ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2016Справа №910/8703/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер БІС»
до Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного
про стягнення 3 475,22 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер БІС» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором про закупівлю товарів за державні кошти №26-2/11 від 26.11.2013р. в розмірі 3 475,22 грн., з яких 1 771,09 грн. сума основного боргу, 1575,73 грн. сума інфляційних втрат та 128,40 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не сплатив.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, в якому також викладено заяву про визнання суми основного боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 31.05.2016р.
В судове засідання 31.05.2016р. представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
В судовому засіданні 31 травня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
26 листопада 2013 року між позивачем (продавець за Договором) та відповідачем (замовник за Договором) було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №26-2/11 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язувався у 2013 році поставити та передати у власність замовника папір офісний (17.12.73), пломби свинцеві, дріт (25.93.1) (товар за договором), в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток №1), що додається до даного Договору і є його невід'ємною частиною, а замовник - прийняти та оплатити товар.
Згідно з п. 3.1. Договору загальна сума Договору становить 1771,09 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят одна гривня 09 копійок), в т.ч. ПДВ 20% 295,18 грн. (двісті дев'яносто п'ять грн.18 коп.).
Відповідно до пунктів 4.2. - 4.3. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником, після пред'явлення продавцем оформленого належним чином (підписи, печатка, тощо) рахунка на оплату товару та видаткової накладної. Сума товару, що вказана в рахунку, який надається продавцем замовнику, повинна відповідати специфікації та пункту 3.1. цього Договору.
Як передбачено в п. 4.4. Договору оплата за товар здійснюється впродовж 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати підписання рахунку та за умови, що Продавець виконав умови п. 4.3. Договору.
Позивачем, з урахуванням положень п. 4.2. Договору було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000647 від 25.11.2013р. на суму 1 771,09 грн. та у відповідності до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 771,09 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №РН-000/002 від 26.11.2013р.
Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом його уповноваженого представника та відтиском печатки на зазначеній видатковій накладній.
У зв'язку з не проведенням відповідачем повної оплати вартості отриманого за Договором товару позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Дослідивши умови укладеного між сторонами Договору, судом встановлено, що за своєю правовою природою він належить до договорів купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 4.4. Договору, обов'язок відповідача щодо проведення розрахунку за отриманий товар повинен бути виконаний протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати підписання рахунку (25.11.2013р.) та за умови, що Продавець виконав умови п. 4.3. Договору, а тому прострочення оплати вартості товару за Договором у відповідача перед позивачем виникло з 11.12.2013р.
Доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідач у своєму клопотанні визнав позовні вимоги в частині стягнення з нього суми основного боргу в розмірі 1 771,09 грн.
Повноваження представника відповідача ОСОБА_2, зокрема, щодо визнання позову, передбачені виданою на ім'я вказаного представника довіреністю № 19 від 17.08.2015р., копія якої міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Судом, у свою чергу, встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, а також не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Таким чином, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1771,09 грн. є обґрунтованими.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 575,73 грн. інфляційних втрат та 128,40 грн. 3 % річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, судом встановлено, що він перевищує розмір таких витрат за заявлений період, а тому судом здійснено свій розрахунок.
Таким чином, до стягнення з відповідача за несвоєчасну оплату вартості переданого за договором товару підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 1 575,18 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він відповідає встановленому законодавством порядку та способу нарахування та є обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 128,40 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню та стягненню 1 575,18 грн. та 128,40 грн. відповідно.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/8703/16 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 1 771,09 грн. суми основного боргу, 1 575,18 грн. інфляційних втрат та 128,40 грн. 3% річних.
Судовий збір позивача у розмірі 1 377,78 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного (код ЄДРПОУ 02125315, адреса: 02156, м. Київ, вул. Матеюка, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер БІС» (код ЄДРПОУ 35643845, адреса: 03143, м. Київ, вул. А.Заболотного, 33/162 «А») суму основного боргу в розмірі 1 771,09 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят одна гривня 09 копійок), інфляційні втрати в розмірі 1 575,18 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять гривень 18 копійок), 3% річних в розмірі 128,40 грн. (сто двадцять вісім гривень 40 копійок) та суму судового збору в розмірі 1 377,78 грн. (одна тисяча триста сімдесят сім гривень 78 копійок).
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03.06.2016р.
Суддя Морозов С.М.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 31.05.2016 |
Оприлюднено | 10.06.2016 |
Номер документу | 58156628 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Морозов С.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні