Рішення

від 01.06.2016 по справі 914/1024/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2016р. Справа№ 914/1024/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю В«Радехівський цукорВ» , с.Павлів Радехівського району Львівської області Товариства з обмеженою відповідальністю В«Донвугілляспецбуд-ЛФВ» , м.Львів про: стягнення боргу в сумі 77 860,00 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Децик С.Я.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Радехівський цукорВ» , с.Павлів Радехівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Донвугілляспецбуд-ЛФВ» , м.Львів про стягнення боргу в сумі 77 860,00 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2016р. за даним позовом порушено провадження справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.05.2016р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 11.05.2016 року, розгляд справи відкладався на 01.06.2016 року.

31.05.2016р. за вх.№22937/16 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2016р., додаткових документів, зокрема, письмового підтвердження відсутності аналогічного спору, нотаріально посвідченого перекладу договору поставки №26/07 від 26.06.2013р. на українську мову, належно виготовлених копій видаткових накладних №1960 від 09.09.2013 року та №0896 від 30.01.2014 року; копій рахунків №102 від 05.08.2013 року та №173 від 18.02.2014 року та повідомлено, що оригінали виписок з банківського рахунку позивача в підтвердження поступлення коштів від відповідача в сумі 59930,00 грн. буде подано для огляду в судовому засіданні. Подані документи судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 01.06.2016р. забезпечив. В судовому засіданні подав письмове пояснення (яке в подальшому зареєстровано в системі діловодства за вх.№23039/16) в якому повідомлено про те, що між позивачем і відповідачем склалися господарські відносини на підставі договору поставки №26/07 від 26.06.2013р та зазначено, що сторони між собою інших договорів ніколи не укладали, тому інших зобов'язань у сторін, крім тих, які передбачені сторонами у договорі №26/07 від 26.06.2013р. не виникало. У зв'язку з вищевикладеним, з метою виконання зобов'язань по договору від 26.06.2013р. №26/07 відповідач провів часткову оплату отриманого від позивача вугілля (відсів) у розмірі 59930,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №85 від 05.08.2013р. на суму 14930,00 грн., №93 від 15.08.2013р. на суму 10000,00 грн.; №103 від 22.08.2013р. на суму 10000,00 грн.; №01 від 27.01.2014р. на суму 8950,00 грн.; №029 від 27.01.2014р. на суму 1050,00 грн.; №027 від 03.02.2014р. на суму 5000,00 грн.; №15 від 07.05.2014р. на суму 10000,00 грн.

Оплата вартості отриманого вугілля здійснювалась на підставі виставлених позивачем рахунків №102 від 05.08.2013 року та №173 від 18.02.2014 року. Однак відповідачем в окремих платіжних дорученнях у призначення платежу «Оплата за вугілля», вказано невірні реквізити рахунків.

Позивач зазначає, що оскільки між сторонами не укладалось інших договорів, окрім як від 26.06.2013р. №26/07 позивач зараховував усі кошти отримані від відповідача на власний рахунок №26007310028801 у філії АБ «Південний» у м.Львові в рахунок вартості вугілля поставленого позивачем відповідачу на підставі договору від 26.06.2013р. №26/07.

Крім того, позивач зазначає, що станом на момент розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена і становить 77860,00 грн. Відтак, позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, позов просить задоволити.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.04.2016 року та ухвали про відкладення розгляду справи від 11.05.2016 року не виконав, відзиву, заперечень на позов не подав, явку повноважного представника в судове засідання 01.06.2016р. не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи за адресою вказаною у позовній заяві: 79040, м.Львів, вул.Авіаційна, 7. На адресу суду повернулась кореспонденція суду з адреси відповідача з відміткою відділу пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого судом за електронним запитом від 01.06.2016р. №21979605, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донвугілляспецбуд-ЛФ», зареєстроване за адресою: 79040, м.Львів, вул.Авіаційна, 7. Зазначена адреса відповідає адресі, яку вказав позивач у позовній заяві та на яку ним скеровано відповідачу копію позовної заяви з додатками, а судом ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

Ухвала суду про порушення провадження у справі 13.11.2015р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 07.12.2015р., надіслані на адресу відповідача, повернулись на адресу суду з відміткою відділу пошти: за даною адресою вказаної організації немає.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення.

Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема, право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов'язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача - з моменту перед'явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача та відзиву відповідача на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

26 червня 2013 року між ТзОВ «Радехівський цукор»» (постачальник, позивач) та ТзОВ «Донвугілляспецбуд-ЛФ» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 26/07, на умовах якого, постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (Відповідач) прийняти та оплатити вугільну продукцію (п.1.1 договору).

Відповідно до 1.2 договору Постачальник поставляє вугілля марки АШ (відсів вугілля антрацит кулак фр. 50-100 мм ) в кількості 250.00 тон .

Згідно п.3.1 договору Постачальник здійснює поставку вугілля залізничним та / або автотранспортом.

У відповідності до п.3.2 договору Постачальник здійснює поставку вугілля залізничним та / або автотранспортом партіями в кількості, зазначеній покупцем в письмових заявках, в відкритих піввагонах по відвантажувальних реквізитах, вказаних покупцем в даному договорі або додатковій угоді, або в листі, на умовах поставки FCA, залізнична станція вантажовідправника, ( міжнародні правила тлумачення торгових термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року), якщо інше не обумовлено у відповідних Додаткових угодах до цього договору. Мінімальна норма відвантаження один вагон і / або автомобіль. Термін поставки -14 календарних днів з моменту отримання заявки.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що датою поставки вважається дата, зазначена на штемпелі залізниці накладної та / або видаткової накладної.

