Постанова

від 01.06.2016 по справі 902/97/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 902/97/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Вощук О.А.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №220216-1 від 22 лютого 2016 року)

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" на рішення господарського суду Вінницької області від 23.03.2016 року у справі №902/97/16 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом ОСОБА_2 підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд"

про визнання договорів недійсними

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Вінницької області (суддя Тварковський А.А.) від 23 березня 2016 року у справі №902/97/16 було відмовлено у позові ОСОБА_2 підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра" (надалі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" (надалі - відповідач 2) про визнання договорів недійсними /а.с.135-140/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що уклавши Договір про погодження заборгованості та визначивши у ньому умови припинення усіх зобов'язань за Договором про надання послуг від 23 квітня 2014 року, Договором поставки № 170604 від 17 червня 2013 року та Договором поставки № 310309 від 27 березня 2014 року, сторони тим самим у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за вказаними договорами. Даний факт підтверджений у рішенні суду від 30.11.2015 року у справі №902/1007/15, відтак є преюдиціальним. Отже, Договір про погодження заборгованості від 29.09.2015 року не був самостійним правочином, який би, як юридичний факт, породив між позивачем та відповідачем 2 нові зобов'язання, він лише вніс зміни уже до існуючих договірних зобов'язань, Договору - 1, Договору - 2 та Договору - 3. Належне виконання відповідачем 2 Договору про погодження заборгованості шляхом перерахування на рахунок позивача 2890000 грн., а саме: платіжним дорученням №3565 від 29 вересня 2015 року відповідачем 2 було перераховано на рахунок позивача 2816200 грн. із призначенням платежу В«Оплата зг. Договору про погодження заборгованості від 29 вересня 2015 рокуВ» та платіжним дорученням № 3566 від 29 вересня 2015 року відповідачем 2 було перераховано на рахунок позивача 73800 грн. із призначенням платежу В«Оплата зг. Договору про погодження заборгованості від 29 вересня 2015 рокуВ» , а у свою чергу прийняття такого виконання позивачем свідчить про схвалення юридичною особою дій свого представника (особи, що підписала Договір від імені директора), а відтак договір не може бути визнаний недійним з цієї підстави.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 23 березня 2016 року по справі №902/97/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги /а.с.148-151/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що статутом позивача обмежені повноваження директора на вчинення від імені позивача будь-яких дій, які змінюють цивільні права чи обов'язки позивача, в тому числі, дій, які приводять до зменшення прав на отримання позивачем грошових коштів, незалежно від того, чи є ці грошові кошти сплатою за товари, роботи чи послуги, або сплатою штрафних санкцій чи будь-яким іншим платежем. В результаті підписання договору про погодження суми заборгованості від 29.09.2015 року сума грошових зобов'язань, на які мав право позивач за первинними договорами зменшилась, як мінімум, на 2362985,37 грн. З огляду на це, а також, оскільки в самому договорі в якості предмету вказана заборгованість в розмірі 3364024,04 грн., директор позивача, ОСОБА_3, перевищила передбачені статутом обмеження на укладення договорів на суму понад 1 млн. грн. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновків, які спростовуються матеріалами справи, чим порушив статтю 43 ГПК України. Норма статті 241 Цивільного кодексу України щодо схвалення правочину підлягає застосуванню тільки в разі вчинення правочину представником з перевищенням повноважень. Однак, з тексту оскаржуваного рішення вбачається, що на думку суду такого перевищення не було під час укладення оспорюваних договорів. Обставини взаємовідносин між сторонами свідчать про відсутність будь-яких активних дій з боку ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс", які здійснювались на виконання договору про погодження суми заборгованості від 29.09.2015 року, чи якими було прийняте виконання цього договору. Про схвалення оспорюваного договору про погодження суми заборгованості від 29.09.2015 року не може свідчити отримання чи неповернення грошових коштів, які були сплачені ТОВ "Захід Трейд" на виконання цього договору. Зарахування грошових коштів на банківський рахунок ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" - операція, яка не залежить від волі цієї особи, тому не може вважатись схваленням або прийняттям виконання. Щодо неповернення зазначених грошових коштів апелянт звертає увагу, що відповідно до пункту 6.7 укладеного між ТОВ "Захід Трейд" та ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" Договору поставки від 27.03.2014 року №310309 незалежно від призначення платежу у банківському переказі, у разі порушення покупцем платіжних зобов'язань за цим або будь-яким іншим договором, постачальник має право самостійно зарахувати оплати грошовими коштами, що надійшли від покупця, в оплату простроченої заборгованості. Відтак, грошові кошти в сумі 73800 грн. та 2816200 грн., які надійшли від ТОВ "Захід Трейд" на рахунок ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" були зараховані в оплату простроченої заборгованості за Договором поставки від 27.03.2014 року №310309. Також, бездіяльність у вигляді неповернення коштів не може вважатись проявом волі на схвалення правочину або прийняття виконання за ним. Окрім цього, судом під час проведення судового засідання було порушено норми процесуального права, а саме: статті 38 та 77 ГПК України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2016 року у справі №902/97/16 було прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" та призначено дату судового засідання на 18 травня 2016 року /а.с.147/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року у справі №902/97/16 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 01 червня 2016 року /а.с. 173/.

Відповідач 1 та відповідач 2 своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористалися, відзиву на апеляційну скаргу не надали. В судовому засіданні 18 травня 2016 року представник відповідача 2 - ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні 18 травня 2016 року та 01 червня 2016 року представники позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Водночас, 01 червня 2016 року від представника ТОВ "Захід Трейд" - ОСОБА_4 та від представника ТОВ "Захід Трейд" - ОСОБА_5 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання представників відповідача 2 судом відхилені як необґрунтовані, оскільки представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, тому відповідач 2 зобов'язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах.

Крім того, пунктом 2 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року у справі №902/97/16 сторонам роз'яснювалось, що неявка їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у справі матеріалами.

З огляду на викладене, нез'явлення конкретних представників відповідача 2 не є перешкодою для розгляду скарги по суті.

Враховуючи те, що ТОВ "Захід Трейд" був завчасно та належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, проте в судове засідання не з'явився та враховуючи те, що представником відповідача 2 - ТОВ "Захід Трейд" в судовому засіданні 18 травня 2016 року були надані пояснення з приводу апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності його представників.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається колегією суддів з матеріалів справи та рішення господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2015 року у справі №902/1007/15 /а.с.26-36/, у якій встановлені обставини, що в силу статті 35 ГПК України є преюдиційними для розгляду даної справи, 17 червня 2013 року між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Захід Трейд" укладено Договір поставки №170604 (надалі - Договір поставки від 17 червня 2013 року).

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору поставки від 17 червня 2013 року позивач зобов'язався у визначені договором строки, передати у власність відповідача 2 товар, а відповідач 2 зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість.

На виконання умом вказаного Договору ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" на підставі видаткової накладної №БА-2006-16 від 20 червня 2013 року, видаткової накладної № БА-2506-2 від 25 червня 2013 року, видаткової накладеної № БА-0609-8 від 6 вересня 2013 року відвантажив, а ТОВ "Захід Трейд", через представника, що діяв на підставі доручень, отримав товар на загальну суму 539887 грн 20 коп..

27 березня 2014 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено Договір поставки №310309 (надалі Договір поставки від 27 березня 2014 року).

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору від 27 березня 2014 року позивач зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність відповідача 2 товар, а відповідач 2 зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість.

На виконання умов Договору поставки від 27 березня 2014 року ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" відвантажило, а ТОВ "Захід Трейд", через представників, що діяли на підставі доручень, отримало товар на загальну суму 2908826 грн. 26 коп., що підтверджується наступними первинними обліковими документами, а саме: видаткова накладна №БА-2903-10 від 29 березня 2014 року на суму 45400 грн.; видаткова накладна (довіреність № 9/1 від 29 березня 2014 року); видаткова накладна №БА-0104-13 від 1 квітня 2014 року на суму 90800 грн. (довіреність №14/1 від 1 квітня 2014 року; видаткова накладна №БА-0204-32 від 2 квітня 2014 року на суму 181600 грн. (довіреність №11/1 від 2 квітня 2014 року; видаткова накладна № БА-0304110 від 3 квітня 2014 року (довіреність № 11/2 від 3 квітня 2014 року); видаткова накладна № БА-0504-04 від 5 квітня 2014 року на суму 136200 грн. 24 коп. (довіреність № 24/1 від 7 квітня 2014 року); видаткова накладна № БА-0704-28 від 7 квітня 2014 року на суму 201600 грн. (довіреність № 19/1 від 28 квітня 2014 року); видаткова накладна №БА-2804-12 від 28 квітня 2014 року на суму 201600 грн. (довіреність № 19/1 від 28 квітня 2014 року); видаткова накладна №БА-3004-08 від 30 квітня 2014 року на суму 163735 грн. (довіреність № 20/1 від 30 квітня 2014 року); видаткова накладна № БА-0206-46 від 2 червня 2014 року на суму 348810 грн. (довіреність № 28/1 від 2 червня 2014 року); видаткова накладна № БА-0606-20 від 6 червня 2014 року на суму 58308 грн. 80 коп. (довіреність № 30 від 6 червня 2014 року); видаткова накладна № БА-1106-13 від 11 червня 2014 року на суму 783967 грн. 60 коп. (довіреність № 30 від 11 червня 2014 року); видаткова накладна № БА-1106-14 від 11 червня 2014 року на суму 3976 грн. 83 коп. (довіреність № 29 від 1 червня 2014 року); видаткова накладна № БА-1706-05 від 17 червня 2014 року на суму 99388 грн. 80 коп. (довіреність № 29 від 17 червня 2014 року); видаткова накладна № БА-2006-20 від 20 червня 2014 року на суму 13708 грн. 80 коп. (довіреність № 32 від 17 червня 2014 року); видаткова накладна № БА-0107-07 від 1 липня 2014 року на суму 144497 грн. 34 коп. (довіреність № 38 від 25 червня 2014 року).

23 квітня 2014 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено Договір про надання послуг № 230414-17П (надалі - Договір про надання послуг).

Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання послуг позивач зобов'язався надати відповідачу 2 послуги у рослинництві, із використанням власної сільськогосподарської техніки - обприскувач - агрокомплекс "Роса", в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На виконання умов Договору про надання послуг позивачем надано відповідачу 2 послуги з внесення ЗЗР оприскувачами "РОСА" на загальну суму 123131 грн. 50 коп., що підтверджується актами виконаних робіт до Договору про надання послуг, а саме: акт виконаних робіт від 20 червня 2014 року на суму 50000,00 грн.; акт виконаних робіт №2 від 20 травня 2014 року на суму 13800,00 грн.; акт виконаних робіт №3 від 18 червня 2014 року на суму 59331 грн 50 коп..

Окрім того, 2 вересня 2014 року між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Радоміра" укладено Договір поруки (надалі - Договір поруки).

За умовами пункту 1.1 Договору поруки відповідач 1 зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем 2 його боргових зобов'язань перед позивачем за основним договором, в обсязі зобов'язань, визначених підпунктом 2.1.1 цього Договору.

У даному Договорі поруки, сторони визначили такі терміни:

В«Основний договірВ» - Договір від 23 квітня 2014 року про надання послуг у рослинництві із використанням власної сільськогосподарської техніки - оприскувач агрокомплекс В«РосаВ» ; Договір про поставку товарів від 17 червня 2013 року та Договір від 27 березня 2014 року - укладені між позивачем та відповідача 2;

В«Боргові Зобов'язанняВ» - зобов'язання відповідача 2 перед позивачем по сплаті останньому будь-яких сум чи їх частини, що виникають із основного договору; під борговими зобов'язаннями слід розуміти як повну їх суму, так і будь-яку їх частину.

У липні 2015 року, зважаючи на несплату ТОВ "Захід Трейд" заборгованості за основним договором, ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" звернулося за захистом порушеного права до суду із позовом про стягнення солідарно з відповідачів 3364024 грн. 04 коп. боргу (з яких: 47911 грн. 21 коп. - за договором про надання послуг №230414-17П від 23 квітня 2014 року; 458105 грн. 63 коп. - за договором поставки №170604 від 17 червня 2013 року; 2858007 грн. 20 коп. - за договором поставки № 310309 від 27 березня 2014 року; стягнення з відповідача 2 штрафних санкцій в сумі 1815164 грн., з них: 9809 грн. пені за Договором про надання послуг №230414-17П від 23 квітня 2014 року; 229052 грн. 81 коп. штрафу за Договором поставки №170604 від 17 червня 2013 року; 468753 грн. пені та 805608 грн. 80 коп. штрафу - за договором поставки №310309 від 27 березня 2014 року).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2015 року у справі №902/1007/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду 17 лютого 2016 року, у задоволенні позову було відмовлено повністю.

