Рішення

від 06.06.2016 по справі 910/8840/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016Справа №910/8840/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ауреус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леостар"

про стягнення 13 844,24 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Кондратюк В.В. за довіреністю № 120 від 22.06.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ауреус" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леостар" (відповідач) про стягнення 13844,24 грн. на підставі Договору № 6 від 17.06.2013, з яких: 7210,00 грн. основного боргу, 4252,19 грн. інфляційних втрат, 395,27 грн. 3% річних та 1986,78 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 6 від 17.06.2013 позивач відповідно видаткових накладних № ТУ-00000196 від 05.12.2013, № ТУ-00000202 від 12.12.2013 поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов наведеного договору лише частково оплатив поставлений товар, що призвело до виникнення у нього заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 порушено провадження у справі № 910/8840/16 та призначено розгляд справи на 06.06.2016 о 09:40 год.

В судове засідання, призначене на 06.06.2016 представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.06.2016, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 19.05.2016 про порушення провадження у справі № 910/8840/16 не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103036661716.

Відповідно до абз. 1 підпункту 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 06.06.2016 судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.06.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні 06.06.2016 подав пояснення (до позовної заяви ТзОВ "Торговий дім "Ауреус"), зокрема, щодо строків нарахування 3% річних та інфляційних втрат. В якості додатку до наведених пояснень позивач залучив письмове підтвердження про відсутність іншого провадження по цьому ж спору. Пояснення позивача залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 06.06.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.06.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ауреус" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Леостар" (покупець, відповідач) був укладений Договір № 6 (надалі - Договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 1.4 якого продавець передає у власність покупця товар (м'ясо охолоджене та інші м'ясопродукти), а покупець зобов'язується прийняти цей товар в кількості, асортименті та по цінах згідно з додатками до цього Договору, які є невід'ємною його частиною, та оплатити вартість цього товару в строк та на умовах цього Договору. Під додатками до цього Договору розуміються видаткові накладні, що видаються продавцем або зміни до Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору сторони узгодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються в національній валюті України за кожну отриману партію товару згідно з товарно-транспортною документацією; товар вважається оплаченим покупцем з моменту зарахування повної оплати за нього на розрахунковий рахунок продавця; оплата здійснюється шляхом відстрочки платежу на протязі 5 банківських днів з дати отримання товару на підставі отриманих документів.

Пунктом 11.1 Договору сторони визначили, що Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками сторін та діє до 31 грудня 2014 року. Водночас згідно п. 11.6 Договору сторони передбачили, що припинення дії (розірвання) цього Договору не звільняє покупця від зобов'язань по оплаті отриманого від продавця товару та суми виставленої пені.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору на підставі видаткових накладних № ТУ-00000196 від 05.12.2013, № ТУ-00000202 від 12.12.2013 ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 54020,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Втім, як стверджує позивач, відповідач порушив зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк, передбачений умовами п. 5.3 Договору, оскільки, за товар, отриманий на підставі наведених видаткових накладних, розрахувався частково, заборгованість відповідача по оплаті цього товару склала 7210,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками та актами звірки взаємних розрахунків сторін, зокрема, актом від 01.07.2014.

За наведених обставин позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 7210,00 грн. (основний борг), а також і 4252,19 грн. інфляційних втрат за період з липня 2014 року по березень 2016 року, 395,27 грн. 3% річних за період з 13.06.2014 по 10.05.2016 та 1986,78 грн. пені за період з 10.05.2015 по 09.11.2015, з огляду на прострочення відповідачем зобов'язання з оплати товару за Договором.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 6 від 17.06.2013 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних № ТУ-00000196 від 05.12.2013, № ТУ-00000202 від 12.12.2013 позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 54020,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Наведені видаткові накладні на загальну суму 54020,00 грн., які містять підпис уповноваженої особи відповідача (ОСОБА_2 на підставі довіреностей № 532 від 05.12.2013, № 549 від 11.12.2013) та скріплені печаткою відповідача, приймаються судом у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 54020,00 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що оплата здійснюється шляхом відстрочки платежу на протязі 5 банківських днів з дати отримання товару на підставі отриманих документів.