Відповідно до 3.5 договору право власності на відвантажену продукцію переходить до покупця з моменту фактичного отримання вугільної продукції .

Згідно п.5.1 ціна 1 тонни вугілля становить - 500.00 грн., в т.ч. ПДВ.

Як зазначено у п.5.3 договору розрахунок за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за кожну партію товару : 50 % авансу протягом 5 - ти днів з дня виставлення рахунку; 50 % відстрочки - протягом 14 днів з моменту отримання товару.

На виконання умов вищевказаного договору, за період з 06.08.2013 року по 21.02.2014 року Позивач поставив для Відповідача автомобільним транспортом відсів вугілля антрацит марки АШ , зокрема: 06.08.2013 року в кількості 25.090 тони загальною вартістю 12 545.00 грн. , що підтверджується видатковою накладною № 1479 від 06.08.2013 року, на підставі довіреності №2 від 06.08.2013 року на ім'я ОСОБА_2; 16.08.2013 року в кількості 41.730 тони загальною вартістю 20 865.00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1561 від 16.08.2013 року, на підставі довіреності №2 від 06.08.2013 року на ім'я ОСОБА_2; 22.08.2013 року в кількості 31.440 тони загальною вартістю 15 720.00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1638 від 22.08.2013 року, на підставі довіреності №2 від 06.08.2013 року на ім'я ОСОБА_2; 02.09.2013 року в кількості 33.100 тони загальною вартістю 16 550.00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1802 від 02.09.2013 року, на підставі довіреності №2 від 06.08.2013 року на ім'я ОСОБА_2; 09.09.2013 року в кількості 31.370 тони загальною вартістю 15 685.00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1960 від 09.09.2013 року, на підставі довіреності №3 від 09.09.2013 року на ім'я ОСОБА_2 В.В.; 15.10.2013 року в кількості 31.720 тони загальною вартістю 15 860.00 грн., ., що підтверджується видатковою накладною № 3371 від 15.10.2013 року, на підставі довіреності №6 від 15.10.2013 року на ім'я ОСОБА_2; 30.01.2014 року в кількості 32.800 тони загальною вартістю 16 400.00 грн., що підтверджується видатковою накладною №0896 від 30.01.2014 року, на підставі довіреності №2 від 28.01.2014 року на ім'я ОСОБА_2; 21.02.2014 року в кількості 48.330 тони загальною вартістю 24 165.00 грн.,що підтверджується видатковою накладною № 1148 від 21.02.2014 року, на підставі довіреності №2 від 28.01.2014 року на ім'я ОСОБА_2 Всього, Позивач поставив для Відповідача відсів вугілля антрацит марки АШ в кількості 275.580 тони загальною вартістю 137 790,00 гривень.

Відповідач провів часткову оплату отриманого від позивача вугілля (відсів) у розмірі 59930,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №85 від 05.08.2013р. на суму 14930,00 грн., №93 від 15.08.2013р. на суму 10000,00 грн.; №103 від 22.08.2013р. на суму 10000,00 грн.; №01 від 27.01.2014р. на суму 8950,00 грн.; №029 від 27.01.2014р. на суму 1050,00 грн.; №027 від 03.02.2014р. на суму 5000,00 грн.; №15 від 07.05.2014р. на суму 10000,00 грн. Зазначене підтверджується виписками з банківського рахунку.

Відтак, різниця між вартістю поставленого та оплаченого товару становить 77860,00 грн.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів: договір поставки №26/07 від 26.06.2013р.; видаткові накладні; овіреності на отримання товару, оригінали банківських виписок позивача на підтвердження поступлення на його рахунок від відповідача коштів в сумі 59930,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати поставленого товару на суму 77860,00 грн. не виконав, на дату розгляду справи в суді відсутні докази погашення відповідачем зазначеної заборгованості перед позивачем.

Відтак, позивач просить задоволити вимогу про стягнення з відповідача 77860,00 грн. основного боргу. Судові витрати просить покласти на відповідача.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Договір №151101 від 15.11.2011року на підставі якого заявлено позовні вимоги за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на зазначене, суд вважає, що матеріалами справи встановлено та відповідачем не спростовано існування у ТзОВ «Донвугілляспецбуд-ЛФ» заборгованості по оплаті вартості отриманого товару в сумі 77860,00 грн. за договором поставки №26/07 від 26.06.2013р., у зв'язку з чим позовна вимога ТзОВ «Радехівський цукор» про стягнення з ТзОВ «Донвугілляспецбуд-ЛФ» основного боргу в сумі 77860,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 77860,00 грн. основного боргу, обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивачем при поданні позову сплачено 1378,00 грн. судового збору платіжним дорученням №4 від 31.03.2016р.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, на відповідача покладаються судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн., який підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИ Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвугілляспецбуд-ЛФ» (79040, м.Львів, вул.Авіаційна, 7, ідентифікаційний код 38141899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор»» (80250, Львівська область, Радехівський район, с.Павлів, проспект Юності, 39, ідентифікаційний код 36153189) 77860,00 грн. основного боргу та 1378,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В засіданні 01.06.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення виготовлено 06.06.2016р.

Суддя Кітаєва С.Б.