Рішення

від 01.06.2016 по справі 910/8689/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2016Справа №910/8689/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Академії муніципального управління

про стягнення 223311,77 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники:

від позивача: Іващенко О.В. - (за дов.);

від відповідача: Чебан М.Г. - (за дов.).

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.06.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Академії муніципального управління про стягнення 223311,77 грн..

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.01.2000 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Академією муніципального управління укладено договір № 21-0090 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Однак свої зобов'язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2014 по 01.01.2015 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 156628,35 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та відомостями обліку споживання теплової енергії.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до суду з вимогою про стягнення з Академії муніципального управління заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 156628,35 грн., збитків від інфляції в розмірі 61104,12 грн., 3 % річних в сумі 5579,30 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2016 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.06.2016.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 27.05.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, заява про розстрочку заборгованості, документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі. У відзиві позивач визнав суму основного боргу, пославшись на скрутне матеріальне становище та відсутність необхідного обсягу бюджетного фінансування, просив суд розстрочити виконання рішення. В заяві про розстрочення суми заборгованості відповідач просив суд розстрочити сплату суми боргу з втратами від інфляції та 3% річних на 6 місяців.

В судовому засіданні позивач не заперечував проти задоволення заяви про розстрочку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

14.01.2000 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Академією муніципального управління укладено договір № 21-0090 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

В подальшому 22.04.2014 між сторонами укладено договір № 210090 про закупівлю товару (теплової енергії у гарячій воді) за державні кошти.

Відповідно до п. 1.1., 1.2 договору, учасник зобов'язується поставити замовнику товар, зазначений у п. 1.2 договору, а замовник - прийняти та оплатити товар у порядку і строки згідно з цим договором. Найменування товару - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води. Товар за цим договором постачається замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергіє є 1 Гкал.

Згідно п. 2.1 договору учасник підтримує середньодобову температуру теплоносія в подальшому у трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим ПАТ "Київенерго" та погодженим Київською міською державною адміністрацією.

Згідно з п. 3.1. договору, ціна цього договору становить 289907,71 грн. з урахуванням ПДВ. Додатковою угодою від 22.12.2014 сторони погодили ціну договору у розмірі 334907,90 грн., з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 2, 3 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділенні тепло збуду № 3 за адресою: ву.. Щекавицька, 37/48, розрахункова група, період, акт звірки на початок розрахункового періоду, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними у п. 2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Цей договір укладається на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" та у зв'язку з безперевним технічним процесом постачання теплової енергії. Сторони дійшли згоди вважати додатками до цього договору додатки до договору постачання теплової енергії від 14.01.2000 № 210090, викладеного в новій редакції договором про закупівлю товару за державні кошти від 22.04.2014 № 210090 (п. 10.1, 11.1 Договору).

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки, відомості обліку споживання теплової енергії відповідача за період з 01.11.2014 по 01.01.2015. Загальна вартість спожитої відповідачем та не оплаченої теплової енергії за період з 01.11.2014 по 01.01.2015 становила 156628,35 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.11.2014 по 01.01.2015 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 156628,35 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами), довідкою про надходження коштів за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплоенергію Академією муніципального управління. Крім того наявність заборгованості підтверджується відповідачем.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватись перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідач добровільно визнає наявність заборгованості, однак просить розстрочити заборгованість, в зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, а відповідно скрутним фінансовим становищем. На підтвердження вказаних обставин відповідач надає річний план закупівель на 2016 рік, кошторис на 2016 рік, план використання коштів на 2016 рік, щомісячний план використання бюджетних коштів на 2016 рік, звіти про надходження та використання коштів загального фонду за 2014 рік та 1 квартал 2014 року; звіти про надходження та використання коштів, отриманих як плата за послуги за 1 квартал 2014 року та 2014 рік. Вказані документи підтверджують скорочення бюджетних асигнувань у 2014 році, а погашення заборгованостей за поставлену теплову енергію закладено в 2016 році, в зв'язку з чим відповідач просить розстрочку. Відповідач звертався до позивача з листом про розстрочення оплати боргу від 25.05.2016 № 01-303.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 210090 за період з 01.11.2014 року по 01.01.2015 року, яка становить 156628,35 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 61104,12 грн. та 3% річних в розмірі 5579,30 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Вимога позивача щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 61104,12 грн. та 3% річних в розмірі 5579,30 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку є обґрунтованою, визнаною відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Клопотання відповідача про розстрочення боргу визнається судом обґрунтованим, та з огляду на відсутність заперечень з боку позивача таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. (п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що він матиме реальну матеріальну можливість виконати рішення суду впродовж 2016 року, в зв'язку з передбаченим бюджетним фінансуванням.

Приймаючи до уваги доводи відповідача, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення наступним шляхом: липень 2016 року - 32311,77 грн., серпень 2016 року - 38200,00 грн., вересень 2016 року - 38200,00 грн., жовтень 2016 року - 38200,00 грн., листопад 2016 року - 38200,00 грн., грудень 2016 року - 38200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Академії муніципального управління (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, будинок 33, код ЄДРПОУ 22927068) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260303020201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 156628 (сто п'ятдесят шість тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 35 коп., та на розрахунковий рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) три проценти річних в розмірі 5579 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 30 коп., втрати від інфляції в розмірі 61104 (шістдесят одна тисяча сто чотири) грн. 12 коп., розстрочивши виконання рішення та встановивши наступний порядок оплати:

липень 2016 року - 32311,77 грн.,

серпень 2016 року - 38200,00 грн.,

вересень 2016 року - 38200,00 грн.,

жовтень 2016 року - 38200,00 грн.,

листопад 2016 року - 38200,00 грн.,

грудень 2016 року - 38200,00 грн.

2. Стягнути з Академії муніципального управління (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, будинок 33, код ЄДРПОУ 22927068) судовий збір в розмірі 3349 (три тисячі триста сорок дев'ять) грн. 68 коп. на розрахунковий рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305)

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 07.06.2016 року.

Суддя І.В.Усатенко