Рішення

від 31.05.2016 по справі 910/4434/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016Справа №910/4434/16

За позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Миколаївської дирекції УДППЗ "Укрпошта" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерра Україна" Простягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 23 143,24 грн. Суддя Ярмак О.М.

Представники:

від позивачане з`явився від відповідачане з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені позивачем вимоги про стягнення 23143,24 грн., з яких 12951,90 грн. - безпідставно отриманих коштів на підставі ст.1212 ЦК України, 1284,90 грн. пені, 8906,44 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 9140/4434/16 та призначено справу до розгляду на 17.05.2016.

Ухвалами від 19.04.2016 та 17.05.2016 розгляд справи відкладався.

В судове засідання 31.05.2016 сторони уповноважених представників не направили, про причини їх неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Оскільки сторони вважаються такими, що повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, з метою уникнення порушення процесуальних строків розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.2012 між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерра Україна" (постачальник) укладено договір поставки № 512-89, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити протягом 2012 року покупцю у власність вироби шкіряні галантерейні та дорожні (вироби дорожні, сумки та аналогічні вироби, а саме: сумки для листонош та поясні сумки для листонош) (продукція), а покупець зобов'язується прийти продукцію і оплатити її на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору поставки ціна цього договору становить 1 459 336,56 грн.

Відповідно до п. 10.1 договору поставки він набирає чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012, але не раніше ніж до повного виконання зобов'язань в частині розрахунків.

На підставі указаного договору згідно з видатковою накладною № РН-0000063 від 03.08.2012 Миколаївською дирекцією УДППЗ "Укрпошта" отримано від відповідача сумки поясні на суму 12 951,90 грн, які було оплачено двічі 29.08.2012 та 28.09.2012.

За твердженнями позивача, вказана сума (12 951,90 грн) сплачена на користь відповідача помилково.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути вказану суму листами № 255/1 від 05.05.2014 та № 298/1 від 04.11.2014.

Оскільки зайво сплачену суму коштів відповідач до цього часу не повернув незважаючи на неодноразові звернення позивача, останній звернувся до суду про стягнення помилково сплачених належних йому грошових коштів.

На підтвердження позовних вимог позивачем подано до суду платіжні доручення, згідно яких Генеральна дирекція УДППЗ "Укрпошта" перерахувала відповідачу оплату за сумки для листонош за договором поставки № 512-89 на загальну суму 1 459 336,56 грн.

Крім того, позивачем понад вказану суму перераховано ще 12 951,90 грн згідно з банківською випискою.

Відповідач подані докази не спростував, заперечень на позов не подав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) гроші віднесено до об'єктів цивільних прав.

Зокрема, частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Дослідивши подані докази, судом встановлено, що відповідач як одна зі сторін зобов'язання за договором поставки № 512-89 від 06.06.2012 набув кошти в розмірі 12 951,90 грн за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором поставки № 512-89 від 06.06.2012, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість сумок для листонош, які підлягали поставці і були поставлені, що виключає застосування до відносин сторін норм зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод.

Зобов'язання стосовно повернення вказаних грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим від зобов'язань, які виникають з договору поставки.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Отже, за наведених позивачем обставин суд дійшов висновку про набуття відповідачем грошових коштів в оспорюваній сумі без достатніх правових підстав, що в силу ст. 1212 ЦК України зумовлює виникнення у відповідача обов'язку повернути ці кошти та відповідно задоволення позову в частині стягнення 12 951,90 грн.

Поряд з викладеним, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 284,90 грн, помилково названих у прохальній частині позову пенею, та інфляційних втрат у розмірі 8 906,44 грн за порушення строку повернення боргу в розмірі 12 951,90 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Тобто, в силу закону нарахування 3% річних та інфляційних збитків є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Проте, обов'язок повернути безпідставно отримані кошти не є грошовим зобов'язанням, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів на виконання взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого нарахування позивачем трьох відсотків річних та інфляційних збитків є неправомірним.

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 284,90 грн 3 % річних та розмірі 8 906,44 грн інфляційних втрат суд відмовляє з підстав, вище наведених.

Витрати по сплаті судового збору, які підлягали сплаті позивачем у розмірі 1 378,00 грн при зверненні до суду, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерра Україна" (01021, м. Київ, вул. Липська, 15А, кв. 68, ідентифікаційний код 36411682) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 22, ідентифікаційний код 21560045) в особі Миколаївської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (54018, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, б. 1, ідентифікаційний код 25382899) 12 951 (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 90 коп. заборгованості та 771 (сімсот сімдесят одну) грн. 18 коп. судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.06.2016

Суддя О.М. Ярмак