Рішення

від 01.06.2016 по справі 905/1476/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.2016                     Справа № 905/1476/16                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Паніної Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Научно-производственное предприятие “Спецматериалы”, м.Бориспіль, Київська обл.

до відповідача: Колективного підприємства “Донецьке підприємство охоронно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики “ЗАЩІТА”, м.Донецьк

про стягнення 558 047,30 грн.

за участі уповноважених сторін:

від позивача – не з'явився

від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Научно-производственное предприятие “Спецматериалы”, м.Бориспіль, Київська обл., звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Колективного підприємства “Донецьке підприємство охоронно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики “ЗАЩІТА”, м.Донецьк, основного боргу у розмірі 279995,80 грн., пені у розмірі 108109, 14 грн., інфляційних втрат у розмірі 153 935,61 грн. та 3% річних у розмірі 16 006,75 грн. (Всього 558 047,30 грн.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №3 від 17.03.2014р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, додаткової угоди нього №1 від 17.03.2014, копії видаткових накладних № РН071 від 18.03.2014 р., № РН074 від 21.03.2014 р., № РН078 від 24.03.2014 р., № РН079 від 24.03.2014 р., № РН087 від 28.03.2014 р., № РН088 від 28.03.2014 р., № РН098 від 01.04.2014 р., № РН099 від 02.04.2014 р., № РН100 від 03.04.2014 р., № РН104 від 04.04.2014 р., № РН105 від 07.04.2014 р., № РН107 від 09.04.2014 р., № РН109 від 10.04.2014р., № РН117 від 14.04.2014, №144 від 07.05.2014, довіреностей на отримання матеріальний цінностей ТМЦ №61 від 17.3.2014 р., ТМЦ №68 від 20.03.2014 р., ТМЦ №71 від 24.03.2014 р., ТМЦ №77 від 27.03.2014 р., ТМЦ №78 від 27.03.2014 р., ТМЦ №87 від 01.04.2014 р., ТМЦ №89 від 02.04.2014 р., ТМЦ №93 від 03.04.2014 р., ТМЦ №97 від 04.04.2014 р., ТМЦ №101 від 07.04.2014 р., ТМЦ №102 від 08.04.2014 р., ТМЦ №106 від 20.04.2014 р., ТМЦ №108 від 21.04.2014 р.,ТМЦ №117 від 06.05.2014 р., податкових накладних №19 від 18.03.2014, №22 від 21.03.2014, №26 від 24.03.2014, №34 від 28.03.2014, №1 від 01.04.2014 р., №6 від 02.04.2014, №8 від 03.04.2014 р., №10 від 04.04.2014 р., №11 від 07.04.2014 р., №14 від 09.04.2014 р., №15 від 10.04.2014 р., №23 від 14.04.2014 р., №9 від 07.05.2014 р., банківської виписки №26П000111616 від 31.03.2014 р., акту звірки станом на 01.08.2015 р.

У зв'язку з неявкою представників сторін, справа слуханням відкладалась.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі матеріалами на підставі вимог ст.75 ГПК України, так як матеріалів у справі цілком достатньо для її розгляду, правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст.43 ГПК України, суд –

ВСТАНОВИВ :

15 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Научно-производственное предприятие “Спецматериалы”, м.Бориспіль, (надалі по тексту - Постачальник) та Колективним підприємством “Донецьке підприємство охоронно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики “ЗАЩІТА”, м.Донецьк (надалі по тексту – Покупець) укладений договір поставки № 3, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами у даному договорі. Покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію у відповідності до умов даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору, ціна за відвантажений товар вказується у виставлених рахунках.

У відповідності до п.2.1. договору, розрахунок за поставлений товар відбувається шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100% вартості товару, не пізніше 30-ти календарних днів з моменту його відвантаження.

Відвантаження товару відбувається у термін не пізніше 10-ти календарних днів з моменту замовлення товару покупцем (п. 5.2 договору).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору поставки, за видатковими накладними № РН071 від 18.03.2014 р., № РН074 від 21.03.2014 р., № РН078 від 24.03.2014 р., № РН079 від 24.03.2014 р., № РН087 від 28.03.2014 р., № РН088 від 28.03.2014 р., № РН098 від 01.04.2014 р., № РН099 від 02.04.2014 р., № РН100 від 03.04.2014 р., № РН104 від 04.04.2014 р., № РН105 від 07.04.2014 р., № РН107 від 09.04.2014 р., № РН109 від 10.04.2014р., № РН117 від 14.04.2014, №144 від 07.05.2014 позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі довіреностей ТМЦ №61 від 17.3.2014 р., ТМЦ №68 від 20.03.2014 р., ТМЦ №71 від 24.03.2014 р., ТМЦ №77 від 27.03.2014 р., ТМЦ №78 від 27.03.2014 р., ТМЦ №87 від 01.04.2014 р., ТМЦ №89 від 02.04.2014 р., ТМЦ №93 від 03.04.2014 р., ТМЦ №97 від 04.04.2014 р., ТМЦ №101 від 07.04.2014 р., ТМЦ №102 від 08.04.2014 р., ТМЦ №106 від 20.04.2014 р., ТМЦ №108 від 21.04.2014 р.,ТМЦ №117 від 06.05.2014 р. товар на загальну суму 419995,80 грн., що підтверджується матеріалами справи.

З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про продукцію, а також містить відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

З урахуванням умов оплати відповідно до договору та видаткових накладних відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар відповідно до 16.04.2014 р. № РН071 від 18.03.2014 р., до 19.04.2014 р. за накладною № РН074 від 21.03.2014 р., до 22.04.2014 р. за накладними №№ РН078, РН079 від 24.03.2014 р., до 26.04.2014 р. за накладними №№ РН087, РН088 від 28.03.2014 р., до 30.04.2014 р. за накладною № РН098 від 01.04.2014 р., до 01.05.2014 за накладною № РН099 від 02.04.2014 р., до 02.05.2014 р. за накладною № РН100 від 03.04.2014 р., до 03.05.2014 р. за накладною № РН104 від 04.04.2014 р., до 06.05.2014 р. за накладною № РН105 від 07.04.2014 р., до 08.05.2014 р. за накладною № РН107 від 09.04.2014 р., до 09.05.2014 р. за накладною № РН109 від 10.04.2014р., до 13.05.2014 р. за накладною № РН117 від 14.04.2014 р., до 05.06.2014 р. за накладною №144 від 07.05.2014 р..

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши на рахунок постачальника грошові кошти у розмірі 140000 грн., що підтверджується банківською випискою №26П000111616 від 31.03.2014р. Тим самим, відповідач погасив заборгованість за накладними № РН071 від 18.03.2014 р., до 19.04.2014 р. за накладними № РН074 від 21.03.2014 р., №№ РН078, РН079 від 24.03.2014 р. та частково за накладною № РН087 від 28.03.2014 р.

Таким чином, з урахуванням часткової сплати, заборгованість відповідача за поставлений товар складає 279995,80 грн. Станом на момент подачі позовної заяви до суду, остання відповідачем не сплачена.

За таких обставин, враховуючи, що сума основного боргу несплачена та підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Научно-производственное предприятие “Спецматериалы”, м.Бориспіль щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 279995,80 грн. суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з тим, що відповідачем порушені строки виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 108109, 14 грн., інфляційні нарахування у розмірі 153 935,61 грн. та суму 3% річних у розмірі 16 006,75 грн. Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов'язку з оплати вартості товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

За приписами статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За умовами договору № 3 від 17.03.2014 у разі несвоєчасної оплати товару покупець оплачує на користь продавця пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на той момент за кожен день прострочення платежу.

Пеня нарахована позивачем з 28.04.2016 р. по 01.04.2016р. у сумі 108109,14 грн.

Суд дослідивши наданий позивачем розрахунок пені за період з 22.12.2014р. по 22.12.2015р., вважає його проведеним без дотримання загальних правил (методики) розрахунку та без урахування строків оплати.

Разом з тим, ч.6 ст.232 ГК України, що кореспондується з нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналіз чинного законодавства та умов договору свідчить про відсутність погодженого сторонами продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.

Шестимісячний строк від дня коли зобов'язання мало бути виконано за останньою видатковою накладною сплинув 06.12.2014р. Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги щодо стягнення пені за період з 22.12.2014р. по 22.12.2015р. у сумі 108109,14 грн., так як пеня нараховується з дня, коли грошові зобов'язання були порушені та в межах шестимісячного строку. За розрахунком суду пеня складає 16044,49 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням того, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених у умовах договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 16 006,75 грн. в повному обсязі.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування інфляційних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, наданий арифметично обґрунтований розрахунок інфляційних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 153935,61 грн. інфляційних витрат у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 611, 612, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Научно-производственное предприятие “Спецматериалы”, м.Бориспіль, Київська обл., до Колективного підприємства “Донецьке підприємство охоронно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики “ЗАЩІТА”, м.Донецьк, про стягнення 558047,30 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства “Донецьке підприємство охоронно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики “ЗАЩІТА”, м.Донецьк, (83016, Донецька область, м. Донецьк, вул. Піонерська №173-А, ЄДРПОУ 06725632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Научно-производственное предприятие “Спецматериалы”, м.Бориспіль, Київська обл., (08304, Київська область, м. Бориспіль, вул. Тельмана, №12, ЄДРПОУ 13481691) основну заборгованість у розмірі 279995,80 грн., 3% річних у розмірі 16006,75 грн., пеню у розмірі 16044,49 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 6989,73 грн.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 01.06.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2016р.

Суддя Л.Д. Подколзіна