29 вересня 2015 року між ОСОБА_2 підприємством "Фірма "Бершадь Агроплюс" в особі директора ОСОБА_3, яка діяла на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд", в особі директора ОСОБА_6, який діяв на підставі Статуту було укладено договір про погодження заборгованості.

У відповідності до пункту 10.4.3 статуту ОСОБА_2 підприємства В«Фірма В«Бершадь В«АгроплюсВ» директор має право вчиняти правочини, що не перевищують 1000000 гривень, та чинити юридичні дії від імені підприємства, давати доручення.

Відповідно до пункту 10.2.17 Статуту до компетенції зборів учасників Підприємства належить затвердження всіх інших договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 1000000 (один) мільйон гривень.

Відповідно до пункту 1 Договору сторони підтверджують, що між ними існують господарські правовідносини, які виникли на підставі наступних договорів: Договору про надання послуг №23014-17П від 23 квітня 2014 року (Договір-1); Договору поставки №170604 від 17 червня 2013 року (Договір-2); Договору поставки №310309 від 27 березня 2014 року (Договір-3).

У пункті 2 Договору сторони визначили, що у відповідача 2 перед відповідачем 1 існують боргові зобов'язання за зазначеними вище договорами на загальну суму 3364024 грн. 04 коп. (три мільйони триста шістдесят чотири тисячі двадцять чотири гривні 04 копійки).

Відповідно до пункту 3 Договору, сума заборгованості ТОВ "Захід Трейд" перед позивачем в розмірі 3364024 грн. 04 коп. визначається сторонами наступним чином:

- 47911 грн. 21 коп. (сорок сім тисяч дев'ятсот одинадцять гривень 21 копійка) - основний борг за надані послуги за Договором-1;

- 525772 грн. 41 коп. (п'ятсот двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 41 копійка) - основний борг з урахуванням коригування курсової складової вартості товару за Договором-2 (пункт 6.3), визначеної на дату укладання даного Договору;

- 2858007 грн. 20 коп. (два мільйони вісімсот п'ятдесят вісім тисяч сім гривень 20 копійок) - основний борг з урахуванням коригування курсової складової вартості товару за Договором-3 (пункт 6.4), визначеної на дату укладання даного Договору.

Проте, з дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що сума складає 3431690 грн. 82 коп., а не 3364024 грн. 04 коп., що є очевидною арифметичною помилкою, яка судами врахована.

У пункті 4 Договору сторони дійшли згоди, що ТОВ "Захід Трейд" зобов'язався здійснити погашення частини існуючої заборгованості за Договором-1, Договором-2, Договором-3 в розмірі 2816200 (два мільйони вісімсот шістнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок) грн. не пізніше 29 вересня 2015 року включно; погашенням частини існуючої заборгованості, вважається момент зарахування грошових на розрахунковий рахунок Позивача.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що за умови сплати відповідачем 2 частини заборгованості, визначеної пунктом 4 цього Договору, у строк до 29 вересня 2015 року позивач надає відповідачу 2 дисконт щодо заборгованості за визначеними вище зобов'язаннями та визначає суму боргу до сплати ТОВ "Захід Трейд" у сумі 2 816 200 (два мільйони вісімсот шістнадцять тисяч двісті гривень, 00 копійок) грн. у наступному порядку:

- 47911 грн. 21 коп. (сорок сім тисяч дев'ятсот одинадцять гривень 21 копійка) - основний борг за надані послуги за Договором - 1 за умови оплати з формулюванням призначення платежу у платіжному дорученні В«основний борг за надані послуги за Договором поставки №23014-17П від 23 квітня 2014 рокуВ» ;

- 525772 грн. 41 коп. (п'ятсот двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 41 копійка) - основний борг з урахуванням коригування курсової складової вартості товару за Договором - 2, визначеної на дату укладання даного Договору за умови оплати з формулюванням призначення платежу у платіжному дорученні В«основний борг за надані послуги за Договором поставки №3 10309 від 27 березня 2014 рокуВ» ;

- 2242516 грн. 38 коп. (два мільйони двісті сорок дві тисячі п'ятсот шістнадцять гривень 38 копійок) - основний борг з урахуванням коригування курсової складової вартості товару за Договором-3, визначеної на дату укладання даного Договору за умови оплати з формулюванням призначення платежу у платіжному дорученні В«основний борг за надані товари за Договором поставки № 310309 від 27 березня 2014 рокуВ» .

Пунктом 5 Договору сторони визначили, що крім суми основного зобов'язання в розмірі 2816200 (два мільйони вісімсот шістнадцять тисяч двісті гривень, 00 копійок) грн. ТОВ "Захід Трейд" зобов'язався сплатити ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" в строк до 29 вересня 2015 року додаткові витрати (судовий збір) у сумі 73800 грн.

Пунктом 6 Договору сторони погодили, що умови даного Договору діють за умови сплати відповідачем 2 визначених у пунктах 4 і 5 даного Договору сум у строк 29 вересня 2015 року; у разі виконання відповідачем 2 умов даного Договору та сплати визначеної загальної грошової суми у розмірі 2890000 (два мільйони вісімсот дев'яносто тисяч гривень, 00 копійок) грн.., умови Договору-1, Договору-2 та Договору-3 щодо оплати відповідачем 2 грошових зобов'язань, в тому числі основного зобов'язання, вважаються виконані, а Договір - 1, Договір - 2 та Договір - 3 вважаються виконаними повністю.

Пунктом 7 Договору сторони передбачили, що за умови належного виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань, передбачених пунктами 4 і 5 даного Договору, положення Договору-2 та Договору-3 в частині відповідальності сторони - 2 не діють і не застосовуються, починаючи з дати укладення даного договору.

Згідно пункту 5 Договору належне виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань, передбачених пунктами 4 і 5 даного Договору є належним виконанням відповідачем 2 своїх зобов'язань в цілому за Договором-1, Договором-2 та Договором-3, починаючи з дати виконання цього Договору; при цьому позивач підтверджує, що у нього буде відсутнім право на стягнення з відповідача 2 грошових сум за Договором-1, Договором-2 та Договором-3.

Пунктом 9 Договору сторони визначили, що даний договір укладений у двох примірниках на українській мові, по одному примірнику для кожної із сторін. Даний Договір в сканованому вигляді вступає в силу з моменту його підписання та діє до обміну оригіналами та повного виконання його сторонами з урахуванням приписів пунктів 4 і 5 даного Договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за Договором про погодження заборгованості 29 вересня 2015 року (основний договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю В«РадоміраВ» (поручитель) та ОСОБА_2 підприємством В«Фірма В«Бершадь АгроплюсВ» (кредитор) укладено Договір поруки. За цим Договором поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником - ТОВ В«Захід ТрейдВ» боргових зобов'язань перед кредитором в обсязі, що визначений у пункті 2.1.1 даного Договору.

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору поруки від 29.09.2015 року порукою за цим Договором забезпечуються вимоги кредитора щодо плати боржником суми, визначеної в основному договорі, що складається із вартості отриманих та неоплачених послуг та товарів боржником за: Договором про надання послуг №23014-17П від 23 квітня 2014 року (Договір-1); Договором поставки №170604 від 17 червня 2013 року (Договір-2); Договором поставки №310309 від 27 березня 2014 року (Договір-3).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про погодження заборгованості ТОВ "Захід Трейд" перерахувало на рахунок ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" 2890000 грн., а саме: платіжним дорученням №3565 від 29 вересня 2015 року було перераховано на рахунок позивача 2816200,00 грн. із призначенням платежу В«Оплата зг. Договору про погодження заборгованості від 29 вересня 2015 рокуВ» та платіжним дорученням №3566 від 29 вересня 2015 року було перераховано на рахунок позивача 73800,00 грн. із призначенням платежу В«Оплата зг. Договору про погодження заборгованості від 29 вересня 2015 рокуВ» .

18 січня 2016 року власники ОСОБА_2 підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс", дізнавшись про укладення оспорюваних договорів, прийняли рішення про застосування до директора ОСОБА_3 дисциплінарної відповідальності за порушення встановлених статутом обмежень у повноваженнях директора та про звернення до суду з позовом про визнання оспорюваних договорів недійсними, яке оформили Протоколом загальних зборів учасників ОСОБА_2 підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" №18/01/16 від 18 січня 2016 року.

В подальшому, листом №020316-2 від 02.03.2016 року Приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд", що договір про погодження суми заборгованості від 29.09.2015 року є недійсним правочином та відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, оскільки він був укладений директором підприємства з перевищенням передбачених Статутом підприємства обмежень. Також, Приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" в особі уповноважених органів не здійснювало жодних дій зі схвалення договору про погодження суми заборгованості від 29.09.2015 року чи прийняття виконання за цим договором. Крім того, в листі зазначено, що грошові кошти в сумі 73800,00 грн. та 2816200,00 грн., які надійшли від ТОВ "Захід Трейд" на рахунок ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" у відповідності до рішення Загальних зборів ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" (Протокол №20/01/16 від 20.01.2016 року) були зараховані в оплату простроченої заборгованості за договором поставки від 27.03.2014 року №310309.

Приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" у позовній заяві стверджувало, що його директор ОСОБА_3, укладаючи спірний договір про погодження заборгованості, діяла із перевищенням своїх повноважень, визначених в установчих документах підприємства, в частині, що стосуються можливості вчиняти правочини, що не перевищують 1000000 грн., а тому, на думку позивача, дана обставина є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновків, що договір про погодження заборгованості від 29.09.2015 року не був самостійним правочином, який би як юридичний факт породив між позивачем та відповідачем 2 нові зобов'язання, він лише вніс зміни уже до існуючих договірних зобов'язань, Договору-1, Договору-2 та Договору-3. Договір про погодження заборгованості по своїй суті фактично зменшив лише ціну Договору-3 на суму 615490,82 грн. (враховуючи арифметичну помилку). Укладаючи даний Договір директор ОСОБА_3, діяла у межах своїх повноважень та не перевищила право на укладення правочинів на суму понад 1 000 000 грн. в контексті пункту 10.4.3. статуту позивача. Суд першої інстанції зазначив, що навіть і за наявності перевищення повноважень мало місце наступне схвалення правочину. Належне виконання ТОВ "Захід Трейд" Договору про погодження заборгованості шляхом перерахування на рахунок позивача 2890000 грн., а у свою чергу прийняття такого виконання позивачем свідчить про схвалення юридичною особою дій свого представника (особи, що підписала Договір від імені директора), а відтак договір не може бути визнаний недійним з цієї підстави.

Проте, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає зазначені висновки передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм матеріального права, з огляду на наступне.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 Цивільного кодексу України). За системним аналізом норм Цивільного кодексу України (статті 99, 145, 147), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України «Про господарські товариства» (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

Відтак, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, з урахуванням статті 98 Цивільного кодексу України та з огляду на приписи статей 92, 203, 215, 241 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 Цивільного кодексу України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором.

Крім того, відповідач 2 не був позбавлений права при підписанні договору про погодження заборгованості від 29 вересня 2015 року перевірити статут ОСОБА_2 підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" на наявність обмежень щодо укладення правочинів керівником.

Укладений між ОСОБА_2 підприємством "Фірма "Бершадь Агроплюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" договір про погодження заборгованості за своєю правової природою є договором про порядок та строки сплати заборгованості, відповідно до якого відповідач 2 визнав заборгованість перед позивачем за вказаними вище договорами поставки та надання послуг 1, 2 і 3 у сумі 3431690 грн. 82 коп. (враховуючи арифметичну помилку в Договорі про погодження заборгованості).

Тобто, уклавши договір про погодження заборгованості сторони дійшли згоди про інший порядок і розмір сплати заборгованості, що обумовлюють припинення зобов'язань за вказаними договорами.

