Рішення

від 26.05.2016 по справі 910/5357/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016Справа №910/5357/16

За позовомМіністерства оборони України До Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Хаус» Простягнення 69 788,94 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Кривошея Д.А., за довіреністю;

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 32 497,14 грн. пені та 37 291,80 грн. штрафу у зв'язку з неналежним виконанням свого зобов'язання відповідачем за умовами договору від 30.06.2015 №286/3/15/298 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03142, м. Київ, бул. Вернадського, буд. 36, корпус 1, кімната 134.

Відповідно до статті 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

На призначені судові засідання 28.04.2016 та 26.05.2016 представник відповідача не з'являвся, витребуваних судами суду про призначення ом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи оригінали поштових відправлень, з яких слідує, що поштова кореспонденція з ухвалами суду про призначення судових засідань були вручені відповідачу 18.04.2016, 16.05.2016.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2015 відповідно до рішення конкурсних торгів (протокол від 17.06.15 №75/292/12), між Міністерством оборони України (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ ХАУС» (далі - Постачальник) укладено договір від №286/3/15/298 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. вказаного Договору Постачальник зобов'язався у 2015 році поставити Замовнику капелюхи та наголовні убори (Лот 3. Кашкет польовий) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані в Договорі.

Загальна кількість постачання - 13 000 шт., вартістю 532 740,00 грн., строк (термін) постачання до 31.07.2015 (включно), згідно специфікації п. 1.2 Договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торгівельний термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо. Строк поставки товару визначений в специфікації договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Приймання товару відповідно до п. 2.7. Договору оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком - фактурою.

Датою поставки товару згідно п. 5.3 Договору вважається дата вказана одержувачем Замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній Постачальника.

Проте, Постачальником зобов'язання за Договором в строк визначений умовами Договору (до 31.07.2015 включно) не виконано, при цьому станом на 30.09.2015 товар не поставлений.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.3.4. Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого товару, за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

У зв'язку з невиконанням умов договору Позивач нарахував відповідачеві пеню 32 497,14 грн. та штраф в розмірі 37 291,80 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" передбачає, що Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем не поставлено товар у установлені договором строки (терміни), тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 32 497,14 грн. та штрафу в розмірі 37 291,80 грн. за розрахунком позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Хаус" (03142, м. Київ, бульв. Вернадського, буд. 36, корп. 1 кім. 134; ідентифікаційний код 37674786) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) пеню в розмірі 32 497 (тридцять дві тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 14 коп., штраф в розмірі 37 291 (тридцять сім тисяч двісті дев'яносто одну) грн. 80 коп., а також судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.06.2016

Суддя І.І. Борисенко