Постанова

від 07.06.2016 по справі 5026/275/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р. Справа№ 5026/275/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

за участю представників:

від скаржника: не з'явився;

від заявника1: Оберемко І.І., дов. № 01/12-2015 від 08.07.2015;

від заявника2: не з'явився;

від боржника: не з'явився;

від ПАТ «БМ «Банк»: Порало Т.І., дов. № 05-5/121 від 28.12.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомфорт 2015" Осинської Г.Є. на ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.04.2016 у справі № 5026/275/2012 (суддя Боровик С.С.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос", м. Черкаси,

товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнабуд", Львівська обл., Яворівський р-н., м. Новояворівськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Круг-Будінвест", м. Черкаси

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікос» та товариство з обмеженою відповідальністю "Вікнабуд" звернулися до суду з заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Круг-Будінвест».

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.02.2012 порушено провадження у цій справі.

20.03.2012 в газеті "Урядовий кур'єр" № 50 проведено публікацію про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Ухвалою суду від 19.06.2012 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів.

Постановою господарського суду Черкаської області від 02.07.2012 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Каплю С.В.

Ухвалою від 08.11.2012 затверджено реєстр вимог поточних кредиторів.

28.04.2016 від директора ТОВ "Єврокомфорт 2015" надійшла заява про вжиття заходів забезпечення, в якій просить суд: заборонити ліквідатору Каплі С.В. вчиняти дії, направлені на відчуження нежитлових приміщень (нерухомого майна), які належать ТОВ "Круг-Будінвест" та знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, буд.70, а саме: казарма (літ Ж-ІІ), клуб (літ З-І, з, з І), склад (літ. И-I), учбовий корпус (літ Н-І, н, н І), клуб з прибудовами (літ Ц-І, ц, ц І).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.04.2016 у справі № 5026/275/2012 (суддя Боровик С.С.) у задоволенні заяви директора товариства з обмежною відповідальністю "Єврокомфорт 2015" про вжиття заходів забезпечення відмовлено повністю.

При цьому суд керувався ст.ст. 66, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду Черкаської області, директор товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомфорт 2015" Осинська Г.Є., звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.04.2016 та заборонити вчиняти дії направлені на відчуження нежитлових приміщень, а саме: казарми (літ. Ж-ІІ), клубу (літ. З-І, з, з І), складу (літ. И-І), учбового корпусу (літ. Н-І, н, н І), клубу з прибудовами (літ. Ц-І, ц, ц І), які знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 70.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваній ухвалі обставинам справи та неповним з'ясуванням обставин справи, а саме судом зроблено невірний висновок щодо відсутності обґрунтованих підстав для застосування заходів до забезпечення позову. Крім того скаржник зазначає, що місцевим господарським судом невірно застосовано положення ст.ст. 66, 67 ГПК України та не взято до уваги п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

06.06.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником ТОВ «Нікос» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує вимоги апеляційної скарги та просить залишити її без змін, а оскаржувану ухвалу - без задоволення.

07.06.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником АТ «БМ БАНК» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує вимоги апеляційної скарги та просить залишити її без змін, а оскаржувану ухвалу - без задоволення.

В судовому засіданні представники АТ «БМ БАНК» та ТОВ «Нікос» заперечували вимоги апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися представники скаржника, інших сторін та учасників провадження у справі, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, а також враховуючи обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників скаржника, інших сторін та учасників провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 в редакції від 30.06.1999 зі змінами та доповненнями, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

У відповідності до п. 7.1 Рекомендацій Президії ВГСУ від 04.06.2004 № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з частиною 1 статті 12 Закону господарський суд за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою має право вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, в тому числі передбачені статтею 67 ГПК України.

У виборі заходів забезпечення суду слід враховувати, що такі заходи не повинні унеможливлювати оперативно-господарську діяльність боржника, тобто не мати характеру повної заборони на здійснення перерахування коштів, передачу майна, укладення угод, необхідних для провадження такої діяльності.

