Рішення

від 31.05.2016 по справі 914/756/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016р. Справа№ 914/756/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівського міського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» , м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Львівське науково-виробниче підприємство В«ТелевідеоВ» , м.Львів

про стягнення 7 923,88 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність №24 від 04.05.2016р.);

від відповідача ОСОБА_3 - керівник.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Львівським міським комунальним підприємством В«ЛьвівтеплоенергоВ» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Львівське науково-виробниче підприємство В«ТелевідеоВ» про стягнення 7 923,88 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, з яких 5 944,67 грн. - сума основного боргу, 234,99 грн. - 3% річних та 1 744,22 грн. - інфляційних втрат.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у додатках до відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

01.10.2011р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Львівське науково-виробниче підприємство В«ТелевідеоВ» (надалі - споживач) та Львівським міським комунальним підприємством В«ЛьвівтеплоенергоВ» (надалі - теплопостачальна організація) укладено договір №1288/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для

опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Згідно з п.3.2.2 договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Відповідно до п.6.1. договору розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження (п.6.3. договору).

Як зазначено у позовній заяві, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконує, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем станом на 15.03.2016р. становить 5 944,67 грн. Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог вказана заборгованість виникла за надані послуги за період з травня 2013р. по лютий 2016р.

Крім того, позивач відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 234,99 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 744,22 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 7 923,88 грн., з яких 5 944,67 грн. - сума основного боргу, 234,99 грн. - 3% річних та 1 744,22 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, а також додатки до відзиву на позовну заяву. Зокрема відповідач зазначив, що часткові оплати, які були ним здійснені не відповідають тим, які зазначені у розрахунку позовних вимог, що долучений до позовної заяви. Тобто відповідач стверджує, що ним було здійснено часткові оплати на більшу суму, ніж зазначено у розрахунку позовних вимог. При цьому відповідачем на підтвердження своїх заперечень до відзиву на позовну заяву було долучено копії платіжних доручень.

Крім того, за твердженням відповідача сума заявлена позивачем до стягнення не відповідає дійсності, оскільки позивач просить стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію, а із розрахунку позовних вимог вбачається, що в суму, яку просить стягнути позивач включено також суму боргу за приєднане теплове навантаження.

Враховуючи наведене відповідач у задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні

положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2011р. між сторонами укладено договір №1288/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Відповідно до ст.24 Закону України В«Про теплопостачанняВ» основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Статтею 25 Закону України В«Про теплопостачанняВ» передбачено, що теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив поставку відповідачу теплової енергії у гарячій воді за період з травня 2013р. по лютий 2016р.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.6.3 договору відповідач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, зобов'язався сплачувати позивачу вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивачем до стягнення заявлено 5 944,67 грн. основного боргу. Однак із поданого розрахунку вбачається, що позивачем невірно зазначено суми, які були сплачені відповідачем в рахунок погашення основного боргу відповідача.

Так, в матеріалах справи містяться наступні платіжні доручення, що підтверджують здійснення відповідачем часткових оплат: від 24.09.2013р. на суму 300,00 грн., від 27.11.2013р. на суму 400,00 грн., від 30.01.2014р. на суму 500,00 грн., від 31.03.2014р. на суму 600,00 грн., від 05.06.2014р. на суму 684,51 грн., від 23.06.2014р. на суму 1 000,00 грн., від 08.09.2014р. на суму 1 000,00 грн., від 27.10.2014р. на суму 927,17 грн., від 25.01.2015р. на суму 970,31 грн., від 09.02.2015р. на суму 1 000,00 грн., від 14.05.2015р. на суму 1 000,00 грн., від 25.08.2015р. на суму 1 000,00 грн., від 14.09.2015р. на суму 1 000,00 грн., від 01.12.2015р. на суму 1 000,00 грн., від 11.01.2016р. на суму 1 000,00 грн. та 05.03.2016р. на суму 1 000,00 грн. Отже в матеріалах справи містяться докази сплати відповідачем часткових оплат на загальну суму 13 381,99 грн.

При цьому відповідно до розрахунку позовних вимог, за період з травня 2013р. по лютий 2016р. на виконання умов договору №1288/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011р. позивач здійснив поставку відповідачу теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 17 398,78 грн., що складається із вартості фактично спожитої теплової енергії для опалення та вартості за приєднане теплове навантаження.

Таким чином, документально заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується на суму 4 016,79 грн.

Щодо твердження відповідача, що позивачем до стягнення заявлено суму боргу лише за спожиту теплову енергію, а не за приєднане теплове навантаження, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.1. укладеного між сторонами договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно із додатком №1 до цього договору.

Із додатку №1 до договору, що також підписаний обома сторонами, вбачається що теплова енергія включає в себе теплове навантаження. Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума боргу за спожиту теплову енергію включає в себе суму боргу також і за приєднане теплове навантаження, а тому суд не погоджується із твердженням відповідача, що предметом спору не є заборгованість за приєднане теплове навантаження, а також його твердженням про відсутність у нього обов'язку щодо оплати за приєднане теплове навантаження.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 5 944,67 грн. основного боргу є частково обґрунтована та підлягає задоволенню частково.

Зокрема, суд дійшов висновку, що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем є сума основного боргу в розмірі 4 016,79 грн.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Враховуючи те, що позивачем взято до уваги невірні суми часткових оплат, які були здійснені відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, в межах зазначених позивачем періодів.

Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 159,86 грн. - 3% річних та 1 553,96 грн. - інфляційних втрат.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №2930 від 04.03.2016р. на суму 1 378,00 грн., які відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. Зокрема з відповідача на користь позивача слід стягнути 996,58 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 3 4 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Львівське науково-виробниче підприємство В«ТелевідеоВ» (79059, м.Львів, вул.Лінкольна, 53, код ЄДРПОУ 13797833) на користь Львівського міського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» (79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) 4 016,79 грн. - основного боргу, 159,86 грн. - 3% річних, 1 553,96 грн. - інфляційних втрат та 996,58 - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 06.06.2016р.

Суддя Петрашко М.М.