Постанова

від 18.11.2010 по справі 2а-2976/10/1170

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 року Справа № 2а-2976/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хилько Л.І., при секретарі Муляренко О.В.,

за участю

позивача - представник ОСОБА_1

відповідача -представник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ЛТД»до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови від 24.06.2010 р. про застосування фінансових санкцій, закриття справи про адміністративне правопорушення та стягнення судового збору з Державного бюджету України.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ОСОБА_3 у формі ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД» (далі -позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Кіровоградській області (далі -відповідач) з зазначеним позовом. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач як власник транспорту здійснював поїздку для власних потреб на вантажному автомобілі КАМАЗ в процесі якої перевозив вантаж -насіння соняшнику, продане позивачем ОСОБА_4 підприємству «Агрохім». Оскільки позивач в процесі перевезення вантажу не надавав послуги з перевезення а перевозив власний вантаж накладення фінансових санкцій є безпідставним та суперечить нормам ст. 60 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт»якою визначено, що штрафні санкції у разі відсутності документів, перелік яких визначений ст.ст. 39, 48 цього Закону застосовуються при наданні послуг з перевезень пасажирів та вантажів.

Відповідач заперечив проти задоволення вимог адміністративного позову, обґрунтувавши заперечення правомірністю своїх дій в процесі застосування штрафних санкцій у зв'язку з наданням позивачем згідно видаткової накладної № 113 від 23.09.2009 р. (вантажовідправник: ПП «Агрохім») послуг з перевезення вантажу (соняшника) ЗАТ «Креатив»та: відсутністю ліцензійної картки на транспортний засіб, невідповідному оформленню дорожнього листа (штамп медичного працівника не встановленого зразка).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.

Також відповідач заявив про пропущення позивачем строку звернення до суду та наполягав на залишенні позовної заяви без розгляду з зазначених підстав.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.11.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23.11.2010 р., про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ст. 167 КАС України.

Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши учасників справи, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

14 вересня 2009 року між ПП «Агрохім»у якості Покупця та позивачем як Продавцем укладений Договір поставки № 133-1/09-09 (а.с. 8-11) відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця насіння соняшника (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму в розмірі та порядку, що передбачені Договором.

20 вересня 2009 року позивачем як Продавцем виписана податкова накладна та накладна за №№ 150 (а.с. 31, 32) Покупцю ПП «Агрохім»на товар -соняшник.

23 вересня 2009 року виписаний подорожній лист № 528 (а.с.28) на перевезення автомобілем НОМЕР_1, водій ОСОБА_5, вантажу соняшника за маршрутом Приют -Кіровоград. Згідно відбитку печатки Ганнівського фельдшерсько-акушерського пункту Новоархангельського району водій за станом здоров'я до управління допущений. Згідно напису у подорожньому листі та відбитку штампу Головавтотрансінспекції України 23.09.09 в м. Кіровоград на вул. Мурманській складений акт.

23 вересня 2009 року позивачем виписана товарно-транспортна накладна 155 (а.с. 30) про відправлення з с. Приют вантажовідправником ОСОБА_3 ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД»соняшника вантажоодержувачу ПП «Агрохім»до пункту розвантаження м. Кіровоград ЗАТ Креатив, номер подорожнього листа 528.

Згідно видаткової накладної № 113 від 23.09.2009 р. (а.с. 29) на елеватор Заводу модифікованих жирів ЗАТ «Креатив»від ПП «Агрохім»автомобілем НОМЕР_2 080 16 ОН, водій ОСОБА_5 доставлений соняшник.

23 вересня 2009 року державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Кіровоградській області проведено в м. Кіровограді, вул. Мурманська, перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень Транспортним засобом КАМАЗ 45143, ВА 6345 АВ, серія та номер свідоцтва про реєстрацію КХС 943504, пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за наслідками якої складений акт 062850 в якому на підставі видаткової накладної № 113 від 23.09.09 (згідно якої - вантажовідправник ПП «Агрохім», вантажоодержувач ЗАТ «Креатив», вантаж -соняшник) зафіксовано порушення відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів перелік яких передбачений ст. 48 зазначеного Закону -без оформлення ліцензійної картки та дорожнього листа. Щодо останнього в акті зафіксовано невідповідність штампу медичного працівника встановленому зразку.

На підставі акту перевірки відповідачем 19.11.2009 р. прийнято постанову № 016363 про застосування фінансових санкцій до позивача у сумі 1700 грн. (а.с. 38) відповідно до якої позивач ТОВ ОСОБА_3 «ОСОБА_3 ЛТД» 23.09.09 р., 16 год. 25 хв. вул. Мурманська, м. Кіровоград, т/з КАМАЗ 45143, днз ВА 63-45 АЕ, здійснюючи нерегулярні пасажирські перевезення за маршрутом «Кіровоград-Умань», допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена аб. 3, ч. 1, ст. 60 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт»(надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт»(ліцкартка, штамп медика).

Статтею 16 Закону України, від 30.06.1993, № 3353-XII "Про дорожній рух" визначені основні права та обов'язки водія транспортного засобу. Згідно норм зазначеної статті водій серед інших прав та обов'язків має право, зокрема: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування. Обов'язок водія мати при собі та на вимогу працівників міліції надавати дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у разі надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів не стосується власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях.

Частиною 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 07.09.1998, № 1388 передбачено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. Транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб.

Сфера дії Закону України, від 05.04.2001, № 2344-III "Про автомобільний транспорт" визначена статтею 3 цього Закону. ОСОБА_6 регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. При цьому "перевізником" згідно із статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»визнається особа, яка надає послуги з перевезення пасажира чи (та) вантажу автомобільним транспортом загального користування (тобто як юридична, так і фізична особа).

Статтею 1 Закону України, від 01.06.2000, № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт; ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензуванню згідно п. 33 ст. 9 Закону № 1775-ІІІ підлягає господарська діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт". Статтею 14 Закону № 1775-ІІІ визначено, що до ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом додаються ліцензійні картки на кожен автомобільний транспортний засіб. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автомобільного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 317 Цивільного кодексу визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, держава не втручається у здійснення власником права власності.

Статтею 45 Закону України від 30.06.1993, № 3353-XII «Про дорожній рух»визначено, що медичний огляд проводиться з метою визначення здатності кандидатів у водії і водіїв до безпечного керування транспортними засобами. Зазначений огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові і післярейсові огляди, а також позачергові огляди, зумовлені необхідністю. Періодичність оглядів, порядок їх проведення і направлення водіїв на позачергові огляди визначаються спільним актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я і Міністерства внутрішніх справ України.

Для медичного контролю обслуговування водіїв та їх оздоровлення підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та господарювання при чисельності водіїв 100 і більше чоловік створюються відомчі спеціалізовані медичні, фельдшерські та оздоровчі пункти, медико-санітарні частини, поліклінічні відділення та заклади охорони здоров'я, а при чисельності водіїв менше 100 чоловік - з територіальними медичними закладами укладаються договори на їх медичне обслуговування. Наведене визначене статтею 46 Закону № 3353-XII.

Відповідно до п.п. 1.9., 1.10. Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я, МВС, від 05.06.2000, № 124/345, в редакції чинній на день виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем в результаті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень, Щозмінний передрейсовий та післярейсовий медичні огляди водіїв транспортних засобів проводяться лікарями або середніми медичними працівниками, які здійснюють медичний контроль обслуговування водіїв підприємств, установ, організацій. Медичні працівники мають право проводити зазначені медичні огляди після періодичного (1 раз на три роки) навчання методам їх проведення в Українському медичному центрі безпеки дорожнього руху та його філіалах відповідно до Порядку навчання медичних працівників методам проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом МОЗ України від 28.11.97 N 339, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.12.97 за N 592/2396. Український медичний центр безпеки дорожнього руху та його філіали організовують та контролюють роботу і підготовку фахівців, які здійснюють навчання медичних працівників методам проведення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів.

Статтею 48 Закону України, від 05.04.2001, № 2344-III "Про автомобільний транспорт" визначено обов'язок юридичних осіб та їх водіїв, які виконують вантажні перевезення на договірних умовах мати певні документи: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Порядок укладення договору про перевезення вантажу визначено статтею 50 Закону № 2344-ІІІ. Згідно норм зазначеної статті договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Статтею 638 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 1 Закону України, від 05.04.2001, № 2344-III "Про автомобільний транспорт" визначено термін «дорожній лист»згідно якої це документ установленого зразка для визначення та обліку роботи транспортного засобу.

Відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, зокрема за надання послуг з перевезень та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 107) факт належності якого до транспортного засобу щодо якого здійснювалась перевірка не заперечувався відповідачем, встановлено, що власником зазначеного автотранспорту є позивач -ТОВ ОСОБА_3 ЛТД.

У відповідності до норм ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначене поняття доказів. Згідно положень даної статті доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належність та допустимість доказів визначена статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно норм статті 70 належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В судовому засіданні відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та наполягав на тому що до позивача застосовано фінансові санкції у зв'язку з наданням ним послуг по перевезенню вантажу та відсутністю документів, а саме, ліцензійної картки та дорожнього листа одночасно при цьому будь-яких належних доказів в обгрунтування своїх заперечень відповідачем суду не надано.

Трактування відповідачем норм Закону № 2344-III в частині відсутності у дорожньому листі штампу медичного працівника відповідного зразка як відсутність дорожнього листа в цілому не ґрунтується на нормах права. Також, суд прийшов до висновку, що покладення на позивача відповідальності за відповідність відмітки у дорожньому листі про здійснення медичного огляду відбитку штампу, який на думку відповідача, відповідає чинному законодавству є неправомірним, оскільки в процедурі посвідчення факту відповідності здоров'я водія нормам, що дозволяють керувати транспортним засобом відповідальність покладається на медичну установу та її працівників. З аналізу норм чинного законодавства судом встановлено, що відповідальність у вигляді застосування фінансових санкцій передбачена не за невідповідне оформлення дорожнього листа а за відсутність дорожнього листа як такого.

Висновки відповідача щодо надання позивачем послуг з перевезення вантажу спростовуються нормами ст. 50 Закону № 2344-ІІІ, ст.ст. 638, 909 Цивільного кодексу України так як видаткова накладна від 23.09.2009 р. (а.с. 36), на якій базуються обгрунтування відповідача, не може вважатися договором на надання послуг з перевезення вантажу оскільки не містить істотних умов договору, а саме: найменування та місцезнаходження сторін; місце та час навантаження і час розвантаження; умови та термін перевезення; вартість перевезення.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання виходячи з наступного. З наданих позивачем доказів (а.с. 108 - 110) вбачається, що позов поданий через чотири дні після офіційного оприлюднення змін до статті 99 КАСУ в частині скорочення строку звернення від одного року до одного місяця на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень на підставі якого ним може бути заявлене стягнення грошових коштів. Так як позивачем станом на день подання позову не пропущений річний строк звернення встановлений у редакції КАСУ, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та не пропущений місячний строк звернення встановлений змінами до КАСУ офіційно опублікованими 12.08.2010 р. суд приходить до висновку, що позивачем дотримано строк звернення до суду.

Оскільки в судовому засіданні відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належними доказами факт надання позивачем 23.09.09 послуг з перевезення вантажу, вимоги посадових осіб що провели перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, щодо надання водієм дорожнього листа, ліцензійної картки, зафіксовані в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам і, як наслідок, дії відповідача по нарахуванню штрафних санкцій позивачу в сумі 1700 грн. постановою від 19.11.2009 № 016363 є незаконними.

Відносно вимог позивача щодо закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю в її діях складу такого правопорушення суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні у зв'язку з тим, що перевірка відповідачем транспортного засобу позивача здійснена у відповідності до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006, № 1567, яким не передбачено порушення справи про адміністративне правопорушення у відповідності до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до викладеного суд приходить до висновку, що вимоги адміністративного позову підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування фінансових санкцій № 016363 від 19 листопада 2009 року прийняту начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Кіровоградській області про застосування до ТОВ ОСОБА_3 «ОСОБА_3 ЛТД», ідентифікаційний код 03757057, фінансових санкцій в сумі 1700 грн.

Витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору компенсувати ТОВ ОСОБА_3 «ОСОБА_3 ЛТД», ідентифікаційний код 03757057, з Державного бюджету України.

В задоволенні вимог щодо закриття справи про адміністративне правопорушення відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_7