Рішення

від 07.06.2016 по справі 917/731/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016 р. Справа №917/731/16

за позовом Малого приватного підприємства "Моноліт", вул. Кірова, 125, Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром", вул. Будька, 47, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300

про стягнення 95 008,71 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 06.06.2016 року

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 07.06.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 95 008,71 грн. за договором №1 від 23.01.2012 року.

Відповідач в судове засідання вдруге не з'явився. 07.06.2016 року від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд відкласти розгляд справи в зв'язку з зайнятістю свого представника в іншому судовому засіданні. Крім того, відповідач повідомляє про те, що між сторонами ведуться переговори щодо добровільного врегулювання спору.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував та повідомив суду, що відповідач не звертався до них щодо врегулювання спору в добровільному порядку та спростував факт ведення будь-яких переговорів із відповідачем.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами. Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Таким чином, відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника у випадку відсутності особи, що його представляє.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд також враховує, що відповідачем вже подавалось аналогічне клопотання з таких же підстав, яке ухвалою суду від 24.05.2016 року було задоволено.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (В« Union Alimentaria Sanders S.A. v. SpainВ» ) від 07.07.1989 р.).

Таким чином, представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважних причин і його неявка перешкоджає розгляду справи.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача виклав зміст позовних вимог та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

23.01.2012 року між Малим приватним підприємством "Моноліт" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (покупець, відповідач) було укладено договір №1 з додатком ( арк. с. 18-20).

12.01.2014 року та 30.12.2014 року між сторонами було укладено додаткові угоди до договору №1 від 23.01.2012 року в яких були внесені зміни до п. 11.1. договору (арк. с. 21-22).

Згідно п.1.1. договору продавець продає, а покупець купує етикетку (для маркування згущеного молока) в асортименті, в подальшому товар, згідно заявки та оплачує його згідно договору.

Ціна на товар, який поставляється за даним договором договірна (додаток №1 до договору) і вказується в накладній в день відвантаження товару (п.2.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата здійснюється в безготівковій формі в національній валюті України на протязі 25 банківських днів з дати відвантаження товару. Датою відвантаження товару вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженими представниками покупця.

На виконання умов договору позивачем з липня 2015 року по грудень 2015 року (включно) було передано відповідачу товар на загальну суму 114 066,71 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними № РН - 0000027 від 27.07.2015р., № РН - 0000029 від 29.07.2015р., № РН - 0000030 від 30.07.2015р., №РН - 0000031 від 04.08.2015р., №РН - 0000035 від 03.09.2015р., №РН - 0000037 від 04.09.2015р., №РН - 0000039 від 10.09.2015р., №РН - 0000046 від 09.10.2015р., №РН - 0000049 від 10.11.2015р., №РН - 0000051 від 20.11.2015р., №РН - 0000053 від 15.12.2015р. (арк. с. 7-17).

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару виконав частково, і на даний час за ним рахується заборгованість в сумі 95008,71 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 95008,71 грн. боргу за договором №1 від 23.01.2012 року.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки. Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи, зобов'язання відповідача щодо оплати товару за договором поставки №ММ-09/0401 від 04.09.2012 року в сумі 95008,71 грн. лишаються не виконаними.

Судом встановлено, що видатковими накладними № РН - 0000027 від 27.07.2015р., № РН - 0000029 від 29.07.2015р., № РН - 0000030 від 30.07.2015р., №РН - 0000031 від 04.08.2015р., №РН - 0000035 від 03.09.2015р., №РН - 0000037 від 04.09.2015р., №РН - 0000039 від 10.09.2015р., №РН - 0000046 від 09.10.2015р., №РН - 0000049 від 10.11.2015р., №РН - 0000051 від 20.11.2015р., №РН - 0000053 від 15.12.2015р. (арк. с. 7-17) підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 114 066,71 грн.

Отже, відповідач підписавши договір №1 від 23.01.2012 року, додаткові угоди, видаткові накладні, оплативши частину товару взяв на себе зобов'язання з його оплати.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 95008,71 грн. боргу обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи) і підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код 35293993) на користь Малого приватного підприємства "Моноліт" (вул. Кірова, 125, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, ідентифікаційний код 24389617) 95008,71 грн. основного боргу, 1425,14 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.06.2016 р.

Суддя Тимощенко О.М.