Рішення

від 02.06.2016 по справі 914/1155/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2016р. Справа№ 914/1155/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З.

при секретарі Прокопів І.І.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 міської ради Миколаївського району Львівської області, м. Миколаїв, Львівська область

до відповідача : ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю об'єднання «ГАЛ - ПРИЗ», м. Миколаїв, Львівська область

про стягнення 44 026,45 грн. інфляційних втрат та 6 646,67 грн. 3 % річних (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

В судове засідання з'явились:

від позивача: ОСОБА_3 - довіреність№ 02-13/603 від 25.03.2016р.

від відповідача : не з'явився.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 міською радою Миколаївського району Львівської області до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю об'єднання «ГАЛ - ПРИЗ» про стягнення заборгованості в розмірі 50 677,56 грн.

Ухвалою суду від 28.04.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.05.2016р.

Ухвалою суду від 12.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 02.06.2016 р. в звязку з неявкою відповідача в судове засідання.

02.06.2016р. преставник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних (вх. № 2951/16), в якій просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 44 026,45 грн. та 6 646,67 грн. - трьох відсотків річних.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, судом встановлено наступне.

Передбачені частиною 4 статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Відповідно до ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. (п.3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Враховуючи викладене, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, предметом розгляду даної справи є стягнення 44 026,45 грн. інфляційних втрат та 6 646,67 грн.- трьох відсотків річних .

Представник позивача в судовому засіданні 02.06.2016р. зменшені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, заяві про зменшення позовних вимог (вх.№ 2951/16 від 02.06.2016р.) та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, вимог суду не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України може бути розглянута за відсутності відповідача, за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 02.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

27.11.2008 р. між ОСОБА_1 міською радою (Продавцем) та ОСОБА_4 об'єднання В«Гал-ПризВ» (Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,22001 га, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Полуботка,10.

Відповідно до п.2.2 даного договору Покупець зобов'язувався сплачувати вартість земельної ділянки шляхом перерахування коштів ОСОБА_1 міській раді протягом трьох місяців з моменту підписання сторонами договору та його нотаріального посвідчення, не пізніше 25-го числа кожного місяця, на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з п.2.3 договору купівлі-продажу розмір несплаченого залишку вартості земельної ділянки підлягає обов'язковій індексації залежно від офіційного індексу інфляції, що визначається Державним комітетом статистики України.

Як вбачається з тексту позовної заяви, на виконання умов договору купівлі-продажу, 25 грудня 2008 року відповідач здійснив один платіж у розмірі 13 514,00 грн. З січня 2009 року по липень 2011 року відповідач, як покупець земельної ділянки, жодних платежів по сплаті її вартості не здійснював, що зумовило звернення ОСОБА_1 міської ради, як продавця, до господарського суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю об'єднання «ГАЛ - ПРИЗ» несплаченого залишку вартості земельної ділянки в розмірі 54 056,00 грн., суми нарахованої індексації та штрафних санкцій по вищевказаному договору купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.02.2012 року у справі № 5015/5497/11, яке набрало законної сили 09.03.2012 р., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 об'єднання В«Гал-ПризВ» на користь ОСОБА_1 міської ради 54056,00 грн. основного боргу, 13004,97 грн. інфляційних втрат. 23.03.2012 р. Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання зазначеного вище рішення.

Постановою державного виконавця ОДВС ОСОБА_1 РУЮ від 06.04.2012 року наказ Господарського суду Львівської області № 5015/5497/11 від 23.03.2012 р. повернутий стягувачу без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення для погашення заборгованості у розмірі 67 859,64 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість в розмірі 67 859,64 грн. (54056,00 грн. - основна заборгованість, 13004,97 грн. - інфляційні втрати, 670,00 грн. - державне мито, 128,67 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) була сплачена відповідачем ОСОБА_4 об'єднання «ГАЛ - ПРИЗ» на користь позивача ОСОБА_1 міської ради лише 05.04.2016 р., що підтверджується звітом про виконання місцевих бюджетів за доходами за 05.04.2016 р. та випискою по рахунку ОСОБА_1 міської ради (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Отже, оскільки відповідач сплатив суму боргу тільки 05.04.2016 року, термін сплати якого сплив 25.02.2009 року, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України та відповідно до п.2.3 Договору, за прострочення виконання грошових зобов'язань по Договору за період з 01.03.2012 р. до 05.04.2016 р. нараховано 44 026,45 грн. інфляційних втрат та 6 646,67 грн. - 3 % річних, які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2008 р. між ОСОБА_1 міською радою (Продавцем) та ОСОБА_4 об'єднання В«Гал-ПризВ» (Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,22001 га, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Полуботка,10.

Відповідно до п.2.2 даного договору Покупець зобов'язувався сплачувати вартість земельної ділянки шляхом перерахування коштів ОСОБА_1 міській раді протягом трьох місяців з моменту підписання сторонами договору та його нотаріального посвідчення, не пізніше 25-го числа кожного місяця, на розрахунковий рахунок продавця.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт неналежного виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 27.11.2008 р. та сума заборгованості по даному договору встановлена у рішенні господарського суду Львівської області від 22.02.2012 року у справі №5015/5497/11, яке набрало законної сили 09.03.2012 року.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відтак, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження для його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Як зазначено у п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість в розмірі 67060,97 грн. (54056,00 грн. - основна заборгованість, 13004,97 грн. - інфляційні втрати) була сплачена відповідачем ОСОБА_4 об'єднання «ГАЛ - ПРИЗ» на користь позивача ОСОБА_1 міської ради лише 05.04.2016 р., що підтверджується звітом про виконання місцевих бюджетів за доходами за 05.04.2016 р. та випискою по рахунку ОСОБА_1 міської ради (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

При прийнятті рішення від 22.02.2012 року у справі № 5015/5497/11 суд виходив із розрахунків інфляційних втрат за період з січня 2009 року по липень 2011 року.

Отже, оскільки відповідач сплатив суму боргу тільки 05.04.2016 року, термін сплати якого сплив 25.02.2009 року, за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань правильно нараховані позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України та відповідно до п.2.3 Договору за період з 01.03.2012 р. до 05.04.2016 р. інфляційні втрати в розмірі 44 026,45 грн. та три відсотки річних в розмірі 6 646,67 грн. - підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 , 4 4 , 4 5 , 4 6 , 12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю об'єднання В«ГАЛ - ПРИЗ» (вул. Володимира Великого,4-А, кімната 6, м.Миколаїв, Львівська область, 81600, код ЄДРПОУ 13831487) на користь ОСОБА_1 міської ради Миколаївського району Львівської області (вул.А.Шептицького,82, м. Миколаїв, Львівська область, 81600, код ЄДРПОУ 26411657) - 44 026 (сорок чотири тисячі двадцять шість) грн. 45 коп. - інфляційних втрат, 6 646 (шість тисяч шістсот сорок шість) грн. 67 коп. - 3 % річних, 1 378 (тисячу триста п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.06.2016 р.

Суддя Галамай О. З.