Рішення

від 30.05.2016 по справі 910/29638/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016Справа №910/29638/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМЛОГІСТІК»

за участю третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Біміс»

про стягнення заборгованості у розмірі 165 893,18 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Петрова О.Є. (довіреність № 685 від 12.01.2016);

від відповідача: Цалко В.П. (довіреність б/н від 21.10.2015);

від третьої особи: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

20.11.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМЛОГІСТІК» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 165 893,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 01.01.2015 між ним та відповідачем був укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 70/04-19-15 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 30 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86 Д, офіс 3.6 (далі - орендоване приміщення), а відповідач зобов'язувався прийняти у користування орендоване приміщення та сплачувати орендну плату вчасно і в повному обсязі.

Проте, відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору не виконав, орендну плату за період з січня по жовтень 2015 не сплатив.

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 150 000,00 грн основного боргу, три проценти річних у розмірі 1 935,60 грн та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 13 957,58 грн.

Провадження у справі № 910/29638/15 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 та призначено її розгляд на 14.12.2015.

10.12.2015 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 23.11.2015, для долучення до матеріалів справи.

14.12.2015 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив суд витребувати у позивача оригінали договору суборенди нежитлового приміщення № 70/04-19-15 від 01.01.2015 та акту здачі-приймання приміщення до нього і долучити вказані документи до матеріалів справи. Вказане клопотання було обґрунтоване тим, що відповідач має сумніви стосовно дійсності вказаного договору, оскільки не має офісу або іншого приміщення для здійснення господарської діяльності за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86 Д, офіс 3.6, не отримував від позивача рахунків на оплату орендної плати, актів виконаних робіт (наданих послуг) або претензій щодо сплати заборгованості по орендній платі. Крім того, вказав, що більшість документів відповідача утримується його працівниками, директор і учасник підприємства позивача до травня 2015 був також учасником товариства відповідача, а факт підроблення підпису директора підприємства відповідача - Тімочко Д.А. досліджувався в межах кримінального провадження № 42015100100000258. Клопотання про витребування доказів, на підставі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), було задоволено судом частково.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 позивача зобов'язано надати для огляду в судовому засіданні оригінали договору суборенди нежитлового приміщення № 70/04-19-15 від 01.01.2015 та акту здачі-приймання приміщення до нього, явку директора товариства відповідача Тімочка Д.А. визнано обов'язковою, розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено на 12.01.2016.

11.01.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 14.12.2015, для долучення до матеріалів справи.

12.01.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказав, що директор товариства відповідача - Тімочко Д.А. не укладав та не підписував договір суборенди нежитлового приміщення № 70/04-19-15 від 01.01.2015 та акт здачі-приймання приміщення до нього. Крім того, представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, вказав, що дізнався про існування договору суборенди нежитлового приміщення № 70/04-19-15 від 01.01.2015 та акту здачі-приймання приміщення до нього лише з позовної заяви, відомості щодо вказаного договору в бухгалтерській документації відповідача відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 13.01.2016, явку директора товариства відповідача Тімочка Д.А. визнано обов'язковою, про що зазначено у протоколі судового засідання від 12.01.2016.

13.01.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, в якій позивач просив суд у випадку задоволення клопотання відповідача про проведення судової експертизи доручити її виконання товариству з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр» або товариству з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «Альтернатива».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, подав клопотання про далучення документів до матеріалів справи, а також про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого вказав, що директор товариства Тімочко Д.А. не може з'явитись в судове засідання у зв'язку з хворобою. Вказані клопотання судом були задоволені.

Крім того, сторонами було подано спільне клопотання про продовження строку розгляду спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 явку директора товариства відповідача Тімочка Д.А. визнано обов'язковою, розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено на 22.01.2016.

20.01.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення на відзив в яких позивач, зокрема, вказав, що в ухвалі Подільського районного суду м. Києва від 27.10.2015 по справі № 758/12081/15-к зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідач для здійснення господарської діяльності використовує офіс 3.6, розташований за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича (Боженко), буд. 86 Д. Вважав доводи відповідача про відсутність у нього відомостей щодо договору суборенди нежитлового приміщення № 70/04-19-15 від 01.01.2015 спростованими.

22.01.2016 у судовому засіданні представник позивача проти задоволення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи заперечував, представник відповідача вказане клопотання підтримав. Директор товариства відповідача - Тімочко Д.А. зазначив, що договір суборенди нежитлового приміщення № 70/04-19-15 від 01.01.2015 не підписував, вказане клопотання про проведення експертизи підтримав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2016 у справі № 910/29638/15 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено на час її проведення.

27.04.2016 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз до Господарського суду міста Києва були повернуті матеріали справи № 910/29638/15 з долученим висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 2417/2418/16-32 від 14.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 провадження у справі № 910/29638/15 було поновлено, її розгляд призначено на 30.05.2016, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Біміс» (далі - третя особа).

25.05.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду, в якій позивач зазначив, що не має можливості надати документи, витребувані ухвалою суду від 16.05.2016, у зв'язку з чим просив суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Разом з тим, ухвалою суду від 16.05.2016 представників сторін було зобов'язано надати письмову позицію по суті висновку, наданого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Зазначені документи, водночас, не є такими, що необхідні для вирішення спору в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, а матеріали справи містять усі необхідні та достатні докази для об'єктивного, повного і всебічного розгляду та вирішення даного спору, у зв'язку з чим суд в задоволенні клопотання представника позивача про залишення позову без розгляду відмовив.

30.05.2016 представник позивача в судовому засіданні заяву про залишення позову без розгляду підтримав, подав письмові пояснення щодо погодження із третьою особою, як орендодавцем орендованого приміщення, передання вказаного приміщення у суборенду відповідачу. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним, просив суд в його задоволенні відмовити. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 30.05.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.01.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Біміс» (далі - ТОВ «Біміс») та товариством з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП» (далі - ТОВ «ТВА-ГРУПП») був укладений договір оренди нерухомого майна № 18 (№ 1375/04-19-13) (далі - договір оренди № 18), згідно з умовами якого ТОВ «Біміс» зобов'язувалось передати у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 216,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боженко, буд. 86 Д, офіс 3.6 (далі - орендоване приміщення), а ТОВ «ТВА-ГРУПП» зобов'язувалось прийняти у користування орендоване приміщення та сплачувати орендну плату вчасно і в повному обсязі.

Рішенням Київської міської ради № 4/8282 від 20.09.2012 було перейменовано вулицю Боженка у Голосіївському районі м. Києва на вулицю Казимира Малевича.

01.01.2013 сторонами був складений акт здачі-приймання нежитлового приміщення, згідно з яким ТОВ «Біміс» передало, а ТОВ «ТВА-ГРУПП» прийняло у користування орендоване приміщення.

31.12.2014 між ТОВ «Біміс» та ТОВ «ТВА-ГРУПП» була укладена додаткова угода № 3 до договору оренди № 18 від 01.01.2013, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди, що договір оренди вступає в силу з моменту приймання орендарем приміщення за актом приймання-передачі і дійсний до 31.12.2015.

Пунктом 8.2.3 договору оренди № 18 передбачено, що орендар має право здавати приміщення в суборенду за згодою орендодавця.

ТОВ «ТВА-ГРУПП» звернулось до ТОВ «Біміс» з листом № 5342/1/01-19/14 від 24.12.2014 у якому просило погодити передання в суборенду частини орендованого приміщення площею 30 кв.м. Вказаний лист був отриманий ТОВ «Біміс» 29.12.2014, про що свідчить відповідна відмітка представника ТОВ «Біміс» засвідчена печаткою підприємства.

При цьому, ТОВ «Біміс» будучи повідомлене про намір ТОВ «ТВА-ГРУПП» передати частину орендованого приміщення в суборенду, дій, що свідчили б про відсутність згоди на передання орендованого приміщення в суборенду, не вчинило.

Крім того, ТОВ «Біміс» повноважного представника в судове засідання 30.05.2016 не направило, факт погодження передання частини орендованого приміщення ТОВ «ТВА-ГРУПП» в суборенду не заперечило.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Біміс» передання частини орендованого приміщення ТОВ «ТВА-ГРУПП» в суборенду фактично погодило.

01.01.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП» (далі - позивач або суборендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРМЛОГІСТІК» (далі - відповідач або суборендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 70/04-19-15 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 30 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86 Д, офіс 3.6 (далі - орендоване приміщення), а відповідач зобов'язувався прийняти у користування орендоване приміщення та сплачувати орендну плату вчасно і в повному обсязі.

01.01.2015 сторонами був складений акт здачі-приймання приміщення, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у користування орендоване приміщення.

Відповідно до п. 5.1 договору загальна сума суборендної плати за один календарний місяць користування приміщенням складає 15 000,00 грн, у т.ч. ПДВ.

Розмір суборендної плати, визначений п. 5.1 договору, встановлюється на весь період суборенди приміщення за даним договором та перегляду не підлягає (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору суборендна плата починає нараховуватись з моменту передачі приміщення суборендареві за актом здачі-приймання.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно до 15-го числа кожного поточного місяця у безготівковому порядку на підставі рахунку, виставленого суборендодавцем до 10-го числа, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок суборендодавця або в іншому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.1.2 договору суборендар зобов'язаний своєчасно сплачувати суборендну плату відповідно до даного договору.

Згідно з п. 9.5 договору цей договір припиняється за заявою будь-якої із сторін, що має бути надана іншій стороні не пізніше ніж за 3 (три) дні до бажаної дати дострокового розірвання договору.

Позивач, зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору виконав, орендоване приміщення в користування відповідача передав, проте відповідач орендну плату за період з січня по жовтень 2015 не сплатив.

У зв'язку з цим, 09.11.2015 позивач направив відповідачу лист № 3092/01-19/15, яким повідомив останнього про дострокове розірвання договору з 13.11.2015 на підставі п. 9.5 договору. Відповідач вказаний лист отримав, що підтверджується описом вкладення № 802950 та квитанцією № 802950 з відміткою про вручення поштового відправлення відповідачу, копії яких долучені до матеріалів справи.

Оскільки відповідач заборгованість з оплати орендної плати не сплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 150 000,00 грн основного боргу, три проценти річних у розмірі 1 935,60 грн та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 13 957,58 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Пунктом 5.4 договору передбачений обов'язок позивача направляти відповідачу рахунки на оплату орендної плати. Позивач рахунків відповідачу не направляв, про що зазначив у позовній заяві.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки п. п. 5.1-5.4 договору чітко визначені термін сплати та розмір орендної плати, а у договорі також зазначені банківські та інші необхідні для оплати орендної плати реквізити орендодавця (позивача), не надання позивачем відповідачу відповідних рахунків не позбавило відповідача можливості виконати зобов'язання з оплати орендної плати належним чином.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 2417/2418/16-32 від 14.04.2016 підписи від імені Тімочка Д.А. в графі «Директор

---

/Д.А. Тімочко/» у договорі суборенди нежитлового приміщення № 70/04-19-15 від 01.01.2015 та акті здачі-приймання приміщення від 01.01.2015 до вказаного договору виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів Тімочко Дмитром Анатолійовичем.

Таким чином, заперечення відповідача щодо факту укладення договору суборенди нежитлового приміщення № 70/04-19-15 від 01.01.2015 директором товариства Тімочком Д.А. спростовуються.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що на підставі договору суборенди нежитлового приміщення № 101/07/15 від 07.07.2015 використовує нежитлове приміщення, загальною площею 56,65 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 6, корпус № 17 (адміністративний) (літера «А»), кімната 701, та не потребував додаткового офісного приміщення.