Таким чином, уклавши Договір про погодження заборгованості та визначивши у ньому умови припинення усіх зобов'язань на суму 3431690,82 грн. за Договором про надання послуг від 23 квітня 2014 року, Договором поставки №170604 від 17 червня 2013 року та Договором поставки №310309 від 27 березня 2014 року, сторони тим самим у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за вказаними договорами.

Отже, Договір про погодження заборгованості від 29.09.2015 року був самостійним правочином, який як юридичний факт породив між позивачем та відповідачем 2 нові зобов'язання, він припинив вже існуючі договірні зобов'язання за Договором-1, Договором- 2 та Договором-3.

З огляду на умови Договорів 1, 2, 3 та умови Договору про погодження заборгованості, ТОВ "Захід Трейд" за умови належного виконання ним вимог вказаного договору про погодження заборгованості не лише надавалася сума дисконту (прощався борг) у розмірі 615490,82 грн., а й припинялись зобов'язання за попередніми договорами.

Відтак, укладаючи даний Договір директор ОСОБА_3, діяла поза межами своїх повноважень та перевищила право на укладення правочинів на суму понад 1000000 грн. в контексті пункту 10.4.3. статуту позивача.

В свою чергу, подальшого схвалення правочину не відбулося з огляду на наступне.

Виходячи з положень статті 241 Цивільного кодексу України, можливі два варіанта поведінки особи, яку представляють, при представництві з перевищенням повноважень: схвалення правочину; відмова від його схвалення.

Схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це. Для уникнення можливих проблем з метою захисту інтересів представника і третьої особи - сторони правочину бажано оформляти заяву письмово. По-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину. Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Пунктом 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» №11 від 29.05.2013 року визначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відтак, враховуючи наявність Протоколу загальних зборів учасників ОСОБА_2 підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" №18/01/16 від 18 січня 2016 року про застосування до директора ОСОБА_3 дисциплінарної відповідальності за порушення встановлених статутом обмежень у повноваженнях директора, Протоколу №20/01/16 рішення згальних зборів ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс", яким ухвалено зарахувати кошти, що надійшли на банківський рахунок ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" 29.09.2015 року від ТОВ "Захід-Трейд" в сумі 73800,00 грн. та 2816200,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по Договору №310309 від 27.03.2014 року, а також листа №020316-2 від 02.03.2016 року відповідно до якого Приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд", що Договір про погодження суми заборгованості від 29.09.2015 року є недійсним правочином та відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, колегія суддів вважає, що укладений з перевищенням повноважень оспорюваний договір не був схвалений ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" в особі уповноваженого органу - загальних зборів учасників, а тому він підлягає визнанню недійсним.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України №6-62цс16 від 27 квітня 2016 року.

Частиною 3 статті 82 ГПК України передбачено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 111-16 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх судів України.

Щодо договору поруки від 29.09.2015 року, то він також підлягає визнанню недійсним, оскільки знайшов підтвердження факт правомірності підстав визнання недійсним договору за основним зобов'язанням, тому з цих підстав і може бути визнане похідне (акцесорне) від нього зобов'язання.

Згідно із статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" підлягають задоволенню, оскільки місцевим господарським судом невірно застосовано норми матеріального права, а відтак помилково дійшов висновку про відсутність дефекту повноважень директора позивача на час укладення оспорюваних договорів.

У відповідності до статті 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 23.03.2016 року у справі №902/97/16 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позовні вимоги задоволити.

Визнати недійсним договір про погодження заборгованості від 29.09.2015 року, укладений між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Захід Трейд".

Визнати недійсним договір поруки від 29.09.2015 року, укладений між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Радоміра".

Стягнути з ТОВ "Радоміра" (21036, Вінницька область, місто Вінниця, вул.40-річчя Перемоги, будинок 27-А, код ЄДРПОУ 37690808) на користь ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" (21037, м.Вінниця, вул.Академіка Ющенка, 10, приміщення 134, код ЄДРПОУ 13339958) 1378 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 1515,8 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з ТОВ "Захід Трейд" (44710, Волинська область, Володимир-Волинський район, с.Микитичі, вул.Молодіжна, будинок 49В, код ЄДРПОУ 38143262) на користь ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" (21037, м.Вінниця, вул.Академіка Ющенка, 10, приміщення 134, код ЄДРПОУ 13339958) 1378 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 1515,8 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/97/16 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Огороднік К.М.