Рішення

від 01.06.2016 по справі 910/4910/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2016Справа №910/4910/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія імені Ярослава Мудрого» простягнення 651 849,99 дол. США Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Очеретяний М.І. від відповідача:Петрик С.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції» (надалі - «Банк») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія імені Ярослава Мудрого» (надалі - «Товариство») про стягнення 791 213,26 дол. США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов кредитного договору №769-07 від 30.10.2007 р. позивач надав кредит, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню кредиту не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 300 000,00 дол. США. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 351 849,99 дол. США та пені у розмірі 139 363,27 дол. США за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.04.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2016 р. розгляд справи відкладено на 27.04.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача.

25.04.2016 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 300 000,00 дол. США та відсотків за користування кредитом у розмірі 351 849,99 дол. США.

Суд відзначає, що вказана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог, яка приймається судом для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2016 р. розгляд справи відкладено на 18.05.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

18.05.2016 р. до канцелярії суду представником відповідача подано заперечення позовну заяву, в яких відповідач вказував на пропуск позивача строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом, що є підставою для відмови у задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 18.05.2016 р. судом оголошувалась перерва на 01.06.2016 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав суду заяву про захист порушеного права у зв'язку з поважними причинами пропуску строку позовної давності, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти відновлення судом строку позовної давності заперечував, у задоволення позовних вимог просив відмовити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2007 р. між Акціонерним банком «Національні інвестиції» (після зміни найменування - Банк») та Товариством (позивальник) був укладений кредитний договір №769-07 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 2.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 300 000,00 дол. США на строк з 30.10.2007 р. по 29.10.2008 р. включно, на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним. Кредитні кошти надаються одними або кількома траншами.

За змістом п. 2.2 Договору плата за кредит встановлюється у розмірі 15,5% річних.

Згідно з п. 3.3 Договору відсотки нараховуються на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. Нарахування банком відсотків здійснюється на дату сплати відсотків за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня перерахування першого траншу з позичкового рахунку до дня повного погашення суми заборгованості за кредитною лінією. При цьому, порушення строків погашення кредитної лінії (окремих траншів) не є підставою для припинення нарахування відсотків.

У період з 28.10.2008 р. по 20.12.2011 р. сторонами укладалися угоди про зміну і доповнення Договору, якими зокрема сторони змінювали строки повернення кредитної лінії та сплати відсотків.

Додатковою угодою №11 від 20.12.2011 р. сторони погодили строк дії кредитної лінії до 18.12.2012 р.

На виконання умов Договору позивачем надавався відповідачу кредит у розмірі 300 000,00 дол. США, що підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та надання кредиту, а також існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 300 000,00 дол. США.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 351 849,99 дол. США за період з 23.11.2007 р. по 16.03.2016 р.

Згідно з п. 3.3 Договору відсотки нараховуються на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. Нарахування банком відсотків здійснюється на дату сплати відсотків за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня перерахування першого траншу з позичкового рахунку до дня повного погашення суми заборгованості за кредитною лінією. При цьому, порушення строків погашення кредитної лінії (окремих траншів) не є підставою для припинення нарахування відсотків.

В той же час, угодою №12 від 20.12.2011 р. до Договору сторони погодились викласти п. 4.2 Договору в наступній редакції: позичальник зобов'язується сплатити банку нараховані відсотки щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані відсотки, та одночасно з кінцевим строком повернення кредиту, відсотки за період починаючи з 01.04.2009 р. по 18.12.2012 р. не пізніше 18.12.2012 р. шляхом перерахування з поточного рахунку позичальника на рахунок нарахованих відсотків.

Таким чином, сторонами було погоджено, що сплата відсотків здійснюється щомісячно та одночасно з кінцевим строком повернення кредиту (18.12.2012 р.), що свідчить про безпідставність нарахування позивачем до стягнення з відповідача відсотків після настання строку повернення кредиту.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи п. 4.2 Договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами настав 18.12.2012 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 300 000,00 дол. США, а також заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 198 916,59 дол. США (за період по 18.12.2012 р.).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Стосовно строку позовної давності для звернення із даним позовом до суду необхідно відзначити наступне.

За змістом ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи, у відзиві на первісний позов, Товариство у поданих 18.05.2016 р. запереченнях на позовну заяву просило суд відмовити у задоволенні позову Банку у зв'язку із пропуском останнім строку позовної давності, відповідно до ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу у повному обсязі, дати належну оцінку доказам, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, а якщо буде встановлено судом, що право особи дійсно порушене, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, то суд відмовляє у позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності поважних причин її пропуску.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до умов Договору, з урахуванням змін та доповнень до нього, кінцевий термін повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом є 18.12.2012 р.

Отже, трирічний строк позовної давності сплив 18.12.2015 р., а з даним позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся 18.03.2016 р., тобто через 3 місяці після спливу позовної давності.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.12.2015 р. (тобто, в останній день строку позовної давності) позивач звернувся з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за Договором, проте вказаний позов був повернутий ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2015 р. без розгляду з підстав несплати судового збору у визначеному законом порядку та розмірі.

Судом також встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 р. № 613 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015 р. №172 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Національні інвестиції», згідно з яким з 18.09.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

В подальшому відповідно до постанови Правління НБУ від 01.12.2015 р. № 853 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.12.2015 р. № 214, «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Тобто, станом на момент звернення позивача до суду в установі Банку була запроваджена процедура ліквідації, і подання даного позову зумовлене необхідністю повернення грошових коштів до ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі.

Враховуючи, що первісну позовну заяву позивачем подано до суду без пропуску строку позовної давності, а також те, що стягнення грошових коштів у даній справі є необхідним для збільшення ліквідаційної маси банку-боржника та задоволення вимог кредиторів такого банку, суд визнає поважними причин пропуску позивачем строку позовної давності для звернення із даним позовом.

За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства заборгованості по кредиту у розмірі 300 000,00 дол. США, а також заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 198 916,59 дол. США є правомірними та обґрунтованим.

В іншій частині (стягнення відсотків у розмірі 152 933,40 дол. США) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Приписами статті 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2016 р. Відстрочити сплату судового збору за подання даного позову до винесення рішення у справі.

Станом на момент прийняття рішення у даній справі, позивачем доказів сплати судового збору до матеріалів справи не було долучено.

В той же час, відповідно до п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Пунктом 3.3 вказаної постанови визначено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню із сторін в дохід державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія імені Ярослава Мудрого» (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, 6-В, оф. 68; ідентифікаційний код 34350903) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54; ідентифікаційний код 20017340) заборгованість за кредитом розмірі 300 000 (триста тисяч) дол. США 00 центів та заборгованість за відсотками у розмірі 198 916 (сто дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять) дол. США 59 центів. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія імені Ярослава Мудрого» (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, 6-В, оф. 68; ідентифікаційний код 34350903) в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 158 205 (сто п'ятдесят вісім тисяч двісті п'ять) грн. 20 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54; ідентифікаційний код 20017340) в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 48 494 (сорок вісім тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 80 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2016 р.

Суддя В.П. Босий