Рішення

від 31.05.2016 по справі 922/1181/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р.Справа № 922/1181/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків до Приватного підприємства "Євгенія", м.Харків про стягнення 13226,01 гривень за участю :

позивача - ОСОБА_1 (дов.№38-2072/470 від 10.05.2012 року);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

12.04.2016 року позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Євгенія", на свою користь суми заборгованості в розмірі 13226,01 грн., яка включає основний борг в сумі 8055,44 гривень, 3% річних - 395,26 гривень, 4775,31 гривень інфляційних, а також просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2016 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.05.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.05.2016 р. було відкладено розгляд справи на 31.05.2016 р.

У призначеному судовому засіданні 31.05.2016 р. представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

У судове засідання 31.05.2016 р. представник відповідача не з’явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив. Про дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі відповідача, в порядку ст.75 ГПК України.

Отже, суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" на підставі розпоряджень Харківського міського голови "Про початок та кінець опалювального сезону" 2013-2014 років у місті Харкові, здійснювало постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: місто Харків, вул.23Серпня,13, в якому знаходяться нежитлові приміщення відповідача. Система опалення приміщення відповідача є невід'ємною частиною системи опалення житлового будинку за адресою: місто Харків, вул.23 Серпня,13. На підставі зазначеного відповідачу були направлені рахунки за спожиту енергію. Відповідач сплачував рахунки, але не в повному обсязі. У зв'язку з чим, станом на 07.04.2016 р. утворилась заборгованість в розмірі 8055,44 грн.

01.03.2002 р. сторони уклали договір №20 про постачання теплової енергії. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, позивач (енергопостачальна організація) зобов’язався постачати відповідачеві (споживачу) теплову енергію в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. відповідного договору, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору.

Відповідно до п.п.6.3. договорів, відповідач зобов’язався за 1 дні до початку розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість необхідного обсягу теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п.п.6.2. договорів, є календарний місяць.

Факт споживання відповідачем теплової енергії за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами про підключення та про відключення споживача від джерела теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року, позивач свої зобов’язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії відповідачу, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується наявними у матеріалах справи актами на включення та відключення опалення, які було підписано представниками з обох сторін.

Факт направлення рахунків на оплату спожитої теплової енергії на адресу відповідача підтверджується відповідними рахунками-фактурами, виставленими до сплати відповідачу, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до п.п.3.2.2. договорів, відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов’язання, не сплатив у визначені договорами строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого, за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року включно, утворилась заборгованість у розмірі 8055,44 гривень, яка на теперішній час залишається непогашеною. Доказів на підтвердження оплати відповідної суми заборгованості за спірний період відповідач до суду не надав.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 8055,44 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 4775,31 гривень суми інфляційних втрат та 395,26 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно роз'яснення, наведеного у п.3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України №6 від 10.07.14), інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 вказаної постанови ВГС України).

Таким чином, суд, перевіривши розрахунки позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому нараховані суми підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Євгенія" (код 14096897, м.Харків, вул. 23 Серпня,13) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р №26031303062313 у ФХОУ ПАТ "Держаний ощадний банк України", МФО 351823) 8055,44 гривень основної заборгованості.

Стягнути з Приватного підприємства "Євгенія" (код 14096897, м.Харків, вул. 23 Серпня,13) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р №260093022313 у ФХОУ ПАТ "Держаний ощадний банк України", МФО 351823) 395,26 гривень суми 3% річних, 4775,31 гривень суми інфляційних втрат та 1378,00 гривень судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_2