Таким чином, господарський суд у справі про банкрутство вправі вживати заходи забезпечення вимог кредиторів, які є необхідними і максимально відповідають інтересам боржника та кредиторів.

Отже, застосування заходів до забезпечення, зокрема, у вигляді заборони стороною вчиняти певні дії здійснюється у відповідності до вимог ГПК України.

Пунктом 1 ст. 66 ГПК України господарському суду надано право вживати заходи до забезпечення позову, передбачені ст. 67 цього кодексу, зокрема, заборона відповідачеві (в даному випадку ліквідатору боржника) вчиняти певні дії.

При накладенні арешту на майно чи забороні розпорядження майном господарському суду слід зазначати, щодо якого конкретного майна вживаються заходи забезпечення та які саме дії забороняється вчиняти органам управління боржника.

Аналогічна позиція викладена і в п. 73 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 №15 «Про судову практику у справах про банкрутство» та абз. 3, абз. 4 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

Як зазначено в абзацах 1, 2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, як вбачається з матеріалів справи оскаржувана ухвала прийнята за результатами розгляду клопотання ТОВ «Єврокомфорт 2015», яке мотивоване тим, що 18.12.2015 між ТОВ "Єврокомфорт 2015" (покупець за договором) та ТОВ "Круг-Будінвест" (продавець за договором) було укладено попередній договір (надалі - договір) з протоколом розбіжностей від 25.12.2015.

За умовами пункту 1 договору сторони зобов'язуються в майбутньому укласти договір купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Покупець за попереднім договором проводить попередню оплату в сумі 15 000,00 грн. без ПДВ. Залишок вартості нежитлових приміщень (нерухомого майна) покупець перераховує в день підписання нотаріусом основного договору (пункт 4 договору).

Як вбачається із матеріалів заяви, на виконання пункту 4 договору ТОВ "Єврокомфорт 2015" була здійснена попередня оплата в сумі 15 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 29.12.2015.

Відповідно до п. 6 попереднього договору сторони узгодили, що продавець зобов'язується надати покупцю підготовлений проект основного договору після отримання експертного висновку.

Проект основного договору від продавця скаржнику не надходив.

Сторони зобов'язувалися (у разі згоди) укласти основний договір після отримання експертного висновку про вартість об'єктів нерухомості (пункт 9 договору).

Як зазначає у заяві ТОВ "Єврокомфорт 2015", експертний висновок про вартість об'єктів нерухомості отримано 25.12.2016.

Однак, ТОВ "Круг-Будінвест" у встановлений попереднім договором строк договір купівлі-продажу нерухомого майна не уклав, у зв'язку з чим 28.01.2016 ТОВ "Єврокомфорт 2015" направило вимогу про виконання умов попереднього договору. Відповіді на вказану вимогу ТОВ "Круг-Будінвест" не надало.

Дослідивши заяву ТОВ "Єврокомфорт 2015" колегія суддів робить висновок, що скаржник як на підставу для вжиття заходів забезпечення посилався на ухилення ТОВ "Круг-Будінвест" від виконання обов'язків по попередньому договору з метою укладення договору купівлі-продажу з іншою особою, тому, на думку скаржника, існує реальна загроза відчуження належного ТОВ "Круг-Будінвест" нерухомого майна протягом часу розгляду даної справи, що зробить неможливим виконання рішення суду по цій справі.

Колегія суддів на підставі вищенаведених обставин справи та норм чинного законодавства робить висновок про те, що доводи директора ТОВ "Єврокомфорт 2015" про можливість укладення арбітражним керуючим ліквідатором Каплею С.В. договору купівлі-продажу майна з іншою особою є необґрунтованими на підтвердження яких скаржником не надано жодного належного та допустимого доказу.

Крім того апеляційний суд вважає, що ненадання ліквідатором боржника Каплею С.В. відповіді на звернення директора ТОВ «Єврокомфорт 2015» не може слугувати підтвердженням намірів ліквідатора банкрута щодо продажу спірного майна.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи ТОВ «Єврокомфорт 2015», викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали господарського суду.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 66, 67, 86, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.04.2016 у справі № 5026/275/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокомфорт 2015»залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко