Рішення

від 26.05.2016 по справі 910/4746/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016Справа № 910/4746/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК "Побутрембуд" (далі - Товариство) до Національного університету біоресурсів і природокористування України (далі - Університет) про стягнення 285 247,17 грн.,

за участі представників:

позивача: Піонтковської В.С., за довіреністю від 1 квітня 2016 року № 17, Дудрик Л.І., за довіреністю від 1 квітня 2016 року № 18,

відповідача: Шовкун Ю.В., за довіреністю від 23 грудня 2015 року, Ярмолаєва В.О., за довіреністю від 23 грудня 2015 року № 3335,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору № 203, укладеного 18 червня 2013 року між Університетом та позивачем (далі - договір), останній у жовтні 2013 року здійснив виконання робіт з капітального ремонту приміщень навчального корпусу. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання з оплати даних робіт не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 148 871,11 грн., останній, посилаючись на статті 27, 258, 266, 511, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 231, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Університету вищезазначену суму боргу. Також, Товариство просило стягнути з відповідача 5 179,83 грн. пені, 10 461,76 грн. трьох процентів річних, 120 734,47 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну оплату виконаних за договором робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 березня 2016 року порушено провадження в справі № 910/4746/16 та призначено її розгляд на 7 квітня 2016 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 7 квітня 2016 року відклав розгляд справи на 12 травня 2016 року.

Під час судового засідання 12 травня 2016 року судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, що подана 6 травня 2016 року через канцелярію суду, та відповідно до якої Товариство просило стягнути з відповідача 148 871,11 грн. основного боргу, 5 126,49 грн. пені, 10 461,76 грн. трьох процентів річних, 120 734,47 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну оплату виконаних за договором робіт.

Ухвалою суду від 12 травня 2016 року строк розгляду даного спору продовжено на п'ятнадцять днів за клопотанням представників позивача. У судовому засіданні було оголошено перерву до 26 травня 2016 року.

У судовому засіданні 26 травня 2016 року представники позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Представники відповідача у даному судовому засіданні проти позову заперечували, надали пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, який поданий до суду 12 травня 2016 року. Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що акт приймання виконаних будівельних робіт № 203-6 та акт приймання виконаних будівельних робіт № 203-7 відсутні в бухгалтерському обліку Університету, оскільки не були передані останньому. Крім того, відповідач зауважив на тому, що акт приймання виконаних будівельних робіт № 203-7 не підписаний уповноваженими представниками Університету, а наявність відтиску печатки інженера технічного нагляду Колеснікова М.М. не є підтвердженням прийняття саме відповідачем робіт, вказаних у спірному акті. Також Університет 16 травня 2016 року подав до суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог Товариства щодо стягнення пені.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2013 року між сторонами було укладено договір, за умовами якого позивач зобов'язався на свій ризик здійснити вибірковий капітальний ремонт приміщень навчального корпусу № 3 (центральний вестибюль, сходова клітина І-ІІІ поверхів, вестибюль III поверху, пусковий комплекс) в Національному університеті біоресурсів і природокористування України по вулиці Героїв Оборони, 15 в місті Києві, у відповідності до будівельних норм, правил та умов укладеного правочину.

Згідно з пунктом 2.1. договору загальна вартість договору визначалась на підставі погодженої обома сторонами договірної ціни, що становила 2 250 436,10 грн.

Відповідно до пункту 2.3. договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, які узгоджуються сторонами.

Оплата вартості фактично виконаних робіт проводиться Університетом шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача в строк, не пізніше десяти банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (пункт 2.5 договору).

Пунктом 2.6. договору визначено, що остаточна оплата вартості виконаних робіт проводиться Університетом шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача в строк, не пізніше десяти банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання виконаних робіт та виконавчої документації.

Звертаючись з даним позовом, Товариство стверджувало, що ним було виконано підрядні роботи на зальну суму 1 911 466,37 грн. На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду копії актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт від 19 червня 2013 року за червень 2013 року № 203-1 на загальну суму 263 179,87 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт від 11 липня 2013 року за липень 2013 року № 203-2 на загальну суму 300 126,05 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт від 7 серпня 2013 року за серпень 2013 року № 203-3-1 на загальну суму 471 853,30 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт від 7 серпня 2013 року за серпень 2013 року № 203-3-2 на загальну суму 220 484,02 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт від 13 вересня 2013 року за вересень 2013 року № 203-4 на загальну суму 417 529,51 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року № 203-5 на загальну суму 89 422,51 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт від 22 жовтня 2013 року за жовтень 2013 року № 203-6 на загальну суму 70 775,12 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт від 30 жовтня 2013 року за жовтень 2013 року № 203-7 на загальну суму 78 095,69 грн. Також Товариством були надані копії довідок про вартість будівельних робіт за червень 2013 року, за липень 2013 року, за вересень 2013 року.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що Університет частково оплатив виконані будівельні роботи, перерахувавши опозивачу 1 762 595,26 грн.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив оплату за будівельні роботи, виконані відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт № 203-6 та № 203-7 на загальну суму 148 871,11 грн., у зв'язку з чим на адресу Університету була направлена претензія від 5 грудня 2014 року.

Оскільки вказана претензія залишена відповідачем без виконання, Товариство звернулось з даним позовом до суду.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина 1 статті 853 ЦК України).

Судом встановлено, що акт приймання виконаних будівельних робіт № 203-6 за жовтень 2013 року на суму 70 775,42 грн. підписаний 22 жовтня 2013 року обома сторонами та скріплений їх печатками.

При цьому, з наявної в матеріалах справи копії акту приймання виконаних будівельних робіт № 203-7 за жовтень 2013 року вбачається, що вказаний акт підписаний та скріплений печаткою лише позивача.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Одночасно суд зазначає, що позивач не надав належних доказів на підтвердження передання акту приймання виконаних будівельних робіт № 203-7 за жовтень 2013 року відповідачу для його підписання, або для викладення мотивів його не підписання та зауважень щодо виконаних робіт.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, щодо прийняття робіт, зазначених у спірному акті, інженером технічного нагляду будівництва Колесніковим М.М., оскільки за умовами договору виконані роботи мають бути прийняті безпосередньо Університетом. Крім того, відповідно до кваліфікаційного сертифіката Колеснікова М.М. (копія наявна в матеріалах справи), останній має право здійснювати, виключно технічний нагляд за будівництвом будівель і споруд.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

До того ж, суд зауважує, що Державною фінансовою інспекцією України за результатами проведення зустрічної звірки Товариства та журналу-ордеру і відомостей по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями по контрагенту - Національному університету біоресурсів і природокористування України встановлено, що по спірному договору станом на 1 липня 2014 року рахується дебіторська заборгованість в сумі 70 775,42 грн. Наведені факти спростовують заперечення відповідача щодо не включення акту прийняття виконаних будівельних робіт № 203-6 до бухгалтерського обліку Університету.

Враховуючи те, що позивачем виконано, а відповідачем прийнято будівельні роботи згідно акту приймання виконаних будівельних робіт № 203-6 на суму 70 775,42 грн., вказана сума підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Університету про стягнення вказаної суми основного боргу. Одночасно суд вважає недоведеною та необґрунтованою заявлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 78 095,69 грн., що є вартістю робіт, зазначених в акті приймання виконаних будівельних робіт № 203-7, з підстав того, що спірний акт не був переданий відповідачу в обумовленому договором порядку та не підписаний його уповноваженим представником.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просив суд стягнути з Університету 5 126,49 грн. пені, нарахованої на суму боргу за актом № 203-6 у період з 6 листопада 2013 року по 6 травня 2014 року та на суму боргу за актом № 203-7 у період з 13 листопада 2013 року по 13 травня 2014 року (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За приписами пункту 3.7. договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт Університет сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення виконання такого зобов'язання.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що сума боргу за актом № 203-7 є документально недоведеною та такою, що не підлягає стягненню з відповідача, тому пеня може бути нарахована лише на суму 70 775,42 грн. (основний борг за актом № 203-6).

До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України), про застосування якої було заявлено відповідачем у своєму відзиві та відповідній заяві.

З даним позовом Товариство звернулось до суду 17 березня 2016 року, тому сума пені, нарахована на основний борг за актом № 203-6 у період з 6 листопада 2013 року по 6 травня 2014 року не підлягає стягненню з відповідача, оскільки позивачем пропущений строк, протягом якого він мав право звернутися до суду з даною вимогою. Отже вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 120 734,47 грн. інфляційних втрат, нарахованих на загальну суму боргу у період з 13 листопада 2013 року по 15 березня 2016 року, а також 10 461,76 трьох процентів річних, нарахованих на вищезазначену суму заборгованості та в зазначений період, що було роз'яснено представником позивача у судовому засіданні.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки суд відмовив у стягненні 78 095,69 грн. основного боргу, тому розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат має бути здійснений на суму боргу, що підлягає стягненню, а саме на 70 775,42 грн. за період з 13 листопада 2013 року по 15 березня 2016 року.

Суд здійснив арифметичний перерахунок сум трьох процентів річних та інфляційних втрат і встановив, що стягненню з Університету підлягають 57 401,23 грн. інфляційних втрат та 4 967,85 грн. трьох процентів річних. У той же час у задоволенні решти вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних слід відмовити.

З системного аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства до відповідача підлягають частковому задоволенню, а саме: 70 775,42 грн. основного боргу, 4 967,85 грн. трьох процентів річних та 57 401,23 грн. інфляційних втрат за порушення строків оплати. У той же час у задоволенні решти вимог позивача слід відмовити.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, місто Київ, вулиця Героїв Оборони, будинок 15, ідентифікаційний код 00493706) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Побутрембуд" (04080, місто Київ, вулиця Межигірська, будинок 87-А, ідентифікаційний код 35757619) 70 775 (сімдесят тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 42 коп. основного боргу, 57 401 (п'ятдесят сім тисяч чотириста одну) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 4 967 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн. 85 коп. трьох процентів річних, а також 1 997 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 16 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 6 червня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко