Рішення

від 07.09.2010 по справі 2-6762/10

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Ленінський районний суд м. Запоріжжя

м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 1/2, 69006, (061) 283-08-13

Справа №2-6762

2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2010р. Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого

судді Мусієнко Н.М.

при секретарі Явісенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про ви знання дій неправомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, суд, -

В С Т А Н О В И В :

16.07.2010р. позивачка звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки.

В позові зазначила, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право з 01.01.2006р. на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007р., за N 10-рп/2008 від 22.05.2008р. було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у редакції від 18.11.2004р., яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком

Але, відповідачем з 2006р., всупереч зазначених Рішень Конституційного Суду України, нарахування проводились частково та в зменшеному розмірі ніж це передбачено ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», що стало підставою для звернення позивачки із позовом до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмові заперечення, та пояснив, що ЗУ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006р. встановлено, що пільги ді тям війни, передбачені ЗУ "Про соціальний захист дітей", запроваджуються з 01.01.2006р. пое тапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визна ченому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету", але в 2006р. урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей вій ни".

З 09.07.2007р., тобто з моменту відновлення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", законодавством не було визначено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни.

Враховуючи, що фінансування виплат за Законом України "Про соціаль ний захист дітей війни" проводиться із Державного бюджету України, а не з бю джету Пенсійного фонду України, законодавчо закріплений порядок доплат від шкодовується на централізованому рівні і сторони по даній справі позбавленні права на проведення виплат на своєму рівні. Внаслідок цього порядок обчислення підвищення, передбаченого Законом України "Про соціальний захист дітей війни", залишився неврегульованим.

Крім того, зазначив, щодо позовних вимог за 2009р., то позивачці нарахування проводилось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008, № 530, якою встановлені виплати пенсіонерам, які мають статус «Діти війни», в розмірі 49,80 грн.

В судове засідання позивачка не з'явилась, про час розгляду справи повідомлялась своєчасно, надала суду письмову заяву, про розгляд справи в її відсутності.

Суд, за згодою представника відповідача, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, вислухав пояснення представника відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивачка має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням Ленінського УПФ № б/н від 21.04.1997р.

Відповідно до п.2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» віл 30.04.2002 №8-2. основним завданням органів Пенсійного фонду України г забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які, згідно із законодавством, здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел. визначених законодавством.

Таким чином, виплата надбавок до пенсії мала здійснюватися Відповідачем.

Всупереч положенням ст.22 Конституції України, де передбачено, що при прийнятті нових законів або знесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом і 7 ст. 77 та ст. 1 10 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 № 3235-IV та пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» 19.12.2006р. № 489-V дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки - відповідно.

Пунктом 41 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-V1 положення статті 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.

Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 положення, що призупиняли дію статті 6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату належної мені допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2007, 2008, 2009 та 2010 роках.

Відповідно до положень ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Частиною 20 ст.1 Бюджетного кодексу України визначено, що закон про державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Конституційним Судом України в Рішенні №І0-рп/2008 від 22.05.2008 також встановлено, що «Законом України про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок. - скасування га обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони».

Оскільки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинялася Законами України «Про Державний бюджет України» на 2006, 2007 та 2008 роки, то, відповідно до п.3 ч.1 ст. 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється у разі зупинення дії закону або іншого нормативно правового акту, який регулює відповідні відносини, а тому 30-відсоткове підвищення пенсій «дітям - війни» повинно бути нараховане з 01.01.2006р., тобто з дати набуття чинності Закону №2195-1V.

Керуючись вищезазначеними рішеннями Конституційного Суду України та чинним законодавством України, позивачка направила письмове звернення до Відповідача з вимогою здійснити нарахування належної їй, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2007-2010 роки та забезпечити її виплату.

Попри те, що Конституція України як закон прямої дії має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, відповідач як орган владних повноважень відмовив позивачці у її праві, гарантованому Конституцією України ;а ст. 6 Закону.

Відмова відповідача є незаконною, оскільки відповідно до ч. 2 ст. З Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Концепції соціального забезпечення населення України, ухваленої постановою Верховної Ради України и «Про проект концепції соціального забезпечення населення України» від 21.12.1993р. №3758-ХП, та відповідно ч.1 ст.1, ч.1,2,3 ст.2 Закону України «Про державні соціальні стандарти га державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-111, суми державної соціальної допомоги, не виплачені своєчасно з вини органу, який призначає чи виплачує державну соціальну допомогу, виплачуються за минулий час без урахування давності будь яким часом. При цьому виплата державної соціальної допомоги за пропущений час здійснюється, виходячи з прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Тому, виходячи із вищенаведеного та керуючись рішеннями Конституційного Суду від 09.07.2007р .№6-рп/07, ч.І ст.16 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні

соціальні гарантії» від 05.10.2000р. №2017-111, ст. ст. З, 8, 21, 56. ч. З ст. 152, ч.І ст.9, ч.2, 3 ст.22, ст.24 Конституції України, враховуючи особливості цих правових актів, соціальні гарантії та компенсації не можуть бути скасовані чи зменшенні, у відповідності до ч. З ст.22 Конституції України, відповідач

зобов'язаний перерахувати позивачці заборгованість на момент виплати соціальної допомоги по

підвищенню пенсії на 30%, за кожен місяць з дати вступу в силу Рішення Конституційного Суду від 09.07.2007р. тобто з 09.07.2007р. до 31.12.2007р, та з дати вступу в силу Рішення Конституційного Суду від 22.05..2008р. №10-р/08, тобто з 22.05.2008р. до 31.12.2008р., а також за кожен місяць2009 року та з січня по серпень 2010 року.

Згідно ст.2 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А згідно ч.2 ст.15 ЦПК України, спір з приводу призначення перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат віднесено до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позови немайнового характеру сплачуються державним митом в розмірі 8,50грн. та витратами на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37грн. З матеріалів справи вбачається, що позивачкою державне мито сплачено в розмірі 8,50грн. Таким чином, з відповідача, підлягають стягненню судові витрати на користь позивачки державне мито в розмірі 8,50грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 37грн.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 81, 88, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 64, 92, 124, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007року, N 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р, до часу винесення рішення, а далі здійснювати нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії щомісячно - постійно, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 10 днів.

Суддя: