Рішення

від 01.06.2016 по справі 922/1193/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2016 р.Справа № 922/1193/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Бєсєдіній М.М.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Білгород-Дністровський до ТОВ "А.С. Брокер", м. Харків про стягнення коштів у сумі 388 237,20 грн. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - за довір. б/н від 13.05.2016 р.,

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "А.С.Брокер" заборгованості в сумі 380 000,00 грн., з яких: 380 000,00 грн. - сума основної заборгованості, 3677,20 грн. - 3% річних, та 4 560,00 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1/17-09 від 17.09.2015р. щодо поставки частково сплаченого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.04.2016 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.05.2016р. о 12:30 годині.

16.05.2016 р. через канцелярію господарського суду Харківської області на виконання вимог ухвали суду від 18.04.2016р. від представника позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 16.05.2016р. розгляд справи було відкладено на 01.06.2016р.об 11:00 год.

В судовому засіданні 01.06.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 01.06.2016 року не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. На адресу суд повернулась ухвала суду про порушення провадження у справі від 18.04.2016 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутнього представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

17.09.2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.С.Брокер" (Відповідач, Постачальник) було підписано договір поставки №1/17-09 від 17.09.2015 року.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язався відповідно до умов договору поставити, а Покупець прийняти та оплатити наступний товар: Мініліня МЛГ 250 вартістю 298 000,00 грн. та Сушка ЛС-1,0 вартістю 192 000,00 грн.

Пунктом 2.1. Договору сторони встановили, що якість і комплектність товару повинні відповідати специфікації (додаток №1 до Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору строк поставки товару: протягом 30 днів з моменту оплати.

Пунктом 3.2. зазначено, що передача товару підтверджується видатковою або товарно-транспортною накладною, підписаною повноважними представниками сторін договору.

Розділом 5 Договору передбачено, що розрахунки здійснюються на підставі виписаних Постачальником рахунків шляхом перерахування на поточний рахунок або внесеням в касу Постачальника.

Порядок оплати:75%- предоплата, 25%-по факту завантаження на транспорт.

Повний розрахунок здійснюється Покупцем в строк не пізніше 3 днів до моменту передачі товару. (п.5.3 Договору).

На виконання умов Договору та відповідно до рахунку №1/17-09 від 17.09.2015 року, виписаного Постачальником, передоплата в розмірі 367 500,00 грн. була здійснена позивачем, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

№554 від 29.09.2015р. на суму 220 000,00 грн, №562 від 13.10.2015р. на суму 100 000,00 грн., №576 від 09.11.2015р. на суму 60 000,00 грн.

Такми чином, відповідно до умов договору (п.3.1) після отримання предоплати відповідач мав здійснити поставку обладнання в термін до 09.12.2015р.

Оскільки Товар так і не був поставлений Відповідачем, Позивач направив Відповідачу претензію від 28.12.2015 р. з повідомленням про відмову від будь-якого майбутнього прийняття виконання за договором та повернення коштів за непоставлений товар в розмірі 380 000,00 грн. Дана претензія була залишена без відповіді,та була повернута відправнику з поміткою "за закінченням терміну зберігання".

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за Договором поставки №1/17-09 від 117.09.2015 року по поставці товару в обумовлені строки не виконав.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1). Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2). На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч. 3).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3) і вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

З встановлених обставин вбачається, що зміст укладеного сторонами договору, зокрема, і в частині умов здійснення поставки товару, а також прав та обов'язків сторін у випадку не виконання відповідачем обов'язку поставити товар, не суперечить вимогам чинного законодавства, правомірність укладання договору сторонами не оспорюється, у встановленому законом порядку він не змінювався, не розривався та недійсним не визнавався, тому свої зобов'язання сторони мали виконувати відповідно до умов встановлених цим договором.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання, згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідачем не подано доказів повної поставки Товару або повернення позивачу сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів у розмірі 380 000,00 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення вартості оплаченого та непоставленого товару в сумі 380 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, за неналежне виконання зобов'язання за Договором поставки №1/17-09 від 17.09.2015 року нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3677,20 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4560,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cтягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Таку ж правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі №921/266/13-г/7.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що правові підстави для стягнення 3% річних та втрат від інфляції по даній справі відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмежною відповідальністю "А.С.Брокер" (61157, м. Харків, вул. Академіка Богомольця, 21, кв. 76, код 38000803) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (67701, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) - 380000 грн. 00 коп. заборгованості та 5700 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 06.06.2016 р.

Суддя С.Ч. Жельне