Отже, враховуючи дату отримання товару за видатковою накладною, відповідач з урахуванням п. 5.3 Договору повинен був оплатити 19277,00 грн. вартості товару за видатковою накладною № ТУ-00000196 від 05.12.2013 - включно до 12.12.2013, та 34743,00 грн. вартості товару за видатковою накладною № ТУ-00000202 від 12.12.2013 - включно до 19.12.2013.

При цьому судом враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи, зокрема, банківськими виписками, підтверджується, що відповідач здійснив лише часткову в сумі 46810,00 грн. оплату за товар, поставлений позивачем на підставі вищенаведених видаткових накладних, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірний товар станом на час розгляду справи по суті становить 7210,00 грн. (54020,00 грн. - 46810,00 грн. = 7210,00 грн.).

Водночас судом враховано, що згідно листа № 549/01 від 05.06.2014, адресованого директору ТОВ "Торговий дім "Ауреус", відповідач визнав наявність у нього спірної заборгованості та зобов'язувався її сплатити частинами. Крім того, 01.07.2014 сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого відповідач станом на вказану дату підтвердив наявність у нього заборгованості на користь позивача в сумі 7210,00 грн., проте докази погашення відповідачем цієї заборгованості в подальшому матеріали справи не містять, а відповідачем такі докази не залучені до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7210,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за товар, поставлений згідно спірних видаткових накладних, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 4252,19 грн. інфляційних втрат, 395,27 грн. 3% річних та 1986,78 грн. пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строку оплати товару, покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період, за який сплачується пеня) від несплаченої суми за кожний день затримки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 травня 2013 року № 14 (далі - постанова Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 № 14), з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

По матеріалам справи судом встановлено строки оплати відповідачем товару згідно видаткових накладних № ТУ-00000196 від 05.12.2013, № ТУ-00000202 від 12.12.2013.

Судом також встановлено, що відповідач проводив оплату за товар згідно наведених видаткових накладних частково та з порушенням строків, визначених Договором. Остання оплата, здійснена відповідачем в рахунок погашення заборгованості за товар, поставлений на підставі наведених видаткових накладних, була здійснена відповідачем 12.06.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за 12.06.2014, а також даними акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 01.07.2014.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується . У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань .

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку пені в сумі 1986,78 грн. за період з 10.05.2015 по 09.11.2015, судом встановлено, що загальна сума пені за вказаний період становить 2002,21 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 7210.00 10.05.2015 - 27.08.2015 110 30.0000 % 0.164 %* 1303.73 7210.00 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27.0000 % 0.148 %* 298.67 7210.00 25.09.2015 - 29.10.2015 35 22.0000 % 0.121 %* 304.20 7210.00 30.10.2015 - 09.11.2015 11 22.0000 % 0.121 %* 95.61 2002,21

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 395,27 грн. за період з 13.06.2014 по 10.05.2016, судом встановлено, що загальна сума 3% річних за вказаний період становить 413,64 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 7210.00 13.06.2014 - 10.05.2016 698 3 % 413.64

Також, здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат в сумі 4252,19 грн. за період з липня 2014 по березень 2016, судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат за вказаний період становить 4528.53грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.07.2014 - 31.03.2016 7210.00 1.628 4528.53 11738.53

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи, що фактично позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 1986,78 грн., 3% річних в сумі 395,27 грн. та інфляційні втрати в сумі 4252,19 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Тому вимоги позивача в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно в сумах 1986,78 грн., 395,27 грн. та 4252,19 грн.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, рівно як і контррозрахунок заявлених до стягнення сум, суду не подав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 7210,00 грн. основного боргу, 1986,78 грн. пені, 395,27 грн. 3% річних, 4252,19 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леостар" (04074, м. Київ, вул. Мостицька, буд. 16/2; ідентифікаційний код 38392423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ауреус" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Нікішева буд. 1; ідентифікаційний код 36347578) 7210,00 грн. (сім тисяч двісті десять гривень 00 коп.) основного боргу, 1986,78 грн. (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят шість гривень 78 коп.) пені, 395,27 грн. (триста дев'яносто п'ять гривень 27 коп.) 3% річних, 4252,19 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят дві гривні 19 коп.) інфляційних втрат, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2016

Суддя Гумега О.В.