Рішення

від 31.05.2016 по справі 924/344/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2016 р.Справа № 924/344/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Приборжавське Іршавського району Закарпатської області

до приватного підприємства "Хмельницька логістична компанія", м. Хмельницький

про стягнення 123100 грн. основного боргу, 12879,51 грн. пені, 878,15 грн. 3% річних, 615,5 грн. інфляційних втрат

Суддя Смаровоз М.В.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2С - за довіреністю від 26.05.2016р.;

відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні 31.05.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що склалась станом на 16.03.2016р. та на час подання позову, а саме: 123100 грн. основного боргу, 12879,51 грн. пені, 878,15 грн. 3% річних, 615,5 грн. інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору перевезення вантажу № 130 від 04.02.2015р., а також умов, наведених у заявці № 1 від 04.02.2015р.

В обгрунтування позовної заяви позивач вказує, зокрема, на те, що відповідно до умов договору перевезення вантажу № 130 від 04.02.2015р. конкретні умови та вартість виконання кожного перевезення, що здійснюється в рамках даного договору, здійснюються на підставі заявки експедитора, яка є невід'ємною частиною договору перевезення. 04 лютого 2015 року позивач одержав від відповідача заявку №1 на перевезення вантажу у міжнародному сполученні, яка була прийнята ним до виконання. Згідно поданої заявки позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Італія (Фіденца) - Казахстан (Атирау), а відповідач зобов'язався сплатити вартість перевезення протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів. Обумовлена вартість перевезення склала 5300 євро по курсу міжбанку, що на день виставлення рахунку (16 лютого 2015 року) складала 143100 грн. Вантаж - обладнання. Міжнародне перевезення вантажів здійснювалось транспортними засобами із напівпричепами державний реєстраційний номер НОМЕР_1/АО 0172 ХТ. Перевезення вантажів здійснювалось із використанням міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) № 099004. Позивач вчасно та відповідно до умов заявки виконав перевезення, що підтверджується: відбитком особистої номерної печатки співробітників митниці на території України - Чопської регіональної митниці на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR); відбитком особистої номерної печатки співробітників митниці на території Російської Федерації - Брянської митниці ФМС та Астраханської митниці Російської Федерації на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 099004; відбитком особистої номерної печатки співробітників митниці призначення на території Казахстану - митниці Атирау та Комітету митного контролю Міністерства фінансів Республіки Казахстан на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 099004; відбитком печатки одержувача ТОО „КТСВ» та компанії „Жайлык электроснабВ» на міжнародній товаро-транспортній накладній (CMR) № 099004.

Відповідно до умов заявки відповідач повинен був розрахуватися із позивачем протягом семи банківських днів з моменту отримання оригіналів документів. Жодних претензій щодо надання послуг по перевезенню вантажів на адресу позивача не надходило. Отже, є достатні підстави вважати, що позивачем у повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання. 17.02.2015р. відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача 10000 грн. 05.08.2015 року відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача ще 10000 грн., що підтверджує факт повного виконання позивачем своїх зобов'язань. На протязі 2015р. позивачем направлялись документи на адресу відповідача, але вони повертались неврученими, оскільки відповідач у передбачений строк не приходив отримувати зазначені листи. 04.12.2015р. позивачем черговий раз було відправлено оригінали документів на адресу відповідача.

Також позивачем відзначено, що відповідно до п. 6.1. договору № 130 від 04.02.2015 року сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків за договором в розмірі спричинених збитків. Збитки підлягають відшкодуванню у відповідності з діючим законодавством України. На даний час фактична заборгованість відповідача відповідно до виставленого рахунку за послуги по перевезенню, обумовлені заявкою №1 та договором №130 від 04.02.2015 року, складає 123100 гривень за перевезення вантажу відповідно до заявки №1 та договору №130 від 04 лютого 2015 року та 13769,88 гривень пені, нарахованої відповідно до п. 6.1. договору від 04 лютого 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Незважаючи на те, що відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, відзив на позов не подав, позовні вимоги за суттю та розміром не оспорив, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено таке.

Між приватним підприємством "Хмельницька логістична компанія" (експедитором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізником) укладено договір перевезення вантажу № 130 від 04.02.2015р. (далі - договір), відповідно до умов якого перевізник зобов'язаний оплатити за перевезення відповідно до умов цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору конкретні умови кожного перевезення передбачаються у заявці - додатку до договору, яка є його невід'ємною частиною.

Як передбачено п. 2.3. договору, конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці експедитора і узгоджуються із перевізником.

Відповідно до п. 3.5. договору експедитор зобов'язаний оплатити перевізнику вартість послуг, згідно із ставками, вказаними у заявці на перевезення вантажу.

Згідно із п. 4.13. договору перевізник зобов'язаний, зокрема направити на адресу експедитора оригінали рахунків, оригінали ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акт виконаних робіт, документи, що підтверджують витрати (у випадку їх наявності) не пізніше 10 днів з моменту надання послуг. В CMR повинні бути чітко видимі і невиправлені дані, в тому числі відповідно до часу прибуття і вибуття автомобілів.

Розділом 5 договору визначена вартість послуг і порядок розрахунків, де в п.п. 5.1, 5.3. вказано, що оплата за перевезення погоджується у заявці на транспортування вантажу, яка оформляється у вигляді додатка до цього договору і є його невід'ємною частиною. Оплата здійснюється експедитором на протязі 10 банківських днів після отримання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт і CMR (з врахуванням усіх необхідних відміток).

Розділом 6 договору встановлена відповідальність сторін, де в п. 6.1. договору вказано, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків по цьому договору в розмірі завданих збитків. Збитки підлягають відшкодуванню відповідно до чинного законодавства України в гривні по курсу НБУ на день виставлення рахунку.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р. (п. 9.1.).

Як передбачено п. 9.2. договору, якщо за один місяць до спливу строку дії цього договору жодна із сторін не виявить письмового бажання його розірвати, то договір вважається пролонгованим на той же самий строк і тих же самих умовах.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

04 лютого 2015 року позивач одержав від відповідача заявку №1 на перевезення вантажу у міжнародному сполученні, яка була прийнята ним до виконання. Згідно поданої заявки позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Італія (Фіденца) - Казахстан (Атирау), а відповідач зобов'язався сплатити вартість перевезення 5300 євро по курсу міжбанку (100% передоплата); дата завантаження 06.02.2015р., дата доставки - 14 днів.

Відповідно до змісту міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 099004 здійснено перевезення вантажу на підставі заявки на перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 1 від 04.02.2015р.

На адресу відповідача була надіслана претензія про необхідність погашення протягом 5 днів заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажу відповідно до заявки № 1 та договору № 130 від 04.02.2015р.

Як вбачається з виписок по рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 17.02.2015р. та 05.08.2015р. приватним підприємством "Хмельницька логістична компанія" було перераховано на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 загалом лише 20000 грн. за транспортні послуги.

Таким чином, сума основного боргу в розмірі 123100 грн. залишилась несплаченою.

В матеріалах справи також наявні: копії рахунку від 16.02.2015р. № 12, актів від 16.02.2015р. тощо.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги щодо стягнення з відповідача 123100 грн. основного боргу, 878,15 грн. 3% річних, 615,5 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, передбачених положеннями укладеного між сторонами у справі договору перевезення вантажу № 130 від 04.02.2015р., а також умов, наведених у заявці № 1 від 04.02.2015р., тому позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині. Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано.

Разом з тим, судом відзначається, що частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Частина 2 ст.215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, норми Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» вказують лише на граничний розмір пені, який не можуть перевищувати сторони при вчиненні відповідних правочинів, що жодним чином не означає наявність можливості автоматичного нарахування та стягнення пені лише на підставі вищевказаного закону, без вчинення в письмовій формі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання.

З огляду на наведені вище положення законодавства, суд вважає, що відсутність вчиненого між сторонами у справі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань за договором шляхом стягнення неустойки у вигляді пені (зокрема, у п.6.1. договору від 04.02.2015 року, на який посилається позивач, та в інших договірних положеннях про пеню не йдеться) позбавляє позивача права вимагати стягнення з відповідача 12879,51 грн. пені. Тому у позові в частині позовних вимог про стягнення 12879,51 грн. пені слід відмовити з огляду на його безпідставність у цій частині.

Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4 5 , 12, 13, 33, 43-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Приборжавське Іршавського району Закарпатської області до приватного підприємства "Хмельницька логістична компанія", м. Хмельницький про стягнення 123100 грн. основного боргу, 12879,51 грн. пені, 878,15 грн. 3% річних, 615,5 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Хмельницька логістична компанія" (м. Хмельницький, вул. Київська, 4, офіс 305, ідентифікаційний код 37864127) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Закарпатська область, Іршавський район, с. Приборжавське, вул. Потічкова, 25, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 123100 грн. основного боргу, 878,15 грн. 3% річних, 615,5 грн. інфляційних втрат, 1868,9 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 06.06.2016р.

Суддя М.В. Смаровоз

Віддрук. 2 прим.: 1 - до справи; 2 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Київська, 4, к. 305).