Суд зазначає, що укладення іншого договору не може свідчити безпосередньо про не укладення сторонами договору суборенди нежитлового приміщення № 70/04-19-15 від 01.01.2015, а лише підтверджує наявність у відповідача інших договірних відносин з оренди.

Представник відповідача документів, які б підтверджували оплату відповідачем заборгованості перед позивачем або спростовували доводи позивача, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 150 000,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 1 935,60 грн та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 13 957,58 грн.

Частиною 3 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що згідно з умовами договору строк оплати орендної плати встановлений до 15-го числа кожного поточного місяця, а також встановлено, що відповідач обов'язок з оплати орендної плати не виконував.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Часиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він виконаний вірно, з дотриманням вимог законодавства України та умов договору. Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 1 935,60 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р).

Дослідивши розрахунок суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний не вірно. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок:

№ п/пПеріод нарахуванняІндекс інфляції (%)Розмір боргу (грн)Розмір інфляційної складової боргу (грн) 1 16.01.2015-04.11.2015 105,3 (лютий 2015) 110,8 (березень 2015) 114,0 (квітень 2015) 102,2 (травень 2015) 100,4 (червень 2015) 99,0 (липень 2015) 99,2 (серпень 2015) 102,3 (вересень 2015) 98,7 (жовтень 2015) 15 000,00 5 299,65 2 16.02.2015-04.11.2015 110,8 (березень 2015) 114,0 (квітень 2015) 102,2 (травень 2015) 100,4 (червень 2015) 99,0 (липень 2015) 99,2 (серпень 2015) 102,3 (вересень 2015) 98,7 (жовтень 2015) 15 000,00 4 277,92 3 16.03.2015-04.11.2015 114,0 (квітень 2015) 102,2 (травень 2015) 100,4 (червень 2015) 99,0 (липень 2015) 99,2 (серпень 2015) 102,3 (вересень 2015) 98,7 (жовтень 2015) 15 000,00 2 398,84 4 16.04.2015-04.11.2015 102,2 (травень 2015) 100,4 (червень 2015) 99,0 (липень 2015) 99,2 (серпень 2015) 102,3 (вересень 2015) 98,7 (жовтень 2015) 15 000,00 262,14 5 16.05.2015-04.11.2015 100,4 (червень 2015) 99,0 (липень 2015) 99,2 (серпень 2015) 102,3 (вересень 2015) 98,7 (жовтень 2015) 15 000,00 -66,40 (від'ємне значення) 6 16.06.2015-04.11.2015 99,0 (липень 2015) 99,2 (серпень 2015) 102,3 (вересень 2015) 98,7 (жовтень 2015) 15 000,00 -125,89 (від'ємне значення) 7 16.07.2015-04.11.2015 99,2 (серпень 2015) 102,3 (вересень 2015) 98,7 (жовтень 2015) 15 000,00 24,35 8 16.08.2015-04.11.2015 102,3 (вересень 2015) 98,7 (жовтень 2015) 15 000,00 345,00 9 16.09.2015-04.11.2015 98,7 (жовтень 2015) 15 000,00 -195,00 10 16.10.2015-04.11.2015 - - - Всього 12 220,61

Так, вимога позивача про стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому ніж визначено позивачем, а саме - 12 220,61 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 49 ГПК України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом частково, судовий збір у розмірі 2 462,35 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМЛОГІСТІК» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4 А, офіс 139, ідентифікаційний код 39549325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 36-38, ідентифікаційний код 35677565) 150 000,00 грн (сто п'ятдесят тисяч грн 00 коп.) основного боргу; три проценти річних у розмірі 1 935,60 грн (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять грн 60 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 12 220,61 грн (дванадцять тисяч двісті двадцять грн 61 коп.); 2 462,35 грн (дві тисячі чотириста шістдесят дві грн 35 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07 червня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань