Рішення

від 06.09.2010 по справі 2-6781/10

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Ленінський районний суд м. Запоріжжя

м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 1/2, 69006, (061) 283-08-13

№ 2-6781/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2010 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого: судді - Дюженко Л.А.,

при секретарі - Волошиній М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як «Дитині війни», -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, в якому просить визнати протиправною відмову відповідача здійснити їй щомісячну виплату соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «Дитині війни», зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період часу з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року, а також з 01 січня 2010 року по день розгляду справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006р. по день розгляду справи має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 і 2008 роки», в тому числі й щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період часу з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року, а також з 01 січня 2010 року по день розгляду справи. Також просить стягнути на свою користь з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. 00 коп.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, позов підтримала, просить розглянути справу без її участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачка у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. У відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на отримання з 01.01.2006р. щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Також відповідач зазначив, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 встановлено, що пільги ді тям війни, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей", запроваджуються з 01.01.2006 р. пое тапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визна ченому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету", але в 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей вій ни".

Законом України „Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачці доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Протягом 2009 року позивачці виплачувалось підвищення до пенсії, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. в розмірі 49 грн. 80 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Позивачка має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про державний бюджет 2007» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був викладений внаступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законівВ» .

Рішенням Конституційного суду від 09.07.2007р., N 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік

дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законівВ» , який втратив чинність, як такий, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008р.

Таким чином, рішеннями Коституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007, за N 10-рп/2008 від 22.05.2008 було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у редакції від 18.11.2004, яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Представником відповідача в судовому засіданні вимоги стосовно виплати соціальної допомоги позивачці, який має статус «Дитина війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2009 рік не визнавались з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008р. за № 530, якою встановлені виплати пенсіонерам, які мають статус «Діти війни» допомогу в розмірі 49 грн. 80 коп. Також, в обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача послався на рішення Конституційного Суду України, яким вищезазначена постанова, в частині виплати пенсіонерам допомоги, як дітям війни, в розмірі 49 грн. 80 коп., залишена без змін.

Відповідно до ч.4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законадавства, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, ієрархія нормативно-правових актів, які застосовуються судом при вирішенні адміністративних справ, має такий вигляд - Конституція України, міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, Закони України, інші підзаконні нормативно-правові акти. Отже, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції, закону або іншому правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто з урахуванням місця правового акту в ієрархії національного законодавства.

За загальним правилом, у разі встановлення невідповідності положень правових актів Конституції України, суд застосовує положення Конституції України як норми прямої дії.

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, суд враховуючи норми Конституції України, Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», вважає, заперечення та доводи представника відповідача не спроможними та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, відповідач в 2007-2010 рр. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст. 6 ЗУ„Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивачки.

Позивачка звернулася до суду 27.07.2010 р., тому позовні вимоги за 2007 рік задоволенню підлягають частково в зв'язку з пропуском трирічного строку позовної давності без поважних причин.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя, по невиконанню за період часу з 27 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року, а також з 01 січня 2010 року по день розгляду справи, тобто по 06 вересня 2010 року, приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, а також зобов'язати відповідача зробити позивачці перерахунок пенсії та здійснити їй виплати у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", починаючи з 27 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року, а також з 01 січня 2010 року по день розгляду справи, тобто по 06 вересня 2010 року, з відрахуванням отриманих нею сум.

Крім того, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки витрати по сплаті судового збору в сумі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. 00 коп., всього на загальну суму 45 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст.10, 60, 81, 88, 212, 213, 218 ЦПК України, ст. 257 ГК України, ст.ст. 3 , 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії «Дітям війни» ОСОБА_1 за період часу з 27 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року, а також з 01 січня 2010 року по день розгляду справи, тобто по 06 вересня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «Дитині війни».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період часу з 27 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року, а також з 01 січня 2010 року по день розгляду справи, тобто по 06 вересня 2010 року, з відрахуванням отриманих ОСОБА_1 сум.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 45 грн. 50 коп. (сорок п'ять грн. п'ятдесят коп.).

В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: