № 64 від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп. та актом приймання-передачі товару від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп. - в строк до 05.09.2013 (включно ).

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар за вказаними видатковими накладними та актами приймання-передачі товару.

Зокрема, судом встановлено, що 24.05.2013 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 115519 грн. 20 коп ., що підтверджується платіжним дорученням № 5336 від 24.05.2013 (копія долучена позивачем до позовної заяви) та звітом по дебетовим та кредитним операціям по рахунку позивача, наданим ПАТ КБ «Приватбанк» (долучений позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 14.04.2016).

Крім того, 24.05.2013 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 106704 грн. 00 коп. , що підтверджується платіжним дорученням № 5338 від 24.05.2013 (копія долучена позивачем до позовної заяви) та звітом по дебетовим та кредитним операціям по рахунку позивача, наданим ПАТ КБ «Приватбанк» (долучений позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 14.04.2016).

Суд зазначає, що відповідачем при здійсненні вказаних оплат не було вказано чіткого призначення платежу (зазначення конкретної видаткової накладної чи акту приймання-передачі товару) та було зазначено, що оплата здійснюється за Договором поставки № 395 від 04.05.2012.

При цьому, доказів поставки позивачем іншого товару відповідачу за Договором поставки № 395 від 04.05.2012 сторонами суду не надано.

Втім, враховуючи зазначення відповідачем у призначення платежу продукції, за яку здійснюється оплата (за кабельно-провідникову продукцію та за воронку кінцеву), та беручи до уваги суми сплачених відповідачем коштів, які відповідають сумам, зазначеним у вищевказаних видаткових накладних та актах приймання-передачі товару, враховуючи відсутність доказів поставки іншого аналогічного товару по даному договору, суд дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 115519 грн. 20 коп. є оплатою за товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 277 від 30.10.2012 на суму 115519 грн. 20 коп. та актом приймання-передачі товару від 30.10.2012 на сум 115519 грн. 20 коп., а грошові кошти у розмірі 106704 грн. 00 коп. - оплатою за товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 404 від 27.12.2012 на суму 106704 грн. 00 коп. та актом приймання-передачі товару від 27.12.2012 на суму 106704 грн. 00 коп.

Таким чином, відповідач повністю здійснив оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 277 від 30.10.2012 на суму 115519 грн. 20 коп. та за актом приймання-передачі товару від 30.10.2012 на сум 115519 грн. 20 коп., а також товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 404 від 27.12.2012 на суму 106704 грн. 00 коп. та за актом приймання-передачі товару від 27.12.2012 на суму 106704 грн. 00 коп.

Однак, судом встановлено, що відповідач не здійснив оплату за товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 64 від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп. та за актом приймання-передачі товару від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп., зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 420796 грн. 80 коп.

Що стосується тверджень відповідача про неможливість ним підтвердити чи спростувати обставини, викладені позивачем у позовній заяві, у зв'язку із виникненням обставин непереборної сили внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та внаслідок втрати відповідачем правової та технічної документації, суд зазначає, що наявними в матеріалах справи підтверджується факт виникнення між сторонами господарських правовідносин (укладення Договору поставки № 395 від 04.05.2012, факт поставки позивачем товару на загальну суму 643020 грн. 00 коп. та факт здійснення відповідачем часткової оплати на суму 222223 грн. 20 коп.) та надані позивачем докази на підтвердження своїх позовних вимог не викликають сумніву у суду та є достатніми для прийняття рішення у даній справі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» у розмірі 420796 грн. 80 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 420796 грн. 80 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» суми основного боргу у розмірі 420796 грн. 80 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у загальному розмірі 31657 грн. 80 коп., а саме 322 грн. 82 коп. 3% річних за період з 20.04.2013 по 24.05.2013 (за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 277 від 30.10.2012 на суму 115519 грн. 20 коп. та актом приймання-передачі товару від 30.10.2012 на сум 115519 грн. 20 коп.) та 31334 грн. 95 коп. 3% річних за період з 31.08.2013 по 22.02.2016 (за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 64 від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп. та актом приймання-передачі товару від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп.).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначений початок періоду нарахування 3% річних за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 64 від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп. та актом приймання-передачі товару від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп.

Так, як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 64 від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп. та актом приймання-передачі товару від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп. - в строк до 05.09.2013 (включно), з огляду на що обґрунтованим початком для нарахування 3% річних є 06.09.2013.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок 3% за прострочення оплати відповідачем товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 64 від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп. та за актом приймання-передачі товару від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп. (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн. 420796,80 06.09.2013 - 31.12.2015 847 3% 29294,37 420796,80 01.01.2016 - 22.02.2016 53 3% 1828,05 Всього: 31122 грн. 42 коп. Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних за прострочення оплати відповідачем товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 64 від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп. та за актом приймання-передачі товару від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп. є грошові кошти у розмірі 31122 грн. 42 коп.

Що стосується нарахованих позивачем 3% річних за прострочення здійснення відповідачем оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 277 від 30.10.2012 на суму 115519 грн. 20 коп. та за актом приймання-передачі товару від 30.10.2012 на сум 115519 грн. 20 коп., суд, перевіривши відповідний розрахунок 3% річних, викладений позивачем у позовній заяві, дійшов висновку в його обґрунтованості.

У зв'язку з вищевикладеними, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 3% річних у розмірі 31657 грн. 80 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 31445 грн. 24 коп .

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 347272 грн. 87 коп., а саме 115 грн. 51 коп. інфляційних втрат за період з 20.04.2013 по 24.05.2013 (нарахованих за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 277 від 30.10.2012 на суму 115519 грн. 20 коп. та за актом приймання-передачі товару від 30.10.2012 на суму 115519 грн. 20 коп.) та 347157 грн. 36 коп. інфляційних втрат за період з 31.08.2013 по 22.02.2016 (нарахованих за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 64 від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп. та актом приймання-передачі товару від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп.).

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 277 від 30.10.2012 на суму 115519 грн. 20 коп. та актом приймання-передачі товару від 30.10.2012 на сум 115519 грн. 20 коп., що становить 115 грн. 51 коп., суд дійшов висновку в його обґрунтованості.

Однак, перевіривши розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати товару, поставленого за прострочення оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 64 від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп. та актом приймання-передачі товару від 12.03.2013 на суму 420796 грн. 80 коп., суд дійшов висновку, що він не відповідає встановленим законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок інфляційних втрат.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції, грн. 05.09.2013 - 22.02.2016 420796,80 1,818 344328,59 765125,39 Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» інфляційних втрат у розмірі 347272 грн. 87 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 344444 грн. 10 коп . (115 грн. 51 коп. + 344328 грн. 59 коп.).

При цьому, судом встановлено, що у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, на території якої мав місцезнаходження відповідач, Публічному акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» Торгово-промисловою палатою України було видано Сертифікат № 2018 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), копія якого долучена відповідачем через канцелярію суду 12.04.2016, та в якому Торгово-промислова палата України засвідчує настання форс-мажорних обставин Публічному акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» з 27.02.2014, а саме захоплення військами Російської Федерації Верховної Ради Автономної Республіки Крим, прийняття постанови «Про незалежність Криму», відповідно до якої на території АРК не застосовується українське законодавство, прийняття постанови «Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим», в якій зазначено, що власністю Республіки Крим є рухоме і нерухоме майно Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз». Вказані обставини призвели до неможливості провадження господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та дотримання нормативно-правових актів України.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, форс-мажорні обставини є підставою для звільнення від відповідальності, однак не звільняють від виконання зобов'язання. До того ж, як встановлено судом, форс-мажорні обставини виникли з 27.02.2014, тоді як відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за останньою видатковою накладною № 64 від 12.03.2013 у строк до 05.09.2013 (включно).

При цьому, суд зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати не є заходами відповідальності та не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505; ідентифікаційний код: 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна» (02092, м. Київ, вул. Олекси Довбуша, буд. 18; ідентифікаційний код: 35551105) суму основного боргу у розмірі 420796 (чотириста двадцять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 31445 (тридцять одна тисяча чотириста сорок п'ять) грн. 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 344444 (триста сорок чотири тисячі чотириста сорок чотири) грн. 10 коп. та судовий збір у розмірі 11950 (одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 29 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 07.06.2016

Суддя І.М. Отрош