Рішення

від 30.05.2016 по справі 914/1018/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016р. Справа№ 914/1018/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембавуд Україна», м.Самбір, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Камет», м.Миргород, Полтавська область

про стягнення 2 005 419,36 грн.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 17.03.2016 р.);

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України, заяв про відвід суду не надходило.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембавуд Україна», м.Самбір, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камет», м.Львів про стягнення 2 005 419,36 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 15.04.2016 р. призначив розгляд справи на 11.05.2016 р. Ухвалою суду від 11.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 30.05.2016 р.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснив, що між сторонами було укладено договір поставки, на виконання умов якого позивачем було поставлено товар, однак відповідачем свої зобов'язання щодо оплати товару виконано не було, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 2 005 419,36 грн. заборгованості та судові витрати.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 15.04.2015 р. не виконав.

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21971825 від 30.05.2016 р., станом на 15.04.2016 р. (дата порушення провадження у справі) місцезнаходження відповідача відповідало місцезнаходженню, вказаному позивачем в позовній заяві. Ухвалу суду про порушення провадження у справі було надіслано на адресу, зазначену в позовній заяві: м.Львів, вул.Каховська, 8/43. В подальшому поштове відправлення було повернено підприємством зв'язку з посиланням на закінчення терміну зберігання поштового відправлення.

16.05.2016 р. позивачем до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1000907590 від 10.05.2016 р. станом на 10.05.2016 р., відповідно до якого судом встановлено, що місцезнаходження ТзОВ «Камет» змінилося на: Полтавська область, м.Миргород, вул.Незалежності, буд.244.

Відповідно до ч.3 ст.17 ГПК України , справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду. Оскільки справа прийнята до провадження з додержанням правил підсудності, суд вважає за необхідне розглянути її по суті, незважаючи на зміну відповідачем свого місцезнаходження в процесі вирішення спору.

Ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 30.05.2016 р. та ухвалу суду про порушення провадження у справі було надіслано на нову адресу відповідача, проте станом на 30.05.2016 р. поштове повідомлення про вручення відповідачеві ухвал на адресу суду не повернулось.

Згідно п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., №18 , за змістом статті 64 ГПК , зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ні позивачу, ні суду невідомі.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

30.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ембавуд Україна» (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камет» (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки №SAM-559/13.

Пунктом 14.1. договору передбачено набрання договором чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін договору і скріплення печатками сторін договору і його дію до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами договору своїх зобов'язань за договором.

Згідно з п. 2.1. договору, постачальник зобов'язався поставляти покупцю товар, визначений сторонами договору у відповідних додатках та/або додаткових угодах до цього договору, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар на умовах, визначених договором.

Загальний обсяг товару, що поставляється за цим договором, визначається сумарно і дорівнює загальній кількості товару, поставленого покупцю протягом строку дії договору. (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, ціна договору складається із загальної суми вартості товару, поставленого постачальником протягом строку дії договору.

Пунктом 6.8. договору сторони погодили, що днем (датою) поставки товару покупцю є дата одержання товару покупцем, що відповідає даті підписання покупцем товарно-транспортної чи видаткової накладної або іншого документу, передбаченого чинним законодавством України, з урахуванням вимог пунктів 7.3.-7.7. договору.

Прийом товару покупцем за відповідною кількістю та належною якістю підтверджується видатковою чи товарно-транспортною накладною або іншим документом, підписаним покупцем. (п.7.2. договору).

На виконання умов вищевказаного договору позивач за період з 02.12.2013 р. по 11.08.2014 р. включно поставив і передав у власність відповідачеві товар на загальну суму 2 017 445,76 грн. Вказане підтверджується товарно-транспортною накладною та видатковими накладними, підписаними без зауважень представниками та скріпленими печатками сторін (оригінали накладних оглянуті в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи).

Як встановлено п. 5.1 договору, покупець зобов'язується здійснити 100% оплати вартості одержаного товару, що вказана у товарно-транспортній накладній чи видатковій накладній або в іншому документі протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту одержання товару покупцем у замовлених асортименті та кількості.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та товарно-транспортної чи видаткової накладної або іншого документа, за яким був поставлений товар, у національній валюті України та у безготівковому порядку на поточний рахунок постачальника, вказаний у розділі 15 договору.

Незважаючи на факт належного здійснення позивачем своїх обов'язків за договором, відповідач вартість поставленого товару не оплатив, проте відповідно до накладних на повернення повернув позивачеві товар на загальну суму 12 026,40 грн.

Відповідно до п.5.6. договору, сторони можуть проводити звірку взаєморозрахунків. Підтвердженням проведеної звірки взаєморозрахунків є підписаний сторонами договору акт звірки взаєморозрахунків, у якому сторони договору фіксують стан кредиторської заборгованості згідно із взаємовідносинами.

В матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків, з якого вбачається наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 2 005 419,36 грн. станом на 30.11.2015 р.

Таким чином, здійснивши вирахування суми поверненого товару з суми поставленого та неоплаченого товару, позивач просив стягнути з відповідача 2 005 419,36 грн. заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення складає 2 005 419,36 грн. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 699, 610, 612, 625, 626, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Камет», Полтавська область, м.Миргород, вул.Незалежності, буд.244 (ідентифікаційний код 34857274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембавуд Україна», Львівська область, м.Самбір, вул. В.Чорновола, 36 (ідентифікаційний код 36676494) 2 005 419,36 грн. основного боргу та 30 081,29 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 30.05.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 06.06.2016 р.

Суддя Мазовіта А.Б.