Ухвала

від 31.05.2016 по справі 2а-3521/10/0870 (сн/808/78/15)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 травня 2016 рокусправа № 2а-3521/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Літо» у червні 2010 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000912305/0 від 08.06.2010.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області у період з 06.04.2010 по 20.05.2010 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Літо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено Акт № 85/23-508/13607028 від 27.05.2010.

На підставі висновків акту відповідачем 08 червня 2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000912305/0, яким ТОВ «Літо» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 290370,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 239420,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими ТОВ «Літо» порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 290370,00 грн.

Згідно з висновками акту перевірки вказані порушення виникли внаслідок того, що ТОВ «Літо» в податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року завищено суму валових витрат по рядку 05.2 на загальну суму 132196,00 грн., оскільки до складу валових витрат у 1 кварталі 2009 року віднесено витрати, як самостійно виявлені помилки минулих періодів, що не підтверджені первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Літо» (лізингоодержувач) з SCANIA CREDIT AB (власник) було укладено договори фінансового лізингу № 69-05166 від 08.09.2006 та № 69-053348 від 05.03.2007, за умовами яких сплата вартості товару здійснюється авансовими платежами щоквартально.

Відповідно до пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Судом встановлено, сторонами не заперечується, що у зв'язку зі зміною валютного курсу, збільшився лізинговий платіж, проте вказану суму коштів не було включено до складу валових витрат лізингоодержувача в період їх нарахування.

ТОВ «Літо» суму вказаних коштів у розмірі 132196,00 грн. відобразило в Декларації з податку на прибуток підприємств у рядку 05.2, як самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів, включивши до валових витрат у 1 кварталі 2009 року.

Суд зазначає, що згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Аналіз наведеної норми права, дає змогу дійти висновку, що законом передбачено право платника податків здійснювати коригування самостійно виявлених помилок у показниках раніше поданої податкової декларації шляхом подання уточнюючого розрахунку або відобразити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період в межах строків давності (1095 днів).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій податкового органу щодо зменшення суми валових витрат позивача у розмірі 132196,00 грн.

Доводи відповідача, що вказані валові витрати не підтверджуються первинними документами спростовуються актом перевірки, в якому містяться самостійні посилання податкового органу на первинні документи, а саме: прибуткові накладні, акти виконаних робіт, банківські документи, а також регістри бухгалтерського обліку.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Літо» не здійснило коригування валових витрат в бік зменшення на суму кредиторської заборгованості у розмірі 1126649,00 грн., за якою минув строк позовної давності та яка відповідно до вимог чинного законодавства повинна бути визначена безнадійною, що призвело до заниження податку на прибуток.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно зі статтею 5 вищевказаного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, належать і суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2.1 статті 11 Закону визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку (пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Таким чином, у платника податків виникає обов'язок щодо збільшення суми валових доходів на суму кредиторської заборгованості у періоді, коли остання набуває ознак безповоротної фінансової допомоги (стає безнадійною).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у період з 2005 року по 2006 рік ТОВ «Літо» здійснювало господарські операції з СПД ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, по яким станом на 30.09.2007 мало кредиторську заборгованість у сумі 1126649,00 грн.

Згідно з інформацією, що міститься в акті перевірки, у бухгалтерському обліку списання вказаної суми кредиторської заборгованості було відображено підприємством: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт «Інший операційний дохід», до податкового обліку вказані суми не ввійшли.

Судом встановлено, позивачем не заперечується, що кредиторська заборгованість у сумі 1126649,00 грн. не була включена останнім до валового доходу, що свідчить про порушення останнім вимог податкового законодавства.

Разом з тим, доводи податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення валових витрат на суму 1126649,00 грн. у зв'язку з нездійсненням їх коригування у бік зменшення є необґрунтованими, оскільки ТОВ «Літо» не включало до валових витрат вказаної суми по господарським відносинам з СПД ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому колегія суддів зазначає, що законом не передбачено обов'язку платника податку здійснювати коригування валових витрат у випадку списання кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився строк позовної давності.

Також суд першої інстанції вірно встановив, що згідно з розрахунками податкових зобов'язань ТОВ «Літо» розбіжностей щодо сум валових доходів немає, розбіжності існують лише щодо показників валових витрат та щодо не відображення сум збитків за попередній звітній період (2008 рік) у розмірі 140286,00 грн.

При цьому судом встановлено, податковим органом не спростовано, що податок на прибуток за 2008 рік становив 0 грн., сплачено було 42835,00 грн., за 2009 рік нараховано 4651 грн. податкового зобов'язання, сплачено 28992,00 грн., що свідчить про відсутність заборгованості позивача перед бюджетом.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року в адміністративній справі № 2а-3521/10/0870 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 03 червня 2016 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров